10 лютого 2026 року справа №200/32/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 р. у справі № 200/32/25 (головуючий І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії ,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2022 роки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016 - 2022 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі №200/4527/22 та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2023 у справі №200/4735/23;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 14 років;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за 14 років з урахуванням індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2023 у справі №200/4735/23;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 112 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2022 роки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 112 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2022 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2023 у справі №200/4735/23.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року задоволено позовні вимоги, а саме суд:
Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у неврахуванні індексації у складі місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого здійснювався обрахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2022 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 14 років, грошової компенсації за невикористані 112 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2022 роки.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2022 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 14 років та грошової компенсації за невикористані 112 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2022 роки, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого проводилось обчислення та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування скарги зазначено, що суд першої інстанції не зазначив обґрунтування відповідача щодо незгоди з позовом. Доводи апелянта, викладені в відзиві на позовну заяву, судом першої інстанції до уваги не були прийняті та не знайшли свого відображення в оскаржуваному рішенні, відповідної оцінки аргументам апелянта в оскаржуваному рішенні не відображено, що суперечить засадам та принципам адміністративного судочинства.
Посилаючись на положення приписів Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (Закон № 1282), Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011), Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), скаржник зазначає, що основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Відповідно, індексація грошового забезпечення не є постійною виплатою, а залежить від індексу споживчих цін.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 у справі № 820/285/18.
Скаржник посилаючись на положення Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджену Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425 (в редакції від 05.05.2017), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 за № 537/15228 (далі - Інструкція № 425), Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України № 558 від 25.06.2018 (далі - Інструкція № 558), зазначає, що індексація грошового забезпечення не має постійного характеру, відповідно, не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеною у постановах від 01.03.2018 у справі № 761/17387/17, від 19.06.2018 у справі № 825/1138/17.
Щодо правових підстав нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані 112 календарних дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, скаржник зазначає, що військовослужбовцям, надаються грошові допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Розмір допомоги визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Суд проігнорував, що виходячи з аналізу зазначених положень, грошова допомога на оздоровлення, одноразова грошова допомога при звільненні та грошова компенсація за невикористані 112 календарних дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які розраховуються виходячи з розміру місячного грошового забезпечення.
Підсумовуючи наведене, апелянт правомірно не включив індексацію грошового забезпечення до складу місячного грошового забезпечення позивача, розраховуючи його допомогу на оздоровлення за 2016 -2022 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористані 112 календарних дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2022 роки, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивач в частині перерахунку вказаних виплат.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині визнання дій військової частини, щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2022 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані 112 календарних дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2022 роки протиправними є невмотивованими, безпідставними, і такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач, у період з 24.01.2008 по 24.01.2022 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України, з 22.11.2015 по 24.01.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу від 24.01.2022 року №43-ОС позивача з 24.01.2022 звільнено з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
У період проходження військової служби позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2016 - 2022 роки у розмірі місячного грошового забезпечення.
При звільненні з військової служби позивачу виплачено:
- одноразову допомогу при звільненні за 14 календарних років виходячи з місячного грошового забезпечення;
- грошову компенсацію за 112 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2022 роки виходячи з місячного грошового забезпечення.
Разом з цим, при звільненні з військової служби позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі №200/4527/22 зобов'язано відповідача:
- нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум;
- виплатити позивачу в повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 вересня 2020 року та з 01 жовтня 2020 року по 24 січня 2022 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
28.07.2023 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі №200/4527/22 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року та індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 24 січня 2022 року у фіксованій величині 343,36 грн. в місяць у загальній сумі 57806,04 грн. із одночасним утримання військового збору 1,5% та податку на доходи фізичних осіб 18%, що підтверджується повідомленням про надходження коштів.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2023 у справі №200/4735/23 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну індексацію-різницю, виходячи із розміру 4442,28 гривень, за період з 01.03.2018 по 24.01.2022 включно, з урахуванням фактично виплачених сум.
25.12.2024 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2023 у справі №200/4735/23 відповідачем виплачено позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.01.2022 включно у загальній сумі 180961,40 грн, що підтверджується банківською випискою та не є спірним між сторонами.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-XII, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 40 Закону № 2232-XII, гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Основним Законом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Зі змісту пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 2011-ХІІ вбачається, що дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з частинами 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Згідно з частинами 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 за № 537/15228, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 425), яка була чинною на момент нарахування та виплати Військовою частиною НОМЕР_1 на користь позивача грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у лютому 2018 року.
Інструкція № 425, втратила чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України № 558 від 25.06.2018. В свою чергу даним наказом затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 558).
Відповідно до п. 1.2. Інструкції № 425, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення; місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
До складу місячного грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія).
Згідно п. 1.9. Інструкції № 425, індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.
Відповідно до п. 2. Інструкції № 558 грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Згідно п. 9. Інструкції № 558, індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".
При визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17.
Приймаючи постанову від 06 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.
«Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.»
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом зокрема у постановах від 16 травня 2019 року у справі №826/11679/17, 31 липня 2019 року справа №826/3398/17, 22 жовтня 2019 року справи №826/2447/18 та №520/3505/19, 31 жовтня 2019 року у справі №826/3397/17.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).
При цьому, при вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ та Порядку №1078.
Так, за приписами законодавства індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення.
У постановах від 30.09.2019 у справі № 750/9785/16-а, від 09.06.2022 року у справі № 822/503/18 Верховний Суд дійшов висновку, що індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною сум, для розрахунку пенсії військовослужбовцям. Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.
Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року (справа №825/1987/17), від 20 листопада 2019 року (справа №620/1892/19), від 05 лютого 2020 року (справа №825/565/17) зазначив, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку виплат військовослужбовців.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 638/5794/17, від 27.12.2019 у справі № 643/11749/17, від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19, від 21.12.2021 у справі № 820/3423/18, від 30 листопада 2023 року у справі № 380/21619/21.
Отже, виплати військовослужбовцям, мали розраховуватися відповідачем з урахуванням індексації грошового забезпечення, установленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 р. у справі № 200/32/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 р. у справі № 200/32/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 10 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.В. Гайдар
А.А. Блохін