10 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/25931/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
перевіривши в м. Дніпрі матеріали справи за апеляційною скаргою Пенітенціарної академії України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року (суддя Ремез Катерина Ігорівна) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Пенітенціарної академії України
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Третім апеляційним адміністративним судом відкрито провадження за апеляційною скаргою Пенітенціарної академії України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року в адміністративній справі № 160/25931/25. Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Предметом розгляду цієї справи є нарахування та виплата ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 07.03.2025 в загальній сумі 375 768,44 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Відповідач в апеляційній скарзі звертає увагу, що позов подано поза межами строку, визначеного законом.
ОСОБА_1 разом з позовом подав заяву, в якій просив поновити пропущений строк звернення до суду з підстав, що строк звернення до суду слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Відповідно до частини 2 статті 233 (у редакції, яка діяла до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, на спірні правовідносини, які охоплюються періодом до 19.07.2022, не поширюється строк звернення до суду.
Разом з цим Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 визнано неконституційними із дня ухвалення цього Рішення положення частини 1 статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Враховуючи такі зміни законодавства, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що законодавець не обмежив будь-яким строком право на звернення з відповідним позовом особу, яка продовжує працювати в органі, з яким виник спір.
Натомість частиною 2 статті 233 КЗпПУ прямо встановлено присічний строк щодо права звернення особи з позовною заявою про виплату всіх належних сум заробітної плати/грошового забезпечення, який становить три місяці та обраховується з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Розглядаючи справу, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звільнений з 07.03.2025 зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України згідно з наказом № 187/ос від 05.03.2025.
На звернення представника позивача від 26.03.2025 відповідач листом від 08.04.2025 за № 5/553 надав копії архівних відомостей, витяг з розрахунково-платіжних відомостей, копії розрахункових листів про нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2018 по день звільнення.
Таким чином, будучи обізнаним у квітні 2025 року про нараховані та виплачені суми за період з 01.02.2018 по день звільнення, позивач звернувся до суду з цим позовом лише 09 вересня 2025 року, тобто поза межами строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 233 КЗпПУ.
При цьому варто зауважити, що лист-відповідь від 07.07.2025 Пенітенціарної академії України, направлений на звернення представника позивача від 23.06.2025, носить лише інформацію про нарахування ОСОБА_1 індексації за час проходження служби з 01 березня 2018 року по 07 березня 2025 року відповідно до вимог чинного законодавства, тоді як саме лист від 08.04.2025 за № 5/553 несе інформацію про суми, нараховані та виплачені при звільненні ОСОБА_1 .
Враховуючи, що позивачем не дотримано приписи частини 2 статті 233 КЗпПУ щодо строку звернення до адміністративного суду, що залишено поза увагою суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції доходить висновку про доцільність запропонувати ОСОБА_1 протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали подати до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням поважності причин його пропуску, з підтвердження таких обставин належними та допустимими доказами.
Керуючись ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Запропоновувати ОСОБА_1 надати до суду протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали пояснення із зазначенням причин пропуску звернення до суду з позовом у справі № 160/25931/25 з підтвердженням їх поважності належними та допустимими доказами.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду відповідно до положень статті 123 КАС України.
Ухвала Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з 10 лютого 2026 року та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова