Справа № 560/137/26
іменем України
10 лютого 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Консорціума "Військово-будівельна індустрія" про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів,
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Консорціума "Військово-будівельна індустрія" про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів.
Ухвалою суду від 07 січня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Від представника відповідача до суду надійшла заява про закриття провадження у справі. Відповідач зазначає, що спір щодо звільнення позивача не є публічно-правовим, оскільки Консорціум не є суб'єктом владних повноважень, посада заступника генерального директора не належить до публічної служби, а наказ про звільнення був виданий у межах трудових, а не владних управлінських відносин, тому справа підлягає розгляду за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства, у зв'язку з чим просить закрити провадження.
Розглянувши подану представником відповідача заяву про закриття провадження у справі, суд враховує наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Справою адміністративної юрисдикції в розумінні ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Тобто публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Тобто суд повинен з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Наведені правові висновки закріплені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №755/9215/15-ц.
Частиною 1 статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно з визначенням, поданим у п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є оскарження наказу Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» від 28.03.2024 № 06-К про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з прогулом, вимога про його поновлення на посаді заступника генерального директора Консорціуму, а також стягнення з Консорціуму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Зі змісту встановлених судами обставин та наведених приписів законодавства випливає, що посада заступника генерального директора Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» не є посадою державного (місцевого) органу та його апарату, а робота на ній не належить до публічної служби.
Верховний Суд звертає увагу також на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12.02.2020 у справі №693/1140/16-ц, згідно з яким спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Водночас до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ.
Звертаючись до суду з позовом, позивач ставить вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що відносяться до трудових спорів, які розглядаються в порядку цивільного судочинства, оскільки діяльність заступника генерального директора Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» не є публічною службою у розумінні КАС України.
Так, за правилами частини першої статті 19 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з цим позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, спір, що виник у зв'язку зі звільненням працівника з посади, трудова діяльність на якій не пов'язана з проходженням публічної служби, має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.
Вказані висновки узгоджуються також з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 08.04.2020 у справі №200/26696/15-а, від 01.04.2020 у справі №804/2823/16 та від 14.11.2018 у справі №806/2808/18.
Відповідно до ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад цього спору, суд прийшов до висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а належить до цивільного судочинства, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись статтями 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Консорціума "Військово-будівельна індустрія" про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя П.І. Салюк