12 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/16356/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови, наказу,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів: ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (відповідач-2), просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену у вигляді довідки військово-лікарської комісії за результатами проведеного 23.04.2025 року медичного огляду ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним і скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1
Позовні вимоги обґрунтовані незгодою позивача з його призовом на військову службу, оскільки на момент призову він не пройшов належним чином ВЛК, при цьому, що раніше комісією при АНДніпровському РВК визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за гр. 1 ст. 71 п. в Розкладу хвороб Наказу МО України №2-1994 року та №207-1999 року. Вважає, що внаслідок вчинення відповідача-1 цих протиправних дій, належним способом відновлення порушеного права є зобов'язання відповідача-2 звільнити його з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2025р. у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що не встановлено наявності у позивача підстав для звільнення з військової служби, що визначені імперативними приписами ст.26 Закону №2232. Не змінює цього правового регулювання й доводи позивача щодо наявності довідки про обмежену придатність до військової служби.
Не погодився з рішення суду першої інстанції позивач, подав апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову. Вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Посилається на обставини, що викладені в позові.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.04.2025 року, рішенням військово-лікарської комісії у формі довідки №2025-0423-1132-2944-7, позивача визнано придатним до військової служби.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №245 від 23.04.2025 позивача призвано на військову службу під час мобілізації шляхом направлення до Військової частини НОМЕР_1 .
Позивач, наразі проходить службу у складі Військової частини НОМЕР_1 .
Позивач вважає протиправною постанову військово-лікарської комісії, якою визнано позивача придатним до військової служби, попри наявні розлади хвороби та раніше визнання непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, та як наслідок, відсутності підстав для призову на військову службу та зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Предметом даного спору є постанова військово-лікарської комісії (ВЛК) при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену у вигляді довідки військово-лікарської комісії за результатами проведеного 23.04.2025 року медичного огляду ОСОБА_1 , відповідно до якого позивача визнано придатним до військової служби.
Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII.
Відповідно до статті 1 цього Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту
Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини 1-3 статті 1 Закону № 2232-XII).
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина 7 статті 1 Закону № 2232-XII).
Згідно з частиною 9 статті 1 № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до частини 10 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи. Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (Положення №402).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу);
військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти);
громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (ліцеїсти);
осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (ЛЛК)) приймають постанови.
Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Стосовно посилання позивача на те, що комісією не взято до уваги наявні хвороби позивача, а також зауваження позивача на хворобливий стан, суд зазначає, що такі обставини не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог та скасування спірного рішення, виходячи з наступного.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріалами справи підтверджується, що позивача було оглянуто відповідними лікарями про що міститься інформація щодо результатів медичного огляду.
Водночас, слід зазначити, що в межах адміністративного процесу суд не може надавати оцінку діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті розкладу хвороб, оскільки суд не є фахівцем у медичній галузі.
Так, Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 по справі № 806/526/16 зазначив:
"…що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі".
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію конкретних статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, де зроблено правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.
Зокрема слід зазначити, що у разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності до військової служби, він має право звернутися до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідної постанови з підстав наявних хвороб позивача.
Із врахуванням зазначено, вищезазначені підстави позивача не є підставою для задоволення позовних вимог.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 по справі № 806/526/16 зазначив, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Таким чином судом в межах даної справи має досліджуватися виключно правомірність процедури прийняття спірного рішення.
Разом із тим, порушення процедури прийняття висновку ВЛК судом не встановлено.
Згідно частини 1 статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
За приписами частини 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Зі змісту положень статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» слідує, що призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов'язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров'я відповідно до висновку військово-лікарської комісії.
Частина 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Питання медичного огляду регулюється розділом ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (Положення №402, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пункт 1.1. Розділу І Положення №402 передбачає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності, зокрема, до військової служби, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів. Кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей (пункт 3.1. Розділу ІІ Положення №402).
Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну із таких постанов:
"Придатний до військової служби";
"Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)";
"Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку" (п.3.8. Розділу ІІ Положення №402).
Так, незгоду з рішенням військово-лікарської комісії, оформлену у вигляді довідки військово-лікарської комісії №2025-0423-1132-2944-7 від 23.04.2025 позивач аргументує тим, що при проходженні позивачем медичного огляду порушено процедуру проведення медичного огляду, а також не враховано, що раніше комісією при АНДніпровському РВК визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за гр. 1 ст. 71 п. в Розкладу хвороб Наказу МО України №2-1994 року та №207-1999 року
З цього приводу суд зазначає, що хоча це рішення не оскаржено до комісії вищого рівня, в доданій картці обстеження та медичного огляду дійсно відсутні відомості, що проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки.
Водночас, відсутність означених фактів не є свідченням непридатності позивача до військової служби як і відсутність доказів надання оцінки ступеню придатності позивача до військової служби в контексті застосування відповідної статті Розкладу хвороб, на підставі яких позивач раніше визнавався обмежено придатним у воєнний час, до речі, суд не вправі самостійно надати, адже не є компетентним органом із цього приводу.
До того ж, саме по собі скасування цього рішення не вирішує правомірності акту, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу.
Матеріалами справи не підтверджено наявності у позивача підстав для звільнення з військової служби, що визначені імперативними приписами ст.26 Закону №2232.
Не змінює цього правового регулювання й доводи позивача щодо наявності довідки про обмежену придатність до військової служби.
Таким чином, позовна вимога про зобов'язання відповідача-2 прийняти рішення про звільнення з військової служби, у контексті визначених підстав позову, не відповідає суті порушеного права позивача.
Водночас, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Подібний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 05.02.2025 року у справі №160/2592/23.
За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
При цьому, відповідачем доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи позивача.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 12.01.2026 та в силу ст. 328 КАС України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова