10 лютого 2026 року справа №200/9366/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 1 грудня 2025 року у справі № 200/9366/25 (головуючий І інстанції Голуб В.А.) за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Державного підприємства "Інформаційні судові системи" (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати неправомірними діями Державного підприємства "Інформаційні судові системи" щодо відбору кандидатів на призначення арбітражних керуючих в Господарському суді Донецької області у справах про банкрутство:
- № 5006/27/31б/2012, протокол від 15.08.2025 про призначення арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича;
- № 5006/27/152б/2012, протокол від 18.08.2025 про призначення арбітражного керуючого Бурлаченка Миколи Миколайовича;
- № 27/52б протокол від 20.08.2025 про призначення арбітражного керуючого ОСОБА_2 ;
- № 45/25б протокол від 21.08.2025 про призначення арбітражного керуючого Сердюка Олександра Олександровича;
- № 905/1471/13-г протокол від 09.09.2025 про призначення арбітражного керуючого ОСОБА_3 ;
- № 5/73б протокол від 17.10.2025 про призначення арбітражного керуючого ОСОБА_4 ;
- № 905/2153/21 протокол від 20.10.2025 про призначення арбітражного керуючого ОСОБА_5 ;
- № 905/4477/13 протокол від 20.10.2025 про призначення арбітражного керуючого ОСОБА_6 ;
- № 27/83б протокол від 28.10.2025 про призначення арбітражного керуючого ОСОБА_7 ;
- № 5/145б протокол від 06.11.2025 про призначення арбітражного керуючого ОСОБА_8 ;
- № 15/65б протокол від 06.11.2025 про призначення арбітражного керуючого ОСОБА_9 ;
- № 15/154б протокол від 07.11.2025 про призначення арбітражного керуючого Аверіну Вікторію Валеріївну та скасувати відбір кандидатів на призначення арбітражних керуючих у зазначених справах про банкрутство;
- зобов'язати Державне підприємство "Інформаційні судові системи" здійснити повторне автоматичне визначення кандидатур арбітражних керуючих у справах № 5006/27/31б/2012, № 5006/27/152б/2012, № 27/52б , № 45/25б, №905/1471/13-г, №5/73б, № 905/2153/21, № 905/4477/13, № 27/83б, №5/145б, № 15/65б, № 15/154б Господарського суду Донецької області з дотриманням принципів черговості, рівної кількості справ про банкрутство, з урахуванням навантаження кожного арбітражного керуючого;
- винести окрему ухвалу відносно Державного підприємства "Інформаційні судові системи" та надіслати відповідному органу досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 376-1 КК України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Предметом спору є визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень Державного підприємства "Інформаційні судові системи" щодо відбору кандидатів на призначення арбітражних керуючих в господарському суді, скасування такого відбору та зобов'язання здійснити повторне автоматичне визначення кандидатур арбітражних керуючих.
Прохання винести окрему ухвалу за наслідками розгляду справи не означає, що даний спір не належить до адміністративної юрисдикції і позбавляє права позивача на звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права.
В аналогічних спорах Одеським окружним адміністративним судом відкриті адміністративні провадження у справах № 420/39776/25 від 03.12.2025 та №420/38660/25 від 01.12.2025 за позовами ОСОБА_1 до ДП «ІСС».
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивачка просила розглянути справу у її відсутність.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчив матеріали справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
За ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо “порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття “охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що “поняття “охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
При цьому, в силу норм частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (пункт 4.1 мотивувальної частини вказаного Рішення).
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
За ч. 1 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору.
Згідно з п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією у разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.
Заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім відомостей, передбачених частиною першою статті 34, частиною другою статті 116 цього Кодексу, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією.
Ініціюючий кредитор або боржник - фізична особа додає до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) заяву арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, про участь у справі, яка повинна відповідати вимогам, встановленим частиною третьою статті 28 цього Кодексу.
Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), призначає арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, розпорядником майна або керуючим реструктуризацією.
У разі якщо заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не містить пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією або до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не додано заяви цього арбітражного керуючого про участь у справі, або з підстав, визначених частиною третьою статті 28 цього Кодексу, цього арбітражного керуючого не може бути призначено розпорядником майна або керуючим реструктуризацією, або заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство подано боржником - юридичною особою, призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією здійснюється господарським судом самостійно з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, у порядку, що діяв до дня введення цього Кодексу в дію, шляхом застосування автоматизованої системи.
