10 лютого 2026 року справа №243/1388/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 квітня 2025 р. у справі № 243/1388/25 (головуючий І інстанції Дюміна Н.О. ) за позовом ОСОБА_1 до командира 2 взводу 3 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенант поліції Пономара Дмитра Миколайовича, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення ,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції , Департаменту патрульної поліції , ОСОБА_2 командир 2 взводу 3 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенант поліції , в якому просив: визнати постанову серії ЕНА № 4007631 від 05.02.2025 року про накладення адміністративного стягненням по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі протиправною та скасувати її, а провадження по справі закрити.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 квітня 2025 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд:
Визнав протиправною та скасував постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4007631 від 05 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В задоволенні решти вимог - відмовив.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Департамент патрульної поліції, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду яке прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
В обґрунтування скарги зазначено, що у матеріалах справи містяться фото-та відео записи з лазерного вимірювача «ТгиСАМ», на якому зафіксовано транспортний засіб позивача, які, крім того, були долучені інспектором до оскаржуваної постанови, зокрема в пункті 7 зазначено, що до постанови додається: ТС 000748 та номер нагрудної камери б/к 470099 поліцейського, якою зафіксовано процедуру розгляду справи.
На відеозаписах міститься вся необхідна інформація для встановлення факту вчинення правопорушення, а саме: дата та час вчинення правопорушення (05.02.2025, час 08:58 год.); місце вчинення правопорушення (Волохів Яр, 574км Ізюмський район, Харківська область); фото-відеофіксація автомобіля з зображенням державного номерного знаку (LEXUS ES, державний номерний знак НОМЕР_2 ); швидкість руху автомобіля, км/год (93 км/год); обмеження (перевищення) швидкості, км/год (50 км/год); перевищення обмеження швидкості (43 км/год ); напрямок руху автомобіля дослідження доказів; підготовка до розгляду справи; розгляд справи.
Зазначені медіафайли містять відомості, якими наочно зафіксовано те, що транспортний засіб LEXUS ES, державний номерний знак НОМЕР_2 , рухається зі швидкістю 93 км/год в межах населеного пункту Волохів Яр, 574км Ізюмський район, Харківська область при встановленому Правилами дорожнього руху обмежені швидкості руху транспортних засобів в 50 км/год. Таким чином перевищення швидкості руху цього автомобіля на 43 км/год були об'єктивно встановлені.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4007631 від 05.02.2025, винесена інспектором УПП в Харківській області ДПП поліції лейтенантом поліції Пономарем Дмитром Миколайовичем є законною.
Щодо роботи лазерного вимірювача швидкості TruCam, скаржник зазначає, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 ТС000748 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерні знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання, швидко розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Відповідно до Інструкції виробника Laser Technologe Inc, США, використання лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 передбачає можливість використання даного приладу в автоматичному режимі, вказаний режим дозволяє автоматично фіксувати номерний знак та швидкість руху транспортного засобу.
Вказаний лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 може використовуватись як в мобільному, так і в статичному положенні. Тобто, поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Під час фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад автоматично здійснює фотографування транспортного засобу порушника.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2%. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
З відстані у 50 - 450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону.
Властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту ії фіксації приладом TruCam. Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред'явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі.
Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення експертиз не є обов'язковим.
Щодо посилань суду на розділ 5 Інструкції до «TruCam» (Посібника користувача), при вологості (дощ, сніг чи туман) передбачено режим Поганої погоди, при якому здійснюється вимірювання в діапазоні від 15 до 61 метра, саме ця зміна гарантує достовірність роботи вказаного вище приладу, скаржник зазначає, що на відеозаписах, зроблених приладом TruCam видно момент перевищення швидкості транспортним засобом, зафіксований приладом, номерний знак автомобіля. При цьому будь-яких опадів (дощу, снігу тощо) або ознак погіршення погодних умов не вбачається, що спростовує висновки суду першої інстанції про наявність сумніву у доведеності вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, поза розумним сумнівом.
Наявність похмурої погоди під час розгляду справи та при ознайомленні позивача з постановою, сумнівів щодо правильності використання вимірювального приладу TruCam ТС 000748 не викликає.
З огляду на те, що в силу п. 9 частини першої статті 31 та статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», відеоспостереження за дотриманням позивачем Правил дорожнього руху інспектором зафіксовано у встановленому законом порядку, з посиланням на технічні засоби, такі як ТгиСат ТС 000748 та зазначенням ідентифікаційного номеру бодікамери 470099 в графі № 7 постанови, відповідно до вимог статті 283 КУпАП. таким чином медіафайл - відеозаписи є належними та допустимими доказами інкримінованого правопорушення.
Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
В обгартування зазначено, зокрема, що з відеозапису з бодікамери доданих відповідачем у відзиві на позов, вбачається, що 05 лютого 2025 року, в момент здійснення вимірювання швидкості руху транспортного засобу, яким керував позивач, падав мокрий сніг та дощ.
Відповідно до Розділу 5 Інструкції до Трукам (Посібника користувача), при вологості (дощ, сніг чи туман) передбачено режим Поганої погоди, при якому здійснюється вимірювання в діапазоні від 15 до 61 метра, саме ця зміна гарантує достовірність роботи вказаного вище приладу.
Швидкість транспортного засобу, яким керував позивач вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості TruCam ТС 00748, яке було виконано з дистанції 314,1 метри, що підтверджується наданими фото з зазначеного приладу.
Якщо під час дощу, снігу, туману патрульні поліцейські не використовували в радарі TrueCam режим поганої погоди, а вимірювання швидкості автомобіля відбувалося на дистанції понад 61 метр, то водія не можна штрафувати за перевищення швидкості.
З вказаних матеріалів фото та відео фіксації, вбачається, що відповідач наводить «з рук» у мокрий сніг на рухомий автомобіль LEXUS ES 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . В цей момент присутнє значне дрибіжання приладу TruCam, що може свідчити про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля TruCAM з руки (рук). Така вібрація приладу TruCam, може дати більшу похибку, а ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач.
Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля LEXUS ES 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Також законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону № 580-VIII.
Також погані погодні умови будуть впливати на правильність вимірів TruCAM. Інструкція до приладу зазначає, що істинне вимірювання у дощ (сніг, туман тощо) буде тоді, коли включений спеціальний фільтр (режим) для такої погоди, то відстань від приладу до авто повинна становити від 15 до 61 метра.
Також позивач, просить стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
05 лютого 2025 року командиром взводу 2 взводу 3 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Пономаром Дмитром Миколайовичем було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №4007631 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 гривень, за те, що 05.02.2025 о 08 год. 58 хв. у с. Волохів Яр, траса МОЗ 574 км. водій керуючи автомобілем LEXUS ES 350, державний номерний знак НОМЕР_2 рухався в межах населеного пункту с. Волохів Яр траса МОЗ 574 км. зі швидкістю 93 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 43 км/год. Швидкість руху вимірювалася приладом TruCAM ТС 00748, чим порушив п.12.4 ПДР - Порушення швидкісного режиму в населених пунктах.
На підтвердження вчинення позивачем порушення ПДР, відповідачем надано, зокрема, матеріали фотофіксації, зроблені за допомогою TruCam LTI 20/20 з серійним номером ТС 000748, а також відеозапис вимірювання швидкості з приладу TruCam, відеозаписом з бодікамери поліцейського №470099.
Так, на фотознімку зафіксовано рух транспортного засобу LEXUS ES 350, державний номерний знак НОМЕР_2 по автошляху МОЗ 574 зі швидкістю 93 км/год, при встановленому ліміті швидкості 50 км/год, дату і час фіксації, а також географічні координати місця вчинення правопорушення.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тому суд приходить до висновку про відсутність беззаперечних доказів вчинення позивачем зазначеного у спірній постанові правопорушення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з пунктом 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.3 ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Згідно пп. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Отже, у населених пунктах організований інтенсивний дорожній рух, що вимагає підвищеної уваги до забезпечення безпеки на проїзній частині, тому в таких місцях на всіх ділянках доріг (крім житлових зон і територій підприємств) встановлено максимально допустиме обмеження швидкості руху в 50 км/год. Дане обмеження встановленої максимальної швидкості руху вводиться знаком 5.45 «Початок населеного пункту» і скасовується знаком 5.46 «Кінець населеного пункту».
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно частини 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 КАС України, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КпАП України, відповідачем надано фото та відео файли, здійснені за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam та нагрудної камери.
Щодо заперечення позивача на законність дій інспектора при винесенні постанови, а саме законність застосування приладу вимірювання швидкості руху у ручному режимі та висновки суду, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст.31 ЗУ «Про національну поліцію»( далі Закон №580-VIII) поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису .
За приписами статті 40 Закону № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCAM використовується у відповідності до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05 червня 2014 року № 1314-VI1.
Прилад LTI 20/20 ТгиСАМ є засобом вимірювальної техніки.
У відповідності до п. 6 ч. 1 ст.1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об'єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності.
У відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону, результати вимірювань можуть бути використані у сфері законодавчо регульованої метрології за умови, що для таких результатів відомі відповідні характеристики похибок або невизначеність вимірювань.
Згідно ч.1, 2 ст. 8 вищезазначеного Закону передбачено, що у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.
Пунктом 57 Постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 р. № 94 «Про затвердження Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки» зазначено що, відповідність засобів вимірювальної техніки 4 цьому Технічному регламенту повинна засвідчуватися шляхом нанесення на них знака відповідності та додаткового метрологічного маркування, передбачених у пунктах 58-70 цього Технічного регламенту.
Згідно пункту 62 зазначеного Технічного регламенту додаткове метрологічне маркування повинно складатися із знака законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, форма та розміри якого наведені в додатку 5, і двох останніх цифр року його нанесення, оточених прямокутником. Тобто додаткове метрологічне маркування та періодична повірка здійснюється не раніше ніж через рік експлуатації приладу.
Суд зауважує, що лазерний вимірювач швидкості TruCAM LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCAM.
Відповідно до листа ДП «Укрметртестстандарт» від 01 жовтня 2019 року за № 22-38/49 яке дало роз'яснення з приводу використання приладу ТгиСАМ та вказав, що лазерний вимірювач ТгиСАМ відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів (ТЗ), тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач LTI 20/20 ТгиСАМ також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі. В автоматичному режимі без участі оператора забезпечується циклічне виконання послідовності дій: вибір цільового ТЗ, вимірювання швидкості руху ТЗ, документування результатів вимірювання та фотофіксація належної до цих результатів дорожньої ситуації.
Отже, використання приладу TruCam відбувається у автоматичному режимі як у мобільному, так і у статичному положенні, тому користування приладом у ручному режимі не є порушенням.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
При цьому, лазерний вимірювач TruCam відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто, конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі.
Також, можливість застосування приладу в ручному режимі описана в його методичних рекомендаціях щодо використання та інструкції з використання.
Отже, можливість використання приладу TruCam LT1 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання).
Вищевикладене спростовує доводи позивача про неможливість використання приладу вимірювання швидкості автотранспортних засобів TruCam в ручному режимі.
Так, матеріали справи містять докази, які свідчили, що 05.02.2025 о 08 год. 58 хв. у с. Волохів Яр, траса МОЗ 574 км. водій керуючи автомобілем LEXUS ES 350, державний номерний знак НОМЕР_2 рухався в межах населеного пункту с. Волохів Яр траса МОЗ 574 км. зі швидкістю 93 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 43 км/год. Швидкість руху вимірювалася приладом TruCAM ТС 00748, чим порушив п.12.4 ПДР - Порушення швидкісного режиму в населених пунктах.
Отже, з наданих відповідачем відеозапису та фотознімку вбачається, що позивач рухався на автомобілі LEXUS ES 350 номерний знак НОМЕР_2 зі швидкістю 93 км/годину.
При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до Розділу 5 Інструкції до «TruCam» (Посібника користувача), при вологості (дощ, сніг чи туман) передбачено режим Поганої погоди, при якому здійснюється вимірювання в діапазоні від 15 до 61 метра, саме ця зміна гарантує достовірність роботи вказаного вище приладу.
Швидкість руху транспортного засобу, яким керував позивач, вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості «TruCam» TruCAM ТС 00748, з дистанції 314,1 метри.
З наявних відеозаписів вбачається, що на момент фіксації перевищення швидкості був туман та сніг, тобто не сприятливі погодні умови, які могли вплинути на вимірювання.
Отже, зважаючи на відстань за якої здійснено фіксацію перевищення швидкості, вологість (сніг, туман), положення Розділу 5 Інструкції Трукам, суд не може приймати вказаний доказ як належний.
Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку про недоведеність відповідачем складу адміністративного правопорушення та відсутності підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення ним правил дорожнього руху, ознаки якого підпадають під дію ч.1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено скоєння позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано: копія договору, ордеру та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю додається,
Так, на підставі Договору № 18-07/25 про надання правової допомоги від 18 липня 2025 року який укладеним між Адвокатом Розумовським Олександром Сергійовичем і громадянином України ОСОБА_1 , ОСОБА_1 надається правова допомога.
19 липня 2025 року було укладено додаткову угоду № 1, яка визначає тарифи за надання професійної правничої допомоги за Договором про надання правової правничої допомоги № 18-07/25 від 18 липня 2025 року в частині надання професійної правової (правничої) допомоги за наступним дорученням (роботою/напрямком): адміністративна справа № 243/1388/25, Перший апеляційний адміністративний суд, за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Слов'янського районного суду Донецької області від 11 квітня 2025 року.
19 липня 2025 року було складено акт приймання-передачі виконаних робіт/послуг із надання правової допомоги із детальним описом робіт/послуг, виконаних адвокатом станом на 19.07.2025.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто відповідача. Відповідачем не було надано суду апеляційної інстанції клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також не вчинено дій по доведенню не співмірності витрат, заявлених позивачем до відшкодування.
Проте, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Колегія суддів враховує, що дана справа є типовою, представником відповідача в межах розгляду справи в суді першої інстанції було здійснено дії щодо складання відзиву, тому розмір витрат на оплату послуг адвоката суд вважає не є співмірним з категорією даної справи, не відповідають характеру спірних правовідносин та предмету доказування у даній справі незначної складності, отже підлягає зменшенню.
Отже співмірна сума витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, згідно досліджених доказів та обставин справи - 4000 грн.
Враховуючи вищенаведене, перевіривши доводи, викладені скаржником в скарзі, суд не вбачає обставин, які б давали підстави ставити під сумнів правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статями 271, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 квітня 2025 р. у справі № 243/1388/25 - залишити без задоволення.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 квітня 2025 р. у справі № 243/1388/25 - залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції судові витрати пов'язані з правничою допомогою в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Повне судове рішення проголошено та підписано 10 лютого 2026 року
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.В. Гайдар
А.А. Блохін