про відвід (самовідвід) судді
09 лютого 2026 року 320/20359/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши заяву про самовідвід головуючої в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та нечинними абзаци третій та шостий пункту 1 наказу Міністерства оборони України від 01 березня 2018 року № 90,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та нечинним абзац 6 пункту 1 наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 № 90 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.03.2018 за № 315/31767) «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10 червня 2025 року об 11:00 год.
У підготовчому засіданні 10 червня 2025 року об 11:00 год. судом оголошено перерву до 19 червня 2025 року об 11:00 годині.
У підготовчому засіданні 19 червня 2025 року об 11:00 год. судом оголошено перерву до 26 червня 2025 року о 16:00 годині.
У підготовчому засіданні 26 червня 2025 року о 16:00 год. судом оголошено перерву до 11 липня 2025 року о 14:00 годині.
У підготовчому засіданні 11 липня 2025 року о 14:00 год. судом оголошено перерву до 14 липня 2025 року об 11:45 годині.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року витребувано від Міністерства оборони України витяг з Переліку основних штатних посад осіб офіцерського складу, відповідних їм військових звань та рівнів військової освіти в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 27.01.2015 №42/ДСК (зі змінами) щодо посади «помічник командувача» та «начальник самостійного управління», та відповідно витяг з Каталогу штатних посад офіцерського складу Збройних Сил України по посаді: «помічник командувача» та «начальник самостійного управління», для огляду у судовому засіданні.
У підготовчому засіданні 14 липня 2025 року об 11:45 год. судом оголошено перерву до 12 вересня 2025 року об 11:00 годині.
У підготовчому засіданні 12 вересня 2025 року об 11:00 год. судом оголошено перерву до 22 вересня 2025 року о 10:00 годині.
У підготовчому засіданні 22 вересня 2025 року о 10:00 год. судом оголошено перерву до 22 жовтня 2025 року о 15:00 годині.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року витребувано від Міністерства оборони України у термін до 17 жовтня 2025 року: копію витягу з переліку основних штатних посад офіцерів, відповідних їм військових звань та рівнів освіти в Збройних Силах України, затверджений наказом Міністра оборони України від 09.12.2005 № 08 (із змінами, внесеними до 31.10.2010) щодо посад «помічник командувача» та «начальник самостійного управління», копію витягу з каталогу штатних посад офіцерського складу Збройних Сил України, затверджений наказом Міністра оборони України від 13.02.2009 № 63 (із змінами, внесеними до 31.10.2010) щодо посад «помічник командувача» та «начальник самостійного управління», копію витягу з переліку основних штатних посад осіб офіцерського складу, відповідних їм військових звань та рівнів військової освіти в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 27.01.2015 № 42/дск (із змінами, внесеними до 01.03.2018) щодо посад «помічник командувача» та «начальник самостійного управління», копію витягу з каталогу штатних посад офіцерського складу Збройних Сил України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 19.10.2016 № 546 (із змінами, внесеними до 01.03.2018) щодо посад «помічник командувача» та «начальник самостійного управління».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року заяву представника відповідача про продовження процесуального строку, встановленого судом для виконання вимог ухвали суду від 22.09.2025 - задоволено. Продовжено Міністерству оборони України процесуальний строк встановлений судом для виконання вимог ухвали суду від 22.09.2025 строком на 15 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року заяву позивача про зміну предмету адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України - задоволено.
Змінено предмет позову, виклавши позовні вимоги в наступній редакції:
Визнано протиправними та нечинними абзаци третій та шостий пункту 1 наказу Міністерства оборони України від 01 березня 2018 року № 90 «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у задоволенні заяв ОСОБА_1 про витребування доказів від 22.09.2025 року та від 03.10.2025 року - відмовлено.
У підготовчому засіданні 22 жовтня 2025 року о 15:00 год. судом оголошено перерву до 18 листопада 2025 року о 12:00 годині.
У підготовчому засіданні 18 листопада 2025 року о 12:00 год. судом оголошено перерву до 16 грудня 2025 року о 14:00 годині.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року витребувано від Міністерства оборони України в термін до 15 січня 2025 року належним чином засвідчену копію Переліку посад, що підлягають заміщенню військовослужбовцями, затверджений Міністерством оборони України, передбачений частиною 2 статті 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у разі відсутності такого Переліку надати письмові пояснення з цього приводу; витребувати письмові пояснення щодо визначення співвідношень встановлених до 01 березня 2018 року окладів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України та осіб офіцерського складу Збройних Сил, звільнених з військової служби, до відповідних тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України згідно зі схемами, установлених абзацом третім пункту 1 та визначених у додатках 23, 24 до наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 № 90 “Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України».
У підготовчому засіданні 16 грудня 2025 року о 14:00 год. судом оголошено перерву до 27 січня 2026 року о 14:00 годині.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про припинення участі представника відповідача в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та нечинними абзаци третій та шостий пункту 1 наказу Міністерства оборони України від 01 березня 2018 року № 90 відмовлено.
Протокольною ухвалою суду від 27.01.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про повернення представнику відповідача заяви по суті, заперечень, інших процесуальних документів.
Протокольною ухвалою суду від 27.01.2026 року задоволено клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення третіх осіб на стороні відповідача Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та нечинними абзаци третій та шостий пункту 1 наказу Міністерства оборони України від 01 березня 2018 року № 90 відмовлено.
Протокольною ухвалою суду від 27.01.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.
У підготовчому засіданні 27 січня 2026 року о 14:00 год. протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27 лютого 2026 року об 11:00 год.
Через «Електронний суд» 03.02.2026 року до суду від позивача надійшла заява про відвід судді Кочанової П.В. від розгляду справи №320/20359/25. В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що ухвала суду від 27.01.2026 про відмову у задоволенні клопотання позивача про залучення третіх осіб на стороні відповідача безпосередньо впливає на розгляд справи по суті, оскільки ствердження наявності повноважень відповідача щодо встановлення умов грошового забезпечення до офіційного з'ясування всіх обставин у справі об'єктивно вказує на упередженість судді.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2026 року визнано необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Кочанової Поліни Валеріївни у справі №320/20359/25. Матеріали адміністративної справи №320/20359/25 передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду у відповідності до вимог частини першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2026 року (суддя Шевченко А.В.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Кочанової П.В. від розгляду справи № 320/20359/25 відмовлено.
Разом з тим, позивачем 6 лютого 2026 року подано до суду заяву щодо ухвали суду від 04.02.2026 року про відмову в задоволенні відводу, в якій зазначає, що суддею неправдиво та упереджено зазначено, що позивач не погоджується з прийнятою суддею ухвалою суду від 27.01.2026, адже заява містить виділений витяг з тексту зазначеної ухвали суду. Окрім того, зазначає, що очевидним фактом заінтересованості судді у результаті розгляду справи є її поведінка при вирішенні питання щодо самопредставництва відповідача з відкритим ігноруванням норм права. Зазначені об'єктивні та суб'єктивні елементи поведінки судді кваліфікуються як прояв упередженості. Просив суд вирішити питання про відвід судді Кочанової П.В. з врахуванням цієї заяви.
9 лютого 2026 року головуючею суддею Кочановою П.В. подано до суду заяву про самовідвід.
Розглянувши подану заяву про самовідвід судді, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 №2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Приписами частини першої, третьої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Частинами першою, другою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об'єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб'єктивному і об'єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб'єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об'єктивним тестом, тобто з'ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.
Статтею 2 Закону України 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частина перша статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду.
Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах «Piersac vs Belgium, Grieves vs UK»).
Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі «Comte, Va№ Leuve№ i De Meyere vs Belgium», суд має бути неупередженим і безстороннім.
У справі «П'єрсак проти Бельгії» («Piersac vs Belgium») ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
У такому контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» («Wettstein v. Switzerland») та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» («Castillo Algar v. Spain»), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
Такі ж самі висновки містяться також в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02).
В той же час реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про його упередженість, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді. Аналогічне правило має розповсюджуватись і на розгляд питання щодо самовідводу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в ухвалах від 17 квітня 2018 року в справі № 800/63/16, від 27 червня 2018 року в справі № 800/427/17, від 14 червня 2021 року в справі № 9901/230/21.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За приписами пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
У відповідності до частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Суд зазначає, що право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, зокрема в аспекті положень статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо основних процесуальних гарантій, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зі змісту заяви вбачається, що вона подана з метою забезпечення об'єктивного, неупередженого розгляду справи та уникнення будь-яких спроб посягань учасників судового процесу у справі на гарантії дотримання судом принципів законності, неупередженості та об'єктивності, для забезпечення усунення сумнівів у сторін щодо неупередженості у розгляді адміністративної справи.
На переконання суду повне, всебічне та ґрунтовне з'ясування обставин справи, можливе лише за умови взаємної довіри та поваги при комунікації між судом та учасниками справи.
Згідно частин 1, 2 та 3 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом. Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відтак, розглянувши заяву про самовідвід та з метою уникнення сумнівів у неупередженості та безсторонності судді, а також з метою забезпечення дотримання принципів адміністративного судочинства, суд приходить до висновку про її обґрунтованість та наявність підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 31, 36, 40, 236, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву судді Кочанової П.В. від 9 лютого 2026 року про самовідвід від розгляду справи № 320/20359/25 - задовольнити.
Відвести суддю Кочанову П.В. від розгляду справи № 320/20359/25.
Матеріали адміністративної справи № 320/20359/25 передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду у відповідності до вимог частини першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали суду надіслати (видати) учасникам справи (їхнім представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кочанова П.В.