10 лютого 2026 року справа №360/138/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління служби судової охорони у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 р. у справі № 360/138/25 (головуючий І інстанції К.О. Пляшкова) за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління служби судової охорони у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 ( далі -позтвач ОСОБА_2 , звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління служби судової охорони у Луганській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у відмові зарахувати позивачці до стажу служби у Службі судової охорони час попередньої роботи в ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ): з 05 січня 2015 року по 31 січня 2020 року (05 років 00 місяців 27 днів); Територіальному управлінні Служби судової охорони у Луганській області: з 03 лютого 2020 року по 17 серпня 2020 року (00 років 06 місяців 15 днів) - разом 05 років 07 місяців 12 днів;
- зобов'язати відповідача зарахувати до стажу служби позивачки у Службі судової охорони час попередньої роботи в ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ): з 05 січня 2015 року по 31 січня 2020 року (05 років 00 місяців 27 днів); Територіальному управлінні Служби судової охорони у Луганській області: з 03 лютого 2020 року по 17 серпня 2020 року (00 років 06 місяців 15 днів) - разом 05 років 07 місяців 12 днів.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено, а саме суд:
Визнав протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області щодо незарахування до стажу служби ОСОБА_1 у Службі судової охорони часу роботи в: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 05 січня 2015 року по 31 січня 2020 року; Територіальному управлінні Служби судової охорони у Луганській області з 03 лютого 2020 року по 17 серпня 2020 року.
Зобов'язав Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області зарахувати до стажу служби ОСОБА_1 у Службі судової охорони час роботи в: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 05 січня 2015 року по 31 січня 2020 року; Територіальному управлінні Служби судової охорони у Луганській області з 03 лютого 2020 року по 17 серпня 2020 року.
Відповідач, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Скаргу обґрунтовано, зокрема, тим, що згідно з записами трудової книжки позивач проходила державну службу з 05.01.2015 по 31.01.2020 в ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та працювала за трудовим договором відповідно до КЗпП України з 03.02.2020 по 17.08.2020 в територіальному управлінні Служби судової охорони у Луганській області.
Період роботи позивача з 03.02.2020 по 17.08.2020 в територіальному управлінні Служби судової охорони у Луганській області не може зараховуватись до служби в Службі судової охорони, оскільки такому зарахуванню підлягає лише час проходження державної служби в державних органах.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції помилився при наданні оцінки доказам, що підтверджують стаж роботи (державної служби) позивача та не застосував положення Закону України «Про державну службу» №889- VIII від 10.12.2015 (далі - Закон №889-VIII).
Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
В обґрунтування зазначено, зокрема, що до стажу служби у Службі (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей».». (пункт 5 розділу I в редакції Рішення Вищої ради правосуддя № 2236/0/15-21 від 18.11.2021).
Період роботи в державних органах, зокрема: в ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ): з 05.01.2015 р. по 31.01.2020 р.; Територіальному управлінні Служби судової охорони у Луганській області: з 03.02.2020 р. по 17.08.2020 р. підтверджуються записами 4-12 та 13-15 відповідно у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 .
Крім того, та обставина, що ОСОБА_1 , в спірний період з 03.02.2020 по 17.08.2020 працювала саме в державному органі відповідачем не оскаржується.
Безпідставними покликання відповідача на положення Закону № 889- VIII та відсутність в спірний період з 03.02.2020 по 17.08.2020 у позивача стажу державної служби.
Пунктом «и» частини першої статті 17 Закону №2262-ХІІ передбачено зарахування відповідного попереднього часу роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу без зазначення (уточнення), що такий час роботи має бути на посадах державної служби.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 наказом ТУ ССО у Луганській області від 18 серпня 2020 року № 192 о/с прийнята на службу до Служби судової охорони та призначена як переможець конкурсу на посаду провідного спеціаліста служби інформаційно-аналітичної роботи ТУ ССО у Луганській області з 18 серпня 2020 року.
Згідно з наказом ТУ ССО у Луганській області від 18 серпня 2020 року № 193 о/с лейтенанту служби Судової охорони ОСОБА_1 , провідному спеціалісту служби інформаційно-аналітичної роботи ТУ ССО у Луганській області, встановлено з 18 серпня 2020 року посадовий оклад у розмірі 5640 гривень, оклад за спеціальним званням у розмірі 1340 гривень, надбавку за стаж роботи у розмірі 0 %, доплату за особливості проходження служби у розмірі 36 %. Вислуга років, яка дає право на встановлення надбавки за стаж служби, станом на 18 серпня 2020 року становить 00 років 00 місяців 01 день.
Відповідно до витягу з наказу від 31 грудня 2020 року № 385 о/с “По особовому складу» оголошено та введено в дію штат Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області та призначено з 01 січня 2021 року лейтенанта Служби судової охорони ОСОБА_1 на посаду провідного спеціаліста служби інформаційно-аналітичної роботи ТУ ССО у Луганській області.
Згідно із витягом з наказу ТУ ССО у Луганській області від 07 січня 2025 року № 1 о/с оголошено вислугу років для виплати відсоткової надбавки за стаж служби співробітникам ТУ ССО у Луганській області станом на 01 січня 2025 року, зокрема ОСОБА_1 , провідному спеціалісту служби інформаційно-аналітичної роботи ТУ ССО у Луганській області, старшому лейтенанту Служби судової охорони - 04 роки 04 місяці 15 днів.
Стаж служби позивача в Службі судової охорони також підтверджений наданою в матеріали справи довідкою про розрахунок стажу служби провідного спеціаліста служби інформаційно-аналітичної роботи ТУ ССО у Луганській області ОСОБА_1 від 04 лютого 2025 року № 4.
Позивачка звернулася до начальника ТУ ССО у Луганській області із рапортом від 17 грудня 2024 року № 43.16-397/вн щодо зарахування до стажу служби позивача у Службі судової охорони стаж (періоди) роботи в державних органах, зокрема: в ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 05 січня 2015 року по 31 січня 2020 року (05 років 00 місяців 27 днів); ТУ ССО у Луганській області з 03 лютого 2020 року по 17 серпня 2020 року (00 років 06 місяців 15 днів), а разом 05 років 07 місяців 12 днів.
Листом ТУ ССО у Луганській області від 15 січня 2025 року Вих № 43.05-4 повідомило ОСОБА_1 , що накази Служби судової охорони від 24 жовтня 2022 року № 454 та від 05 грудня 2022 року № 519, якими затверджено Перелік посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в держаних органах, не регулюють питання щодо зарахування стажу з правом на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки, оскільки за змістом норма стосується виключно призначення пенсії, а відпустка надається за повний місяць служби (кожний повний календарний рік служби), в свою чергу робота у державних органах не є проходженням служби у Службі судової охорони. Повідомлено, що перебування на посадах в державних органах буде зараховано для призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ та Постанови № 393.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 від 15 березня 2012 року серії НОМЕР_1 остання працювала, зокрема:
в період з 05 січня 2015 року по 31 січня 2020 року на посадах державної служби в ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (записи №№ 5-12);
в період з 03 лютого 2020 року по 17 серпня 2020 року провідним інспектором (з дипломом спеціаліста) служби інформаційно-аналітичної роботи ТУ ССО у Луганській області (записи №№ 13-15).
Така ж інформація про роботу позивача внесена до послужного списку ОСОБА_1 , особистий № 04629.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Статтею 160 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) визначено, що підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.
Згідно із ст. 161 Закону № 1402-VIII, Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.
Керівництво діяльністю Служби судової охорони здійснює Голова Служби судової охорони, який призначається на посаду за результатами відкритого конкурсу і звільняється з посади Вищою радою правосуддя.
Голова Служби судової охорони має заступників, які за його поданням призначаються на посади за результатами відкритого конкурсу і звільняються з посад Вищою радою правосуддя.
Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби.
Граничну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Державна судова адміністрація України.
Рішення про утворення територіальних підрозділів Служби судової охорони приймається Головою Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.
Структуру та штатну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Голова Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.
Центральний орган управління Служби судової охорони є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.
Територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи.
Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частиною 4 статті 163 Закону №1402-VIII (у редакції Закону України від 12.07.2018 №2509-VIII, який набрав чинності 05.08.2018) було передбачено, що до стажу служби у Службі судової охорони зараховується стаж служби в поліції, органах внутрішніх справ, військова служба в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.
З метою вдосконалення існуючого порядку зарахування до стажу служби у Службі судової охорони окремих періодів військової служби та служби в правоохоронних й інших державних органах, який дозволяє встановлювати співробітникам надбавки за стаж служби, а також надання їм додаткової оплачуваної відпустки, Верховною Радою України прийнято Закон України від 27.04.2021 №1417-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо врегулювання окремих питань правового статусу працівників Служби судової охорони», яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено статтею 162-1 такого змісту:
«Стаття 162-1. Правовий статус працівників Служби судової охорони
1. До працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони.
2. Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.
3. На державних службовців Служби судової охорони поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Служби судової охорони відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
4. Повноваження керівника державної служби у Службі судової охорони здійснюють Голова Служби судової охорони та керівники територіальних підрозділів Служби судової охорони.
5. Трудові відносини працівників, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони, регулюються законодавством України про працю.
6. Для захисту своїх прав та законних інтересів працівники Служби судової охорони можуть утворювати професійні об'єднання та професійні спілки відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Професійним спілкам співробітників Служби судової охорони та їх членам заборонено організовувати страйки або брати в них участь».
При цьому, статтю 163 Закону №1402-VIII після частини 3 доповнено новою частиною такого змісту:
« 4. На співробітників Служби судової охорони поширюється дія Дисциплінарного статуту Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Порядок проведення службового розслідування стосовно співробітників Служби судової охорони та утворення дисциплінарних комісій, їх повноваження встановлюються Головою Служби судової охорони».
У зв'язку з цим частини четверту - восьму вважати відповідно частинами п'ятою - дев'ятою;
Абзац другий частини п'ятої та частину сьому Закону №1402-VIII виключено.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 №1052/0/15-19 «Про затвердження Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони» затверджено Положення, яким визначено порядок проходження служби громадянами України у Службі судової охорони (далі - Положення).
Відповідно до пункту 5 розділу І Положення (зі змінами) час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах.
Стаж служби у Службі дає право на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби у Службі (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей».
Викладене свідчить, що пункт 5 Положення містить бланкетну норму, яка слугує підставою для звернення до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1999 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей» (далі - Постанова №393).
Так, згідно з пунктом “б» частини 1 статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Пунктом “и» частини 1 статті 17 Закону № 2262-ХІІ визначено, що особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах “б»-“д», “з» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро України, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки України або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.
Абзацом 12 пункту 1 Постанови №393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, державну пожежну охорону, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затвердженими відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, виконання кримінальних покарань, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, затвердженим Головою Служби судової охорони.
Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначено Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (далі - Порядок №384).
Відповідно до п. 3 розд. І Порядку №384 (зі змінами) грошове забезпечення співробітникам Служби визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення працівників Служби судової охорони, серед іншого, належить надбавка за стаж служби (пп. 3 п. 5 розд. І Порядку №384).
Грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади, серед іншого, в територіальних органах Служби судової охорони. Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат (пункти 8, 9 розділу І Порядку №384).
Положеннями пунктів 17-19 розділу ІІ цього Порядку визначено, що надбавка за стаж служби співробітникам виплачується у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням у розмірах згідно з додатком 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони».
Обчислення вислуги років для виплати надбавки за стаж служби співробітникам проводиться підрозділами кадрового забезпечення за матеріалами особової справи співробітника та оголошується відповідним наказом Служби або територіального управління Служби в разі призначення (переміщення) на посаду та щороку станом на 1 січня.
До вислуги років для виплати співробітникам надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також Постановою №393.
Аналіз положень пункту «и» частини першої статті 17 Закону №2262-XII, абзацу 12 пункту 1 Постанови №393, пункту 5 Положення, пунктів 8, 9 розділу І та пунктів 17-19 розділу ІІ Порядку №384 дає підстави для висновку, що вказаними нормами права визначено за особою, у разі її переходу на службу до Служби судової охорони, право на зарахування до стажу в Службі судової охорони, періоду (часу) роботи в державних органах. При цьому таке право закріплене в Законі №2262-XII та Положенні, порядок його підтвердження та обчислення - у Постанові №393, а порядок його реалізації - у Порядку №384.
Матеріали справи свідчать, що на виконання вимог пункту «и» частини першої статті 17 Закону №2262-XII, абзацу 12 пункту 1 Постанови №393, наказом Служби судової охорони від 24.10.2022 №454 затверджено Перелік посад співробітників Служби судової охорони середнього і вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах.
Наказом Служби судової охорони від 05.12.2022 №519 до вказаного вище Переліку внесені зміни, у зв'язку з чим останній викладено у новій редакції, а саме:
« 1. Перший заступник Голови Служби судової охорони, заступники Голови Служби судової охорони;
2.Начальники управлінь, відділів, служб, секторів та їх заступники центрального органу управління Служби судової охорони.».
З наведеного вбачається, що Перелік, затверджений наказом Служби судової охорони від 24.10.2022 №454 (зі змінами), включає лише керівні посади центрального органу управління Служби судової охорони.
Водночас, як зазначає апелянт, перелік посад середнього і вищого складу територіальних управлінь Служби судової охорони, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах, станом на час виникнення спірних правовідносин Головою Служби судової охорони не затверджено.
Верховний Суд сформував сталу судову практику під час вирішення питання щодо незатвердження державним органом списку посад, які зараховуються до стажу для обчислення вислуги років (зокрема, постанови від 18.11.2019 у справі №813/5876/15, від 20.09.2019 у справі №813/904/15, від 04.10.2018 у справі №819/1695/16 тощо). Так, суд касаційної інстанції вказав, що Закон №2262-XII для окремих категорій осіб передбачає гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами, покладених на них обов'язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад. Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для окремих категорій осіб як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Крім того, принцип юридичної визначеності, закріплений у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності - в даному випадку відсутність визначеного переліку посад середнього і вищого складу територіальних управлінь Служби судової охорони для обрахунку стажу.
Отже, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в спірному випадку це надання для співробітників Служби судової охорони певних гарантій, а саме права на зарахування до вислуги років для призначення пенсії часу роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони за правилами, встановленими пунктом «и» частини першої статті 17 Закону №2262-ХІІ, держава, у такому випадку в особі Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області, безпідставно, відступаючи від гарантованих позивачу прав та правомірних сподівань, не зарахувала до її стажу службу в державних органах, як особі, на яку поширюється дія Закону №2262-ХІІ.
Також, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях на тому, що принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.
На переконання колегії суддів, реалізація зазначеної вище гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов'язків, зокрема, щодо створення і затвердження списку (переліку) посад.
Як було зазначено вище, до вислуги років для виплати співробітникам Служби судової охорони надбавки за стаж служби зараховуються періоди, визначені Законом №2262-ХІІ та Постановою №393 (п. 19 розд. II Порядку №384).
Відповідно до п. «и» ч. 1 ст. 17 Закону №2262-XII та абз. 12 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №393, до стажу служби у Службі судової охорони зараховується час роботи в державних органах.
При цьому за приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (зі змінами), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів наголошує, що та обставина, що позивач у спірні періоди працював саме в державних органах, відповідачем не оспорюється.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що зарахуванню підлягає лише час проходження державної служби в державних органах, оскільки пунктом «и» частини першої статті 17 Закону №2262-ХІІ передбачено зарахування відповідного попереднього часу роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу без зазначення (уточнення), що такий час роботи має бути на посадах державної служби.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що не зарахування відповідачем зазначених періодів до стажу служби позивача у Службі судової охорони суперечить приписам Закону, а доводи апелянта про відсутність у затвердженому переліку посад середнього і вищого складу територіальних управлінь Служби судової охорони, як на підставу для відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів до стажу служби у Службі судової охорони, є необґрунтованими, з чим погоджується і колегія суддів.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Територіального управління служби судової охорони у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 р. у справі № 360/138/25 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 р. у справі № 360/138/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 10 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв
Судді: А.В Гайдар
І.В. Геращенко