10 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/13897/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року (головуючий суддя Голобутовський Р.З.)
у справі №160/13897/24
за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю
до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВИЙРІГХАРЧОТОРГ»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВИЙРІГХАРЧОТОРГ», в якому просило стягнути з ТОВ «КРИВИЙРІГХАРЧОТОРГ» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 125865,10 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю та самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції, у зв'язку з чим, за ним рахується заборгованість з адміністративно-господарських санкцій у розмірі 125865,10 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції встановив, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено працевлаштування в 2023 році у відповідача осіб з інвалідністю у відповідності до встановленого нормативу, а тому підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю відсутні.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову по справі, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено без повного та об'єктивного дослідження обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відповідач зобов'язаний сплачувати в безумовному порядку адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Об'єктом такого правопорушення є зобов'язальні правовідносини відповідача і полягають у необхідності виконання нормативу або самостійної сплати адміністративно-господарських санкцій у визначений законодавством термін. Скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про здійснення відповідачем усіх залежних від нього заходів щодо виконання нормативу та працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки повністю не підтверджуються наявними матеріалами справи, адже обов'язок підприємства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у разі наявності нормативу робочих місць виникає з січня звітного року. Суд неправильно визначив предмет спору, який фактично полягає у стягненні суми адміністративно-господарських санкцій та пені, а не зобов'язання відповідача виконати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване, а скаргу позивача залишити без задоволення. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції встановив, що відповідачем у 2023 році були вжиті всі залежні від нього, необхідні та достатні заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «КРИВИЙРІГХАРЧОТОРГ» перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Позивачем складено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік ТОВ «КРИВИЙРІГХАРЧОТОРГ».
Відповідно до вказаного розрахунку в ТОВ «КРИВИЙРІГХАРЧОТОРГ» середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік - 46 осіб, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 1 особа; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 2 особи; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше - 1 (а.с.7)
За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 125865,1 грн., які відповідачем в добровільному порядку сплачені не були.
Вважаючи наявними порушення з боку відповідача, що призвели до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, виходить з такого.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України від 21.03.1991 року №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За правилами ст.19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
про працевлаштованих осіб з інвалідністю;
про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, та надсилає інформацію про таких осіб до Державного центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування.
Порядок визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, форма та порядок надсилання інформації про таких осіб визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Накладення адміністративно-господарських санкцій у сфері правовідносин, що регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», можливе у випадку винної протиправної поведінки особи, яка полягає у незабезпеченні та не здійсненні заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативів, визначених законом.
Враховуючи правову позицію Верховного Суду, яка викладена в постановах від 28 травня 2019 року у справі №807/554/17, від 11 липня 2019 року у справі №804/7412/15, суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Таким чином, підлягають з'ясуванню обставини: чи вчинив суб'єкт господарювання належні дії для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативів, визначених законом; чи доведено Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю наявність підстав для застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій та пені; чи дотримано Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю процедуру застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до ч.2 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці беруть участь у здійсненні заходів щодо забезпечення зайнятості населення шляхом, зокрема,: 1) створення умов для реалізації громадянами права на працю; 2) додержання вимог законодавства про працю, зайнятість населення та загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Наказом Міністерства економіки України від 12 квітня 2022 року №827-22, який набрав чинності 07 липня 2022 року, (далі - Порядок №827-22) затверджені Форма звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання, яким визначений механізм подання означеної форми звітності.
Відповідно до положень Порядку №827-22:
1.4. Форма №3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії);
1.5. Форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником;
1.6. Роботодавець визначає вид форми №3-ПН - первинна або уточнювальна. Первинна форма № 3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна форма №3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата(ів) тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади);
1.7. Актуальність зазначеної(их) у поданій формі №3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв'язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також таке уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця;
1.8. Роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й) шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним або фіксованим зв'язком, надсилання повідомлення електронною поштою, а також під час особистої зустрічі з фахівцем центру зайнятості;
4.1. У таблиці «Основні дані про вакансію(ї)» форми №3-ПН (далі - таблиця «Основні дані про вакансію(ї)») відображається загальна інформація про попит на робочу силу (вакансії). У графі А вказується порядковий номер запису. У графі 1 зазначається професійна назва робіт (професія/посада) згідно з Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року №327. У графі 2 зазначається загальна кількість вакансій, що відповідають даним, відображеним у графах 1, 3-6. У графі 3 відображається розмір заробітної плати з урахуванням основної заробітної плати, доплат, надбавок, премій, інших заохочувальних та компенсаційних виплат. У графі 4 зазначається розмір основної заробітної плати (тарифна ставка / посадовий оклад). У графі 5 вказується характер виконуваної роботи (постійний, тимчасовий, сезонний або вказується інше). У графі 6 вказується поштова адреса місця виконання робіт (поштовий індекс, область / АР Крим, район, населений пункт, вулиця/провулок, площа тощо, №будинку/корпусу, №квартири/офісу). У графі 7 відображається інформація щодо способу укомплектування вакансії(й) за сприяння Державної служби зайнятості або ні. У графі 8 відображається інформація щодо способу укомплектування вакансії(й) у разі здійснення підбору кадрів роботодавцем самостійно або ні. У графі 9 за потреби можуть зазначатися примітки. Під одним порядковим номером наводяться дані про загальну кількість вакансій за однойменними професіями/посадами з однаковими даними щодо розміру заробітної плати, характеру виконуваної роботи, місця виконання робіт, основних характеристик вакансії (виконувані основні функціональні обов'язки, вид трудового договору, режим та умови праці, вимоги до кандидата), доступності робочого місця для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (наявність інклюзивності будівель, споруд; доступність і безпека робочого місця для маломобільних груп населення, у тому числі осіб з інвалідністю), вхідного оцінювання кандидата (проведення співбесіди та/або тестування, проходження випробувальних завдань на професійну майстерність та/або конкурсу), способу укомплектування вакансії(й). У разі якщо дані, зазначені в абзаці дванадцятому пункту 4.1 цього Порядку, відрізняються для однієї і тієї самої вакансії, такі дані відображаються під окремими порядковими номерами.
Відтак, на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.
При цьому періодичності (щомісячної, щоквартальної тощо) подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.
Так, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, вважається, що він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Позиція позивача в спірному випадку, полягає в тому, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, які заходи для виконання нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю він вчиняв протягом січня - квітня (3 місяці) 2023 року (період, з якого у роботодавця виник обов'язок створити робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, після зазначеного періоду у відповідача починаючи з квітня 2023 року були працевлаштовані особи з інвалідністю). Оскільки обов'язок інформування центру зайнятості про наявність вільного робочого місця для осіб з інвалідністю у відповідача виник ще у січні місяці 2023 року відповідно до середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавстві встановлено інвалідність облікового складу за 2023 рік згідно даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, яка подана до контролюючих органів за основним місцем обліку і передана Пенсійному фонду України (код рядка 102) і становила за I квартал 2023 року: січень 2023 року - 0 осіб, лютий 2023 року - 0 осіб, березень 2023 року - 0 осіб.
Також інформація щодо не працевлаштування осіб з інвалідністю підтверджується не нарахуванням роботодавцем ЄСВ у розмірі 8,41% на зарплату працюючим особам з інвалідністю з моменту встановлення групи інвалідності згідно даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, яка подана до контролюючих органів за основним місцем обліку і передана Пенсійному фонду України (код рядка 2.2) і становила за I квартал 2023 року: січень 2023 року - 0, лютий 2023 року - 0, березень 2023 року - 0.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того і суд апеляційної інстанції з цим погоджується, що різниця між кількістю робочих місць, визначених позивачем та визначених відповідачем виникла через розрахунок, проведений позивачем за рік, а відповідачем він проведений поквартально.
Суд першої інстанції правильно послався на ч.1 ст.19 Закону №875-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин, згідно якої норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю встановлюється у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (ч.4 ст.19 Закону №875-ХІІ).
Встановлені у цій справі обставини свідчать, що протягом 2023 року у відповідача були працевлаштовані дві особи з інвалідністю.
Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВИЙРІГХАРЧОТОРГ» від 05.10.2020 №20 прийнято на роботу з 06.10.2020 ОСОБА_1 на посаду менеджера зі збуту. Згідно з довідкою серії 12ААБ №002287 ОСОБА_1 з 28.03.2018 встановлена третя група інвалідності.
Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВИЙРІГХАРЧОТОРГ» від 06.04.2022 №5 прийнято на роботу з 11.04.2022 ОСОБА_2 на посаду водія. Згідно з довідкою серії 12ААГ №181606 ОСОБА_2 з 19.01.2023 по 01.02.2024 встановлена третя група інвалідності.
Також відповідачем до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Криворізької Північної ДПІ (Довгинцівський район) подавались податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також суми нарахованого єдиного внеску:
-за І квартал 2023, в графі 102 якої зазначено середньооблікову кількість штатних працівників за звітний період, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 0, 0, 0 осіб;
-за ІІ квартал 2023, в графі 102 якої зазначено середньооблікову кількість штатних працівників за звітний період, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 2, 2, 2 осіб;
-за ІІІ квартал 2023, в графі 102 якої зазначено середньооблікову кількість штатних працівників за звітний період, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 1, 2, 2 осіб;
-за ІV квартал 2023, в графі 102 якої зазначено середньооблікову кількість штатних працівників за звітний період, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 2, 2, 2 осіб.
Таким чином, визначений при середньообліковій чисельності штатних працівників облікового складу ТОВ «КРИВИЙРІГХАРЧОТОРГ» за 2023 рік - 46 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 2 особи у відповідачем виконаний.
Посилання позивача на те, що неподання відповідачем до центру зайнятості звітів, з подальшим підтвердженням актуальності вакансій, не інформування службу зайнятості про наявні вакансії для осіб з інвалідністю позбавило можливості останньому здійснити свої повноваження та направити до відповідача осіб з інвалідністю для працевлаштування у період з січня по квітень 2023 року, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки наведені позивачем обставини не впливають на виконання підприємством законодавчо встановленого нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у відповідному році.
За встановлених у справі обставин факт неподання чи несвоєчасне подання звітності з відображенням показників працюючих інвалідів не є підставою для накладення на відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем належними доказами підтверджено працевлаштування у 2023 році на підприємстві осіб з інвалідністю у відповідності до встановленого нормативу, а тому підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю відсутні.
Наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року у справі №160/13897/24 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року у справі №160/13897/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров