10 лютого 2026 року м. Ужгород№ 260/9985/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю. розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 , третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії , -
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі-відповідач-1) та Військової частини НОМЕР_1 (далі -відповідач-2), третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - третя особа), в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати наказ Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.07.2025 № 703 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) в частині призову та направлення для проходження військової служби гр. ОСОБА_1 , 1988 р.н., ВОС 917271А, РНОКПП НОМЕР_2 до Військової частини НОМЕР_1 .
2. Визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 № 211 від 25.07.2025 р. в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 гр. ОСОБА_1 , 1988 р.н., ВОС НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 , 1988 р.н., ВОС НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_2 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 по наданню/ направленню Позивачу довідки про надання відстрочки у відповідності до Постанови у формі згідно Додатку 6 та не внесення інформації про надання Позивачу відстрочки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів призвела до суттєвого порушення прав Позивача на відстрочку від мобілізації, право на яке було підтверджено рішенням Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 і як наслідок призвело до його мобілізації 24.07.2025 р. на підставі Наказу № 703 від 24.07.2025 р. виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до якого Позивача було призвано на військову службу під час мобілізації та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .
Зокрема, вказує, що 24 липня 2025 р. Позивача зупинили працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 для перевірки військово-облікових документів, за результатами якої було встановлено, що Позивач «перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 без відомостей про наявність підстав для відстрочки та перебуває у розшуку за невиконання законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію у зв'язку з неявкою по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві 30.05.2025 р.»
У зв'язку з тим, що Позивача згідно висновку ВЛК від 15.01.2025 р. було визнано придатним, 24.07.2025 р. його було призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_1 .
Позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до ВОД сформованого 23.07.2025 р. в додатку Резерв + Позивач не мав відмітки про його розшук, натомість у ВОД міститься відмітка про порушення Позивачем правил військового обліку. Таким чином, як було зазначено вище, прийняття начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 Наказу № 703 від 24.07.2025 р. про призов на військову службу під час мобілізації особи, яка має дійсну відстрочку, є протиправним, незаконним, та таким, що порушує права Позивача, що і стало підставою для звернення Позивача до суду із даною позовною заявою.
15 грудня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
05 січня 2026 року відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позову у повному обсязі та вказує, що оскаржувані накази є актами індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи такий вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби. Після видання спірних наказів виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XIIта Положенням №1153/2008. Даними актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов.
У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.05.2021 р. у справі №9901/286/19, від 08.09.2021 р. у справі №816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14.07.2021 р. у справі №9901/96/21, від 27.10.2022 р. у справі №П/9901/97/21).
Відповідач-2 вважає, що спір фактично стосується належності процедур військового обліку та оформлення відстрочки від призову, які законом віднесені до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та відповідних комісій, а не військової частини як органу, що приймає поповнення за направленням.
Військова частина НОМЕР_1 не наділена повноваженнями приймати рішення щодо надання, підтвердження чи скасування відстрочки, не веде Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів і не може підміняти собою рішення та дії компетентних органів у сфері мобілізаційних процедур.
Оскаржувані накази мають характер індивідуальних актів разового застосування, дія яких вичерпується їх виконанням, а після їх видання виникли нові правовідносини проходження військової служби, що регулюються спеціальним законодавством і не припиняються шляхом скасування мобілізаційних наказів.
Скасування таких актів після їх реалізації суперечило б принципу правової визначеності та порушувало б стабільність публічно-правових відносин. За таких обставин підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні, а отже відсутні й підстави для покладення на Військову частину НОМЕР_1 будь-яких судових витрат, оскільки їх розподіл є похідним від результатів вирішення спору та можливий лише за наявності правових підстав для задоволення позову.
09 січня 2026 року відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог та вказує, що 24.07.2025 року Позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою уточнення військово-облікових даних та перебування на військовому обліку, в супроводі спільної групи оповіщення із представників вказаного ІНФОРМАЦІЯ_4 та ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області, оскільки Позивач перебував в адміністративному розшуку як порушник правил військового обліку за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП.
30.05.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 подано електронне звернення №Е2279577 до Солом'янського УП ГУНП в м. Києві про доставлення Позивача до ТЦК та СП, причина подання: не уточнив вчасно облікові дані.
Під час уточнення військово-облікових даних представниками
ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що згідно Реєстру, Позивач перебуває у картотеці вільних залишків ІНФОРМАЦІЯ_3 в АДРЕСА_1 , підкартотека: підлягає призову на військову службу по загальній мобілізації. Жодних відомостей про наявність в Позивача відстрочки/бронювання від призову на військову службу по загальній мобілізації в Реєстр внесено не було.
Згідно відомостей в Реєстрі, рішенням військово-лікарської комісії (ВЛК) при ІНФОРМАЦІЯ_5 в АДРЕСА_1 (протокол №189/2663 від 15.01.2025 року) Позивача було визнано придатним до проходження військової служби, на підставі Наказу МОУ «Про затвердження Змін до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» від 27.04.2024 №262. Відповідно до п. 69 Постанови КМУ від 16.05.2024 №560, у разі проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану, строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.
В той же час, п. 3.8 Розділу ІІ Положення, затвердженого Наказом МОУ від 14.08.2008 №402, вказує що постанова ВЛК Р(М)ТЦК та СП про придатність військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.
Зважаючи на вище наведені норми чинного законодавства, оскільки з моменту останнього медичного огляду Позивача не минув один рік, його попередній висновок про придатність до військової служби зберігає юридичну силу, що виключає необхідність повторного проходження ВЛК. Постанова ВЛК (довідка ВЛК чи свідоцтво про хворобу), згідно абз. 3 п. 2.1 Глави 2 Розділу І Наказу МОУ №402), є обов'язковою до виконання для ТЦК та СП.
Після проведення співбесіди з Позивачем представниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 було прийняте рішення про призов Позивача на військову службу по загальній мобілізації та направлення до місця проходження військової служби - в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується Наказом №703 від 24.07.2025 року.
Позивач отримав мобілізаційне розпорядження та військовий квиток серії НОМЕР_4 , також до Позивача було доведено про кримінальну відповідальність за ст. 336 ККУ. Відтак, Позивач у складі сформованої команди вибув з території ІНФОРМАЦІЯ_4 до місця проходження військової служби - в/ч НОМЕР_1 , де його було прийнято та зараховано до списків особового складу.
31 грудня 2025 року представником третьої особи подано пояснення на позовну заяву, в яких вказує, що за інформацією ІНФОРМАЦІЯ_6 , Позивач до ІНФОРМАЦІЯ_6 для отримання довідки про відстрочку за формою, що визначена додатком 6 до Порядку проведення призову, не прибував, а відтак довідка не оформлювалась, хоча зазначена процедура була визначена Порядком проведення призову.
Задля належного оформлення відстрочки, Позивач повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 з військово-обліковим окументом (номер якого вписується у довідку про відстрочку) для отримання довідки про відстрочки, внесення інформації про відстрочку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та внесення інформації про відстрочку до військово-облікового документа Позивача.
Також ІНФОРМАЦІЯ_2 звертає увагу, що станом на момент подання заяви на відстрочку та пізніше, за Позивачем було зафіксовано порушення правил військового обліку, що полягає у неявці за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 30.05.2025. Позивач повинен був з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_6 , окрім для оформлення відстрочки, також і для оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що відповідно до Довідки № 46 від 20.06.2025 р., виданої Київським державним музичним ліцеєм ім. М.В. Лисенка, він працює в Київському державному музичному ліцеї ім. М.В. Лисенка за основним місцем роботи на посаді викладача і концертмейстера класу ударних інструментів з 18.03.2025 р.
25.06.2025 року Позивач звернувся до відповідача-1 із заявою та відповідним документами про надання відстрочки.
Згідно з витягом з протоколу №2606-25 засідання комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період від 26.06.2025 комісія ухвалила рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 терміном до 07.08.2025 року.
Згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.10.2025 р. вих. № 8983 на адвокатський запит, Комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до п. 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий
період та відповідно до протоколу від 26.06.2025 р. № 2606-25 на підставі п. 2 ч. 3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підтверджено відомості про те, що Позивачу було надано відстрочку від призову на військову службу терміном до 07.08.2025 р.
При цьому, відповідно до зазначеної відповіді на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив, що надана Позивачу відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації не була внесена до Реєстр у зв'язку з тим, що Позивач особисто не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 для вирішення питання про відстрочку, а також питання про порушення Позивачем правил військового обліку.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що 24.07.2025 Позивача зупинили працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 для перевірки військово-облікових документів, за результатами якої було встановлено, що Позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 без відомостей про наявність підстав для відстрочки та перебуває у розшуку за невиконання законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію у зв'язку з неявкою по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві 30.05.2025 р.
У зв'язку з тим, що Позивача згідно висновку ВЛК від 15.01.2025 р. було визнано придатним, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24.07.2025 Позивача було призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_1 (а.с.28 на звороті).
Не погоджуючись з такими діями відповідачів Позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан, якій діє до теперішнього часу.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною третьою статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Частиною п'ятою статті 22 Закону № 3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. (далі -Порядок № 560).
Цей Порядок визначає, зокрема:
-процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;
-організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;
-процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
- механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону № 3543-XII у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частинами п'ятою, сьомою статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 2 Закону № 2232-XII виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 4 Закону № 2232-XII передбачено, що збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII передбачено, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до пункту 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Підпунктом 1 пункту 252 Положення № 1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
- ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
-здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;- надають командирам військових частин інформацію про військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.
Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого:
- розподіляють призовників під час їх приписки до призовних дільниць і призову на строкову військову службу за видами (родами сил і військ) Збройних Сил, іншими військовими формуваннями;
- організовують та проводять професійно-психологічний відбір громадян під час приписки до призовної дільниці, призову на військову службу, службу у військовому резерві, відбору кандидатів на військову службу за контрактом;
-беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій,
- готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві;
-оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Сукупний аналіз наведених норм права доводить, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку, а отже призов на військову службу за мобілізацією є військовим обов'язком.
У разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.
Відповідно до п. 2 Порядку № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які: придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу» та цим Порядком.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку (п. 3 Порядку № 560).
Відповідно до п. 6 Порядку № 560 призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема:
-проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
-перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
-документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації, -відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Згідно з п. 16 Порядку № 560, керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації): організовують проведення поліцейськими перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, та у разі відсутності у такої особи військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) чи наявності інформації в реєстрах та базах (банках) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, про розшук такої особи здійснення адміністративного затримання та доставлення такої особи до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п. 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. (п. 59 Порядку № 560).
Таким чином сукупний аналіз наведених норм права, повноважень ІНФОРМАЦІЯ_7 , суд доходить висновку, що належним чином оформлена на законних підставах відстрочка відстрочує мобілізацію військовозобов'язаного на строк наданої відстрочки та позбавляє права РТЦ та СП на документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому наявність такої відстрочки не звільняє позивача від виконання військового обов'язку в частині таких складових як от приписка до призовних дільниць; дотримання правил військового обліку, як і від вірогідності бути залученим до виконання робіт, які мають оборонний характер в особливий період під час правового режиму воєнного стану.
Зазначені вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17.07.2023 у справі № 380/7792/22, від 31.08.2023 у справі № 380/572/23, від 19.09.2023 у справі № 160/14641/22, від 16.11.2023 у справі № 160/15200/22.
Суд зауважує, що відповідачем-1 не заперечується факт наявності станом на 24.07.2025 року у позивача права на відстрочку від мобілізації.
Так, згідно наданих на виконання вимог ухвали суду від 16.01.2026 року доказів, а саме витягу з протоколу №2606-25 від 26.06.2025 року встановлено, що позивачу було надано відстрочку до 07.08.2025 року
Водночас, відповідачем-1 зазначено, що у зв'язку з тим, що позивач мав порушення військового обліку, дані про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період терміном до 07.08.2025 року не були внесені до реєстру.
Разом з тим, суд зауважує, що порушення правил військового обліку, на які посилається відповідач, не є підставою для відмови у наданні відстрочки та згідно норм КУпАП за порушення правил військового обліку особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності із накладенням на останню штрафу. У матеріалах справи відсутні докази притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Окрім цього, відповідачем-1 не надано суду доказів надіслання позивачу повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві
Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_5 не приймалося рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки, натомість з матеріалів справи судом встановлено, що станом на час прийняття відповідачем оскаржуваного наказу у позивача була наявна відстрочка від призову, на особливий період, відтак наказ Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.07.2025 №703 в частині призову та направлення для проходження військової служби гр. ОСОБА_1 підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 № 211 від 25.07.2025 р. в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 гр. ОСОБА_1 та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 суд зазначає наступне.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно із частиною 6 статті 2 цього Закону № 2232-XII, одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).
Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 визначається порядок проходження громадянами У країни (надалі по тексту також - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі.
Громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (надалі по тексту також - військова служба) в добровільному порядку або за призовом (пункт 2 Положення №1153/2008).
За змістом пункту 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (надалі по тексту також - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу.
Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 за №280, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (надалі по тексту також - Інструкція 280).
Відповідно до пунктів 1, 3 Розділу ХІІ Інструкції №280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.
Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.
Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів від мобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.
Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції №280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують військовослужбовця.
За змістом пунктів 1, 2, 8 Розділу V вказаної Інструкції військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення. Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці. Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов'язково мають бути такі документи, зокрема, іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди. Прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди. Приймати поповнення без поіменної перевірки заборонено. Слід зазначити, що організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують військовослужбовців.
За змістом пунктів 1, 2, 8 Розділу V вказаної Інструкції військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення. Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці. Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов'язково мають бути такі документи, зокрема, іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди. Прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди. Приймати поповнення без поіменної перевірки заборонено.
Суд зазначає, що організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Водночас, зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини.
Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.
Відповідно до пункту 6 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" Згідно пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Тобто для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов'язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.
Визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками:
-зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов'язаного;
-протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), що пов'язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.
Зазначений підхід передбачає автоматичну оцінку наступних рішень суб'єктів по всьому ланцюгу правовідносин безпосередньо пов'язаних між собою, як похідних від первинного рішення, з якого всі наступні слідують, незважаючи навіть на правомірну поведінку учасників відносин, залучених на реалізацію такого протиправного рішення.
Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб'єкта владних повноважень, породжує необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.
Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
При виданні наказу про зарахування позивача до списків особового складу військової частини командир в/ч НОМЕР_5 не мав підстав піддавати сумніву, що направляючи позивача до військової частини районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав для його мобілізації на військову службу.
В той же час прийняття наказу в частині призову та направлення для проходження військової служби позивача , який судом визнано протиправним, мало наслідком прийняття військовою частиною НОМЕР_1 наказу №211 від 25.07.2025 року, яким позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Хоч і Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте проходження військової служби є безпосереднім наслідком, спричиненим прийняттям наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача, повним його відновленням буде зобов'язання військової частини НОМЕР_1 вирішити питання про звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу частини.
Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та Протоколах до неї. Вказана гарантія реалізується шляхом урахування норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) в національному праві.
Закон України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» передбачено форми виконання Україною рішень ЄСПЛ, якими констатовано порушення Україною Конвенції, зокрема: вжиття заходів загального характеру; виплата заявнику відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру.
Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою "плоди отруйного дерева", сформульованій Європейським судом з прав людини у справах "Гефген проти Німеччини", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Яременко проти України", відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.
Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов'язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до "плодів отруєного дерева" є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.
Іншими слова неправомірні діяння, не можуть породжувати правомірний результат.
Проектуючи наведене на досліджувані правовідносини, слідує, що протиправна мобілізація позивача, породжує неправомірні рішення відповідачів, пов'язані із проходження ним військової служби.
Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.07.2025 № 703 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) в частині призову та направлення для проходження військової служби гр. ОСОБА_1 , 1988 р.н., ВОС 917271А, РНОКПП НОМЕР_2 до Військової частини НОМЕР_1 .
2. Визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 № 211 від 25.07.2025 р. в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 гр. ОСОБА_1 , 1988 р.н., ВОС НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що оскільки наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.07.2025 № 703 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) в частині призову та направлення для проходження військової служби гр. ОСОБА_1 ; на думку суду являється протиправним то в свою чергу і наказ військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2025 №211 по стройовій частині про зарахування на військову службу за призовом у воєнний час, на всі види забезпечення також є протиправним і підлягає скасуванню, не зважаючи на те, що командир військової частини фактично не вчиняв протиправних дій при прийнятті даного наказу.
Згідно з частиною п'ятою статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Так, гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист одним із способів, передбачених цією статтею. Частиною другою цієї статті встановлено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Подібні положення містить стаття 245 КАС України, яка врегульовує повноваження суду при вирішенні справи.
Застосування конкретного способу захисту права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оскарження. Тобто суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оскарження та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об'єктивно неможливо буде виконати.
Завданням адміністративного судочинства згідно із частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, захист прав здійснюється у разі їх порушення, і звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Тобто, рішення суду про задоволення позову повинно мати наслідком відновлення тих прав або інтересів, на порушення яких вказує позивач.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 2, 9, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) та Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.07.2025 № 703 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) в частині призову та направлення для проходження військової служби гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 № 211 від 25.07.2025 р. в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) із військової служби та виключити його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору