10 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/10645/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області) про визнання дій протиправними щодо відмови у зарахуванні до загального страхового стажу періодів роботи згідно з трудовою книжкою №б/н від 18.10.1962 з 20.04.1962 по 10.02.1964, з 17.02.1964 по 23.03.1964, з 01.04.1964 по 27.08.1964, з 08.12.1964 по 30.06.1965, з 06.07.1965 по 12.09.1967, з 13.09.1967 по 09.04.1968, з 10.04.1968 по 22.04.1971, з 26.04.1971 по 01.08.1973, з 14.08.1973 по 06.04.1974, з 18.04.1974 по 09.07.1975, з 17.07.1975 по 14.04.1976, з 14.04.1976 по 12.07.1979, з 12.07.1979 по 16.07.1981, з 27.07.1981 по 05.04.1988, з 06.04.1988 по 02.10.1989, з 03.10.1989 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 12.02.1995, з 14.02.1995 по 23.01.1996, з 24.01.1996 по 01.10.1996, з 01.10.1996 по 31.12.1998, з 04.10.1999 по 20.05.2003, з 07.07.2003 по 28.12.2006; зобов'язання зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою №б/н від 18.10.1962 з 20.04.1962 по 10.02.1964, з 17.02.1964 по 23.03.1964, з 01.04.1964 по 27.08.1964, з 08.12.1964 по 30.06.1965, з 06.07.1965 по 12.09.1967, з 13.09.1967 по 09.04.1968, з 10.04.1968 по 22.04.1971, з 26.04.1971 по 01.08.1973, з 14.08.1973 по 06.04.1974, з 18.04.1974 по 09.07.1975, з 17.07.1975 по 14.04.1976, з 14.04.1976 по 12.07.1979, з 12.07.1979 по 16.07.1981, з 27.07.1981 по 05.04.1988, з 06.04.1988 по 02.10.1989, з 03.10.1989 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 12.02.1995, з 14.02.1995 по 23.01.1996, з 24.01.1996 по 01,10.1996, з 01.10.1996 по 31.12.1998. з 04.10.1999 по 20.05.2003, з 07.07.2003 по 28.12.2006 та призначити, нарахувати та виплатити пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) 30.12.2024, тобто з дати звернення із заявою про призначення пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи; 02.01.2025 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV. Однак рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 02.01.2025 №0323500030191 йому відмовлено у призначенні пенсії з тих підстав, що у нього недостатній страховий стаж, окремо зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 18.10.1962 (20.04.1962 по 10.02.1964, з 17.02.1964 по 23.03.1964, з 01.04.1964 по 27.08.1964, з 08.12.1964 по 30.06.1965, з 06.07.1965 по 12.09.1967, з 13.09.1967 по 09.04.1968, з 10.04.1968 по 22.04.1971, з 26.04.1971 по 01.08.1973, з 14.08.1973 по 06.04.1974, з 18.04.1974 по 09.07.1975, з 17.07.1975 по 14.04.1976, з 14.04.1976 по 12.07.1979, з 12.07.1979 по 16.07.1981, з 27.07.1981 по 05.04.1988, з 06.04.1988 по 02.10.1989, з 03.10.1989 по 31.12.1991), оскільки прізвище « ОСОБА_2 » на російські мові не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 », а також періоди роботи в росії (з 01.01.1992 по 12.02.1995, з 14.02.1995 по 23.01.1996, з 24.01.1996 по 01.10.1996, з 01.10.1996 по 31.12.1998, з 04.10.1999 по 20.05.2003, з 07.07.2003 по 28.12.2006), оскільки російська федерація (далі - РФ) припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода)
Позивач вважає відмову відповідача протиправною. З приводу неврахування відповідачем при розрахунку стажу трудової книжки зазначив, що формальні недоліки у написанні прізвища не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, позаяк позивач не може нести відповідальність за неналежний порядок ведення та заповнення документації з вини адміністрації. Крім того, періоди роботи на території РФ також повинні бути зараховані до страхового стажу, оскільки припинення участі РФ в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення» не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи, адже такий стад набутий позивачем до ухвалення відповідних рішення, протилежне позбавляє його конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії у належному розмірі.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з цим позовом; прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач ГУ ПФУ в Донецькій області позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності прийнятого рішення від 02.01.2025 №0323500030191 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Стосовно заявленого у відзиві клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача суд зазначає, що оскільки клопотання було подано без дотримання вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому воно не підлягало вирішенню судом по суті.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заяві по суті справи, суд встановив наступне.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААД №187579, ОСОБА_1 , з 09.12.2024 встановлено ІІ групу інвалідності довічно.
30.12.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV.
Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ в Донецькій області та рішенням якого від 02.01.2025 №032350030191 позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (15 років). При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача не підтверджений в установленому порядку; до страхового стажу згідно трудової книжки від 18.10.1962 №б/н не зараховано періоди роботи з 20.04.1962 по 10.02.1964, з 17.02.1964 по 23.03.1964, з 01.04.1964 по 27.08.1964, з 08.12.1964 по 30.06.1965, з 06.07.1965 по 12.09.1967, з 13.09.1967 по 09.04.1968, з 10.04.1968 по 22.04.1971, з 26.04.1971 по 01.08.1973, з 14.08.1973 по 06.04.1974, з 18.04.1974 по 09.07.1975, з 17.07.1975 по 14.04.1976, з 14.04.1976 по 12.07.1979, з 12.07.1979 по 16.07.1981, з 27.07.1981 по 05.04.1988, з 06.04.1988 по 02.10.1989, з 03.10.1989 по 31.12.1991, оскільки прізвище « ОСОБА_2 » на російські мові не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 », а також періоди роботи в росії з 01.01.1992 по 12.02.1995, з 14.02.1995 по 23.01.1996, з 24.01.1996 по 01.10.1996, з 01.10.1996 по 31.12.1998, з 04.10.1999 по 20.05.2003, з 07.07.2003 по 28.12.2006, оскільки російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон №1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія по інвалідності.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Згідно з частиною першою статті 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.
Так, згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Отже, призначення особі пенсії по інвалідності в розумінні статей 30-32 Закону № 1058-IV залежить виключно від наявності таких умов, як установлення інвалідності, необхідний страховий стаж та досягнення віку.
Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами частини першої статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 зі мінами).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Пунктом 2.2 розділу II 2.2 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Як визначено пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
З рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 02.01.2025 №032350030191 видно, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (15 років). При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача не підтверджений в установленому порядку; до страхового стажу згідно трудової книжки від 18.10.1962 №б/н не зараховано періоди роботи з 20.04.1962 по 10.02.1964, з 17.02.1964 по 23.03.1964, з 01.04.1964 по 27.08.1964, з 08.12.1964 по 30.06.1965, з 06.07.1965 по 12.09.1967, з 13.09.1967 по 09.04.1968, з 10.04.1968 по 22.04.1971, з 26.04.1971 по 01.08.1973, з 14.08.1973 по 06.04.1974, з 18.04.1974 по 09.07.1975, з 17.07.1975 по 14.04.1976, з 14.04.1976 по 12.07.1979, з 12.07.1979 по 16.07.1981, з 27.07.1981 по 05.04.1988, з 06.04.1988 по 02.10.1989, з 03.10.1989 по 31.12.1991, оскільки прізвище « ОСОБА_2 » на російські мові не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 », а також періоди роботи в росії з 01.01.1992 по 12.02.1995, з 14.02.1995 по 23.01.1996, з 24.01.1996 по 01.10.1996, з 01.10.1996 по 31.12.1998, з 04.10.1999 по 20.05.2003, з 07.07.2003 по 28.12.2006, оскільки російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Щодо не зарахування відповідачем періоду роботи згідно трудової книжки від 18.10.1962 №б/н через те, що прізвище « ОСОБА_2 » на російські мові не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 », суд зазначає наступне.
Як зазначалось вище, статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
З 20.06.1974 порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252, зі змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 глави 1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню
Пунктами 2.2, 2.3 глави 2 Інструкції №162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка (пункти 2.10, 2.11 глави 2 Інструкції №162).
На заміну Інструкції №162 спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні положення щодо заповнення трудових книжок, що й попередня.
З матеріалів справи встановлено, що у позивача наявна трудова книжка від 18.10.1962, яка надавалася разом із заявою про призначення пенсії.
Судом досліджено копію трудової книжки від 18.10.1962 та встановлено, що записи про трудову діяльність позивача (20.04.1962 по 10.02.1964, з 17.02.1964 по 23.03.1964, з 01.04.1964 по 27.08.1964, з 08.12.1964 по 30.06.1965, з 06.07.1965 по 12.09.1967, з 13.09.1967 по 09.04.1968, з 10.04.1968 по 22.04.1971, з 26.04.1971 по 01.08.1973, з 14.08.1973 по 06.04.1974, з 18.04.1974 по 09.07.1975, з 17.07.1975 по 14.04.1976, з 14.04.1976 по 12.07.1979, з 12.07.1979 по 16.07.1981, з 27.07.1981 по 05.04.1988, з 06.04.1988 по 02.10.1989, з 03.10.1989 по 31.12.1991) є чіткими, виправлень не мають, містять реквізити рішень (їх дату та номер) про призначення на посаду та звільнення з посади, завірені підписами відповідальних осіб та печатками підприємств.
Відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії, ГУ ПФУ в Донецькій області виходило з того, що до страхового стажу не може бути зараховано вказані періоди роботи за даними трудової книжки з тієї причини, що прізвище « ОСОБА_2 » на російські мові не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ».
Разом з тим суд зазначає, що згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 “Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
На думку суду, сама по собі наявність розбіжностей у написанні прізвища особи у трудовій книжці та у паспорті громадянина України не є підставою для неврахування відомостей про трудову діяльність такої особи та не свідчить про недійсність трудової книжки чи недостовірність внесених до неї записів.
Суд наголошує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його права на соціальний захист - призначення пенсії за віком на загальних підставах. Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а тому нечитабельна печатка організації, що заповнювала трудову книжку, та дописання дати її заповнення не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача.
Також суд зазначає, що наявність в органу Пенсійного фонду сумнівів у достовірності відомостей в поданих документах може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак це не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
Такі висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17. Як зазначив Верховний Суд, наявність в органів, що призначають пенсію, права вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено пунктом 4.7 Порядку №22-1.
Отже, обов'язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації.
Більше того, суд звертає увагу, що ні у рішенні ГУ ПФУ в Донецькій області від 02.01.2025 №032350030191, ні у відзивах відповідачів не заперечується факт належності трудової книжки від 18.10.1962 №б/н саме позивачу.
Таким чином, аргументи відповідача про наявність недоліків у заповненні трудової книжки від 18.10.1962 №б/н як підставу для незарахування згідно із записами цієї трудової книжки до страхового стажу ОСОБА_1 періодів трудової діяльності чи інших періодів, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Суд також зазначає, що позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Вказана Угода підписана Україною та Республікою Казахстан та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Згідно з пунктом 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Записи про періоди роботи позивача на території РФ виконані в трудовій книжці від 18.10.1962, засвідчені чіткими відтисками печаток підприємств-роботодавців та не містять застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Верховний Суд у постанові від 17.09.2024 у справі № 580/3576/22 вказав, що незважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди).
Відтак Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню, оскільки вказана Угода була чинною на час роботи позивача в РФ і позивач мав легітимні очікування щодо його пенсійного забезпечення.
Підсумовуючи вище наведене, суд дійшов висновку про безпідставність незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 20.04.1962 по 10.02.1964, з 17.02.1964 по 23.03.1964, з 01.04.1964 по 27.08.1964, з 08.12.1964 по 30.06.1965, з 06.07.1965 по 12.09.1967, з 13.09.1967 по 09.04.1968, з 10.04.1968 по 22.04.1971, з 26.04.1971 по 01.08.1973, з 14.08.1973 по 06.04.1974, з 18.04.1974 по 09.07.1975, з 17.07.1975 по 14.04.1976, з 14.04.1976 по 12.07.1979, з 12.07.1979 по 16.07.1981, з 27.07.1981 по 05.04.1988, з 06.04.1988 по 02.10.1989, з 03.10.1989 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 12.02.1995, з 14.02.1995 по 23.01.1996, з 24.01.1996 по 01,10.1996, з 01.10.1996 по 31.12.1998. з 04.10.1999 по 20.05.2003, з 07.07.2003 по 28.12.2006, а відтак рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 02.01.2025 №032350030191 є протиправним та підлягає скасуванню.
Як вбачається із позовної заяви, позивач просить визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо відмови у зарахуванні до загального страхового стажу періодів роботи згідно з трудовою книжкою №б/н від 18.10.1962. Водночас суд звертає увагу, що відмова у призначенні пенсії була оформлена відповідним рішенням органу Пенсійного фонду, яке є актом індивідуальної дії у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України. Суд зазначає, що визнання протиправним та скасування рішення органу Пенсійного фонду не потребує визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Донецькій області.
Суд також враховує, що відповідач при розгляді заяви позивача констатував відсутність у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності (не менше 15 років), та з цих підстав відмовив у призначенні пенсії згідно із оскаржуваним рішенням від 02.01.2025 №032350030191.
Водночас, за відсутності правової оцінки, наданої територіальним органом Пенсійного фонду України щодо наявності усіх умов для призначення позивачу пенсії (у цьому випадку щодо наявності необхідного страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності з урахуванням усіх періодів робити згідно із трудовою книжкою), суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти категоричного висновку про наявність/відсутність у позивача права на призначення вказаної пенсії. Саме до повноважень органів ПФУ віднесено зарахування певних періодів трудової діяльності до страхового стажу для призначення пенсій, тоді як суд такі повноваження не може перебирати та здійснює лише функцію судового контролю за правомірністю рішень про призначення/відмову у призначенні пенсій.
Відтак, позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії належить задовольнити частково у спосіб прийняття судом рішення про зобов'язання ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою №б/н від 18.10.1962 з 20.04.1962 по 10.02.1964, з 17.02.1964 по 23.03.1964, з 01.04.1964 по 27.08.1964, з 08.12.1964 по 30.06.1965, з 06.07.1965 по 12.09.1967, з 13.09.1967 по 09.04.1968, з 10.04.1968 по 22.04.1971, з 26.04.1971 по 01.08.1973, з 14.08.1973 по 06.04.1974, з 18.04.1974 по 09.07.1975, з 17.07.1975 по 14.04.1976, з 14.04.1976 по 12.07.1979, з 12.07.1979 по 16.07.1981, з 27.07.1981 по 05.04.1988, з 06.04.1988 по 02.10.1989, з 03.10.1989 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 12.02.1995, з 14.02.1995 по 23.01.1996, з 24.01.1996 по 01.10.1996, з 01.10.1996 по 31.12.1998, з 04.10.1999 по 20.05.2003, з 07.07.2003 по 28.12.2006 та повторно розглянути заяву позивача від 30.12.2024 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV та прийняти відповідне рішення, з урахуванням оцінки, наданої судом у цій справі, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог зобов'язального характеру.
Керуючись статтями 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.01.2025 №032350030191 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою №б/н від 18.10.1962 з 20.04.1962 по 10.02.1964, з 17.02.1964 по 23.03.1964, з 01.04.1964 по 27.08.1964, з 08.12.1964 по 30.06.1965, з 06.07.1965 по 12.09.1967, з 13.09.1967 по 09.04.1968, з 10.04.1968 по 22.04.1971, з 26.04.1971 по 01.08.1973, з 14.08.1973 по 06.04.1974, з 18.04.1974 по 09.07.1975, з 17.07.1975 по 14.04.1976, з 14.04.1976 по 12.07.1979, з 12.07.1979 по 16.07.1981, з 27.07.1981 по 05.04.1988, з 06.04.1988 по 02.10.1989, з 03.10.1989 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 12.02.1995, з 14.02.1995 по 23.01.1996, з 24.01.1996 по 01.10.1996, з 01.10.1996 по 31.12.1998, з 04.10.1999 по 20.05.2003, з 07.07.2003 по 28.12.2006 та повторно розглянути заяву позивача від 30.12.2024 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та прийняти відповідне рішення, з урахуванням оцінки, наданої судом у цій справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010).
Суддя О. О. Андрусенко