10 лютого 2026 р.Справа № 953/10829/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 02.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Вітюк Р.В., м. Харків, повний текст складено 02.12.25 у справі № 953/10829/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі також - відповідач), в якому просив:
- скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 126 КУпАП;
- поновити строк оскарження.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення залишено без руху.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2025 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду. Поновлено позивачу строк звернення до суду. Прийнято до розгляду та відкрито позовне провадження в адміністративній справі за позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2025 року клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам та матеріалам справи. Уважає висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду передчасними.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права, з дослідженням усіх доказів та матеріалів справи. Вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, 13 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою у цій справі.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2025 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з огляду на те, що у заявника була відсутня копія оскаржуваного акту (за наведеними доводами); поновлено позивачу строк звернення до суду; відкрито позовне провадження в адміністративній справі
Приймаючи ухвалу від 02 грудня 2025 року про залишення адміністративного позову без розгляду, суд першої інстанції встановив, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду був передчасним (у суду були відсутні докази на підтвердження / спростування доводів позивача, тому суд ураховував виключно пояснення позивача), оскільки доводи щодо надання позивачу нечитабельної копії оскаржуваної постанови та заявлення ним відразу клопотання про надання чіткого примірника постанови спростовується матеріалами справи, а саме відеозаписом "0000015_00001520250628214541_0017.MP4", з якого вбачається, що позивачу вручено копію оскаржуваної постанови і жодного зауваження щодо її якості позивач не висловив; інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними позивач не наводив (аргументував врученням йому не належної копії).
Надаючи правову оцінку мотивам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також КУпАП) скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132 - 2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 121 КАС України).
Як убачається з матеріалів справи, відповідач долучив до відзиву на позов доказами, зокрема, записи з бодікамер працівників патрульної поліції, на яких зафіксовано обставини події.
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що у відеозапису "0000015_00001520250628214541_0017.MP4" зафіксовано, що на питання патрульного інспектора, чи буде позивач отримувати копію постанови, ОСОБА_1 вказав, що буде (час 21:46:00 - 21:46:24). Потім підписує у постанові про те, що отримав її копію (час 24:48:00 - 21:48:30) і поліцейський вручає копію постанови (час 21:48:32 - 21:48:37). Патрульний на питання ОСОБА_1 , в який термін він може звернутися до суду, повідомляє, що в строк десять днів (час 21:48:50 - 21:48:57).
Разом з цим за доводами позивача, відповідач не надав повного відео з нагрудних записів поліцейських, на яких зафіксовано, як позивачем заявлено та написано клопотання про надання належної та читабельної копії постанови інспектора поліції.
Так, позивач зазначає, що відповідно до відеозапису ""0000015_00001520250628214541_0017.МР4" зафіксована стадія вручення постанови інспектором при цьому, що не враховано судом першої інстанції, це відбувається в темну пору часу (21:48:32 год.), що не дозволяло розглянути та прочитати надрукований текст. Також позивач зазначає, що примірник, який в подальшому вручається, перебуває нижче, ніж примірник який залишив собі інспектор і тому лише в подальшому відбувається спілкування з інспектором про надання іншого примірника оскаржуваної постанови або надання можливості сфотографувати належну копію постанови (оригіналу) та, відповідно, відмови інспектора в наданні чіткої копії постанови або можливості сфотографувати оригінал, що зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського та не надано навмисно до матеріалів справи відповідачем.
Окрім цього, позивач звертає увагу, відповідно до відеозапису з камери інспектора "0000015_00001520250628214541_0017.МР4" зафіксовано, як у проміжку часу з 21:48:25-21:49:00 інспектор навмисно закриває верхню частину бланку постанови, не надаючи мені ознайомитися позивачу зі змістом і також оглянути належність всього змісту постанови і в подальшому надає нечитабельну форму, що не досліджено судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваної ухвали.
Звертає увагу, що судом першої інстанції не витребовувався примірник нечитабельної постанови, який перебуває у відповідача, та копія якої наявна у позивача.
У додатках до апеляційної скарги позивачем надано ксерокопію тієї постанови, яка була первинно надана йому інспектором.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, не з'ясував з достовірністю обставини прийняття постанови про накладання адміністративного стягнення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а також обставини вручення її копії позивачу, з огляду на що дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції повинен був вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу навести свої доводи та заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду та з'ясувати всі обставини поважності причин пропущення позивачем строку звернення до суду.
Проте суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу в день подання відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду - 02.12.2025.
Отже, колегія суддів констатує передчасність висновків суду першої інстанції для залишення позову у цій справі без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні у цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
В рішенні від 27 червня 2000 року у справі «Ілхан проти Туреччини» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично, не має абсолютного характеру і перевіряючи його виконання слід звернути увагу на обставини справи.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.
Системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства, а також встановлені вище обставини дають підстави для висновку, що безпідставно постановлена оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги приймаються колегією суддів у якості належних.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 02.12.2025 у справі № 953/10829/25 скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - направити до Київського районного суду м. Харкова для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц