10 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/17771/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року (суддя Лозицька І.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року в адміністративній справі №160/17771/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати позивачу пенсії за віком на банківський рахунок з 01.01.2024, переведення виплати пенсії на пошту, не за адресою постійного проживання позивача, припинення виплати пенсії з 01.07.2024 без повідомлення позивача, відмови у поновленні виплати пенсії з 01.01.2024, згідно із заявою від 13.05.2025. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити позивачу виплату пенсії за віком з моменту припинення її виплати - з 01.01.2024, як непрацюючому пенсіонеру, з одночасним перерахунком та індексацією пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV на визначений позивачем банківський рахунок. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 в адміністративній справі №160/17771/25 залишено без змін.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 у справі №160/17771/25 набрало законної сили 23.10.2025.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протягом 2 місяців з дня отримання даної ухвали суду подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 у справі №160/17771/25.
18.12.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якому останній просить суд:
зобов'язати відповідача в термін до 22.12.2025 представити суду розрахунок і суму заборгованості по пенсії на виконання судового рішення у справі №160/17771/25;
змінити спосіб виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного від 01.08.2025 у справі №160/17771/25, в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити виплату пенсії за віком з моменту припинення її виплати - з 01.01.2024, як непрацюючому пенсіонеру, з одночасним перерахунком та індексацією пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, на визначений позивним банківський рахунок, на: стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , заборгованості по пенсії за період з 01.01.2024 по день її фактичної виплати в сумі (вказати суму заборгованості, подану відповідачем на вимогу суду).
Заява обґрунтована тим, що станом на 18.12.2025 відповідачем не надано суду доказів виконання судового рішення у справі. Тим часом, суд зобов'язаний вжити ефективних заходів примусу відповідача до виконання судового рішення. Відповідно до частини 3 ст.382-3 КАС України, суд може за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу та порядку виконання судового рішення, за правилами статті 378 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України, невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили щодо пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу та порядку виконання такого судового рішення, шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат. Таким чином, суд зобов'язаний у справі не пізніше 22.12.2025 встановити спосіб і порядок виконання судового рішення. Оскільки встановлений ч. 3 ст. 378 КАС України імперативний строк для зміни способу та порядку виконання судового рішення у справі спливає раніше встановленого відповідачу строку для подання звіту про виконання судового рішення, слід керуватися вимогами частини 3 ст. 378 КАС України. З урахуванням викладеного, з метою безумовного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного від 01.08.2025 у справі №160/17771/25, просить суд змінити спосіб виконання рішення суду у цій справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернуто без розгляду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивачка, через свого представника, звернулась з апеляційною скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що станом на 19.12.2025 відсутні підстави вважати, що рішення суду не буде виконане на виконання ухвали суду від 25.11.2025 при застосуванні процедури судового контролю, обставинам справи не відповідає, оскільки протягом двох місяців з моменту набрання рішенням законної сили відповідачем не представлені будь-які докази виконання судового рішення. Суд відмовив позивачці в задоволенні заяви від 02.11.2025 про встановлення судового контролю, потім за вторинною заявою позивача від 13.11.2025 встановив відповідачу ще два місяці для виконання судового рішення (до 26.01.2026). З листа відповідача від 01.11.2025 №0400-010307-8/207003 слідує, що наміри виконання судового рішення в розумний термін у відповідача відсутні, терміни виконання судового рішення не зазначені. Відповідно до частини 3 ст. 378 КАС України, невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили щодо пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу та порядку виконання такого судового рішення, шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат. Щодо посилання суду на відсутність відповідної суми заборгованості позивачу зі сплати пенсії, як підставу відмови у зміні способу виконання рішення. В заяві від 18.12.2025 просить суд зобов'язати відповідача в термін до 22.12.2025 представити суду розрахунок і суму заборгованості по пенсії на виконання судового рішення у справі №160/17771/25. Суд протиправно не покладає на відповідача обов'язок з надання зазначених даних і одночасно відмовляє позивачу в зміні способу виконання судового рішення, з посиланням на їх відсутність. За таких обставин суд не виконує свого обов'язку щодо захисту порушеного права
позивачки і одночасно фактично легалізує протиправну бездіяльність відповідача у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
У додаткових поясненнях на апеляційну скаргу, представник позивачки зазначив, що зі звіту випливає, що загальна сума нарахованих коштів за період з 01.01.2024 по 01.01.2026 становить 81613,48 грн (розрахунки додані до звіту). Нараховано та виплачено доплату за період з 01.01.2024 по 31.08.2024 у розмірі 22430,48 грн; з 01.09.2024 по 30.11.2025 у розмірі 51957,00 грн та з 01.12.2025 по 01.01.2026 у розмірі 7226,00 грн. Залишок пенсійних коштів у розмірі 37009,33 грн враховується в «реєстрі судових рішень» підсистеми інтегрованої комплексної інформаційної системи пенсійного фонду України (ІКІС), і їх виплата буде проводитися відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету ПФУ видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», у межах бюджетних асигнувань
відповідно до розподілу державного бюджету / помісячного розподілу доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, які включені до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. Таким чином, з матеріалів справи випливає, що Пенсійний фонд України, розпорядник бюджетних коштів вищого рівня, фактично відмовив відповідачу в додатковому фінансуванні, тобто рішення суду у справі №160/17771/25 не виконано відповідачем у зв'язку з неналежним фінансуванням з боку розпорядника бюджетних коштів вищого рівня.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
19.12.2024 набув чинності Закон України від 21.11.2024 №4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
За приписами частин 1 та 2 статті 382 КАС України, у редакції Закону від 21 листопада 2024 року № 4094-IX який набрав чинності - 19.12.2024, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно частини 1-3, 5-6 статті 382-1 КАС України, у редакції Закону від 21 листопада 2024 року № 4094-IX який набрав чинності - 19.12.2024, суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 382-3 цього Кодексу.
За приписами частин 1 та 2 статті 382-2 КАС України, у редакції Закону від 21 листопада 2024 року № 4094-IX який набрав чинності - 19.12.2024, суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
За частиною 1-3, 9 статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.
Так, з 19.12.2024 положення частини 1 статті 378 КАС України встановлюють, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
На виконання зазначеного рішення суду Головним управлінням здійснено розрахунок та нарахування відповідної виплати (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці), що підлягає виплаті позивачу, а також повідомлено про необхідність виділення нарахованої суми коштів для виконання судового рішення.
Отже, станом на час вирішення питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення, як в суді першої, так і апеляційної інстанції рішення суду, не виконано відповідачем в повному обсязі, нарахована заборгованість позивачеві не виплачена.
Колегія суддів звертає увагу, що з 19.12.2024 положення ст. 378 КАС України чітко визначають, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Відповідно до частини першої статті 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Згідно з частиною другою статті 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Аналіз вищезазначених положень свідчить, що Кодексом не встановлені окремі вимоги до заяви про встановлення судового контролю. Така заява повинна відповідати загальним вимогам по письмових заяв, встановлених ст. 167 КАС України.
Повертаючи без розгляду заяву позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту поданої заяви судом встановлено, що представником позивачки не зазначено підстав заяви (клопотання, заперечення) (п. 5 ч. 1 ст. 167 КАС України) щодо встановлення або зміни способу та порядку виконання судового рішення. Заява не містить чітких вимог щодо способу захисту права позивачки при встановленні або зміні способу та порядку виконання судового рішення. Відсутні докази на підтвердження розрахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідної суми заборгованості позивачці зі сплати пенсії та докази звернення представника позивачки до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з відповідною заявою для отримання таких доказів. Відтак, за відсутності відповідного обґрунтування заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення у цій справ та доказів на підтвердження обставин, які зумовили звернення представника позивачки до суду з заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення, у суду відсутні підстави для призначення означеної заяви до розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів зазначає, що норма частини другою статті 167 КАС України визначає такі умови для її застосування: заяву подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, при цьому в даному випадку головною умовою є та обставина, що певні недоліки заяви перешкоджають для її розгляду або заява є очевидно безпідставною та необґрунтованою.
Посилання суду першої інстанції на відсутність розрахунку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідної суми заборгованості, не перешкоджало суду з власної ініціативи витребувати відповідні докази під час розгляду заяви по суті.
Більш того, позивачка може на власний розсуд обрати спосіб реалізації гарантованого законом права на належне виконання рішення суду, при цьому колегія суддів звертає увагу, що саме суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, має бути зацікавленим в укріпленні поваги до власного рішення та сприяти позивачеві у забезпеченні її належного права на виконання рішення.
У пункті 58 Рішення «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява № 4909/04, статус остаточного: 10.05.2011) ЄСПЛ повторив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Питання доступу до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду висловленої у справах №420/45/20, №215/4776/18 та №215/5994/18, суд не повинен тлумачити положення статті 167 КАС України у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, а також формально підходити до цих правових норм.
Колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення заяви без розгляду.
Водночас, колегія суддів зазначає, що клопотання представника позивача про витребування у відповідача розрахунку заборгованості по пенсії на виконання рішення у справі задоволенню не підлягає, оскільки в даному випадку судом першої інстанції, під час розгляду заяви, порушено процесуальні норми права, які призвели до передчасного висновку щодо повернення заяви без розгляду, відповідний розрахунок підлягає дослідженню під час розгляду заяви про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі по суті її вимог.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Повертаючи заяву, суд першої інстанції діяв з порушенням норм процесуального права, а відтак, ухвала суду першої інстанції є такою, що підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року скасувати.
Справу направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко