Справа № 601/2208/25Головуючий у 1-й інстанції Клим Т.П.
Провадження № 22-ц/817/106/26 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
10 лютого 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників цивільну справу №601/2208/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2025 року (ухвалене суддею Клим Т.П., дати складання повного тексту судового рішення не зазначено) в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
У липні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідачка, апелянтка) про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Позов обґрунтовано тим, що 27 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено договір №4619024 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 10000.00 грн строком на 30 днів з правом пролонгації, шляхом переказу на платіжну банківську картку відповідачки, зі сплатою реальних відсотків за користування кредитом у розмірі 0.38% від суми кредиту за кожен день користування (1140 грн). Також зазначено, що стандартна ставка відсотків за користування кредитом становить 5.00% від суми кредиту за кожен день користування. Договір укладено в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора. Кредитний договір підписано відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». 26 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №26-01/2022-83, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором №4619024 від 27 вересня 2021 року. Крім того, 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал», відповідно до договору відступлення права вимоги №10-02/2022-50, відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором №4619024 від 27 вересня 2021 року. Відповідачка не повернула своєчасно суму позики, нараховані відсотки за користування позикою для погашення заборгованості за позикою, відповідно до умов договору кредиту. Внаслідок зазначених порушених зобов'язань заборгованість за договором кредиту становить 50408.55 грн, яка складається з 9025.00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 41083.55 грн - заборгованість за нарахованими процентами та 300.00 грн - заборгованість за комісіями.
21 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено договір №100230948 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5000.00 грн строком на 30 днів з правом пролонгації, шляхом переказу на платіжну банківську картку відповідачки, зі сплатою реальних відсотків за користування кредитом у розмірі 0.01% від суми кредиту за кожен день користування (15.00 грн). Також зазначено, що стандартна ставка відсотків за користування кредитом становить 5.00% від суми кредиту за кожен день користування. Договір укладено в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора. Кредитний договір підписано відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». 10 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №10-02/2022-50, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором №100230948 від 21 вересня 2021 року. Крім того, 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором №100230948 від 21 вересня 2021 року. Відповідачка не повернула своєчасно суму позики, нараховані відсотки за користування позикою для погашення заборгованості за позикою, відповідно до умов договору кредиту. Внаслідок зазначених порушених зобов'язань заборгованість за договором кредиту становить 18020.89 грн, яка складається з 3859.00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14161.89 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
У зв'язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість:
1) за кредитним договором №4619024 від 27 вересня 2021 року в розмірі 50408.55 грн, з яких: 9025.00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 41083.55 грн - сума заборгованості за відсотками, 300.00 грн - заборгованість за комісіями;
2) за кредитним договором №100230948 від 21 вересня 2021 року в розмірі 18020.89 грн, з яких: 3859.00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14161.89 грн - сума заборгованості за відсотками.
Також позивач просив стягнути судові витрати за розгляд справи, зокрема 2422.40 грн судового збору та 16000.00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2025 року позов ТОВ «Коллект Центр» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договорами про споживчий кредит №4619024 від 27 вересня 2021 року, №100230948 від 21 вересня 2021 року у розмірі 52341.89 грн та судові витрати: 1852.89 грн судового збору, 6119.20 грн на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сампара Н.М., подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 27 вересня 2021 року та 21 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено договори про споживчий кредит №4619024, №100230948, однак вказані договори не містять вказівки про проставлення електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Більше того, ОСОБА_2 не визнає дійсність кредитних договорів, підписаних нібито за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оскільки порядок і умови використання такого підпису не відповідають вимогам Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Також, сторона відповідача зазначає, що сторони в договорах про споживчий кредит №4619024 та №100230948 погодили строк правомірного користування кредитними коштами, однак, як слідує з наданого ТОВ «Коллект Центр» розрахунку заборгованості, проценти нараховувалися за період поза межами строку кредитування.
Щодо отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 5000 та 10000 грн, то надані позивачем довідки про операції, здійснені АТ КБ «ПриватБанк» не є первинними бухгалтерськими документами, вони не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу кредитором коштів на картковий рахунок, який належить саме ОСОБА_2 .
У зв'язку з наведеним, просить рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2025 року в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вирішити питання судових витрат.
11 грудня 2025 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від ТОВ «Коллект Центр» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Відзив мотивовано тим, що в даній справі для підписання кредитних договорів сформовані, надіслані та введені позичальником відповідні одноразові ідентифікатори. Таким чином, Відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання договорів, введення відповідних одноразових ідентифікаторів, які отримала на зазначений ним номер мобільного телефону, з метою підписання договорів. У зв'язку з цим, первісним кредитором додатково складено довідки про ідентифікацію, що додані до позовної заяви, відповідно до яких відповідачка уклала з ТОВ «Мілоан»:
- договір про споживчий кредит №100230948 від 21 вересня 2021 року, шляхом підписання його аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора S28380, який направлено на номер телефону НОМЕР_1 ;
- договір про споживчий кредит №4619024 від 27 вересня 2021, шляхом підписання його аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора R50988, який направлено на номер телефону НОМЕР_1 .
Також зазначає, що згідно відповіді АТ «Приват Банк» від 13 жовтня 2025 року №20.1.0.0.0/7-251009/32603-БТ фінансовий номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 та знаходиться в її анкетних даних.
Крім того, сторони спірних кредитних договорів погодили окремий випадок пролонгації строку дії договорів. Підписанням договорів відповідачка погодилася на зазначені умови. Отже, відповідачкою було надано згоду на пролонгацію та автопролонгацію договорів у разі наявності заборгованості та/або часткової сплати заборгованості по кредитним договорам. Відповідно до договорів про споживчий кредит №4619024, №100230948, укладених ТОВ «Мілоан» з ОСОБА_2 , останні містять пункт 4.2, відповідно до якого у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст.625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Отже, нарахування процентів за п.4.2. кредитних договорів є таким, що здійснювалось як міра відповідальності у розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України за користування кредитом понад строк кредитування, але за іншою, встановленою договором, процентною ставкою.
У зв'язку з викладеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна даного позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Апеляційна скарга подана лише в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентів за користування, а тому в частині стягнення комісії, рішення суду колегією суддів не переглядається.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи із наступного.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено наступні обставини.
27 вересня 2021 року ОСОБА_2 та ТОВ «Мілоан» уклали договір про споживчий кредит №4619024 (далі - Договір 1), відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 10000.00 грн.
Договір підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором R50988, який був направлений на номер телефону НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
Згідно п.1.1 Договору 1 кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2 договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п.1.2 Договору 1 сума (загальний розмір) кредиту становить 10000.00 грн.
Згідно п.1.3 Договору 1 кредит надається строком на 30 днів з 27 вересня 2021 року (строк кредитування).
Відповідно до п.1.3 Договору 1 термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 27 жовтня 2021 року.
Відповідно до п.1.5.2 Договору 1, проценти за користування кредитом становлять 1140.00 грн, які нараховуються за ставкою 0.38 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п.2.1 Договору 1 кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
В той же час, згідно п. 1.6. Договору 1, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Пунктом 2.3.1.2 Договору 1 передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
Відповідно до п.6.3 Договору 1, приймаючи пропозицію кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору.
На підтвердження факту видачі кредиту позивачем надано квитанцію №1775917424 від 27 вересня 2021 року, видану АТ КБ «ПриватБанк» про перерахунок коштів, згідно якої 27 вересня 2021 року через платіжну систему LiqPay оплачено 10000.00 грн, призначення - кошти за договором №4619024, номер картки - 414962*54.
На виконання вимог ухвали Кременецького районного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2025 року, АТ КБ «ПриватБанк» направило на адресу суду лист №20.1.0.0.0/7-251009/32603-БТ від 01 жовтня 2025 року, згідно якого слідує, що на ім'я ОСОБА_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ), фінансовий номер НОМЕР_2 . Також, АТ КБ «ПриватБанк» долучено виписку по карті № НОМЕР_3 , згідно якої вбачається, що 27 вересня 2021 року ОСОБА_2 отримала грошові кошти в розмірі 10000.00 грн (viplata zaima Miloan).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №4619024, складеного ТОВ «Мілоан», вбачається, що ОСОБА_2 частково сплачувала заборгованість на загальну суму 2708.00 грн.
Крім того, вказана обставина визнана стороною відповідача у відзиві на позов.
26 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу № 26-01/2022-83. Відповідно до вказаного договору та витягу з реєстру боржників, ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №4619024 від 27 вересня 2021 року, що уклали ТОВ «Мілоан» та позичальник ОСОБА_2
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023. Відповідно до вказаного договору та витягу з реєстру боржників, ТОВ «Вердикт Капітал» відступає шляхом продажу ТОВ «Коллект Центр» належні ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Коллект Центр» набуває право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №4619024 від 27 вересня 2021 року, що уклали ТОВ «Мілоан» та позичальник ОСОБА_2 .
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №4619024 від 27 вересня 2021 року, складеного ТОВ «Коллект Центр», розмір загальної заборгованості ОСОБА_2 станом на 04 липня 2025 року становить 50408.55 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 9025.00 грн; заборгованості за відсотками - 41083.55 грн, заборгованість за комісією - 300.00 грн.
Також, 21 вересня 2021 року ОСОБА_2 та ТОВ «Мілоан» уклали договір про споживчий кредит №100230948 (далі - Договір 2), відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 5000.00 грн.
Договір підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором S28380, який був направлений на номер телефону НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
Згідно п.1.1 Договору 2 кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2 договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п.1.2 Договору 2, сума (загальний розмір) кредиту становить 10000.00 грн.
Згідно п.1.3 Договору 2 кредит надається строком на 30 днів з 21 вересня 2021 року (строк кредитування).
Відповідно до п.1.3 Договору 2 термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 21 жовтня 2021 року.
Відповідно до п.1.5.2 Договору 2, проценти за користування кредитом становлять 15.00 грн, які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п.2.1 Договору 2 кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
В той же час, згідно п.1.6 Договору 2, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Пунктом 2.3.1.2 Договору 2 передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
Відповідно до п 6.3 Договору 2, приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору.
На підтвердження факту видачі кредиту позивачем надано квитанцію №1770460995 від 21 вересня 2021 року, видану АТ КБ «ПриватБанк» про перерахунок коштів, згідно якої 21 вересня 2021 року через платіжну систему LiqPay оплачено 5000.00 грн, призначення - кошти за договором №100230948, номер картки - 414962*54.
На виконання вимог ухвали Кременецького районного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2025 року, АТ КБ «ПриватБанк» направило на адресу суду лист №20.1.0.0.0/7-251009/32603-БТ від 01 жовтня 2025 року згідно якого слідує, що на ім'я ОСОБА_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ), фінансовий номер НОМЕР_2 . Також, АТ КБ «ПриватБанк» долучено виписку по карті № НОМЕР_3 , згідно якої вбачається, що 27 вересня 2021 року ОСОБА_2 отримала грошові кошти в розмірі 5000.00 грн (LiqPay, переказ з карти на карту).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №100230948, складеного ТОВ «Мілоан», вбачається, що ОСОБА_2 частково сплачувала заборгованість на загальну суму 4939.00 грн.
Крім того, вказана обставина визнана стороною відповідача у відзиві на позов.
10 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу №10-02/2022-50. Відповідно до вказаного договору та витягу з реєстру боржників, ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №100230948 від 21 вересня 2021 року, що уклали ТОВ «Мілоан» та позичальник ОСОБА_2
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023. Відповідно до вказаного договору та витягу з реєстру боржників, ТОВ «Вердикт Капітал» відступає шляхом продажу ТОВ «Коллект Центр» належні ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Коллект Центр» набуває право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №100230948 від 21 вересня 2021 року, що уклали ТОВ «Мілоан» та позичальник ОСОБА_2 .
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №100230948 від 21 вересня 2021 року, складеного ТОВ «Коллект Центр», розмір загальної заборгованості ОСОБА_2 станом на 04 липня 2025 року становить 18020.89 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 3859.00 грн; заборгованості за відсотками - 14161.89 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Щодо факту укладення кредитних договорів.
Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Коллект Центр» посилалося на те, що через неналежне виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитними договорами, а саме:
- №4619024 від 27 вересня 2021 року заборгованість становить в розмірі 50408.55 грн, з яких: 9025.00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 41083.55 грн - сума заборгованості за відсотками, 300.00. грн - заборгованість за комісіями;
- №100230948 від 21 вересня 2021 року заборгованість становить в розмірі 18020.89 грн, з яких: 3859.00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14161.89 грн - сума заборгованості за відсотками.
У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що як самі кредитні договори із зазначенням усіх реквізитів відповідача, в тому числі паспортних даних, ідентифікаційного коду, місця реєстрації та проживання, так і додатки до договору про надання кредиту, а також інформація щодо умов кредитування підписані електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
Отже встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не був би укладений, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що укладення кредитних договорів №4619024 від 27 вересня 2021 року, №100230948 від 21 вересня 2021 року у запропонованій формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи відповідає Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Щодо факту надання кредитних коштів.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити:
1) назву документа (форми);
2) дату складання;
3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи;
4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта;
5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20.
Аналіз поданого позивачем розрахунку заборгованості у сукупності з довідками АТ КБ «ПриватБанк» про переказ коштів та випискою АТ КБ «ПриватБанк» з карткового рахунку відповідачки свідчить про те, що первісний кредитор надав відповідачці кредит у розмірі, визначеному договорами №4619024 від 27 вересня 2021 року та №100230948 від 21 вересня 2021 року. Крім того, матеріали справи містять докази погашення відповідачкою заборгованості за вказаними кредитними договорами.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що ОСОБА_2 фактично отримала та використала кредитні кошти.
Доводи апелянтки про те, що вона не визнає дійсність кредитних договорів та отримання кредитних коштів колегія суддів розцінює як суперечливу поведінку виходячи з наступного.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Згідно частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно пункту 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Апеляційний суд зазначає, що у відзиві на позов ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сампара Н.М., визнала факт укладення спірних кредитних договорів та часткового погашення заборгованості за ними, однак в апеляційній скарзі змінила свою правову позицію та не визнає дійсність кредитних договорів. На думку суду, такі дії сторони відповідача слід розцінити як зловживання процесуальними правами, які спрямовані на перешкоджання розгляду справи, шляхом введення суд в оману щодо фактичних обставин справи.
Твердження сторони відповідача про те, що позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані кредитні грошові кошти відповідачці, колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи міститься виписка АТ КБ «ПриватБанк» за картковим рахунком № НОМЕР_3 , який відкрито на ім'я відповідачки ОСОБА_2 .
Щодо стягнення заборгованості.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка отримала кредитні кошти, зокрема згідно договорів: №4619024 від 27 вересня 2021 року - 10000.00 грн, №100230948 від 21 вересня 2021 року - 5000.00 грн.
Разом з тим, відповідачка не погоджується з розміром стягнення заборгованості за відсотками користування.
Визначаючи розмір стягнення з відповідачки відсотків за кредитним договором №4619024 від 27 вересня 2021 року в розмірі 41083.55 грн та за кредитним договором №100230948 від 21 вересня 2021 року в розмірі 14161.89 грн позивач обґрунтовував вказаний розрахунок посиланням саме на погоджений між сторонами пункт 2.3.1.2 кредитних договорів, за яким строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, з урахування автопролонгацій, який становить 90 днів (30+60) та пункт 1.6 кредитних договорів, за якими, якщо позичальником не сплачено тіло та відсотки за користування кредитом на 30-й день з моменту отримання кредиту, то застосовуються умови користування кредитом, зокрема, збільшується до 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (стандартна процентна ставка).
Проте, Тернопільський апеляційний суд не може погодитися з аргументами позивача щодо нарахування процентів за кредитним договором відповідно до пункту 1.6 договору, з таких підстав.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що заявлений ОСОБА_2 строк користування кредитом складає 30 календарних днів з дня надання кредиту. При цьому, відсотки за користування кредитом ТОВ «Мілоан» нараховувалися позичальнику, виходячи зі строку кредитування
- за кредитним договором №4619024 - з 27 вересня 2021 року по 27 жовтня 2021 року;
- за кредитним договором №100230948 - з 21 вересня 2021 року по 21 жовтня 2021 року.
З матеріалів справи встановлено, що укладаючи з ТОВ «Мілоан» кредитні договори шляхом приєднання (акцепту оферти), відповідачка ОСОБА_2 скористалася належною первісному кредитору інформаційно-телекомунікаційною системою, де їй надано можливість самостійно обрати «суму кредиту», «термін» (строк кредитування) (згідно з Алгоритмом дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору. Заповнивши усі запитувані кредитором дані, відповідачка акцептувала оферту на зручних для неї умовах, які у момент акцепту пропонував їй первісний кредитор самостійно, в автоматичному порядку було сформовано Заявку відповідачки на отримання грошових коштів в кредит від 27 вересня 2021 року та 21 вересня 2021 (а.с.21, 25).
У Заявці від 27 вересня 2021 року чітко визначено, що сума кредиту становить 10000.00 грн, строк кредиту 30 днів, ставка процентів 0.38 % за кожен день користування. Акцепт оферти було підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що засвідчує спрямування волевиявлення сторони договору (позичальника) на встановлення саме таких істотних умов кредитного договору.
У пунктах 1.3, 1.4 договору №4619024 встановлено, що строк повернення кредиту 30 днів з моменту отримання кредиту. Процента ставка 0.38% за кожен день від суми кредиту за час користування ним (п.1.5.2 договору).
Згідно умов графіку платежів кредитного договору №4619024 вбачається, що грошові кошти надано ОСОБА_2 на період з 27 вересня 2021 року по 27 жовтня 2021 року, сума кредиту - 10000.00 грн, проценти за користування кредитом - 1140.00 грн, загальна вартість кредиту - 11440.00 грн (а.с.20).
Згідно умов паспорта споживчого кредиту від 27 вересня 2021 року, який підписано ОСОБА_2 , вбачається, що сума кредиту - 10000.00 грн, строк кредитування - 30 днів.
У Заявці від 21 вересня 2021 року чітко визначено, що сума кредиту становить 5000.00 грн, строк кредиту 30 днів, ставка процентів 0.01 % за кожен день користування. Акцепт оферти було підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що засвідчує спрямування волевиявлення сторони договору (позичальника) на встановлення саме таких істотних умов кредитного договору.
У пунктах 1.3, 1.4 договору №100230948 встановлено, що строк повернення кредиту 30 днів з моменту отримання кредиту. Процента ставка 0.01% за кожен день від суми кредиту за час користування ним (п. 1.5.2 договору).
Згідно умов графіку платежів кредитного договору №100230948 вбачається, що грошові кошти надано ОСОБА_2 на період з 21 вересня 2021 року по 21 жовтня 2021 року, сума кредиту - 5000.00 грн, проценти за користування кредитом - 15.00 грн, загальна вартість кредиту - 5015.00 грн (а.с.24).
Згідно умов паспорта споживчого кредиту від 21 вересня 2021 року, який підписано ОСОБА_2 , вбачається, що сума кредиту - 5000.00 грн, строк кредитування - 30 днів.
Кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною (пункт 6.3 договору).
В той же час, відповідно до пункту 1.9 спірних договорів 2.3.1.2 вбачається, що граничний строк кредитування становить 90 днів (30+60), а згідно пункту 1.6. договорів процентна ставка за користування збільшується.
Також договором передбачено право кредитодавця здійснити автоматичне продовження строку дії кредитного договору (пролонгація) на наступний термін за умови сплати позичальником певну частку заборгованості по кредиту.
У справі, яка переглядається апеляційний судом, встановлено, що проценти нараховані позивачем в період строку дії договору після спливу 30 днів, у декілька разів перевищили заборгованість за наданим кредитом.
Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав'язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов'язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.
Зазначення у договорі двох строків кредитування та різних процентних ставок призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.
Оскільки ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови кредитних договорів №4619024 від 27 вересня 2021 року, №100230948 від 21 вересня 2021 року щодо строку дії - 30 календарних днів згідно пунктів 1.3, 1.4, чи 90 днів (30+60) згідно пункту 2.3.1.2 та процентної ставки, тому потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem.
Більше того, у заяві відповідача на отримання грошових коштів, паспорті споживчого кредиту та графіку платежів визначено, що кредит надано в строк 30 днів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження №61-8829сво21) зазначено, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).
Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №613/1436/17).
Однак, позивач, нараховуючи заборгованість, виходив з іншого строку кредитування (п.2.3.1.2 кредитного договору) та процентної ставки (п.1.6 кредитного договору), що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін договору, в той час коли відповідачка, як споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.
Крім того, зазначення в кредитному договорі двох різних строків кредитування та процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору (30 днів з моменту отримання кредиту).
В цьому випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статі 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
Враховуючи наведене, колегія суддів виходить з того, що починаючи з 28 жовтня 2021 року за договором №4619024 та з 22 жовтня 2021 року за договором №100230948 у ТОВ «Мілоан», як первісного кредитодавця, відсутнє право нараховувати проценти за вказаними кредитними договорами.
На вказану обставину суд першої інстанції увагу не звернув.
Апеляційний суд приходить до переконання, що пунктам 1.3, 1.5.2 договору прямо суперечить пунктам 2.3.1.2, 1.6 та фактично застосовується до позичальника, як штрафні санкції.
У справі, що переглядається, позивач не заявляв до стягнення з відповідачки неустойки, 3% річних та інфляційних витрат в порядку, установленому частиною другою статті 625 ЦК України, як наслідку прострочення споживачем ОСОБА_2 виконання грошового зобов'язання за кредитними договорами №4619024 від 27 вересня 2021 року, №100230948 від 21 вересня 2021 року, а нарахував їх як відсотки за користування кредитом у порядку, встановленому статтею 1048 ЦК України, що не відповідає акцептованим відповідачем умовам оферти.
Апеляційний суд вважає, що існують правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту та процентів за користування, нарахованих виключно у період:
- за кредитним договором №4619024 - з 27 вересня 2021 року по 27 жовтня 2021 року, в межах тридцятиденного строку за ставкою 0.38% в день від суми кредиту, що всього становить 1140.00 грн, та 10000 грн тіла кредиту;
- за кредитним договором №100230948 - з 21 вересня 2021 року по 21 жовтня 2021 року в межах тридцятиденного строку за ставкою 0.01% в день від суми кредиту, що всього становить 15.00 грн та 5000 грн тіла кредиту.
Разом з тим, відомостями про нарахування, складеними ТОВ «Мілоан», встановлено, що ОСОБА_2 на виконання своїх зобов'язань за договором №4619024 сплатила заборгованість на суму 2708.00 грн та за договором №100230948 сплатила заборгованість на суму 4939.00 грн.
Отже загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідачки:
- за кредитним договором №4619024 від 27 вересня 2021 року становить 8732.00 грн (11440 грн - 2708 грн);
- за кредитним договором №100230948 від 21 вересня 2021 року становить 76.00 грн (5015 грн - 4939 грн).
Доводи позивача про те, що відповідачкою було надано згоду на пролонгацію та автопролонгацію договорів у разі наявності заборгованості та/або часткової сплати заборгованості по кредитним договорам колегія суддів відхиляє, оскільки пункти 1.3, 1.5 договору прямо суперечить пунктам 2.3.1, 1.6 договору та фактично застосовується до позичальника, як штрафні санкції. Крім того, пункти 2.3.1, 1.6 договору суперечать змісту заяви відповідачки про отримання кредиту, паспорту споживчого кредиту, а також графіку платежів, де вказано загальну вартість кредиту, а не орієнтовну.
У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду, зменшивши розмір стягнення заборгованості за кредитними договорами з 52341.89 грн до 8808.00 грн.
Щодо вирішення питання судових витрат.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що ціна позову у даній справі становила 68429.44 грн. Судом апеляційної інстанції частково задоволено скаргу відповідача та зменшено розмір стягнення, задоволено позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» на суму 8808.00 грн, що становить 12.87% ціни позову.
Ставки, що підлягали сплаті при поданні позовної заяви та апеляційної скарги, становили 2422.40 грн та 3633.60 грн.
Отже з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 311.76 грн (2422.40/100*12.87%).
Також зважаючи на те, що апеляційним судом скаргу задоволено частково, в силу статті 141 ЦПК України, слід стягнути з позивача на користь відповідачки судовий збір за подання апеляційної скарги, пропорційно розміру позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено (87.13% від 3633.60 грн), що в сумі становить 3165.95 грн.
Отже різниця між понесеним судовим збором позивача та відповідачки пропорційно задоволеним позовним вимогам становить 2854.19 грн (3165.95 грн - 311.76 грн).
За таких обставин колегія суддів вважає, що різницю судових витрат, які пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд даної справи, слід стягнути з позивача в користь відповідачки.
Крім того, ТОВ «Коллект Центр» в позовній заяві просило суд стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати, в тому числі на правничу допомогу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правничої допомоги в суді першої позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги від 01 липня 2024 року №01-07/2024, акт виконаних робіт (наданих послуг) №11 від 30 червня 2025 року за розгляд справи у суді в сумі 16000.00 грн (надання усної консультація з вивченням документів - 4000.00 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 12000.00 грн).
Апеляційний суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем, в тому числі на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з позивача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції у загальному розмірі 16000.00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Більше того, позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» задоволено частково.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції в розмірі 2854.19 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомоги відповідачки в розмірі 20000.00 грн, як зазначено у відзиві на позов, апеляційний суд виходить з того, що сторона відповідача не подавала відповідні докази, тому вказані витрати не підлягають розподілу.
Оскільки сума відшкодування судових витрат, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд даної справи в розмірі 2854.19 грн, які підлягають стягненню з позивача в користь відповідача, є такою ж, як і витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивачки, тому вказані суми слід зарахувати та судові витрати, понесені сторонами у зв'язку із розглядом справи в суді, залишити в межах, ними понесених.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2025 року - змінити, зменшивши суму стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованості за кредитними договорами №4619024 від 27 вересня 2021 року та №100230948 від 21 вересня 2021 року з 52341 (п'ятдесят дві тисячі триста сорок одна) гривня 89 копійок до 8808 (вісім тисяч вісімсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2025 року в частині стягнення сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу - скасувати.
Судові витрати, понесені сторонами у зв'язку із розглядом справи в суді - залишити в межах, ними понесених.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Дата складення повного тексту постанови - 10 лютого 2026 року.
Реквізити учасників:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса: вул. Мечнікова 3, офіс 306, м. Київ, код ЄДРПОУ - 44276926.
Відповідачка: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Головуючий О.З. Костів
Судді: Б.О. Гірський
Н.М. Храпак