09 лютого 2026 року справа №320/41385/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України в якому просить суд:
Визнати протиправним та нечинними окремі положення нормативно правового акту, а саме зміни до Постанови Кабінету міністрів України від 18 квітня 2018 р. № 280 «Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженому зазначеною постановою:
1) у пункті 1: в абзаці першому слова “і перебувають не менш як один рік на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб за місцем фактичного проживання в межах м. Києва або в межах однієї області згідно з відомостями Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб» замінити словами і цифрами “які були обліковані як внутрішньо переміщені особи в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних) до 24 лютого 2022 р. і перебувають не менш як один рік на обліку в базі даних»;
2) у пункті 2: в абзаці першому слова “і які перебувають на квартирному обліку і не менш як один рік на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб за місцем фактичного проживання в межах м. Києва або в межах однієї області згідно з відомостями Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних)» замінити словами і цифрами “, які перебувають на квартирному обліку і не менш як один рік на обліку в базі даних та які були обліковані як внутрішньо переміщені особи в базі даних до 24 лютого 2022 року»;
внесені Постановою Кабінету міністрів України від 24.03.2023 № 263 «Деякі питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України», та такими, які обмежують права і пільги ветеранів війни.
Свої вимоги позивач обґрунтовує посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18), Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018) зазначаючи, що змінами до Порядку внесеними Постановою № 263 від 24.03.2023 встановлено числове обмеження до 24 лютого 2022 року, що обмежує право позивачу на визначення і отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку і зазначає про неможливість отримання пільги, отримання якої була можлива до внесення цих змін. Запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту в Порядку і Постанові №263 яка вносила зміни не зазначено.
Від відповідача надійшов відзив в якому заперечував проти позовних вимог жодним чином не було обмежено Позивача в правах, оскільки оскаржуваними положеннями спірної постанови були виключно доповнено перелік осіб, які мають право на отримання грошової компенсації за належні для отримання житлові приміщення, особами, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб до 24.02.2022.
На думку відповідача спірними положеннями оскаржуваної постанови від 24.03.2023 № 263 Кабінетом Міністрів України виключно удосконалено перелік осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та які мають право па отримання грошової компенсації за належні для отримання житлові приміщення, шляхом включення до такого переліку осіб, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи в базі даних до 24.02.2022.
Кабінет Міністрів України зауважує, що включення до такого переліку осіб «які були обліковані як внутрішньо переміщені особи в базі даних до 24.02.2022», жодним чином не може порушувати права Позивача, оскільки такі зміни спрямовані на забезпечення права на отримання компенсації осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.
Дослідивши обставини справи та оцінивши доводи сторін суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" державна політика соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України - цілеспрямована, системна діяльність органів державної влади щодо забезпечення соціального захисту ветеранів війни та реалізується на принципах соціальної справедливості під час встановлення обсягу пільг та гарантій, доступу до реалізації права на отримання всіх пільг та гарантій.
Відповідно до ст. 2 Закону законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Відповідно до ст. 4. Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Постановою Кабінету міністрів України від від 18 квітня 2018 р. № 280 «Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України» (далі - Постанова № 280) затверджено Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України (далі - Порядок). Вказаний Порядок передбачає надання ветеранам війни пільги зазначеної в абзаці 1 пункту 14 ст. 12 Закону в частині першочергового забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - пільга).
Постановою Кабінету міністрів України від 24.03.2023 № 263 «Деякі питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України» було внесено зміни до до абзацу 1 пункту 1 та абзацу 1 пункту 2 Постанови № 280.
Абзац перший пункту 2 Порядку із змінами, внесеними згідно з Постановою № 263, передбачає:
Право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають внутрішньо переміщені особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні до 1 червня 2018 р. заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - внутрішньо переміщені особи), які перебувають на квартирному обліку і не менш як один рік на обліку в базі даних та які були обліковані як внутрішньо переміщені особи в базі даних до 24 лютого 2022 року.
Змінами до Порядку внесеними Постановою № 263 передбачено:
1) у пункті 1:
в абзаці першому слова “і перебувають не менш як один рік на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб за місцем фактичного проживання в межах м. Києва або в межах однієї області згідно з відомостями Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб» замінити словами і цифрами “які були обліковані як внутрішньо переміщені особи в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних) до 24 лютого 2022 р. і перебувають не менш як один рік на обліку в базі даних
2) у пункті 2:
в абзаці першому слова “і які перебувають на квартирному обліку і не менш як один рік на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб за місцем фактичного проживання в межах м. Києва або в межах однієї області згідно з відомостями Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних)» замінити словами і цифрами “, які перебувають на квартирному обліку і не менш як один рік на обліку в базі даних та які були обліковані як внутрішньо переміщені особи в базі даних до 24 лютого 2022 року».
Сполучник "та" у вищевказаних положеннях передбачає, що для отримання пільги після оскаржуваних змін повинно настати одночасно дві обставини:
- Перебування на картирному обліку не менш як рік.
- Бути облікованим як внутрішньо переміщена особа до 24.02.2022 року.
Натомість до оскаржуваних змін для отримання пільги не було умови про перебування на обліку як внутрішньо переміщена особа до 24.02.2022 року.
Вищевикладене не корилює з відзивом відповідача в якому зазначається, що не було обмежено Позивача в правах, оскільки оскаржуваними положеннями спірної постанови були виключно доповнено перелік осіб, які мають право на отримання грошової компенсації за належні для отримання житлові приміщення.
Виходячи із викладеного змінами до Порядку внесеними Постановою № 263 від 24.03.2023 встановлено числове обмеження до 24 лютого 2022 року, що обмежує право позивачу на визначення і отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку і зазначає про неможливість отримання пільги, отримання якої була можлива до внесення цих змін. Запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту в Порядку і Постанові №263 яка вносила зміни не зазначено.
Конституційним Судом України в тексті рішення від 27.02.2020 у справі 1- 247/2018(3393/18) зазначено: «За юридичною позицією Конституційного Суду України «встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави… Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту“ (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).»
Таким чином окремі положення нормативно правового акту, а саме зміни до Постанови № 280 у Порядку до абзацу 1 пункту 1 та абзацу 1 пункту 2, внесені Кабінетом Міністрів України Постановою № 263, обмежують права і пільги позивача як учасника бойових дій, передбачені Законом, без запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту та відповідно частини 3 ст. 2 Закону є недійсними.
Питання розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та нечинними окремі положення нормативно правового акту, а саме зміни до Постанови Кабінету міністрів України від 18 квітня 2018 р. № 280 «Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженому зазначеною постановою:
1) у пункті 1: в абзаці першому слова “і перебувають не менш як один рік на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб за місцем фактичного проживання в межах м. Києва або в межах однієї області згідно з відомостями Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб» замінити словами і цифрами “які були обліковані як внутрішньо переміщені особи в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних) до 24 лютого 2022 р. і перебувають не менш як один рік на обліку в базі даних»;
2) у пункті 2: в абзаці першому слова “і які перебувають на квартирному обліку і не менш як один рік на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб за місцем фактичного проживання в межах м. Києва або в межах однієї області згідно з відомостями Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних)» замінити словами і цифрами “, які перебувають на квартирному обліку і не менш як один рік на обліку в базі даних та які були обліковані як внутрішньо переміщені особи в базі даних до 24 лютого 2022 року»;
внесені Постановою Кабінету міністрів України від 24.03.2023 № 263 «Деякі питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України», та такими, які обмежують права і пільги ветеранів війни.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Терлецька О.О.
Суддя Леонтович А.М.
Суддя Лисенко В.І.