09 лютого 2026 року Чернігів Справа № 620/13128/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) за допомогою системи ''Електронний суд'' звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні запису про позивача до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
зобов'язати відповідача виключити з бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про особу позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в 2022 році позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за станом здоров'я був знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого виїхав на постійне проживання в Німеччину. Проте, на початку липня 2025 року позивачу стало відомо про те, що він станом на теперішній час перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 17.07.2025 в мобільному застосунку Резерв+ він побачив відомості про те, що ним порушено правила військового обліку. Разом з цим, оскільки позивач з 2022 року фактично проживає в Німечинні, повістки з ТЦК не отримував, порушень правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію він не допускав.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду 10.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в електронній формі. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач, з урахуванням ухвали суду від 30.12.2025, подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що зміст копії довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 07.03.2022 № 1388 свідчить, що ОСОБА_1 визнаний обмежено придатним до військової служби, а тому він у встановлений термін та в порушення вимог законодавства України не пройшов повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
При цьому, згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 від 07.03.2022 №1388 позивача на підставі 14б, 58а, 62в графи ІІ Розкладу хвороб визнано обмежено придатним до військової служби.
У військовий квиток позивача серії НОМЕР_1 від 18.03.2011 внесено запис знятий з обліку.
Однак, згідно наданого позивачем військово-облікового документу, сформованого в системі “Резерв+» станом на 17.07.2025, дійсний до 17.07.2026 наявний запис: категорія обліку - військовозобов'язаний, підстави зняття/виключення - відсутні. Наявна графа «порушення правил військового обліку».
Листом від 28.07.2025 №3/2566 з відділ ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив, що станом на 28.07.2025 позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 04.01.2011 взятий. З 26.11.2024 знаходиться у розшуку. Військовозобов'язаний став порушником правил військового обліку, вчасно не поновивши особисті дані і не пройшовши військово-лікарську комісію (ВЛК).
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який згодом неодноразово продовжувався та триває досі.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закону №3543-ХІІ).
Згідно із статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (частина восьма статті 4 Закону №3543-ХІІ).
Абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина третя статті 22 Закону №3543-ХІІ).
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України (частина п'ята статті 22 Закону №3543-ХІІ).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).
Відповідно до частин 1-3 №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини 13 статті 2 Закону України про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів здійснюється із застосуванням Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційної системи, призначеній для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створеній для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Згідно до п.2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який є Додаток 2 до Порядку №1487 до правил військового обліку віднесено, зокрема, прибуття військовозобов'язаного за викликом ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 від 07.03.2022 №1388 позивача на підставі 14б, 58а, 62в графи ІІ Розкладу хвороб визнано обмежено придатним до військової служби.
У військовий квиток позивача серії НОМЕР_1 від 18.03.2011 внесено запис знятий з обліку.
Доказів непридатності позивача до військової служби з виключенням з військового обліку матеріали справи не містять.
При цьому, суд зазначає, що згідно з Законом України від 21.03.2024 № 3621 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (далі - Закон) громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем в порушення вимог вказаного Закону у встановлений строк не пройдено повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
Перебування позивача (громадянина України) за кордоном не звільняє останнього від обов'язку виконання вимог законодавства України.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що зняття з військового обліку є тимчасовим поняттям, при якому статус особи залишається військовозобов'язаним.
Знятий з військового обліку це тимчасове поняття та воно не означає звільнення від статусу військовозобов'язаного. Після зняття з військового обліку військовозобов'язаний продовжує виконувати обов?язки військового обліку (проходження ВЛК, оновлення військово-облікових даних, повідомлення ТЦК та СП про зміну місця проживання тощо) та повинен стати на військовий облік в іншому органі, до прикладу в ТЦК та СП іншої області або ж в консульстві України в іншій країні. Починаючи з 2025 року, постановка на військовий облік за кордоном здійснюється також через електронний кабінет військовозобов'язаного в системі “Резерв+».
В свою чергу виключення - це остаточне припинення статусу військовозобов'язаного.
Тобто зняті особи залишаються військовозобов'язаними, а виключені з обліку не підлягають мобілізації.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідно до довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 07.03.2022 № 1388 ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби, як наслідок останній мав проходити повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби у відповідності до законодавства України.
Стосовно інших посилань позивача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у позові ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складено 09.02.2026.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО