10 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 340/4638/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року (суддя Черниш О.А.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №621050 від 28.08.2024, винесений інспектором сектору протидії домашньому насильству Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Філіпчиком О.О.;
зобов'язати Кропивницький РУП ГУНП в Кіровоградській області зняти його з профілактичного обліку категорії кривдник, про що внести відомості до інформаційної підсистеми Облік кривдника інформаційно-комунікаційної системи Інформаційний портал Національної поліції України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , з якою у нього виник спір щодо спільного майна та місця проживання дитини. 28.08.2024 між ними та їхніми родичами стався конфлікт, у зв'язку з яким був викликаний наряд поліції. Тоді ж інспектор сектору протидії домашньому насильству Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 , який прибув на виклик, виніс щодо нього як кривдника терміновий заборонний припис серії АА №621050 від 28.08.2024 про вчинення ним психологічного насильства щодо його дружини ОСОБА_2 . Про цей припис позивач дізнався у червні 2025 року, коли продовжував дію дозволу на зберігання зброї. Позивач стверджує, що не вчиняв домашнього (психологічного) насильства щодо ОСОБА_2 , натомість між ними мав місце майновий конфлікт, а фізичну агресію до нього застосовували родичі його дружини. Поліцейський, який склав терміновий заборонний припис, порушив процедуру винесення припису, не провів оцінку ризиків вчинення домашнього насильства, не зібрав докази вчинення домашнього насильства, не роз'яснив позивачу його права.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року відкрито провадження у даній справі.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року адміністративний позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Доводи апеляційної скарги є аналогічними до пояснень щодо строку звернення до суду, які надані до суду першої інстанції.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що терміновий заборонний припис щодо позивача винесений 28.08.2024 працівником Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, який виявив факт вчинення ОСОБА_1 домашнього (психологічного) насильства щодо дружини ОСОБА_2 . Припис складений за адресою їхнього спільного місця проживання: АДРЕСА_1 , у присутності позивача і вручений йому під підпис. Цим приписом щодо позивача застосовані такі заходи: зобов'язання залишити місце проживання постраждалої особи ОСОБА_2 , заборона на вхід та перебування в місці її проживання, заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_2 . Терміновий заборонний припис стосовно позивача винесений строком на 5 діб. Позивачу під підпис роз'яснено положення КУпАП про притягнення до відповідальності за невиконання термінового заборонного припису, зобов'язання повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ поліції, а також про право оскарження термінового заборонного припису до суду. Позивач тоді не висловлював зауважень щодо змісту припису. Він повідомив Кропивницький РУП ГУНП в Кіровоградській області про місце свого тимчасового перебування, як це передбачено приписом. У заяві від 20.10.2025 позивач просив поновити йому строк звернення до суду з цим позовом та посилався на обставини події, яка мала місце 28.08.2024, на особисті проблеми у нього та його родичів, на подальші судові спори з ОСОБА_2 про стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини. Такі причини не є поважними, оскільки вони не свідчать про наявність об'єктивно непереборних та нездоланних обставин, які не залежали від волі позивача і дійсно перешкоджали йому своєчасно звернутися до адміністративного суду з позовом за захистом та відновленням порушеного права, та у зв'язку з якими він зволікав з поданням цього позову до липня 2025 року.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Слід зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, положення КАС України встановлюють для позивача чіткі строки звернення до суду за захистом своїх прав, а в разі наявності поважних причин пропуску таких, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами та підтверджені належними доказами, процесуальне законодавство допускає можливість поновлення пропущених строків.
Колегія суддів вважає, що при визначенні початку цього строку підлягає з'ясуванню момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
При цьому, саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до змісту статті 121 КАС, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до норм частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, позовної заяви. Як у випадку невиконання вимог статті 160 КАС України, щодо форми та змісту позовної заяви, так і вимог щодо дотримання строку звернення до суду, зокрема, відсутності відповідного клопотання про його поновлення чи визнання вказаних у ньому причин неповажними, - позовна заява залишається без руху.
Окрім того, частинами тринадцятою, п'ятнадцятою статті 171 КАС України, передбачено повноваження суду першої інстанції у разі встановлення після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановити ухвалу про залишення заяви без руху та надати строк для усунення її недоліків, і залишення її без розгляду в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.
З аналізу положень статей 123, 171 КАС України, слідує, що питання дотримання позивачем строку звернення із позовом з'ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.
Суд може повернутися до вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду й після відкриття провадження, і, установивши, що об'єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду не існувало, постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Закріплений у частинах першій-третій статті 123 КАС України, порядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача про поновлення строку звернення з позовом причин пропуску такого строку.
До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху із пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, підстави для поновлення цього строку.
Подібним чином законодавець урегулював і механізм залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, факт якого встановлено після відкриття провадження у справі, закріпивши у частині третій статті 123 КАС України, що позов залишається без розгляду, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.
Колегія суддів зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.
У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку звернення із позовною заявою, суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
За обставин цієї справи, системний аналіз положень статті 123 КАС України, дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах, є надання можливості останньому скористатися правом подати заяву, в якій вказати причини поважності пропущеного строку, якому має передувати постановлення ухвали про залишення позовної/позовних заяв без руху.
Як слідує з матеріалів справи, позивач в позовній заяві просив поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції залишаючи без руху позовну заяву у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду в мотиваційній частині звернув увагу на те, що доводи позивача про поважність пропуску строку є неповажними, оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом 04.07.2025, а отже пропустив шестимісячний строк, установлений частиною 2 статті 122 КАС України, який для нього розпочався 28.08.2024 та закінчився 28.02.2025.
Також, приймаючи оскаржувану ухвалу від 14.11.2025 суд першої інстанції у мотивувальній частині надав оцінку доводам позивача щодо підстав та поважності причин пропуску строків.
Відтак, колегія суддів критично відноситься до доводів скаржника про те, що суд першої інстанції не розглянув його клопотань щодо строку звернення до суду.
Колегія суддів звертає увагу, що предметом спору є законність термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №621050, винесеного 28.08.2024 інспектором сектору протидії домашньому насильству Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області у зв'язку із скоєнням кривдником ОСОБА_1 домашнього (психологічного) насильства стосовно постраждалої особи - ОСОБА_2 .
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначені Законом України від 07.12.2017 № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII).
За визначеннями, що містяться у ст. 1 Закон № 2229-VIII:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі;
особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі;
терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону № 2229-VIII до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 2229-VIII до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить, серед інших, терміновий заборонний припис стосовно кривдника.
Стаття 25 встановлює, що Закону № 2229-VIII терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:
1) зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.
Працівники уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України можуть у встановленому законом порядку застосовувати поліцейські заходи примусу для виселення з житлового приміщення кривдника, якщо терміновий заборонний припис передбачає зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, а кривдник відмовляється добровільно його залишити.
Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.
Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.
Терміновий заборонний припис вручається кривднику, а його копія - постраждалій особі або її представнику.
Дія термінового заборонного припису припиняється у разі застосування до кривдника судом адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні.
Кривдник, стосовно якого винесено терміновий заборонний припис, згідно з яким він повинен залишити місце спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, зобов'язаний повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ органів Національної поліції України за місцем вчинення домашнього насильства.
Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України.
Терміновий заборонний припис не може містити заходів, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, якщо кривдником є особа, яка на день винесення припису не досягла вісімнадцятирічного віку та має спільне місце проживання (перебування) з постраждалою особою.
Терміновий заборонний припис виноситься в порядку, затвердженому Міністерством внутрішніх справ України.
Процедуру винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника врегульовано Порядком винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.08.2018 № 654 (далі - Порядок № 654).
Відповідно до пунктів 1-11 та 22 Розділу ІІ Порядку № 654 терміновий заборонний припис стосовно кривдника (далі - припис) виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків.
Під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.
Припис може містити такі заходи:
зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
При винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності).
Терміновий заборонний припис стосовно кривдника (додаток 1) складається на бланку, виготовленому друкарським способом згідно з технічним описом бланка термінового заборонного припису стосовно кривдника (додаток 2), на якому проставлено відповідні серію та номер.
За наявності технічної можливості терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься в електронній формі з використанням мобільного логістичного пристрою з автоматичним присвоєнням йому відповідних серії та номера, а також із зазначенням відомостей, визначених у додатку 1 до цього Порядку, який інтегрується до електронної картки та роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв.
Усі реквізити припису заповнюються державною мовою, розбірливим почерком, чорнилом чорного або синього кольору.
У разі якщо особа, щодо якої виноситься припис, не володіє українською мовою, припис складається за участю перекладача.
Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до припису, а також унесення додаткових записів після того, як припис підписано постраждалою особою (її представником), свідком(ами) (за наявності) та кривдником.
У разі допущення порушень при оформленні припису його заповнений бланк вважається зіпсованим.
Припис у паперовій формі складається в одному примірнику з утворенням двох копій через самокопіювальний папір. Оригінал припису вручається кривднику під підпис, перша копія - постраждалій особі або її представнику, друга копія залишається у працівника уповноваженого підрозділу поліції.
Під час винесення припису в ньому зазначаються:
у рядку «тип, назва населеного пункту» - тип, назва населеного пункту;
у рядку «посада, найменування уповноваженого підрозділу поліції, звання, прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) працівника, який виніс терміновий заборонний припис стосовно кривдника» - посада працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виніс припис, найменування уповноваженого підрозділу поліції, у якому він служить, звання, прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) (повністю, без скорочень);
у рядку «згідно зі статтею 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та з урахуванням існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи виніс цей терміновий заборонний припис стосовно» - прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка вчинила домашнє насильство (повністю, без скорочень), стать, дата народження, громадянство, місце проживання, місце реєстрації, номер контактного телефону, місце роботи (навчання), посада;
у рядку «особу встановлено» - назва документа, що посвідчує особу (серія, номер паспорта, дата видачі і назва органу, що його видав, або серія, номер іншого документа, що посвідчує особу, яка вчинила домашнє насильство (службове чи пенсійне посвідчення, студентський квиток тощо), дата видачі і назва органу (установи, підприємства, організації), що його видав(ла));
у рядку «чи притягався(лася) до адміністративної або кримінальної відповідальності» - інформація щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності (впродовж року) або кримінальної відповідальності;
у рядку «у зв'язку із скоєнням ним (нею) домашнього насильства» - форма(и) домашнього насильства та стислий зміст правопорушення;
у рядку «стосовно постраждалої особи» - прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) постраждалої особи (повністю, без скорочень) з підкресленням ступеня її спорідненості з кривдником відповідно до частин другої, третьої статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а в разі винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника в електронній формі з використанням мобільного логістичного пристрою ступінь спорідненості з кривдником обирається із запропонованого класифікатора;
у рядку «заходи термінового заборонного припису стосовно кривдника» - захід чи заходи, передбачені частиною другою статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»;
у рядку «Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком» - строк із зазначенням кількості діб, часу та дати винесення припису, часу та дати закінчення дії припису;
у рядку «Особі, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, роз'яснено положення статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення про притягнення до відповідальності за невиконання термінового заборонного припису стосовно кривдника, зобов'язання повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ поліції за місцем учинення домашнього насильства, а також про право оскарження термінового заборонного припису стосовно кривдника до суду» - підпис, прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) особи, якій винесено припис;
у рядку «Підпис працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виніс терміновий заборонний припис стосовно кривдника» - підпис, прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виніс припис;
у рядку «Підпис постраждалої особи (її представника) про отримання копії термінового заборонного припису стосовно кривдника» - підпис, прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) постраждалої особи (її представника);
у рядку «Підпис кривдника про отримання термінового заборонного припису стосовно кривдника отримано» - підпис, прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) кривдника;
у рядку «Кривдник від підпису відмовився в присутності» - підписи, прізвища, власні імена, по батькові (за наявності) працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виніс припис, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності).
Припис підписується працівником уповноваженого підрозділу поліції, який його виніс, постраждалою особою (її представником) і кривдником власноруч на оригіналі та кожній з копій.
Особа, стосовно якої винесено припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виносив припис.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що терміновий заборонний припис щодо позивача винесений 28.08.2024 працівником Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, який виявив факт вчинення ОСОБА_1 домашнього (психологічного) насильства щодо дружини ОСОБА_2 .
Припис складений за адресою їхнього спільного місця проживання: АДРЕСА_1 , у присутності позивача і вручений йому під підпис 28.08.2024.
Отже, позивачу було достеменно відомо про наявність оскаржуваного термінового заборонного припису від 28.08.2024, оскільки позивача ознайомлено з таким у день його винесення, що підтверджується підписом позивача, тому строк оскарження такого розпочався 28.08.2024 та закінчився 28.02.2025, позов про визнання припису протиправним та його скасування позивач подав лише 04.07.2025, пропустивши шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, що правильно встановлено судом першої інстанції.
Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб'єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.
При цьому підстав неможливості звернення до суду у шестимісячний строк з дня, коли позивачу стало відомо про наявність оскаржуваного термінового заборонного припису від 28.08.2024, позивачем до суду надано не було.
В свою чергу невжиття позивачем активних дій протягом значного строку свідчить про пасивність поведінки у реалізації свого права на пред'явлення позову.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany)
Право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).
Жодних доказів, які б свідчили про наявність істотних обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення з цим позовом до суду позивачем не надано, а наведені ним у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду обставини щодо пропуску такого строку лише вказують на те, що позивач допустив умисне зволікання з реалізацією наданого йому права на судовий захист та допустив зловживання цим правом.
За установлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивачем пропущено строк на звернувся до суду із вказаним позовом, а також не наведено поважних причин для поновлення такого строку, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко