10 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/14004/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року (суддя С.О. Конєва)
у справі № 160/14004/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області
про визнання протиправним та скасування рішення №047050027829 від 30.04.2025р., зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.04.2025 №047050027829 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачеві на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 31.03.2025 за №Б-с-471;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачеві за період з 25.04.2024 по 31.12.2024 із доплатою недоотриманих сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА в Дніпропетровській області від 31.03.2025 за №Б-с-471 про суддівську винагороду судді у відставці позивача для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, згідно з якою суддівська винагорода позивача, яка враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб розміром 3028,00 грн., складає 189855,60 грн., у тому числі: посадовий оклад - 99924,00 грн., доплата за вислугу років (80%) - 79939,20 грн., доплата за перебування на адміністративній посаді в суді (10%) - 9992,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання за період з 25.04.2024 по 31.12.2024, до якої надав довідку ТУ ДСА України в Дніпропетровській області Б-с-471 від 31.03.2025. Рішенням №047050027829 від 30.04.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовило позивачеві у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно довідки Б-с-471 від 31.03.2025, посилаючись на те, що змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 01.01.2024 не відбулося. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Суд першої інстанції виходив з того, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
За умови чинності довідки №Б-с-471 від 31.03.2025, яка подавалась позивачем до пенсійного органу, суд дійшов до висновку, що рішення відповідача від 30.04.2025 №047050027829 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачеві на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 31.03.2025 за №Б-с-471, є протиправним та підлягає скасуванню.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник вказує, що статтею 7 Закону України від 09.11.2023 №3460-ІХ передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102 грн., тобто на рівні 2020 року. Вважає, що зміни складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024 не відбулося, а отже спірне рішення пенсійного органу є правомірним.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
24.04.2025 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання за період з 25.04.2024 по 31.12.2024, до якої надав довідку ТУ ДСА України в Дніпропетровській області Б-с-471 від 31.03.2025.
Рішенням №047050027829 від 30.04.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (визначений структурний підрозділ пенсійного органу за принципом екстериторіальності) відмовило позивачеві у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно довідки Б-с-471 від 31.03.2025, оскільки зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024 не відбулося.
Вважаючи протиправним рішення відповідача від 30.04.2025 №047050027829, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Як зазначено у преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Згідно з частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 142 Закону № 1402-VIІІ у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, регулюється розділом IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09 лютого 2023 року № 7-2).
Виходячи з положень вказаного Порядку, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється або на підставі списків, згідно з якими відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді/довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди/винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку, або за зверненням судді у відставці шляхом подання до пенсійного органу заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці, видану компетентним органом.
Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно ч.3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Законів України «Про державний бюджет на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX, «Про державний бюджет на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX разом із встановленням на 01 січня прожиткового мінімуму для працездатних осіб введений такий новий вид прожиткового мінімуму як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
В Законі України «Про державний бюджет на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня для працездатних осіб - 2270 гривень.
В Законі України «Про державний бюджет на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX - установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня для працездатних осіб - 2481 гривні.
В Законі України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня для працездатних осіб - 2684 гривні.
В Законі України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня для працездатних осіб в розмірі 3028 гривень.
Водночас згідно з вказаними Законами прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, встановлено у розмірі 2102 гривні.
Наведені приписи вказаних законів є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Держбюджет станом на 1 січня календарного року, для розрахунку посадового окладу судді було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.
В постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке.
Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наявність довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 31.03.2025 за №Б-с-471 не є безумовною підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача.
Натомість, згідно Закону № 1402-VIІІ розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
В свою чергу, оскільки починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року незмінний грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (2102 гривні), суд апеляційної інстанції зазначає, що розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, також не змінився, а отже підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача відсутні.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення пенсійного органу від 30.04.2025 №047050027829 є правомірним, підстави для визнання протиправним та скасування цього рішення відсутні, а отже такі позовні вимоги та похідні від них позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до ст. 317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року у справі № 160/14004/25 - скасувати, ухвалити нове рішення.
В позові відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров