про залишення позовної заяви без руху
09 лютого 2026 року м. Київ № 320/4350/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України про визнання протиправним та скасування рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність: 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником): 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161. 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши дану позовну заяву, суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, із матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує рішення від 12.01.2025 року, однак із позовом звернувся лиши 27.01.2026 року, тобто більше, ніж через рік з дня його прийняття.
У позовній заяві позивач обґрунтовує порушення строку звернення тим, що оскаржуване рішення він виявив у своїй поштовій скриньці лише 02.01.2026 року та саме в цей день він дізнався про існуіання даного рішення.
Розглядаючи клопотання про поновлення строку звернення до суду слід звернути увагу на те, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і докази на підтвердження того, що наведені нею обставини дійсно перешкоджали їй вчасно скористатись наданим їй правом звернення до суду.
Згідно з ч. 2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
У відповідності до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбаченихКАС Українипевних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Зазначених вище висновків дійшла ВП ВС у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22.
У даному випадку, позивач, обґрунтовуючи підстави подання позову поза строками, встановленими КАС України, зазначає, що йому не було відомо про оскаржуване рішення, а про його існування фактично дізнався 02.01.2026 року, виявивши поштове відправлення 0601113103985.
Жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що вказане поштове відправлення було отримано позивачем саме 02.01.2026 року суду надано не було.
У позовній заяві позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з привду тривалого розгляду його скарги, однак в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують джаніобставини.
Крім того, у позивача була можливість дізнатися про результат розгляду своєї скарги, у тому числі, шляхом звернення до відповідача з метою отримання відповідної інформації.
Таким чином, позивач проявив байдужість до результатів розгляду своєї скарги.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення ЄСПЛ у справах «Мушта проти України», заява № 8863/06, п. 37; «Kreuz v. Poland», заява № 28249/95, п. 53; «Golder v. the United Kingdom», заява № 4451/70, п. 38, «Stanev v. Bulgaria», заява № 36760/06, п.п. 229-230).
Суд зауважує, що неможливість вчинити певні процесуальні дії підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Разом з тим, доказів такої неможливості позивачем не надано, як і не підтверджено відсутності можливості дізнатись про результати розгляду своїй скарги, та звернутись до суду з належним чином оформленою позовною заявою у встановлені процесуальним законом строки.
Зважаючи на викладені вище обставини, суд вважає неповажними причини пропуску строку на подання позову.
Отже, позов подано поза межами шестимісячного строку, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.
У позовній заяві та заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач не навів жодних об'єктивних і непереборних обставин, що перешкоджали йому вчасно реалізувати своє право на звернення до суду. Будь-які докази про поважність причин пропуску відповідного строку позивач також не подав.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом та докази поважності причин його пропуску.
Керуючись ст. 121-123, 160-161, 169, 248 КАС України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без руху.
2. Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Терлецька О.О.