Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 лютого 2026 року Справа№200/8265/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якої просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у формі протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії від 20.08.2025 року за № 914260188257, про перерахунок пенсії ОСОБА_1 по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року у відповідності до ст. 59 ч. 3 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, - яким одночасно було припинено нарахування пенсії позивача по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за роботу в зоні відчуження на підставі довідки, виданої ВАТ “Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева» за місцем роботи позивача в цей період;
- зобов'язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до обчислення з 20 серпня 2025 року пенсії ОСОБА_1 по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за роботу в зоні відчуження на підставі довідки, виданої ВАТ “Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева» за місцем роботи позивача в цей період.
В період з 06.07.1986 року по 29.08.1986 року за призовом ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_1 в статусі військовозобов'язаного проходив військові збори у складі в/ч НОМЕР_1 , під час яких приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
В цей же час він працював в ВАТ «Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева», перебував з вказаним підприємством у трудових відносинах згідно трудового договору, укладеного на невизначений строк. Обов'язок з нарахування заробітної плати та інших виплат, належних позивачу за час проходження військових зборів, було покладено на вищезазначене підприємство по місцю його роботи.
Оглядом у Донецькій обласній МСЕК від 19.12.2005 року йому було встановлено 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, яка зберігається за ним до теперішнього часу.
За цих підстав у позивача виникло право на отримання пенсії по інвалідності даної категорії, в тому числі із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 році, у розмірі відшкодування фактичних збитків, як це передбачено нормою частини 1 статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.
Протягом тривалого часу ця пенсія обчислювалася згідно вищенаведеної спірної довідки, її обґрунтованість, правильність і достовірність ніким не ставились під сумнів і у встановленому порядку не оспорювались, у тому числі і за результатами перевірок, проведених органами Пенсійного фонду у відповідності до частини 3 статті 44 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV.
Відтак, 20.08.2025 року, без відповідної заяви ОСОБА_1 про проведення будь - якого перерахунку, відповідачем у формі протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії було прийняття рішення за № 914260188257 про перерахунок пенсії позивача із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року у відповідності до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII, - внаслідок якого з цього моменту року одночасно відбулося безпідставне припинення її нарахування за частиною 1 статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ у відповідності до спірної довідки через раптове неочікуване виникнення сумнівів в її достовірності, але без проведення необхідної для цього її перевірки.
Позивач стверджує, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем без врахування істотних обставин, що містяться в документах, наявних в пенсійній справі ОСОБА_1 , і тому не відповідає вимогам пункту 4.7 Порядку № 22-1 щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якої просить відмовити у її задоволенні.
В обґрунтування відповідач зазначав, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 по справі №200/2738/25 року, яке набрало законної сили 21.08.2025, з 15.10.2024 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність), з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(II)/2024.
Електронну пенсійну справу ОСОБА_1 приведено до відповідності з 01.03.2025 року , а саме розмір пенсії обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року з урахуванням надбавок та підвищень склав 20100,59 грн.
Під час перевірки пенсійної справи було встановлено відсутність первинних документів, у тому числі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, з якої раніше обчислювалась пенсія позивачу.
Посилається на те, що постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7 встановлює підвищені коефіцієнти оплати праці (2-, 3-, 4-кратні тарифні ставки залежно від зони небезпеки) для працівників, відряджених у зону відчуження. Постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1989 № 153/10-43 визначає скорочений робочий день (6 годин) та правила оплати надурочних робіт. Застосування цих норм також потребує наявності підтверджувальних документів.
Таким чином, за відсутності довідок про заробітну плату та інших первинних документів, які видаються підприємствами на підставі бухгалтерських даних, спеціалісти відповідача здійснили перерахунок пенсії позивача з урахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, як це передбачено статтями 54 і 57 Закону № 796-XII.
Вказував, що приведення пенсії у відповідність до чинного законодавства не може кваліфікуватися як порушення прав позивача. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.09.2018 року у справі № 752/16491/14-а, відповідно до якої зміна розміру пенсії, зумовлена набранням чинності новими нормативно-правовими актами, не є звуженням чи скасуванням вже набутого права, якщо вона здійснюється в межах законодавчих приписів. Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(1)/2024 було визнано неконституційними припис статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який поширював свою дію на Закон України від 28.02.1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796. Згідно з пунктом 2 статті 152 Конституції України, норми, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України, тобто з 20.03.2024 року.
Відповідач посилався на те, що виконуючи зазначене рішення, а також постанову Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», ним було здійснено приведення пенсійних виплат у відповідність до оновлених правових приписів.
Перерахунок розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону № 796, здійснювався шляхом збільшення показника середньої заробітної плати на коефіцієнт 1,115, із дотриманням обмежень, визначених нормативними актами Кабінету Міністрів України.
Таким чином, на думку відповідача, його дії мали виключно правозастосовний характер, та були спрямовані на забезпечення виконання законодавства та не порушували прав позивача.
Представником позивача було надано відповідь на відзив, в якій представник заперечував проти доводів викладених відповідачем у відзиві, підтримуючи позицію викладену у позовній заяві, та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .
Позивача має право на пільги, передбачені для осіб, яких віднесено до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 07.08.2019 року Донецькою ОДА.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 позивач перебував на навчальних зборах з 06.07.1986 року по 29.08.1986 року та за ним відповідно до статті 72 Закону СРСР про загальний військовий обов'язок зберігається за місцем роботи середній заробіток.
Відповідно до довідки за підписом командира військової частини НОМЕР_1 позивач з 08.07.1986 року по 26.08.1986 року виконував урядове завдання по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, працював без вихідних.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 29.08.1986 року № 3/705 позивач перебував на навчальних зборах з 06.07.1986 року по 29.08.1986 року, відповідно до статті 72 Закону СРСР про загальний військовий обов'язок за ним зберігається посада (робота) та виплачується за місцем роботи 100 % середнього заробітку. Оплата - з 06.07.1986 року по 25.07.1986 року в двухкратному розмірі, 6 днів в липні в трьохкратному розмірі, 10 днів в серпні в чотирьохкратному розмірі.
За змістом довідки, виданої ВАТ “Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева» без дати та номера, зазначено, що вказана довідка видана позивачу про те, що йому за роботу в населених пунктах зони відчуження Чорнобильської АЕС , п. Рудня-Іллівська, з 1 липня 1986 року по 29 серпня 1986 року по місцю роботи ВАТ «КМЗ ім. Куйбишева» на посаді машиніст, по відомості № “перерахунок оплати праці» виплачена заробітна плата в розмірі “на підставі Пост. РМ СРСР № 524-156, 665-195, Пост. РМ СРСР № 1031 964рс та інші» з урахуванням коефіцієнта 2,4 відповідно до постанови РМ УРСР Укр профради від 10 червня 1986р. №207-7, із зазначенням фактичної заробітної плати за роботу в зоні відчуження із якої визначається пенсія. Примітка: стверджуючі документи в зоні відчуження додаються в копії. Довідка видана на підставі постанови та розпорядження СРСР, розрахункової відомості.
Відповідно до протокольного рішення №914260188257 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 01 березня 2025 року здійснено перерахунок пенсії з 01 березня 2025 року, вид перерахунку: “Індексація заробітку. (масовий)», розмір якої 46710,64 грн. обмежено максимальним розміром - 23610,00 грн. (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року у справі № 200/2738/25, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 15 жовтня 2024 року перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність), з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(II)/2024, та раніше виплачених сум.
Протоколом/розпорядженням щодо призначення/перерахунку пенсії відповідачем було прийнято рішення 914260188257 від 01.09.2025 року про перерахунок пенсії. Підстава перерахунку: Підстава перерахунку: невідповідність довідки про зп. Основний розмір пенсії від середнього заробітку: 20689,07 грн. Розмір пенсії з надбавками 01.03.2025 року склав 20100,59 грн.
Згідно протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії відповідачем було прийнято рішення 914260188257 від 26.10.2025 року про перерахунок пенсії. Підстава перерахунку: рішення суду. Основний розмір пенсії від середнього заробітку: 52772,46. Розмір пенсії з надбавками 15.10.2025 року склав 45210,64 грн.
Також відповідно до протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії відповідачем було прийнято рішення 914260188257 від 26.10.2025 року про перерахунок пенсії. Підстава перерахунку: невідповідність довідки про зп. Основний розмір пенсії від середнього заробітку: 20689,07 грн. Розмір пенсії з надбавками 01.03.2025 року склав 20100,59 грн.
Не погоджуючись із перерахунком пенсії у формі протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії від 20.08.2025 року за № 914260188257, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів, що в свою чергу вимагає належного правового регулювання відповідних правовідносин.
Конституційний Суд України у рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018, а саме в пункті 3, указав, що виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону України Конституційний Суд України зазначає, що обов'язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Конституційний Суд України підкреслює, що необхідність збереження генофонду Українського народу викликана, перш за все, незадовільною екологічною ситуацією, спричиненою, зокрема, Чорнобильською катастрофою, наслідком якої стало погіршення стану здоров'я населення, демографічний занепад, зростання смертності потерпілого від Чорнобильської катастрофи населення, захворюваності дітей, підвищення рівня інвалідизації населення. Вкрай серйозними наслідками, породженими цією катастрофою, є також проблеми соціально-психологічного характеру у постраждалих від Чорнобильської катастрофи громадян.
Отже, виконання державою обов'язку щодо збереження генофонду Українського народу потребує належного обсягу державних видатків, зокрема у сферу охорони здоров'я, соціального забезпечення та їх ефективного використання; підтримання у належному стані санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, створення ефективних заходів щодо попередження захворювань, зниження ризиків для здоров'я людини, що пов'язані з радіоактивним забрудненням значної території та негативним впливом цього фактора на довкілля та громадян.
Тож, виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону України обов'язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зумовлено виконанням державою свого конституційного обов'язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018).
Також Конституційний Суд України у рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що "відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров'я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров'я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави" (пункт 4 мотивувальної частини).
У рішенні у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України, зокрема, зазначив, що Закон № 796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; Конституційний Суд України неодноразово констатував, що Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (абзаци одинадцятий, чотирнадцятий пункту 5 мотивувальної частини).
Відтак, скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов'язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України, оскільки ці норми Конституції України зобов'язують державу нести відповідальність за впровадження системи заходів щодо розв'язання проблем, пов'язаних із забезпеченням захисту прав, інтересів, гарантій, наданих особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі №796-ХІІ, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій.
Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров'я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.
При цьому, у пункті 6 рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституційний Суд України вказав на те, що рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має бути таким, щоб забезпечувати їм гідне життя, і не повинен залежати від майнового стану їх сімей.
Обмеження чи скасування пільг для осіб, на яких поширюється дія Закону №796-ХІІ, без відповідної рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що згідно зі статтею 10 Закону № 796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 частини 1 статті 14 Закону № 796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів.
Частиною 1 статті 54 Закону № 796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настали внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
На реалізацію повноважень, передбачених статтею 54 Закону № 796-ХІІ, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 23.11.2011 № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджено Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов'язано Пенсійний фонд України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ (далі - Порядок № 1210).
Порядок № 1210 визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - пенсії), а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення.
Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1210 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи.
Пункт 3 зазначеного Порядку встановлює, що у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження:
1) з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні;
2) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС не менш як 12 місяців у період з 26 квітня 1986 року до 1 серпня 1987 року, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зоні відчуження. Якщо така особа виводилася із зони Чорнобильської АЕС за медичними показниками у зв'язку з переопроміненням, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС;
3) менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження;
4) менше календарного місяця у 1986-1990 роках (в тому числі особа, яка захворіла на променеву хворобу), за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати (доходу) за період роботи за межами зони відчуження.
У такому разі заробітна плата (дохід) за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати (доходу) проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати (доходу).
Таким чином, призначення пенсії та її розмір ставляться в залежність від заробітку, фактично отриманого працівником у період його роботи в зоні відчуження.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 № 1307 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 і від 26 вересня 2012 року № 886» внесено зміни до пункту 9 Порядку № 1210, згідно з якими пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС із 01.12.2022 року, у разі доцільності, визначаються з урахуванням заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, за наведеною у цьому пункті формулою.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження.
Довідка про заробітну плату за період роботи у зоні відчуження видається виключно підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням (перерахунком) пенсії, на підставі первинних документів, а саме: особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами та підписуються керівником і головним бухгалтером.
В разі якщо особам, які в 1986-1990 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і зоні відчуження, не була нарахована підвищена заробітна плата за основним місцем роботи відповідно до встановлених законодавством розмірів, на підставі первинних документів підприємство, установа чи організація, які відряджали працівника в зону відчуження (або його правонаступник) згідно з чинним законодавством проводить перерахунок заробітної плати і надає довідку про новий розмір заробітної плати в зоні відчуження для подання до органів Пенсійного фонду для перерахунку розміру пенсії.
Нарахована чи донарахована заробітна плата не виплачується, а враховується тільки для розрахунку пенсії. Суми заробітної плати за роботу в зоні відчуження беруться для розрахунку пенсії якщо вони були виплачені до 1992 року.
Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7 оплата праці працівників підприємств, організацій і установ, відряджених у зону відчуження для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження і запобіганню забруднення навколишнього середовища, провадилася у 3, 2, 1 зонах небезпеки у 4-х, 3-х, 2-х кратному розмірах тарифної ставки понад середньомісячну заробітну плату, яка відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи.
Для обчислення пенсії із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження, надається довідка про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики від 12.10.2012 року № 644.
Як установлено судом, та не заперечується відповідачем, пенсію позивача по інвалідності відповідно до Закону №796-ХІІ обчислено із заробітної плати за роботу в зоні відчуження у серпні 1986 року на підставі довідки виданої довідки, виданої ВАТ “Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева» без дати та номера.
Однак, з вересня 2025 року пенсію позивачу перераховано без урахування вказаної довідки.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 64 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право:
отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;
проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що відповідні управління Пенсійного фонду України здійснюють призначення та перерахунок пенсії саме на підставі тих документів, які надані заявником до органу, що здійснює призначає пенсію та вимагають всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
За обставин даної справи відповідальність за оформлення довідки, виданої ВАТ “Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева» без дати та номера, відповідач переклав на позивача, не скористався правом вимагати відповідні документи від ВАТ “Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева», виданої ним для оформлення пенсії позивача, а також не перевірив обґрунтованість видачі, достовірність вказаної довідки.
Відповідачем не надано до суду доказів щодо направлення запитів до відповідного підприємства та вчинення будь-яких дій спрямованих на перевірку обґрунтованості та достовірності видачі відповідних документів, які стали підставою для призначення та розрахунку розміру пенсії позивача.
Таким чином, відповідач переклав тягар доказування на позивача.
При цьому, з моменту призначення позивачу пенсії та до вересня 2025 року у відповідача були відсутні зауваження до будь яких довідок наявних в пенсійні справі, у тому числі виданої ВАТ “Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева».
Отже, здійснюючи перерахунок пенсії у бік зменшення з вересня 2025 року без урахування вказаної вище довідки, орган Пенсійного фонду порушив принцип належного урядування.
Так, Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 року у справі №294/220/14-ц зазначив, що потреба виправити минулу помилку, допущену державним органом, не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Ризик помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач порушив право позивача на належне пенсійне забезпечення, здійснивши з вересня 2025 року перерахунок пенсії без урахування вказаної вище довідки, а відтак, прийняте позивачем рішення у формі протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії від 20.08.2025 року за № 914260188257 про перерахунок пенсії позивача підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
При цьому суд зазначає що позовні вимоги про здійснення перерахунку та виплати пенсії з 20.08.2025 року задоволенню не підлягають, оскільки як встановлено судом з матеріалів справи, виплата пенсії у меншому розмірі з урахуванням рішення про перерахунок від 20.08.2025 року за № 914260188257 здійснюється з 01.09.2025 року.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові у справі №21-1465а15 від 16 вересня 2015 року.
У вказаному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату з 01.09.2025 року пенсії позивача по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за роботу в зоні відчуження у відповідному розмірі до прийняття спірного рішення 20.08.2025 року за № 914260188257.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і не надав доказів понесених судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.
Керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у формі протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії від 20.08.2025 року за № 914260188257, про перерахунок пенсії ОСОБА_1 по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року у відповідності до частини 3 статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, - яким одночасно було припинено нарахування пенсії позивача по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за роботу в зоні відчуження на підставі довідки, виданої ВАТ “Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева» за місцем роботи позивача в цей період.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату з 01.09.2025 року пенсії ОСОБА_1 по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за роботу в зоні відчуження у відповідному розмірі до прийняття спірного рішення 20.08.2025 року за № 914260188257.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Повне рішення суду складено 02 лютого 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч