про прийняття звіту про виконання судового рішення
10 лютого 2026 року м. Житомир Справа № 240/26168/23
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши звіт Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" , про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
установив:
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі №240/26168/23 зобов'язано Державну установу «Житомирська виправна колонія (№4)» здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 27 вересня 2022 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпустки та одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-IХ станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року №1082-IХ станом на 01 січня 2021 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-IХ станом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивач подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі. Обґрунтовуючи заяву, позивач зазначає, що рішення суду не виконується, та додаткова винагорода не виплачується.
Відповідач подав до суду заперечення на заяву, в яких указує, що Державна установа «Житомирська виправна колонія (№4)» є розпорядником бюджетних коштів третього рівня та фінансується Міністерством юстиції України. Установа належить до неприбуткових організацій, а тому не може виконувати судові рішення, не отримуючи цільові кошти з державного бюджету. Запитувані кошти станом на 31 жовтня 2025 року не виділені. Отже, на виконання судового рішення, установою був здійснений перерахунок необхідних сум, що підлягає стягненню та було надіслане звернення до Департаменту щодо виділення додаткового фінансування за КПКВК 3601020, що свідчить про часткове виконання виконавчих документів та часткове невиконання з поважних причин. Відповідь на зазначене звернення так і не надійшла на адресу установи, що унеможливлює своєчасне виконання судового рішення, у зв'язку з протиправним ігноруванням названої проблеми вищестоящим розпорядником грошових коштів. При цьому просить суд не накладати штрафних санкцій на начальника Державної установи «Житомирська виправна колонія (№4), залучити до процесу виконання судового рішення по справі 240/26168/23, Департамент з питань виконання кримінальних покарань та Міністерство юстиції України, як розпорядників грошових коштів державного бюджету вищого рівня та зобов'язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань та Міністерство юстиції України, як розпорядників грошових коштів державного бюджету вищого рівня виділити додаткове фінансування за КЕКВ 2800 за КПКВК 3601020 для виконання судового рішення по справі 240/26168/23.
Ухвалою суду від 04 листопада 2025 року зобов'язано Державну установу «Житомирська виправна колонія (№ 4)» подати до суду звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі №240/26168/23. Встановлено Державній установі «Житомирська виправна колонія (№ 4)» строк для подання звіту про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі №240/26168/23 протягом 30 днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.
09 грудня 2025 року до суду надійшов звіт, у прийнятті якого ухвалою суду від 11 грудня 2025 року відмовлено. Установлено Державній установі «Житомирська виправна колонія (№ 4)» новий строк для подання звіту про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі №240/26168/23. Зобов'язано Державну установу «Житомирська виправна колонія (№ 4)» в місячний строк з моменту отримання копії цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі №240/26168/23 та докази з відповідним нормативно-правовим обґрунтуванням використання коштів по КВЕК 2800 в розмірах, зазначених в листах від 23 травня 2025 року № 2265/265-аз/5.3.1/13-25/9/2/23-25 та від 07 липня 2025 року № 5/4/15-301.
13 січня 2026 року позивач подав заяву, в якій просить суд накласти на начальника Державної установи «Житомирська виправна колонія (№ 4)» Бочковського О.Й. штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у відповідності до частини 10 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, застосувати до начальника Державної установи «Житомирська виправна колонія (№ 4)» Бочковського О.Й. захід процесуального примусу у виді штрафу на підставі статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України, встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
16 січня 2026 року відповідач подав до суду клопотання, в якому просить поновити строк для подання доказів з відповідним нормативно-правовим обґрунтуванням використання коштів за КЕКВ 2800 у справі № 240/26168/23 та звіту про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 240/26168/23. Указує, що повідомлення про винесення вказаної ухвали надійшло на офіційну електронну пошту Державної установи «Житомирська виправна колонія (№ 4)» наступного дня - 12 грудня 2025 року. У цей же день було звільнено юрисконсульта Державної установи «Житомирська виправна колонія (№ 4)», що підтверджується витягом з наказу від 12 грудня 2025 року № 128/к-25, який безпосередньо здійснював юридичний супровід справи № 240/26168/23, готував процесуальні документи та мав персоналізований доступ до підсистеми «Електронний суд», у тому числі до електронного кабінету установи та матеріалів зазначеної справи. При цьому зазначений юрисконсульт відповідно до посадових інструкцій та внутрішнього розподілу функціональних повноважень була єдиною особою в установі, що фактично здійснювала роботу в підсистемі «Електронний суд» та мала активний доступ до неї. У зв'язку з припиненням трудових відносин із зазначеним працівником виникла об'єктивна необхідність у передачі судових справ, відновленні доступів до підсистеми «Електронний суд», належному оформленні повноважень іншої уповноваженої особи та забезпеченні безперервності юридичного супроводу судових проваджень, що потребувало додаткового часу та не залежало від волевиявлення відповідача.
Окрім цього, також подав клопотання, у якому просить відмовити у задоволенні клопотання про накладення штрафу та про застосування заходу процесуального примусу, визнати необґрунтованими твердження про ігнорування адвокатських запитів та неподання доказів використання коштів за КЕКВ 2800.
21 січня 2026 року позивач подав клопотання, в якому просить відмовити у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку для подачі звіту про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі №240/26168/23, відмовити у прийнятті та визнати необґрунтованими пояснення щодо використання бюджетних асигнувань за КЕКВ 2800, накласти на начальника Державної установи «Житомирська виправна колонія (№ 4)» Бочковського О.Й. штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у відповідності до частини 10 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, застосувати до начальника Державної установи «Житомирська виправна колонія (№ 4)» Бочковського О.Й. захід процесуального примусу у виді штрафу на підставі статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України, встановити новий строк подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 26 січня 2026 року клопотання Державної установи «Житомирська виправна колонія (№ 4)» про поновлення строку на подання доказів задоволено. Поновлено Державній установі «Житомирська виправна колонія (№ 4)» строк для подання доказів, продовжено Державній установі «Житомирська виправна колонія (№ 4)» строк для подання звіту про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі №240/26168/23 на 15 (п'ятнадцять) днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
10 лютого 2026 року відповідач подав звіт про виконання рішення суду, в якому вказує, що протягом січня 2026 року на рахунок загального фонду бюджету установи по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» надійшли кошти в сумі 195,5 тис. грн, передбачені кошторисними призначеннями для сплати земельного податку. Однак, дані кошти були списані з рахунка установи згідно повідомлення Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі про безспірне списання коштів з рахунка боржника на підставі платіжних інструкції. Загальна сума безспірного списання коштів склала 195,5 тис. грн, що складає всю профінансовану суму по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» на січень місяць. Повідомляє про те, що залишок річних кошторисних призначень за загальним та спеціальним фондами для установи на 2026 рік станом на 03 лютого 2026 року складає 2064,1 тис. грн, цільове призначення яких для сплати земельного податку, який згідно податкової декларації на 2026 рік склав 2029,5 тис. грн. Станом на звітну дату в Держказначействі перебуває документ щодо безспірного списання виконавчого збору згідно ВП 79778282 в сумі 16,9 тис. грн, який буде проведений в лютому місяці після надходження фінансування по КЕКВ 2800. Оскільки у січні 2026 року земельний податок був не сплачений внаслідок безспірного списання, до установи надійде повідомлення Державної податкової служби про нарахований штраф за несвоєчасну сплату земельного податку. Отже, річного фінансування за всіма фондами по КЕКВ 2800 вистачить лише для погашення поточних цільових платежів бюджетного призначення. Установою здійснюються всі розрахунки за рішенням судів та щомісячно направляються листи щодо потреби додаткового фінансування до вищестоящої організації. 03 лютого 2026 року був направлений лист № 5/4/15-35 до Північно-Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо потреби в сумі 1888,5 тис. грн для виплати сум на виконання рішень судів. Викладене підтверджує, що відповідач не ухиляється від виконання рішення суду, проте фактично не може виконувати судові рішення без наявних коштів з державного бюджету, оскільки є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та фінансується Міністерством юстиції України.
При вирішенні питання при прийняття звіту, суд керується таким.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статі 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Указана норма кореспондується з частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначена правова норма Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення, підставами її застосування є саме невиконання судового рішення.
Разом з тим, вказаною нормою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, вирішувати питання прийняття звіту, вирішувати питання про накладення штрафу.
Тобто, суд наділений правом, а не обов'язком прийняти рішення про подання звіту, прийняття звіту, накладення штрафу.
У той же час, такі заходи судового контролю підлягають до застосування у разі не подання звіту суб'єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо в поданому звіті причини невиконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.
Верховний Суд у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 805/402/18 зазначив, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.
Окрім того, Верховний Суд в ухвалі від 04 липня 2023 року по справі № 200/3958/19-а зазначив:
«Судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб'єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб'єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.».
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17 зазначила, що Кодексом адміністративного судочинства України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав уважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, установлюючи строк для подання звіту, повинен ураховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
З наявних у матеріалах справи доказів установлено, що відповідачем було здійснено визначений судом перерахунок.
Після цього, відповідач неодноразово подавала заявки для виділення необхідних коштів.
Невиплата позивачу коштів на виконання судового рішення у цій справі обумовлена відсутністю належного фінансування відповідача, який є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та вчиняє залежні від нього дії для виконання судових рішень (спрямовує запити на отримання додаткового фінансування).
Відтак, матеріалами справи підтверджено, що станом на дату звернення до суду зі звітом, відповідач позбавлений можливості виконати рішення Житомирського окружного адміністративного суду в повному обсязі, хоча останнім доведено, що після набрання законної сили рішення суду ним вживались заходи щодо добровільного виконання рішення суду.
У цьому випадку, враховуючи те, що виплата коштів залежить від їх надходження від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, суд уважає обґрунтованим висновок про доведеність відповідачем поважності підстав, що ускладнюють виконання судового рішення.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Відповідно до пунктів 20, 29 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Отже, виділення коштів із державного бюджету на виконання рішення суду не залежить від волі керівника відповідача.
Суд зауважує, що метою встановлення судового контролю шляхом зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення є спонукання суб'єкта владних повноважень до виконання судового рішення, зокрема і шляхом застосування наслідків, передбачених статтею 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України - накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половина якого стягується на користь заявника.
Проте, оскільки надходження коштів в достатньому обсязі, зокрема і для проведення виплати перерахованого грошового забезпечення на виконання судового рішення, не залежить від керівника, ураховуючи спрямування запитів на отримання додаткового фінансування, в цій справі за наведених обставин, продовження строку для надання звіту про виконання судового рішення, не буде мати того результату, з метою якого законодавець передбачив такий вид судового контролю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у справі № 240/15955/24.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем в межах виконання рішення суду у справі вжито всіх залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення, що вказує на наявність підстав для прийняття звіту.
Як вже зазначалося вище, за приписами частини другої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. В протилежному випадку, якщо відповідачем такі обставини доведено і вони знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, суд має право прийняти такий звіт.
Таким чином, оскільки невиконання відповідачем рішення суду спричинене об'єктивними причинами, а належних доказів, які б свідчили про намір суб'єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення не здобуто, суд доходить висновку про наявність підстав для прийняття поданого боржником звіту.
Суд зважає на те, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Проте проблема невиконання рішень національних судів у соціальних та інших публічно-правових спорах має загальнодержавний характер та пов'язана виключно із проблемою фінансування цих витрат з Державного бюджету, особливо в умовах воєнного стану.
Тобто проблема з виконанням рішення суду у цій справі не є індивідуальною, а охоплюється загальною проблемою належного виконання судових рішень, пов'язаних з виплатою бюджетних коштів, яка потребує системного підходу до її вирішення на найвищих рівнях органів державної влади.
У цьому ж випадку відповідачем наведено обґрунтовані підстави, що ускладнюють виконання судового рішення (такими обставинами є відсутність бюджетних призначень, що підтверджено належними доказами), а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для прийняття поданого звіту.
Разом з тим, суд наголошує, що це не звільняє відповідача від обов'язку виконати рішення суду, ухвалене на користь позивача, та не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням такого рішення шляхом зобов'язання відповідача подати новий звіт про його виконання, якщо поведінка відповідача буде давати приводи вважати, що він ухиляється від виконання рішення суду, затягує його виконання або ж діє недобросовісно та не вживає заходів, необхідних для його якнайшвидшого виконання.
Керуючись статтями 243, 248, 381-1, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Прийняти звіт Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" про виконання судового рішення у справі № 240/26168/23.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя Т.О. Окис