ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" лютого 2026 р. справа № 300/7351/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років, що разом складає повних 16 років; зобов'язати відповідача Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років, що разом складає повних 16 років.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2025 № 193 виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . На момент звільнення з військової служби вислуга років ОСОБА_1 складала: календарна - 09 років 11 місяців 22 дні, пільгова - 07 років 00 місяців 00 днів, загальна - 16 років 11 місяців 22 дні. Позивач вважає, що його загальна вислуга років на час звільнення з військової служби становила 10 років 01 місяці 12 днів, що є достатньою умовою для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно підпункту 1 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними в справі матеріалами.
27.10.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 від 27.10.2025 на позовну заяву. Так, представник відповідача зазначив, що позивача наказом командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади від 07.07.2025 №158-РС звільнено з військової служби у запас відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за підпунктом «г» (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)): якщо їхні близькі родичі (рідний брат) пропали безвісти під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану). Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.07.2025 №193, позивача з 07.07.2025 виключено зі списків особового складу військової частини. В абзаці 3 пункту 2 наказу від 07.07.2025 №193 зазначено, що календарна вислуга складає: 9 років 11 місяців 22 доби. Таким чином, позивач не має вислуги 10 календарних років і більше, що у відповідності з підпунктом 2 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII є необхідною умовою для виплати одноразової грошової допомоги. Представник відповідача зазначив, що позиція позивача фактично базується на нечинних положеннях Закону N 2011-XII. Зокрема, редакція статті 15 Закону № 2011- XII, дійсно раніше не містила положень щодо необхідності саме 10 календарних років вислуги для призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, була чинна до моменту внесення змін до неї Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб" від 06 вересня 2023 року № 3379-IX, який набрав чинності 05 жовтня 2023 року. Однак після набрання чинності указаним законом діюча редакція статті 15 Закону N 2011-XII передбачає умову для призначення та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби наявність 10 календарних років вислуги і більше. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 14-21).
Встановлені судом обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 , проходив військову службу на посаді начальника 1 радіолокаційної станції радіолокаційного взводу батареї управління та артилерійської розвідки Військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади від 07.07.2025 №158-РС позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за підпунктом «г» (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)): якщо їхні близькі родичі (рідний брат) пропали безвісти під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.07.2025 №193, ОСОБА_1 з 07.07.2025 виключений зі списків особового складу військової частини. Вислуга років ОСОБА_1 складала: календарна - 09 років 11 місяців 22 дні, пільгова - 07 років 00 місяців 00 днів, загальна - 16 років 11 місяців 22 дні (а.с. 6).
Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років, що разом складає повних 16 років, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років, що разом складає повних 16 років.
При прийнятті рішення у цій справі суд керується такими мотивами. Висновки суду:
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).
Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Видом військової служби є зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 за №3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами 2 та 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Абзацом 10 підпункту 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», під час дії особливого періоду та воєнного стану.
Окрім цього, як встановлено абзацом 8 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова №393 в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та осіб, зазначених в абзаці дев'ятому цього пункту, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до абзацу 9 пункту 10 Постанови № 393 виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, здійснюється відповідно до Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови (абзац 10 пункту 10 Постанови №393).
Відповідно до пункту 1 Розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра борони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за №745/32197 (далі - Порядок №260 в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з пунктом 8 Розділу ХХХІІ Порядку № 260 для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (зі змінами).
Отже, як свідчить зміст наведених вище положень законодавства, такими передбачено право військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у випадку його звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та за умови наявності у такого військовослужбовця вислуги 10 календарних років і більше.
Як встановлено судом вище, наказом командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади від 07.07.2025 № 158-РС позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за підпунктом «г» (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)): якщо їхні близькі родичі (рідний брат) пропали безвісти під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.07.2025 №193, ОСОБА_1 з 07.07.2025 виключений зі списків особового складу військової частини. Вислуга років ОСОБА_1 складала: календарна - 09 років 11 місяців 22 дні, пільгова - 07 років 00 місяців 00 днів, загальна - 16 років 11 місяців 22 дні (а.с. 6).
При вирішенні питання щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд звертає увагу на те, що умовою набуття такого права відповідно до абзацу 10 підпункту 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ є наявність «вислуги 10 календарних років і більше». Тобто, у вказаній вище нормі міститься пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше саме календарних років вислуги.
Оскільки наявними у справі матеріалами підтверджується, що вислуга років ОСОБА_1 у календарному обчисленні становить 09 років 11 місяців 22 дні, тобто становить менше 10 років календарної вислуги, то суд приходить до висновку про помилковість тверджень позивача про наявність у нього права на виплату спірної одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та, відповідно, про протиправну бездіяльність відповідача.
З огляду на викладене, суд вважає, що у даних спірних відносинах відповідач, не виплативши позивачу при звільненні одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Правові підстави для задоволення даного позову відсутні.
Щодо доводів позову, то суд зауважує, що у позовній заяві містяться посилання на нечинні положення Закону № 2011-XII.
Так, редакція статті 15 Закону №2011-ХІІ, на яку містяться посилання в позові і яка раніше не містила положень щодо необхідності саме 10 календарних років вислуги для призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, була чинна до моменту внесення змін до неї Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб» від 06 вересня 2023 року №3379-IX, який набрав чинності 05 жовтня 2023 року. Однак після набрання чинності указаним законом діюча редакція статті 15 Закону №2011-ХІІ передбачає умову для призначення та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби наявність 10 календарних років вислуги і більше.
Таким чином, безпідставними є посилання у позовній заяві і на правові позиції Верховного Суду у справах № 806/2104/17 та № 822/3008/17, оскільки спірні відносини у тих справах вирішувались судами із застосуванням (аналізом) положень законодавства, яке вже втратило чинність. Відтак, правові позиції суду касаційної інстанції у вказаних справах не є релевантними до спірних відносин у цій справі, які регулюються приписами статті 15 Закону №2011-ХІІ в редакції, відмінній від тієї, що діяла на час виникнення спірних відносин у справах № 806/2104/17 та №822/3008/17.
Підсумовуючи, у задоволенні позову належить відмовити.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Сторони не понесли судових витрат у справі.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.