про відвід судді
09 лютого 2026 рокум. Ужгород№ 260/7228/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши в письмовому провадженні заяву про відвід судді Калинич Я.М. у розгляді заяви позивача в порядку ст.383 КАС України в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку ст.383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду по справі, -
У провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання протиправним рішення.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Виноградівської міської ради Закарпатської області, оформлену листом від 17.08.2023 року №Л-84/02-26, у наданні інформації по зверненню ОСОБА_1 від 03.08.2023 року за №ЛА-15960669; зобов'язано Виноградівську міську раду Закарпатської області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 03.08.2023 року за №ЛА-15960669 в порядку, визначеному чинним законодавством України, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Виноградівської міської ради Закарпатської області понесені витрати з оплати судового збору в сумі 1073,60 грн. В іншій частині позову було відмовлено.
Через систему «Електронний суд» до суду 13 січня 2025 року надійшла заява позивача в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що судове рішення стосувалося звернення, у якому позивач запитував інформацію та просив провести перевірку, чи дотримано працівником Служби у справах дітей порядку 866.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 у порядку ст.383 КАС України по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в порядку ст.383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду по справі було відмовлено.
ОСОБА_1 28 січня 2026 року звернувся до суду повторно із заявою на підставі ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Виноградівської міської ради щодо неналежного розгляду звернення №ЛА-15960669;
- визнати протиправним рішення у формі листа Виноградівською міською радою від 15.02.2024 року за №02.1-15/742 та неналежним виконання судового рішення по суті справи №260/7228/23;
- винести окрему ухвалу суду за фактами виявлених порушень.
Заява обґрунтована тим, що на переконання заявника, судом, за результатами розгляду попередньої заяви про визнання протиправною бездіяльність відповідача суд протиправно взяв до уваги докази, які не відповідають вимогам КАСУ. Зокрема заявник зазначає, що ним не отримано оригіналу паперового документа з рішенням міського голови за результатами розгляду його звернення №ЛА-15960669. Та заявляє, що ним не отримано належним чином засвідченої копії паперового документа у електронній формі надісланої електронною поштою.
Заявник вказує, що у листі Виноградівської міської ради від 15.02.2024 року за №02.1-15/742, якого позивач не отримував, відповідач продовжує діяти протиправно, оскільки обмежив частину інформації без належної аргументації, відповідач не розглянув звернення в частині проведення перевірки щодо дій працівників та надання інформації та відповідач не проінформував заявника про прийняте рішення у спосіб визначений чинним законодавством. Відсутні належні докази отримання позивачем даного листа.
Головуюча суддя Калинич Я.М. перебувала у щорічній основній відпустці з 02 лютого 2026 року по 06 лютого 2026 року.
09 лютого 2026 року від позивача надійшла заява про відвід судді Калинич Я.М., обґрунтована тим, що на думку позивача наявні обставини, які відповідно до ст.36 КАС України викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді Калинич Я.М. Зокрема зазначає, що суддею Калинич Я.М. допущено порушення норм процесуального права, визначених ч.5 ст.383 КАС України, в частині дотримання строків розгляду заяви від 28.01.2026 року.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість заяви про відвід головуючого судді, суд зазначає наступне.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 40 КАС України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
За правилами частини одинадцятої цієї статті, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Оцінюючи наведені підстави для відводу судді, суд враховує таке.
Підстави для відводу судді визначені нормами статей 36 та 37 КАС України.
За правилами частини першої статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 КАС України).
Так, заява про відвід фактично ґрунтується на положеннях пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до вказаної процесуальної норми суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу, якщо наявні обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
За вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський Суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості:
1) суб'єктивний беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі;
2) об'єктивний визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справах П'єрсак проти Бельгії, Кіпріану проти Кіпру, Грівз проти Сполученого Королівства).
Щодо суб'єктивного тесту, то він полягає у з'ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Проте презюмується особиста неупередженість. Щодо об'єктивного тесту, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки суддів, чи немає'підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості суддів. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об'єктивно виправданим (рішення ЄСПЛ у справі Клейн та інші проти Нідерландів).
Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб'єктивному критерію особиста безсторонність колегії суддів презюмується.
Що стосується об'єктивного критерію, то побоювання заявника, що суддя є небезстороннім не можна вважати об'єктивно обґрунтованими, позаяк по своїй суті вони є сугубо гіпотетичними і не підтверджуються такими фактами, які могли б викликати сумніви щодо неупередженості судді. Жодних обставин тому, що суддя не є вільним від стороннього впливу чи будь-якого втручання у судовий розгляд справи, у заяві про відвід не наведено.
Так, заява про відвід фактично ґрунтується на положеннях пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, як зазначалось вище судом, обґрунтовуючи підстави для відводу, позивач, серед іншого, акцентував увагу на порушення строку розгляду заяви, поданої у порядку ст.383 КАС України.
З даного приводу суд зауважує, що відповідно до ч.5 ст.383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
Суд зауважує, що заява ОСОБА_1 , подана у порядку ст.383 КАС України, була зареєстрована судом 28 січня 2026 року (вх.№2345/26), разом з тим, головуюча суддя Калинич Я.М. з 02 лютого 2026 року по 06 лютого 2026 року (включно) перебувала у щорічній основній відпустці. Отже, твердження заявника про порушення строків розгляду заяви не знайшли свого підтвердження.
Крім того, заявник у заяві про відвід судді Калинич Я.М. посилається на те, що у задоволенні попередньої заяви, поданої у порядку ст.383 КАС України, суддею було відмовлено у задоволенні такої.
Суд наголошує, що частиною 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд зазначає, що незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними діями судді під час судового розгляду справи є підставою для оскарження прийнятих за результатами розгляду справи рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Оцінку процесуальним діям суду можуть надавати лише суди вищих інстанцій.
З огляду на усе вищевикладене, вказані в заяві обставини не можуть свідчити про наявність упередженості судді та необ'єктивності при вирішенні заяви в адміністративній справі №260/7228/23.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновку про необґрунтованість обставин та мотивів, за якими заявником заявлено відвід головуючій судді - Калинич Я.М.
Однак, суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (i) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється».
У справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Європейський суд з прав людини диференціює чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги: чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersack проти Бельгії, 8692/79, Grieves проти Сполученого Королівства, 57067/00). Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ ІІ показник: Об'єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).
Поняття незалежності та об'єктивної безсторонності пов'язані. З суб'єктивної точки зору, суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання. Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
У Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі «Білуха проти України» та Рішенні від 28.10.1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.10.1984 року у справі De Cubber проти Бельгії зазначив, що судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведеним (рішення).
Суд звертає увагу на те, що у п.30 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.10.1982 року у справі «П'єрсак проти Бельгії» вказано: «Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність, чи навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до п.1 ст.6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений».
Суд вважає, що інститут відводу судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес. У даному випадку, підставою для відводу не обов'язково має бути доведений факт необ'єктивності чи заінтересованості судді.
Враховуючи встановлене у заявника враження щодо упередженості та необ'єктивності головуючої судді Калинич Я.М. при розгляді заяви, поданої у порядку ст.383 КАС України, та для того, щоб за суб'єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви у неупередженості головуючої судді під час вирішення даної заяви, суд приходить висновку, що заява позивача про відвід судді Калинич Я.М. є обґрунтованою лише за суб'єктивним критерієм, а тому підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч.12 ст.40 КАС України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
У відповідності до ч.1 ст.41 КАС України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.36, 40, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Калинич Я.М. - задовольнити частково.
Відвести суддю Калинич Я.М. від розгляду заяви, поданої в порядку ст.383 КАС України, в адміністративній справі №260/7228/23.
Адміністративну справу №260/7228/23 - передати до відділу документального забезпечення Закарпатського окружного адміністративно суду для здійснення подальшого повторного автоматизованого розподілу справи.
У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, зазначеному в статті 256 КАС України.
Суддя Я. М. Калинич