П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14865/25
Перша інстанція: суддя Аракелян М.М.,
повний текст судового рішення
складено 03.11.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
13 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, якому просив суд :
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.03.2025 року № 155950022017 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 17.02.1988 року, а саме: з 30.08.1991 року по 15.01.1993 року та з 16.01.1993 року по 23.04.1999 року, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2025 року про призначення пенсії за віком.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 11 серпня 2024 року виповнилось 60 років і на той час він мав необхідний для призначення пенсії за віком трудовий стаж. Тому 01.10.2024 року через веб-портал Пенсійного фонду України він звернувся з заявою про призначення пенсії за віком та надав скан-копії відповідних документів, які підтверджують наявність страхового стажу. Однак вже 10.10.2024 року отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії № 155950022017 від 09.10.2024 року. Вказаним рішенням до страхового стажу не були зараховані періоди роботи з 03.01.1991 по 15.03.1991, з 30.08.1991 по 15.01.1993 та з 16.01.1993 по 23.04.1999 років. Рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 155950022017 від 09.10.2024 року було прийнято, в зв'язку з відсутністю паспорта та відсутністю необхідного трудового стажу - 31 рік. Не погоджуючись з прийнятим рішенням № 155950022017 від 09.10.2024 року, позивачем 26.10.2024 року до Пенсійного фонду України була направлена скарга в якій він детально розписав свої доводи щодо відсутності в паспорті і незарахування до періодів роботи до страхового стажу, а також просив скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 155950022017 від 09.10.2024 року та призначити пенсію за віком. Позивач він не отримав від Пенсійного фонду України відповіді на скаргу. Однак на веб-порталі ПФУ в його кабінеті з'явилося рішення про відмову у призначенні пенсії за віком ГУПФ України в Одеській області від 12.10.2024 року № 155950022017 на заміну рішення про відмову у призначенні йому пенсії № 155950022017 від 09.10.2024 року. В рішенні від 12.10.2024 року також вказано, що на день звернення з заявою про призначення пенсії страховий стаж становить 24 роки 10 місяців 28 днів. Хоча в розділі «Профіль користувача» в його кабінеті на веб-порталі ПФУ чітко вказано, що загальний страховий стаж в становить 32 роки 9 місяців 05 днів. В подальшому він звернувся до територіального органу Державної міграційної служби та отримав паспорт громадянина України (ID-картка) та оформив належним чином своє місце реєстрації. 28.02.2025 року позивач знову через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся з заявою про призначення пенсії за віком та надав скан-копії відповідних документів, які підтверджують наявність в страхового стажу. Однак вже 07.03.2025 року в його кабінеті на веб-портал Пенсійного фонду України з'явилося рішення про відмову у призначенні пенсії за віком ГУПФ України у Київській області від 07.03.2025 року №155950022017. В оскаржуваному рішенні від 07.03.2025 року також вказується, що його страховий стаж становить 24 роки 10 місяців 28 днів. Хоча, як вже вказував позивач, в розділі «Профіль користувача» в його кабінеті на веб-порталі ПФУ чітко вказано, що загальний страховий стаж в становить 32 роки 9 місяців 05 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди за записами трудової книжки з 03.01.1991 по 15.03.1991, з 30.08.1991 по 15.01.1993, з 16.01.1993 по 23.04.1999, оскільки до заяви про призначення пенсії від 01.10.2024 було додано сканкопію трудової книжки з відсутнім підписом відповідальної особи при звільненні. А до заяви про призначення пенсії від 28.02.2025 додано трудову книжку з дописаним підписом відповідальної особи.
Представник відповідача, заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України 28.02.2025. Зазначає, що пенсійний вік, визначений частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Вік заявника на дату звернення 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 31 рік. За результатами розгляду документів Позивача, страховий стаж останнього становить 24 роки 10 місяців 28 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди: - за доданим дипломом навчання, оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби; - за записами трудової книжки з 03.01.1991 по 15.03.1991, з 30.08.1991 по 15.01.1993, з 16.01.1993 по 23.04.1999, оскільки до заяви про призначення пенсії від 01.10.2024 було додано сканкопію трудової книжки з відсутнім підписом відповідальної особи при звільненні. До заяви від 28.02.2025 додано трудову книжку з дописаним підписом відповідальної особи. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення про відмову №155950022017 від 07.03.2025 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний страховий стаж та відсутні документи про місце проживання заявника. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.03.2025 року № 155950022017 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 17.02.1988 року, а саме: з 30.08.1991 року по 15.01.1993 року та з 16.01.1993 року по 23.04.1999 року, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2025 року про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1211(одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20коп.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні позивних вимог та ухвалення в цій частині нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянтом посилався на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7), та на дату первинного звернення за призначенням пенсії йому виповнилося 60 років.
01.10.2024 року позивач звернувся через портал Електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком (а.с.9).
09.10.2024 року заява була розглянута ГУ ПФ України в Одеській області та рішенням №155950022017 від 09.10.2024 року про відмову у призначенні пенсії (а.с.10).
У рішенні №155950022017 від 09.10.2024 року зазначено: «Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - 01.10.2024. Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон) становить 60 років. Вік заявника 60 років. Необхідний страховий стаж у відповідності до статті 26 Закону становить 31 рік. У разі відсутності починаючи з І січня 2018 року страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року від 24 до 34 років. У разі відсутності починаючи з 1 січня 2019 року страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року від 15 до 25 років. Страховий стаж заявника становить 24 роки 10 місяців 28 днів. До заяви не надано паспорт.
Відповідно до пункт 10 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом є паспорт громадянина України.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
період навчання з 01.09.1981 по 26.06.1985 згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки цей період перетинається з періодом проходження військової служби (з 05.08.1981 по 20.11.1987).
періоди роботи з 03.01.1991 по 15.03.1991, з 30.08.1991 по 15.01.1993 та з 16.01.1993
по 23.04.1999 згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки записи про звільнення не завірено підписом відповідальної особи.
Не працює.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 09.10.2024 року № 155950022017 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону у зв'язку з відсутністю паспорта та відсутності необхідного страхового стажу - 31 рік.
Право на призначення пенсії 12.08.2027 у разі надання оригіналу паспорту.
На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує» (а.с.10).
Згідно АТ «Укрпошта» 25.10.2025 року позивач звернувся із скаргою до ГУ ПФ України в Одеській області в якому просив скасувати оскаржуване рішення №155950022017 від 09.10.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком (а.с.11).
В матеріалах справи міститься службова записка №39231/03-16 від 06.11.2024 року начальника відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг, в якій зазначив про прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії від 12.11.2024 року №155950022017 на зміну рішення від 09.10.2024 року №155950022017 (а.с.13).
У рішенні від 12.10.2024 року №155950022017 зазначено:
«Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - 01.10.2024.
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування» становить 60 років.
Вік заявника 60 років.
Необхідний страховий стаж у відповідності до статті 26 Закону становить 31 рік.
У разі відсутності починаючи з І січня 2018 року страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року від 24 до 34 років.
У разі відсутності починаючи з 1 січня 2019 року страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу:
починаючи з 1 січня 2028 року від 15 до 25 років.
Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі-Порядок № 22-1), основним документом є паспорт громадянина України. Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються відомості про місце проживання особи. Згідно із пункту 2.9 Порядку № 22-1 в заявах зазначається інформація про місце проживання, для підтвердження якої особа може надати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
Страховий стаж заявника становить 24 роки 10 місяців 28 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
період навчання з 01.09.1981 по 26.06.1985 згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки цей період перетинається з періодом проходження військової служби (з 05.08.1981 по 20.11.1987).
періоди роботи з 03.01.1991 по 15.03.1991, з 30.08.1991 по 15.01.1993 та з 16.01.1993 по 23.04.1999 згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки записи про звільнення не завірено підписом відповідальної особи. Додатковий коментар: заявником не надано паспорт громадянина України та документи про місце проживання (реєстрації)» (а.с. зворот 14).
28.02.2025 року позивач звернувся через портал Електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії (а.с.18,53-54).
07.03.2025 року за принципом екстериторіальності його заява була розглянута та ГУПФ України у Київській області прийнято рішення №155950022017 від 07.03.2025 року про відмову у призначенні пенсії (а.с.15).
У рішенні № 155950022017 від 07.03.2025 року зазначено:
«Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 28.02.2025.
Пенсійний вік, визначений частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років.
Вік заявника на дату звернення 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 31 рік.
У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027- від 24 до 34 років.
У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частинами першою та другою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2028 року від 15 років.
Згідно підпункту 4 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються відомості про місце проживання особи.
Згідно пункту 2.22 для підтвердження інформації про місце проживання особа може надати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Страховий стаж особи становив 24 роки 10 місяців 28 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди:
за доданим дипломом навчання, оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби;
за записами трудової книжки з 03.01.1991 по 15.03.1991, з 30.08.1991 по 15.01.1993, з 16.01.1993 по 23.04.1999, оскільки до заяви про призначення пенсії від 01.10.2024 було додано сканкопію трудової книжки з відсутнім підписом відповідальної особи при звільненні. До заяви від 28.02.2025 додано трудову книжку з відповідальної особи. дописаним підписом
Не працює.
Відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний страховий стаж та відсутні документи про місце проживання заявника.
На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує» (а.с.15).
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Згідно п.1.7 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії.
Основним документом, що підтверджує трудовий (страховий) стаж в період до запровадження системи персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, тобто до 01 липня 2000 року, є трудова книжка.
Необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також документів виданих архівними установами виникає та можливе лише у випадку відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, при цьому для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
До набрання чинності Законом № 1058 (01 січня 2004 року) види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначалися Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788).
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно з абзацами першим, другим пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У рішенні пенсійного органу підставою відмови було те, що період роботи з 03.01.1991 по 15.03.1991, з 30.08.1991 по 15.01.1993, з 16.01.1993 по 23.04.1999 не врахований, оскільки відсутній підпис відповідальної особи, що здійснила звільнення.
Колегія суддів зазначає, що такі підстави носять формальний характер, зокрема, спірні періоди виконані без перекреслень, записи про періоди роботи позивача зроблені у чіткій послідовності.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що трудова книжка позивача містить неправдиві або недостовірні відомості щодо періодів трудової діяльності.
Отже, вказані періоди роботи позивача підтверджено записами трудової книжки, жодних зауважень щодо змісту цих записів пенсійним органом в оскаржуваному рішенні не зазначено.
Колегія суддів враховує Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (надалі - Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно п.2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, обов'язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації, а не на власника трудової книжки.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, неналежний порядок ведення та заповнення будь-якої документації з вини підприємства. Існуючий недолік не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, зокрема призначення пенсії.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17) та від 06.03.2018, 29.03.2019 у справі № 548/2056/16-а (№К/9901/44334/18), №754/14898/15-а.
Разом з тим, як передбачено підпунктом 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Отже, органи пенсійного забезпечення мають право, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи.
В той же час, відповідачем не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації, зазначеної в трудовій книжці позивача.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними та скасування рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії позивачу, а також зобов'язання відповідача зарахувати до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком спірних періодів, а тому правильно зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28.02.2025 року про призначення пенсії за віком із урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні суду.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко