09 лютого 2026 рокум. ПолтаваСправа №440/1124/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув у письмовому провадженні заяву адвоката Кавецького Олега Ярославовича про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду 03.02.2026 звернувся адвокат Кавецький Олег Ярославович з позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ про призов ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації від 06.01.2026;
- визнати незаконним та скасувати наказ про зарахування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виключити солдата ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження).
09.02.2026 до суду надійшла заява представника позивача, адвоката Кавецького Олега Ярославовича про забезпечення позову, у якій заявник просив забезпечити позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 шляхом заборони військовій частині НОМЕР_2 , її командиру та іншим компетентним особам, командирам та уповноваженим посадовим особам інших військових частин Збройних Сил України вчиняти будь-які дії щодо переміщення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до будь-якої іншої військової частини до набрання законної сили рішення суду у справі №440/1124/26.
Мотивуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 був виключений з військового обліку як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу», про що були внесені відповідні відомості у Реєстр військовозобов'язаних, призовників та резервістів (номер в Реєстрі №240120239361716800012).
Однак, 05.01.2026 ОСОБА_1 на вимогу представників ІНФОРМАЦІЯ_1 надав під час здійснення заходів оповіщення та перевірки військово-обліковий документ у застосунку Резерв+ за №040520249668908300001, у якому містилась відмітка про виключення Позивача з військового обліку та категорію обліку невійськовозобов'язаний за пп.6 п. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу», а також тимчасове посвідчення № НОМЕР_3 , відповідно до п. 14 якого зазначено про виключення позивача з військового обліку та згідно п. 9 цього посвідчення позивач не підлягав повторному переогляду військово-лікарською комісією. Того ж дня позивача було доставлено у приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , де постановлено на військовий облік та скеровано на проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , за результатами проходження якої 06.01.2026 позивача визнано придатним до військової служби, призвано на військову службу під час мобілізації та зараховано до особового складу військової частини НОМЕР_1 .
За твердженням представника позивача, на даний момент існує реальна загроза, що позивача буде відправлено до військової частини за територіально віддаленим місцем дислокації або у зону бойових дій для проходження військової служби та зараховано до списків особового складу іншої військової частини, що може унеможливити чи істотно ускладнити виконання судового рішення у разі задоволення позову. Зокрема, проходження військової служби пов'язане зі значними ризиками для життя та здоров'я, а також може спричинити неможливість повернення до попереднього стану у разі скасування наказу.
Заява про забезпечення позову відповідає вимогам статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Згідно з частиною першою статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За змістом пункту 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Суд розглянув подану заяву разом з доданими до неї матеріалами та дійшов такого висновку.
Згідно з частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У силу пунктів 2, 4 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу чи іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору.
Верховний Суд у постанові від 15.12.2021 у справі №640/9218/21 зазначив, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Така правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18 та ін.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Суд звертає увагу на те, що метою забезпечення позову є попередження можливих негативних наслідків для позивача у вигляді істотно ускладнення чи неможливості виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду його позову. При цьому такі заходи забезпечення позову здійснюються до вирішення адміністративної справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отож саме на позивача, як на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення позову, покладається обов'язок доведення існування обставин, що поза обґрунтованим сумнівом свідчать про реальну загрозу настання негативних наслідків для позивача у вигляді істотно ускладнення чи неможливості виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду його позову.
При цьому, як визначено частиною другою статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд зауважує, що предметом розгляду у справі №440/1124/26 є правомірність індивідуальних правових актів (наказів) ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов позивача на військову службу під час мобілізації, Військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу.
Оспорювані накази разом з позовною заявою суду не надані.
Натомість представником позивача подане клопотання про їх витребування у відповідачів.
У заяві про забезпечення позову представник позивача просить заборони вчиняти певні дії військовій частині НОМЕР_2 , її командиру та іншим компетентним особам, командирам та уповноваженим посадовим особам інших військових частин Збройних Сил України.
Водночас ні з позовною заявою, ані із заявою про забезпечення позову представник позивача не надав доказів зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Натомість, як зазначив позивач у поданій заяві та заяві про забезпечення позову, наказом від 06.01.2026 позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Тож заявником не доведено, що позивач наразі проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Крім того, разом із заявою про вжиття заходів забезпечення позову заявник не надав доказів, що з достатньою переконливістю свідчили б про можливість залучення позивача до безпосередньої участі у бойових діях, що підтверджували б його доводи про наявність реальної загрози життю позивача.
Доводи про незаконність мобілізації ОСОБА_1 потребують повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи, що можливе виключно на стадії судового розгляду.
Суд звертає увагу, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. Своєю чергою, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. А тому, сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку. Підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цієї обставини може бути з'ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Окрім того, можливе прийняття відповідачем чи іншою особою наказу, розпорядження щодо направлення позивача до іншої військової частини не охоплюються предметом позову в цій справі.
Ймовірне настання негативних наслідків не є беззаперечною обставиною для вжиття заходів забезпечення позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Сама можливість настання негативних наслідків чи порушення прав позивача в майбутньому не може визнаватись достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що наявними матеріалами не підтверджено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду з позовом, оскільки жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.
До того ж, як визначено пунктом 10 частини третьої статті 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі в обраний заявником спосіб.
А тому, у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову належить відмовити.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд
У задоволенні заяви адвоката Кавецького Олега Ярославовича про забезпечення позову у справі №440/1124/26 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Олександр КУКОБА