ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"10" лютого 2026 р. Справа № 300/600/26
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Тимощук О.Л., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна лікарня» Івано-Франківської обласної ради, Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи при Комунальному некомерційному підприємстві «Обласна клінічна лікарня» Івано-Франківської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство охорони здоров'я України про визнання протиправним та скасування рішення від 28.08.2025 №254/256235/Р, зобов'язання до вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) 05.02.2026 звернувся в суд з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна лікарня» Івано-Франківської обласної ради (далі - відповідач 1, КНП «Обласна клінічна лікарня» Івано-Франківської обласної ради), Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи при Комунальному некомерційному підприємстві «Обласна клінічна лікарня» Івано-Франківської обласної ради (далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство охорони здоров'я України (далі - третя особа, МОЗ України) в якій просить: визнати протиправним та скасувати рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи при Комунальному некомерційному підприємстві «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 28.08.2025, №254/256235/P;
- зобов'язати Комунальне некомерційне підприємство «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» повторно здійснити оцінювання повсякденного функціонування особи - ОСОБА_1 на предмет встановлення/надання (продовження) інвалідності, з урахуванням висновків суду, висловлених в рішенні за результатами розгляду та задоволення даного позову.
Також, позивач у позовних вимогах серед іншого просив про зменшення розміру судових витрат (до 800,00 грн.).
Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно із частиною 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частинами 1 та 2 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно зі статями 1 та 2 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 №4695-IX, встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року у розмірі 3328 гривні.
Законом України "Про судовий збір" встановлюються ставки судового збору, зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 зазначеного Закону, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1331,20 грн.
Зі змісту позову суддею встановлено, що ОСОБА_1 заявлено одну вимогу немайнового характеру, однак судовий збір в розмірі 1331,20 грн не сплачено.
За наявності вказаного недоліку, позовна заява не відповідає вимогам частини 3 статті 161 КАС України.
Щодо заяви про зменшення розміру судових витрат (до 800,00 грн.) суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Згідно із статтею 8 Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Зі змісту наведених норм вбачається, що у випадку наявності однієї із альтернативних умов, передбачених частиною 1, 2 статті 8 Закону № 3674-VI та враховуючи майновий стан сторони, суд має право, в тому числі, зменшити розмір судових витрат.
Суд зазначає, що головною умовою для зменшення розміру судових витрат є незадовільний майновий стан позивача.
При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану позивача. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
При цьому, вирішуючи такі заяви, суд повинен враховувати те, що якщо при сплаті необхідних судових витрат середньомісячний дохід особи буде меншим від рівня прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідної категорії осіб, тоді в суду є підстава для застосування заходів щодо зменшення, звільнення, розстрочення або відстрочення сплати судового збору.
Повне звільнення від оплати усіх судових витрат застосовується до тих осіб, рівень статків яких не дозволяє взагалі робити будь-які судові витрати, інакше вони не спроможні будуть забезпечити свої найнеобхідніші життєві потреби (житло, харчування, тощо).
Крім того, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
При цьому положення Закону України "Про судовий збір" кореспондуються з положеннями статті 2 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно з приписами вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов'язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.
В розумінні приписів статті 8 Закону України №3674-VІ "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів.
Позивачем у позовній заяві не наведено обставин та не підтверджено належними та допустимими доказами наявності умов та підстав для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору.
Згідно з частиною 1, 2 статті 169 КАС України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
На підставі наведеного, керуючись статями 132, 133, 161, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна лікарня» Івано-Франківської обласної ради, Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи при Комунальному некомерційному підприємстві «Обласна клінічна лікарня» Івано-Франківської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство охорони здоров'я України про визнання протиправним та скасування рішення від 28.08.2025 №254/256235/Р, зобов'язання до вчинення певних дій - залишити без руху.
2. Надати позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення виявлених недоліків, шляхом:
- подання доказів, які підтверджують підставу для зменшення розміру судових витрат відповідно до закону (відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків Державної податкової служби України про суми виплачених (отриманих) доходів за попередній календарний рік, а саме довідка про доходи за період з 01.01.2025 по 31.12.2025), або документ про сплату судового збору за подання даної позовної заяви у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.
В разі неможливості долучення певних доказів, повідомити про причини неможливості подання таких доказів.
Роз'яснити, що в разі бездіяльності щодо усунення недоліків у вище зазначений строк, позовна заява буде повернена позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.