справа № 380/20385/24
10 лютого 2026 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 01.03.2018;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 01.03.2018 з встановленням базового місяця січня 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу щомісячної додаткової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, з урахуванням індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну додаткову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у повному обсязі відповідно до абзаців 3, 4, 6, п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у повному обсязі відповідно до абзаців 3, 4, 6, п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не включенні щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та додаткової грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 до складу одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахованої та виплаченої позивачу;
- зобов'язати відповідача нарахувати та вплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням у її складі щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та додаткової грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нездійсненні позивачу розрахунку розміру грошового забезпечення з 01.01.2020 по 30.06.2024, з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024);
- зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення у період 01.01.2020 по 30.06.2024, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік (на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023. 01.01.2024) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2020 -2024 роки, грошової компенсації невикористаної щорічної основної відпустки при звільненні з військової служби, грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні, обчисливши їх з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024) на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2024 роки, грошову компенсацію невикористаної щорічної основної відпустки при звільненні з військової служби, грошову компенсацію невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій та одноразову грошову допомогу при звільненні, обчисливши їх з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023. 01.01.2024) на відповідні тарифні коефіцієнти виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2022 -2023 роки без включення до складу грошового забезпечення, з якого вона обчислена додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу для оздоровлення за 2022-2023 роки, включивши до складу грошового забезпечення, з якого вона обчислена додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, з урахуванням виплаченої суми.
За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, таку справу передано для розгляду судді Львівського окружного адміністративного суду Кисильовій О.Й.
Ухвалою від 30.09.2024 суддя Кисильова О.Й. роз'єднала позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 14.10.2024 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) із такими позовними вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу щомісячної додаткової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, з урахуванням індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну додаткову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не включенні щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та додаткової грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 до складу одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахованої та виплаченої позивачу;
- зобов'язати відповідача нарахувати та вплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням у її складі щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та додаткової грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, з урахуванням виплачених сум.
26.01.2026 керівник апарату Львівського окружного адміністративного суду прийняв розпорядження № 7/р щодо призначення повторного автоматизованого розподілу, серед іншого, справи №380/20385/24. В обґрунтування призначення проведення повторного автоматизованого розподілу справи зазначено: “відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №100/0/15-26 від 22.01.2026 та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України 11.11.2024 №39 (зі змінами).
Після повторного автоматизованого розподілу справи, для розгляду справи №380/20385/24 визначено суддю Мричко Н.І.
Ухвалою від 26.01.2026 прийнято до провадження адміністративну справу №380/20385/24.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, дії відповідача щодо відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу щомісячної додаткової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, з урахуванням індексації грошового забезпечення та щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та додаткової грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 до складу одноразової грошової допомоги при звільненні є протиправними та порушують майнові права позивача на виплату грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» граничні розміри, порядок та умови виплати винагороди, передбачені пунктом 1, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення. Відповідно до пункту 2 зазначеної Постанови та з метою впорядкування виплати щомісячної грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом Міністерства внутрішніх справ № 73 від 02.02.2016 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 217/28347, затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України. Зазначає, що Згідно з п. 8 Інструкції № 73 від 02.02.2016 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , проходив військову службу в 1240 центрі забезпечення реалізації договорів по контролю над озброєннями, що перебував на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснював йому виплату грошового забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 164 від 30.06.2024 року ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу 1240 центру забезпечення реалізації договорів по контролю над озброєннями та всіх видів забезпечення.
30.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою від 29.07.2024 року до відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення.
Листом від 14.08.2024 №1159/1/6436 відповідач повідомив про відсутність підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення.
Вважаючи протиправними дії щодо не нарахування та не виплати позивачу щомісячної додаткової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, з урахуванням індексації грошового забезпечення та щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та додаткової грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 до складу одноразової грошової допомоги при звільненні позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" далі - Закон України № 2232-XII).
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються вказаним та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з статтею 40 Закону України № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до Законів України Про Збройні Сили України, Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей та іншими законами.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України № 2011-XII).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 2011-XIІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Спір у цій справі виник у зв'язку з незгодою позивача щодо не врахування відповідачем індексації грошового забезпечення під час обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889
Постановою №889 (в редакції постанови КМ України №161 від 13.03.2013) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду :
1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):
з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 вересня 2013 року. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Пунктом 2 Постанови №889 передбачено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Аналіз приведених вище норм дає підстави для висновку, що розрахунковою величиною для обрахунку розміру щомісячної додаткової грошової винагороди є місячне грошове забезпечення.
Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода обчислюються виходячи із місячного грошового забезпечення.
Абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно положень статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Зокрема, у постанові від 21.12.2021 по справі №820/3423/18 Верховний Суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Тому індексація грошового забезпечення включається для обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, оскільки входить до складу грошового забезпечення.
Разом з тим, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо нарахованої суми індексації грошового забезпечення.
За встановлених обставин справи, суд висновує, що вимога позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну додаткову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум є передчасною, оскільки відсутні докази нарахування позивачу спірних сум індексації грошового забезпечення, з урахуванням яких мали проводиться розрахунки спірних додаткових видів грошового забезпечення.
Суд зазначає, що судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права; відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє.
Відтак, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та вплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням у її складі щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та додаткової грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Суд встановив, що у зв'язку із звільненням з військової служби відповідач виплатив позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом другим статті 15 Закону № 2011 в сумі 1022495,00 грн, відповідно до архівної відомості за 2024 рік.
Однак виплата зазначеної грошової допомоги проведена відповідачем без урахування у складі місячного грошового забезпечення для її обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, що не заперечується відповідачем.
У відзиві на позовну заяву відповідач наголошує, що позивач не отримував спірну грошову винагороду перед звільненням, через втрату чинності нормативно-правового акта, яким вона була установлена.
Суд встановив, відповідно до Архівних відомостей ОСОБА_1 , щомісячна додаткова грошова винагорода не виплачувалась в період проходження військової служби з 01.03.2018 після набрання чинності Постанови №704.
Слід зазначити, що Постанова №889 втратила чинність з 01.03.2018 на підставі Постанови №704.
Суд встановив, що позивача 30.06.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Таким чином, щомісячна додаткова винагорода, передбачена Постановою №889, не виплачувалась позивачу щомісячно до дня його звільнення з військової служби, через її припинення в березні 2018 року у зв'язку з втратою чинності Постановою №889. Тобто, щомісячна додаткова винагорода, передбачена Постановою №889 не виплачувалась позивачу після лютого 2018 року і, відповідно, на момент звільнення, а тому, така винагорода не може включатись до складу грошового забезпечення, з якого визначається розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ.
Щодо зобов'язання відповідача нарахувати та вплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням у її складі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, суд повторно зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо нарахованої суми індексації грошового забезпечення, відтак вимога в цій частині є передчасною.
Щодо зобов'язання відповідача нарахувати та вплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням у її складі додаткової грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, з урахуванням виплачених сум.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168, пунктом 1 якої передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, зокрема виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
На день звільнення позивача зазначений пункт було викладено у такій редакції: Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з Архівних відомостей ОСОБА_1 , позивачу в період березень та травень 2022 року та січень-лютий 2023 року нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168.
Разом з тим, як вже зазначалось судом, позивача 30.06.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Таким чином, суд встановив, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, не виплачувалась позивачу щомісячно до дня його звільнення з військової служби.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає, що відповідачем правомірно не включено додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ №168, до складу грошового забезпечення з якого позивачу розраховувалась одноразова грошова допомога.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.