09 лютого 2026 року м. ПолтаваСправа №440/3003/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2025 та 01.03.2025 пенсії без застосування коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" до суми перевищення його пенсії десятьма розмірами прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, а також без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, за вирахуванням фактично сплачених сум.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 у справі №440/3003/25 - без змін.
Рішення суду набрало законної сили 14.11.2025.
12.12.2025 позивачу виданий виконавчий лист №440/3003/25.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.01.2026 відкрито виконавче провадження №79901237.
12.01.2026 до суду надійшла заява позивача, подана у порядку статті 383 КАС України, у якій заявник просив визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не здійснення перерахунку та виплати щомісячної пенсії відповідно до резолютивної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 у справі №440/3003/25 та постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 заяву призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Представник відповідача надав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, що набрала чинності 17.07.2025, затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень. За твердженням представника відповідача, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 у справі №440/3003/25 виконане ГУПФ України в Полтавській області шляхом проведення перерахунку пенсії позивача, а виплата пенсії буде проводитись з урахуванням Порядку №821.
Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У силу статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тож обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
19.12.2024 набув чинності Закон України від 21.11.2024 №4094-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень", пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Статтею 381-1 КАС України у редакції Закону №4094-IX передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Так, відповідно до частин першої та шостої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Суд враховує, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 у справі №440/3003/25 ГУПФ України в Полтавській області зобов'язано здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2025 та 01.03.2025 пенсії без застосування коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" до суми перевищення його пенсії десятьма розмірами прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, а також без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, за вирахуванням фактично сплачених сум.
Рішення суду набрало законної сили 14.11.2025.
У матеріалах справи наявна копія протоколу про перерахунок пенсії позивача на виконання рішення суду у справі №440/3003/25, зі змісту якого суд встановив, що ОСОБА_1 з 01.01.2025 нарахована пенсія у загальному розмірі 27799,60 грн, а з 01.03.2025 - 29299,60 грн.
Таким чином рішення суду виконане відповідачем в частині проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 та 01.03.2025 без застосування коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" до суми перевищення його пенсії десятьма розмірами прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, а також без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, як про те просив позивач у позовній заяві.
У заяві від 09.01.2026, що надійшла до суду 12.01.2026, позивач не ставить питання про виплату йому заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду у справі №440/3003/25.
Водночас у вищезгаданій заяві позивач висловлював незгоду з діями ГУПФ України в Полтавській області щодо виплати йому пенсії за січень 2026 року.
Так, за твердженням позивача, у січні 2026 року йому нарахована пенсія у розмірі 29299,60 грн, однак фактично виплачено 26874,80 грн.
Суд дослідив розрахунок пенсії ОСОБА_1 за січень 2026 року та встановив, що позивачу дійсно нарахована пенсія у розмірі 29299,60 грн, а фактично виплачено 26874,80 грн.
При цьому, як на підставу для виплати пенсії у меншому розмірі пенсійний орган у згаданому вище розрахунку посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1.
Суд враховує, що питання правомірності застосування під час обчислення пенсії позивача приписів постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 було предметом дослідження у справі №440/3003/25, за результатами розгляду якої суд визнав протиправними дії ГУПФ України в Полтавській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 з урахуванням коефіцієнту зменшення пенсії на виконання статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".
До того ж, постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" втратила чинність з 01.01.2026 внаслідок прийняття Урядом України постанови від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану".
За наведених обставин, суд погоджується з доводами позивача про безпідставність застосування ГУПФ України в Полтавській області приписів постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 під час обчислення ОСОБА_1 пенсії за січень 2026 року.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
За приписами частини шостої статті 383 КАС України, за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про невиконання відповідачем рішення суду у цій справі та, як наслідок, наявність правових підстав для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 КАС України.
Керуючись статтями 2, 5, 14, 241, 243, 248, 256, 370, 372, 381-1, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виконання рішення суду у справі №440/3003/25 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо застосування до пенсії ОСОБА_1 у січні 2026 року пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 у справі №440/3003/25 під час нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за січень 2026 року.
Копію ухвали надіслати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області для усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону в частині невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 у справі №440/3003/25, що набрало законної сили 14.11.2025.
Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Олександр КУКОБА