10 лютого 2026 рокуСправа №160/24049/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
21 серпня 2025 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), яка полягає у безпідставному ненаданні ОСОБА_1 відповіді на запит на інформацію (згідно пункту 3 ч.2 ст.23 Закону України «Про доступ до публічної інформації»), відповідно до поставлених питань у запиті на інформацію ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.08.2025, який поданий ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) надати ОСОБА_1 відповідь на Запит на інформацію ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.08.2025, який поданий (08.11.1981 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), відповідно до поставлених питань у Запиті на інформацію ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) від 12.08.2025 у п'ятиденний строк передбачений ч. 1 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він 12.08.2025 року в порядку ст.19, ч.2, 3 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" направив відповідачеві запит. Відповідач не надав відповідь на запит та запитувані документи.
Позивач вважає, що вчиняючи бездіяльність щодо не надання відповіді на запит позивача відповідач допустив порушення прав та інтересів позивача, тому звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою від 25 серпня 2025 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, надіслав 01.09.2025 року до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити в задоволені позову у повному обсязі. Зокрема зазначає, що на запит позивача своєчасно надана відповідь 14.08.2025 за вих.2099 та 21.08.2025 за вих. № 2190 про необхідність з'явитись до відповідача для оновлення даних та вирішення питань стосовно мобілізації.
26.08.2025 року позивач подав до суду заяву про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
01.09.2025 року подав відповідь на відзив, зазначив що лист відповідача від 21.08.2025 №2190 не стосується переліку питань який поставлений позивачем у запиті на інформацію від 12.08.2025 року.
Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
12.08.2025 року позивач звернувся з запитом на отримання публічної інформації до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), в якому позивач просив надати інформацію та документи: копію наказу про призов позивача, докази ознайомлення його із наказом, мобілізаційне розпорядження, повістку на призов; належним чином завірену копію довідки ВЛК; письмові пояснення чи проводилось дослідження (аналіз крові та сечі, флюорографія, ЕКГ тощо) позивача; письмові пояснення чи надавалась на ознайомлення позивачеві картка обстеження та медичного огляду позивача; надати ПІБ всіх лікарів, які брали участь у обстеженні та медичному огляді позивача, із зазначенням назви, адреси та місця роботи лікарів; надати копію протоколу до Довідки ВЛК; витяг з Електронної системи охорони здоров'я щодо позивача; пояснення голови ВЛК, членів ВЛК та секретаря якими підписано Довідку ВЛК стосовно позивача.
Відповідач листом від 14.08.2025 за вих.2099 та від 21.08.2025 за вих. № 2190 надав позивачеві відповідь про необхідність з'явитись до відповідача для оновлення даних та вирішення питань стосовно мобілізації.
Позивач не погоджуючись із відповіддю відповідача щодо надання інформації за запитом від 12.08.2025, звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Приписами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон України Про доступ до публічної інформації визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес.
Стаття 5 Закону України Про доступ до публічної інформації гарантує, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Так, відповідно до статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єкта владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб'єктом владних повноважень.
Згідно із статтею 3 Закону України Про доступ до публічної інформації право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Згідно із п.1 ч.3 ст.10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані, зокрема, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Положеннями статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Частина 1 статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" зобов'язує розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
З аналізу вищезазначених норм слідує, що закон зобов'язує розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Частиною 6 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно із частиною 7 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" у рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:
1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку;
3) причини, у зв'язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк;
4) строк, у який буде задоволено запит;
5) підпис.
Як слідує з позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача у не наданні запитуваної інформації за запитом від 12.08.2025.
Разом з цим, суд встановив, що відповідач розглянув запит позивача та надав відповідь по суті спірного питання.
Так позивач у запиті просив надати інформацію «за наявності» відповідних документів.
Разом з цим листом від 21.08.2025 року відповідач надав відповідь на запит позивача та повідомив позивача про необхідність з'явитись до відповідача щодо уточнення облікових даних. Даний факт позивач не заперечує у відповіді на відзив, посилаючись лише на обставину не обгрунтованого змісту відповіді.
Надання відповіді, навіть якщо її зміст не відповідає очікуванням запитувача, саме по собі не свідчить про протиправну бездіяльність розпорядника інформації.
Суд зазначає, що законодавство про доступ до публічної інформації не зобов'язує розпорядника створювати інформацію або документи, яких не існує, а також не передбачає обов'язку надавати пояснення замість наявних документів, якщо такі відсутні.
Оскільки відповідач у встановлений законом строк розглянув запит позивача та надав письмову відповідь, підстави для визнання бездіяльності протиправною відсутні.
Таким чином, відповідач діяв правомірно та відповідно до чинного законодавства України, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.
Крім цього суд зазначає, що інші вимоги є похідними та, враховуючи висновок суду про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, в задоволенні іншохї частини позовних вимог належить також відмовити.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову та звільнення позивача від сплати судового збору, судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст. 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук