Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
10 лютого 2026 р. Справа № 520/26975/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.03.2025 року № 204050010735 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за інвалідністю від 10.03.2025, з зарахуванням до страхового стажу зараховані періоди роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 :
- №№1,2,3 з 16.05.1985 р по 02.01.1989р. - у Краснооскольському рибцеху;
- №№8,9 з 17.07.1994р по 31.12.1998р. - у Товаристві з обмеженою відповідальністю "некрасовское предприятие Строитель-2 " центрального административного округа москви/російською/;
- №№ 12,13 з 08.09.2000р. по 30.04.2001р. - у Товаристві з обмеженою відповідальністю "некрасовское предприятие Строитель-2 " центрального административного округа москви /російською/;
- №№14,15 з 01.09.2001р. по 22.10.2003р. - у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Строительное предприятие " русстройдорсервис" москви/російською/.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.03.2025 року № 204050010735 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності, є протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін в судове засідання та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копію ухвали про відкриття провадження було надіслано відповідачу до його Електронного кабінету в системі "Електронний суд" та ним отримано, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа.
Відповідачем надіслано до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджено довідкою про взяттяна облік ВПО (а.с. 7) та довідкою до акта огляду МСЕК (а.с. 12).
10.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу ПФУ і заявою про призначення пенсії по інвалідності.
Відповідно до пункт 4.2 постанови правління ПФУ від 16.12.2020 №25-1 “Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», при прийманні документів працівник сервісного центру реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Вищевказану заяву про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, за результатами розгляду якої рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.03.2025 року № 204050010735 "Про відмову у призначенні пенсії" відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності (а.с. 6).
В обґрунтування відмови зазначено, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для осіб, яким встановлено 3 групу при досягненні віку з 56 до 59 років становить 14 років.
Згідно ч.2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання Указу Президента України від 04.05.1998 №401 та постанови КМУ від 04.06.1998 №794, від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998-2000 років. Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (згідно п.3 постанови 794). З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим. За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами.
Вік заявника 59 років 11 місяців, страховий стаж - 5 років 6 місяців 27 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 - по батькові власника трудової, внесене на титульній сторінці ( ОСОБА_2 , рос. мов), не відповідає паспортним даним заявника ( ОСОБА_3 , рос. мов).
До страхового стажу не будуть зараховані періоди роботи:
- з 16.05.1985 по 02.01.1989 - запис про даний період роботи посвідчено печаткою відтиск якої не придатний для сприйняття змісту; в наданій довідці про нараховану заробітну плату відсутні номер та дата її видачі. Зарахування даного періоду роботи до страхового стажу можливо після перевірки первинних документів;
- робота в росії з 17.07.1994 по 31.12.1998, з 08.09.2000 по 30.04.2001, з 01.05.2001 по 22.10.2003, оскільки починаючи з 01.01.2023р. рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., тому на осіб, які працювали в рф після 01.01.1992 року, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні пенсії російського стажу та заробітку;
- з 01.07.2000 по 07.09.2000 - даний період роботи не підтверджено даними індивідуальних відомостей про заробітну плату. Зарахування даного періоду до страхового стажу можливо після надання уточнюючої довідки з місця роботи або перевірки первинних документів.
Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії по інвалідності, позивач звернувся до суду з даним позовом.
По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Згідно п.1 та 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп: від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Статтею 62 Закону № Закону України “Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Як свідчать матеріали справи, позивачу оформлено трудову книжку серії НОМЕР_1 від 10.06.1985 (а.с. 8 - 11).
Згідно записів трудової книжки, з 16.05.1985 р по 02.01.1989р. позивач займав посаду рибака садкового господарства у Краснооскольському рибцеху, з 17.07.1994р по 31.12.1998р. - водій (рос.) на некрасовском предприятии "Строитель-2", з 08.09.2000р. по 30.04.2001р. - водій (рос.) на некрасовском предприятии "Строитель-2", з 01.09.2001р. по 22.10.2003р. - водій (рос.) ООО "строительное предприятие "русстройдорсервис".
В спірному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 - по батькові власника трудової, внесене на титульній сторінці ( ОСОБА_2 , рос. мов), не відповідає паспортним даним заявника ( ОСОБА_3 , рос. мов).
Крім того, не зараховано до страхового стажу періоди роботи позивача:
- з 16.05.1985 по 02.01.1989 - запис про даний період роботи посвідчено печаткою відтиск якої не придатний для сприйняття змісту; в наданій довідці про нараховану заробітну плату відсутні номер та дата її видачі. Зарахування даного періоду роботи до страхового стажу можливо після перевірки первинних документів;
- робота в росії з 17.07.1994 по 31.12.1998, з 08.09.2000 по 30.04.2001, з 01.05.2001 по 22.10.2003, оскільки починаючи з 01.01.2023р. рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., тому на осіб, які працювали в рф після 01.01.1992 року, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні пенсії російського стажу та заробітку.
Суд не погоджується з такими пенсійного органу, з огляду на наступне.
Статтею 62 Закону № Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи відповідач посилався на неточності записів трудової книжки позивача, питання до проставленої відділом кадрів підприємства печатки.
Суд звертає увагу, що недоліки не можуть бути належною підставою для неврахування даних трудової книжки в цілому, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, такі дані є формальністю та не впливають на зміст самих записів.
Крім того, на особу не може покладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для невиключення вказаних періодів роботи до страхового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань та виключення відповідного періоду зі страхового стажу.
Таким чином, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного органу для обмеження особи в реалізації конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 21.02.2018 року по справі № 687/975/17, від 25.04.2019 року по справі № 593/283/17, від 30.09.2019 року по справі № 638/18467/15-а, а також від 17.01.2023 року у справі №392/1357/17, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
При цьому, слід зазначити, що відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17, №687/975/17 від 21.02.2018, від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, яка також враховується при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст. 44 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Наявність сумнівів щодо запису в трудовій книжці може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до страхового стажу.
Тобто, у разі виникнення сумнівів щодо правомірності видачі документів або наявності у них неточностей чи неповної інформації, пенсійний орган наділений повноваженнями щодо здійснення перевірки таких документів та відповідно встановлення необхідної інформації, зокрема щодо трудового стажу осіб, які звертаються із заявами про призначення пенсії.
Проте, матеріали справи не містять жодних доказів того, що пенсійний орган звертався до відповідного підприємства для отримання інформації щодо заповнення трудової книжки позивача, зокрема, щодо відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків у спірні періоди роботи позивача.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач не повинен нести відповідальність у вигляді позбавлення права на призначення пенсії за неточності в трудовій книжці, в тому числі, за проставлення в трудовій книжці печаток, оскільки остання заповнюється виключно роботодавцем, а не самим працівником.
Щодо надання позивачем довідки про періоди роботи, суд звертає увагу, що основним документом, що трудову діяльність, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток 5 до Порядку №637).
Тобто, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Така ж правова позиція викладена Верховним Судом (постанови від 27 лютого 2020 року у справі №577/2688/17, від 31 березня 2020 року у справі №446/656/17, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 10 грудня 2020 року у справі №195/840/17, від 18 травня 2021 року у справі №229/2330/17).
Щодо незарахування відповідачем періоду роботи позивача з 17.07.1994 по 31.12.1998, з 08.09.2000 по 30.04.2001, з 01.05.2001 по 22.10.2003 (робота в росії), суд зазначає, що трудова книжка позивача містить відомості про вищевказані періоди роботи позивача (а.с. 8 - 11).
Відомостей щодо наявності недоліків зазначених записів у трудовій книжці відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено.
Щодо доводів спірного рішення, що з 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав /СНД/ у галузі пенсійного забезпечення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Стаття 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абз. 2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» прийнято рішення про вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 у м. москві.
Разом з тим, ч.2 ст. 13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Вищевказані покликання пенсійного органу є необґрунтованими і безпідставними, оскільки Угода про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 була чинна як для України, так і для росії в спірні періоди роботи позивача, а тому такі обставини як повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України та військова агресія по відношенню до громадян України, не може бути підставою для відмови пенсійним органом у врахуванні стажу позивача за періоди роботи на території росії, які мали місце до вказаних подій.
Суд звертає увагу на те, що право позивача на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди та, відповідно, відсутність чи неможливість витребування документів з російської федерації.
Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію за віком відповідач повинен перевірити зазначений трудовий стаж, набутий позивачем на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території Російської Федерації, з урахуванням положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе, в тому числі Україна, яка була чинна на момент отримання позивачем спірного страхового стажу.
Крім того, Законом України від 25.04.2024 за №3674-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" (який набрав чинності з 23.06.2024) внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, доповнено Закон №1058-IV статтею 241 періоди трудової діяльності за межами України, які зараховуються до страхового стажу.
За змістом частини 2 статті 241 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
У контексті досліджуваного правого регулювання слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
У даному випадку орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача.
Зважаючи, що позивач є інвалідом ІІІ групи, на момент звернення до пенсійного органу позивач досяг необхідного віку (59 років), його страховий стаж складає більше 16 років (зараховано пенсійним органом 5 років 6 місяців 27 днів; зараховано в судовому порядку з 16.05.1985 р по 02.01.1989р., з 17.07.1994р по 31.12.1998р., з 08.09.2000р. по 30.04.2001р., з 01.09.2001р. по 22.10.2003р., що складає 10 років 10 місяців 18 днів), отже має право на призначення пенсії по інвалідності.
Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправно не зараховано до страхового стажу періодів роботи позивача та відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності.
За таких підстав, суд дійшов висновку задовольнити позов шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.03.2025 року №204050010735 "Про відмову у призначенні пенсії", зобов'язання зарахувати до страхового стажу позивача періодів його роботи з 16.05.1985 р по 02.01.1989р. на посаді рибака садкового господарства у Краснооскольському рибцеху, з 17.07.1994р по 31.12.1998р. на посаді водія (рос.) на некрасовском предприятии "Строитель-2", з 08.09.2000р. по 30.04.2001р. на посаді водія (рос.) на некрасовском предприятии "Строитель-2", з 01.09.2001р. по 22.10.2003р. на посаді водія (рос.) ООО "строительное предприятие "русстройдорсервис" згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.06.1985, а також повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії по інвалідності від 10.03.2025, за результатами розгляду якої прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки ухвалою суду позивача звільнено від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.03.2025 року № 204050010735 "Про відмову у призначенні пенсії".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 16.05.1985 р по 02.01.1989р. на посаді рибака садкового господарства у Краснооскольському рибцеху, з 17.07.1994р по 31.12.1998р. на посаді водія (рос.) на некрасовском предприятии "Строитель-2", з 08.09.2000р. по 30.04.2001р. на посаді водія (рос.) на некрасовском предприятии "Строитель-2", з 01.09.2001р. по 22.10.2003р. на посаді водія (рос.) ООО "строительное предприятие "русстройдорсервис" згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.06.1985.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності від 10.03.2025, за результатами розгляду якої прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Шевченко О.В.