09 лютого 2026 року Справа № 280/10644/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Міністерства оборони України (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_5)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
02.12.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Міністерства оборони України (надалі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, щодо повернення на доопрацювання документів про призначення ОСОБА_1 - рідній дочці загиблого захисника України солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», оформлене витягом з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.02.2025 № 19/Д;
скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене витягом з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.02.2025 № 19/Д;
зобов'язати Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 - рідній дочці загиблого захисника України солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з врахуванням висновків суду викладених у рішенні.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття Комісією оскаржуваного рішення від 25.02.2025 року стало безпідставне застосування норми статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, чинній на день загибелі військовослужбовця та яка не передбачала виплату одноразової грошової допомоги дітям (повнолітнім) загиблого Захисника (Захисниці). Позивач не згодна з рішенням іідповідача, в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, щодо повернення на доопрацювання документів про призначення ОСОБА_1 - рідній дочці загиблого захисника України, солдата військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», оформленого витягом з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.02.2025р. № 19/Д, вважає такі дії протиправними та звертається до суду за захистом своїх прав.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем не надано належних документів, які підтверджували б факт перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, як того вимагають Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» та Порядок №975. Відповідач наголошує, що діяла в межах повноважень, а повернення документів на доопрацювання не є відмовою, а процедурною дією. Також відповідач зауважує, що не має повноважень встановлювати юридичний факт утримання. Позивач ж, будучи повнолітніми дітьми загиблого військовослужбовця, не надали доказів призначення їм пенсії по втраті годувальника, що є умовою для визнання їх утриманцями. Коло осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу, чітко визначене законом і є вичерпним. Відтак, оскільки докази належності позивачів до цього кола відсутні, відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 08.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою загиблого військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_3 №С3/1423 від 08.05.2022 позивача було повідомлено про те, що її батько, солдат в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_2 , 17 квітня 2022 року, під час участі в бойових діях та забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, поблизу населених пунктів Приютне, Вишневе, Степове та Новоукраїнське Запорізької області безвісти зник.
Сповіщенням сім'ї ІНФОРМАЦІЯ_3 №С3/11701 від 21.12.2023 позивача було повідомлено про те, що статус її батька, солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , водія 2-го стрілецького взводу 4-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , з 19.12.2023 року змінюється з безвісті зниклого на загиблий під час виконання бойового наказу по захисту Батьківщини в районі околиці н.п. Вишневе Гуляйпільського району Запорізької області, 17.04.2022 року, стосовно постанови про ідентифікацію особи від 19.12.2023 року. (Ідентифікаційний код НОМЕР_3 )
23.10.2024 року позивач звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_4 з заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 Збройних Сил України солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період дії воєнного стану.
В жовтні 2025 року позивач отримала листа №39/7600 від 02.10.2025 року з додатком (витяг із протоколу від 28.02.2025р. №19/д).
У витязі з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №19/д від 28.02.2025 зазначено наступне:
«Розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги:
Відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168:
ІНФОРМАЦІЯ_5 (до шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - дочки загиблого ІНФОРМАЦІЯ_6 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 від 23.12.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 13.12.2024 № 321/КЦ/13164.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", одноразова грошова допомога виплачується сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на день загибелі військовослужбовця), а саме: членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Статтею 3 Сімейного кодексу України установлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Щодо утриманців, Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.''
За поданими документами неможливо встановити, чи є повнолітня дочка загиблого військовослужбовця непрацездатною (особою з інвалідністю) і перебувала на його утриманні.
Також за поданими документами неможливо встановити, що вона проживала разом зі своїм батьком, вела з ним спільне господарство і мала взаємні права та обов'язки.
Без надання документів, які відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують, що повнолітня дочка була членом сім'ї загиблого військовослужбовця (судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов'язків) або перебування на його утриманні відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), неможливо встановити право заявниці на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у зв'язку з чим документи ОСОБА_1 повернути на доопрацювання».
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 41 Закону №2232-ХІІ передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII, в редакції, чинній на дату загибелі військовослужбовця) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною 1 ст. 16 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 161 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Частиною 3 ст. 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України (статтю 16-2 доповнено пунктом 3 згідно із Законом №2489-IX від 29.07.2022, застосовується з 24.02.2022).
Згідно з ч. 6, 8, 9 ст. 16-3 Закону №2011-XIІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначається Порядком №975 (далі - в редакції, чинній на момент загибелі військовослужбовця).
За приписами п. 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до п. 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є гарантованою державою виплатою, що регулюється Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком №975. Моментом виникнення цього права є дата смерті військовослужбовця, зазначена у свідоцтві про смерть, і саме з цієї дати особа, яка відповідає встановленим законом критеріям (зокрема є членом сім'ї, батьком, матір'ю або утриманцем загиблого), має право на звернення за виплатою. Реалізація цього права можлива протягом трьох років.
Так, відмовляючи в задоволені заяви, відповідач виходив з того, що Закон №3515-IX на дату загибелі ОСОБА_2 не набрав чинності, а тому його норми не можуть бути поширені на позивача та трактуватися як підстава для виникнення у нього права на отримання одноразової грошової допомоги.
Однак, суд з таким висновком відповідача не погоджується з огляду на наступне.
На момент загибелі ОСОБА_2 - батька позивача, коло осіб, які мають право на одержання такої допомоги, було визначено статтею 16-1 Закону №2011-XII. Зокрема, такими особами були батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
В свою чергу, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» №3515-IX від 09.12.2023 розширено коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця, або військовозобов'язаного чи резервіста, якого призвано на збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Відповідно до Закону №3515-IX право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги надано членам сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 Закону№2011-XI, до яких віднесено: дітей, у тому числі усиновлених, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, а також дітей, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдів (вдівців); батьків (усиновлювачів) загиблої (померлої) особи, за умови, що вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуків загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінку (чоловіка), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманців загиблої (померлої) особи, що визначені відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
За змістом п. 1 розділу II Закону №3515-IX «Прикінцеві та перехідні положення», цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім пункту 3 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
В свою чергу, за пунктом 3 визначено Кабінету Міністрів України вжити заходів щодо прийняття та/або оновлення нормативних актів органів виконавчої влади, що випливають з цього Закону, забезпечивши набрання ними чинності одночасно з набранням чинності цим Законом.
Пунктом 2 розділу II Закону №3515-IX «Прикінцеві та перехідні положення» передбачено, що, цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов'язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.
Закон №3515-IX опублікований в офіційному виданні - «Голос України» №52 від 29.12.2023, набрав чинності 29.03.2024.
Разом з тим, пунктом 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги виникає з дати загибелі (смерті) військовослужбовця, що зазначена у свідоцтві про смерть, яке може бути реалізоване колом осіб, які мають право на одержання такої допомоги, визначеного статтею 16-1 Закону №2011-XII, впродовж трьох років з дня виникнення у них такого права.
Як встановлено з матеріалів справи, станом на дату смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , а саме 17.04.2022, пункт 1 статті 16-1 Закону № 2011-XII визначав, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Слід зазначити, що у вказаному переліку осіб не було вказано повнолітніх дітей загиблого, що позбавляло їх права на отримання одноразової грошової допомоги.
Водночас, в контексті спірних відносин необхідно врахувати, що як було відзначено вище, Законом № 3515-IX, який прийнятий з метою дотримання принципу соціальної справедливості при призначенні одноразової грошової допомоги, та який набрав чинності 29.03.2024, статтю 16-1 викладено в новій редакції, яка передбачає, що дітей, незалежно від умови досягнення чи не досягнення ними повноліття, включено до складу членів сімей загиблих (померлих) осіб, які (члени сім'ї) мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Слід зазначити, що в теорії права дія нормативно-правових актів у часі розглядається як інтегративна категорія, що включає такі моменти тривалості та особливості реалізації акта у часі (темпоральні характеристики нормативно-правового акта), як:
1) дата набрання актом чинності та дата введення його в дію, а також дата втрати актом (повністю або в певній частині) чинності та, відповідно, припинення його дії;
2) чинність та дія акта;
3) способи (види) дії акта у часі.
Дія нормативно-правових актів у часі є, як правило, перспективною, тобто розрахованою на поведінку суб'єктів права, що виникає після набрання чинності актом. Проте, у деяких випадках нормативно-правові акти можуть мати зворотну (так звану ретроспективну) дію у часі, тобто поширюватись в цілому або в певній частині на відносини, що виникли до набрання ним чинності.
Відповідачем при винесені оскаржуваного рішення не враховано позицію щодо дії законів та інших нормативно-правових актів в часі, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України.
Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6- рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, становлять випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зі змісту вказаних рішень Конституційного Суду України також видно, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів.
Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
При цьому, у рішенні від 12.07.2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України зробив висновок, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Таким чином, у разі безпосередньо (прямої) дії нормативно-правового акта в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
До того ж, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, аналізуючи питання дії нормативно-правових актів у часі, у постанові від 31.03.2021 у справі №803/1541/16 вказала, що у разі якщо під час розгляду заяви особи суб'єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Такий підхід у вирішенні питання щодо застосування принципу дії законів у часі неодноразово застосовувався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.09.2020 у справі №826/10971/16, від 24.01.2023 у справах №640/14816/20 та №600/5806/21-а, від 08.10.2021 у справі № 240/19318/20, від 16.11.2021 у справі № 360/1406/20, від 01.12.2022 у справі № 640/7578/20, від 07.11.2023 у справі № 520/9778/19 та від 10.01.2024 у справі № 380/13615/21.
З огляду на вказане, враховуючи вищенаведені правові норми Основного Закону України, юридичні позиції Конституційного Суду України щодо їх офіційного тлумачення та висновки Верховного Суду стосовно застосування цих норм, в контексті спірних правовідносин, суд доходить до переконання, що правовідносини щодо призначення одноразової грошової допомоги починаються саме з дати звернення особи з відповідною заявою про її призначення і тривають до моменту прийняття рішення про призначення останньої уповноваженим органом, а саме Комісією, з урахуванням трирічного строку протягом якого особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом №2011-XII та постановою № 168, можуть його реалізувати.
З огляду на вищевикладене, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний застосовувати виключно те правове регулювання, яке чинне на момент прийняття ним рішення, за винятком випадків, коли він діє за межами визначених законодавством строків (у такому випадку застосовується законодавство у редакції станом на останній день можливого прийняття рішення), або нове законодавче регулювання передбачає особливості порядку застосування в часі нових норм права.
Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі 420/11608/23 від 10.10.2024.
До того ж, відповідачем не враховано, що, з урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв'язку з вимогами, щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей у розумінні частини п'ятої статті 17 Конституції України, тим більше, членів сім'ї військовослужбовців смерть (загибель), яких настала під час захисту Батьківщини.
Таким чином, зважаючи на те, що на момент звернення позивача з відповідною заявою про призначення їй одноразової грошової допомоги, діяла нова редакція статті 16-1 Закону № 2011-XII, якою дітей, не залежно від умови досягнення ними повноліття, було включено до складу членів сімей загиблих (померлих) осіб, які (члени сім'ї) мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги та, керуючись принципом верховенства права та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги позивача, підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладених положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_5) -задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене витягом з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.02.2025 № 19/Д.
Зобов'язати Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 - рідній дочці загиблого захисника України солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з врахуванням правових висновків суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 09.02.2026.
Суддя О.В. Конишева