За частиною 3 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі, а призначені арбітражні керуючі підлягають відстороненню: 1) які є заінтересованими особами у цій справі; 2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня відсторонення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років; 3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, визначених цим Кодексом; 4) які мають реальний чи потенційний конфлікт інтересів; 5) виключено; 6) які є близькими особами боржника - фізичної особи; 7) щодо яких відкрито провадження у справі про неплатоспроможність або з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність минуло менше трьох років; 8) за наявності підстав, визначених статтею 26 цього Кодексу.
Звертаючись з цим позовом, позивачка вказує, що при проведенні розподілу справ на позивачку не здійснено автоматизований розподіл у справах про банкрутство. Заявник наголошує, що відбір кандидатів робиться не в автоматичному, а в ручному режимі або за допомогою невірно введених до системи алгоритмів відбору. Що не виключає корупційної складової. Вказане стало підставою для звернення до суду. Також позивачка просить суд винести окрему ухвалу відносно Державного підприємства "Інформаційні судові системи" та надіслати відповідному органу досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 376-1 КК України.
Суд враховує, що за втручання в автоматичний розподіл передбачена кримінальна відповідальність на підставі ст. 376-1 Кримінального кодексу України, а саме за незаконне втручання в роботу автоматизованих систем в органах та установах системи правосуддя.
Поряд з цим, адміністративному суду не надано повноважень встановлювати факти в кримінальному процесі, а тому в даному випадку справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Тобто, позивачка має право звернутись до правоохоронних органів із метою захисту своїх прав.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, з огляду на викладене вище, цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини шостої статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Крім того, суд роз'яснює позивачу, що у разі наявності відомостей про можливе вчинення кримінального правопорушення, зокрема передбаченого статтею 376-1 Кримінального кодексу України, він має право звернутися із заявою про кримінальне правопорушення до відповідного органу досудового розслідування в порядку, визначеному статтями 214, 216 Кримінального процесуального кодексу України.
Таке звернення підлягає внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань та подальшому розслідуванню слідчим із здійсненням процесуального керівництва прокурором.
Крім того, позивач має право у разі невнесення відповідних відомостей до ЄРДР оскаржити бездіяльність слідчого або прокурора в порядку, передбаченому статтею 303 Кримінального процесуального кодексу України, до слідчого судді відповідного місцевого суду.
Оскільки розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративної юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз'яснення позивачеві до суду якої юрисдикції належить його вирішення немає.
Верховний Суд в постанові від 10 червня 2021 року у справі №380/1854/20 дійшов висновку, що вжите в законі формулювання «не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» треба розуміти і трактувати так, що не підлягають розгляду не тільки справи, спори в яких виникають поза сферою адміністративних публічно-правових відносин, але й ті, які можна розглядати за правилами адміністративного судочинства, однак щодо них на рівні імперативного законодавчого положення встановлено вимогу, яка обмежує таке звернення і відтермінує судовий захист порушеного права до події, з настанням якої виникають відповідні підстави для цього.
В постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі №800/559/17, від 3 квітня 2018 року №9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі №9901/497/18 та від 16.10.2019 у справі №1340/4052/18, суд в таких спорах вказував, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі.
Щодо посилання апелянта на те, що в аналогічних спорах Одеським окружним адміністративним судом відкриті адміністративні провадження у справах № 420/39776/25 від 03.12.2025 та №420/38660/25 від 01.12.2025 за позовами ОСОБА_1 до ДП «ІСС», апеляційний суд враховує наступне.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року провадження у справі № 420/39776/25 за позовом ОСОБА_1 до Державного Інформаційні судові системи про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - закрито відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Крім того, апеляційний суд не бере до уваги посилання апелянта на відкриття провадження Одеським окружного адміністративного суду в адміністративній справі № №420/38660/25 за аналогічними вимогами позивача, враховуючи вимоги ч. 5 ст. 242 КАС України.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду.
Керуючись ст. ст. 170, 241, 242, 250, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 1 грудня 2025 року у справі № 200/9366/25 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 10 лютого 2026 року.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач І.В. Геращенко
Судді А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв