Справа № 466/11714/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/451/26 Доповідач: ОСОБА_2
10 лютого 2026 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 27.01.2026 року про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
встановила:
ухвалою слідчого судді у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 42024142040000005 від 22.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України, відмовлено.
В мотивах прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що на даний час відсутні підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно підозрюваного.
На ухвалу слідчого судді прокурор ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що арешт майна на квартиру, яка перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_8 , слід накласти з метою реального відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Вважає помилковим покликання слідчого судді про те, що квартира, на яку слідчий клопотав накласти арешт, перебуває у спільній власності підозрюваного та його дружини, оскільки придбана ним під час шлюбу. Крім того, необґрунтованими є висновки слідчого судді про те, що оскільки у кримінальному провадженні не заявлено цивільного позову, то і підстави для накладення арешту на майно відсутні.
Заслухавши доповідь судді, прокура, який підтримав апеляційну скаргу, підозрюваного та його захисника, які заперечили проти її задоволення, вивчивши матеріали клопотання, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Колегією суддів встановлено, що слідчим відділенням відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024142040000005 від 22.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України.
15.01.2026 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України.
Орган досудового розслідування просить накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення подальшого відшкодування заподіяної шкоди.
Відповідно до даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_8 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 57,6 кв. м, житлова площа 30,1 кв. м.
Разом з цим, встановлено, що вказана квартира придбана підозрюваним під час перебування його у шлюбі із ОСОБА_10 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 05.07.2006 року та дублікатом свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 17.10.1998 року.
Крім того, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №460327046 на вказану квартиру накладено обтяження (іпотека та інше арешт/заборона).
У вказаному кримінальному провадженні не визначено особи, яка б перебувала у статусі потерпілої, та відсутній цивільний позов.
Спеціальна конфіскація майна у даному випадку не передбачена, оскільки вчинений злочин є не тяжким.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що накладення арешту на майно, яке придбане за час шлюбу підозрюваним, може порушити конституційні права його дружини ОСОБА_10 , крім того, інші підстави для накладення арешту на майно, визначені ст. 170 КПК України, у кримінальному провадженні відсутні, а відтак висновок слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання слідчого є обгрунтованими.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової ухвали в апеляційному порядку, колегією суддів не встановлено, а тому оскаржувану ухвалу слідчого судді слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 170, 405, 407, 409, 419, 422 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 27.01.2026 року про відмову у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_8 , залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4