09 лютого 2026 р. м. Чернівці Справа № 640/2925/19
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати неправомірною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 № Ф-224706-17.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснює адвокатську діяльність не як самозайнята особа, а як найманий працівник. Так, в період винесення податкової вимоги позивач працювала в ТОВ "ОЛЛ Інжиніринг", що підтверджується зокрема довідкою про заробітну плату, а тому за спірний період єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за нього сплачував роботодавець. З огляду на що вважає, що в нього відсутній обов'язок сплачувати єдиний соціальний внесок також в якості самозайнятої особи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На виконання вимог Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" справа була передана на розгляд та вирішення Чернівецькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято адміністративну справу до свого провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що починаючи з 01 січня 2017 року набули чинності зміни до Закону №2464, якими на кожну фізичну особу-підприємця та особу, яка провадить незалежну професійну діяльність покладається обов'язок по сплаті єдиного соціального внеску незалежно від обраної системи оподаткування, факту здійснення нею підприємницької діяльності/отримання доходу та незалежно від фінансового стану платника. Вказує, що не зважаючи на те, що позивач не займалася незалежною професійною діяльністю в якості адвоката та не отримуючи від неї жодного доходу з 01 січня 2017 року зобов'язана нараховувати і сплачувати ЄСВ, оскільки у цей період вона була зареєстрована як: самозайнята особа, особа, яка проводить незалежну професійну діяльність у сфері юридичної практики. Відповідачі просять суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 27.01.2017 року на підставі рішення Ради адвокатів Чернівецької області від 23.12.2016 р. №76/63 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Як вбачається з довідки №12/02-19 від 12.02.2019, ОСОБА_1 працює в товаристві з обмеженою відповідальністю "ОЛЛ Інжиніринг" та займає посаду юрисконсульта. Дохід за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 склав 116400,00 грн. Окрім того, відповідно до такої довідки, єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1 нараховано, утримано та сплачено у повному обсязі, а саме: в 2018 році у сумі 25608,00 грн.
Вказана обставина відповідачем не заперечується та не є предметом доказування.
12 листопада 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-224706-17, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31 жовтня 2018 року становить 7371,54 грн.
Не погоджуючись з правомірністю такої вимоги позивач оскаржив її в адміністративному порядку, звернувшись зі скаргою до Державної фіскальної служби України. Однак за результатами розгляду такої рішенням №2027/16199-99-11-05-02-25 від 15.01.2019 у її задоволені відмовлено.
Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску врегульовано Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VІ (далі Закон №2464-VІ).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VІ, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Також, такими платниками є підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю (пунктом 7 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI).
З вказаної норми випливає, що законодавець розрізняє платників єдиного соціального внеску як роботодавців, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.
01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII), яким внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.
Так, відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, у зв'язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками в осіб, які провадять незалежну професійну діяльність з 01 січня 2017 року виник обов'язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.
Згідно підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Відтак перед встановленням статусу позивача (особа, яка провадить незалежну професійну діяльність) важливо з'ясувати, чи така особа не є працівником.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2010 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно частини 3 статті 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до статті 13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Верховний Суд у постанові від 05 березня 2020 року у справі №460/943/19 вказав, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Згідно частини п'ятої ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вже було зазначено раніше, відповідно до вимог Закону №2464-VІ, ГУ ДФС у м. Києві в автоматичному режимі нараховало позивачу зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску, як самозайнятій особі, станом на 31.10.2018 року на загальну суму 7371,54 грн. за період І-ІІІ квартал 2018 року.
В той же час, як свідчать матеріали справи, у спірний період позивач працювала на посаді юрисконсульта в товаристві з обмеженою відповідальністю "ОЛЛ Інжиніринг", тобто мав статус найманого працівника.
Таким чином, в розумінні положень Закону №2464-VІ та пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України платником єдиного соціального внеску відносно позивача є роботодавець.
Так, згідно з відомостями довідки №12/02-19 від 12.02.2019, виданої товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЛ Інжиніринг", єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 нараховано, утримано та сплачено у повному обсязі, а саме: в 2018 році у сумі 25608,00 грн.
Вказана обставина відповідачем не заперечується.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) винесена контролюючим органом протиправно, а тому підлягає скасуванню.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, оскільки вважає, що вказане спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 р. № Ф-224706-17.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати - судовий збір в сумі 768,40 грн.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду"" рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, Код ЄДРПОУ 44116011).
Суддя І.В. Маренич