Справа № 297/214/25
09.02.2026 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 24 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,
Постановою судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 24 січня 2025 року визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в сумі - 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до постанови суду - 05 січня 2025 року близько 10:45 год. прикордонним нарядом «Контрольний пост» від відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) на відстані 200 метрів до населеного пункту Велика Бийгань на відстані 2500 метрів до державного кордону на напрямку 214 прикордонного знаку (територія Великобийганської територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 який намагався незаконно перетнути державний кордон України з Угорщиною поза пунктом пропуску через державний кордон України.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною, необґрунтованою через неповне з'ясування обставин справи, суттєве порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що згідно протоколу вбачається, що спроба перетину через державний кордон України нібито мала місце 04.01.2025, в той час як протокол затримання складений 05.01.2025, тобто через добу. Вказує, що підписи, які містяться в протоколах, доданих до матеріалів справи, містять суттєві розбіжності, з ними він не ознайомлений та їх не підписував. Стверджує, що доказів того, що він мав умисел на перетин державного кордону, матеріали справи не містять. Зазначає, що він не був повідомлений про дату розгляду справи, тому було порушено його право на захист, а заява, яка міститься в матеріалах справи про розгляд справи без його участі, він не писав та не підписував її.
Щодо пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення зазначає, що участі у розгляді справи ОСОБА_1 не приймав, належного повідомлення про час та дату розгляду справи не отримував, копію постанови не отримував, про неї дізнався лише тоді, коли ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження - 08.04.2025. Просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду від 24 січня 2025 року.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Бортнік О.Ю. не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Частиною 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 204-1 КУпАП, не є обов'язковою.
За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, а також з метою реалізації права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Бортніка О.Ю.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Згідно зі ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та незаконність судового рішення апеляційний суд відхиляє, враховуючи такі обставини.
Суд, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, за спробу незаконного перетину державного кордону України, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній, всупереч доводів апеляційної скарги, наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення.
Наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, підтверджується зібраними у справі про адміністративне правопорушення й дослідженими в судовому засіданні доказами, яким дана правильна юридична оцінка.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №023396 від 05 січня 2025 року стверджено, що 05 січня 2025 року близько 10:45 год. прикордонним нарядом «Контрольний пост» від відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) на відстані 200 метрів до населеного пункту Велика Бийгань на відстані 2500 метрів до державного кордону на напрямку 214 прикордонного знаку (територія Великобийганської територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску із України в Угорщину, чим порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються вищевказаним протоколом про адміністративне правопорушення; протоколом про адміністративне затримання від 05.01.2025; протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 05.01.2025; копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 з додатку Дія, рапортом інспектора прикордонної служби від 07.01.2025; схемою виявлення та затримання ОСОБА_1 , та іншими матеріалами справи.
Всупереч доводам апеляційної скарги, вищенаведені докази, є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його вину у вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що інспектор прикордонної служби 1 категорії відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_2 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилався ОСОБА_1 .
Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що інспектор прикордонної служби ОСОБА_2 , діяв у межах наданих йому повноважень.
Разом з тим, під час розгляду апеляційної скарги, не встановлено й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусового підписання протоколу та інших наявних у матеріалах справи документів.
Крім того, не надано доказів того, що відносно ОСОБА_1 під час його затримання був вчинений моральний тиск чи незаконні дії з боку прикордонного наряду. Між тим, апеляційний суд бере до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 оскаржував незаконні дії працівників прикордонної служби, які склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення у передбачений законом спосіб.
Апеляційним судом не приймаються до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що доказів того, що він мав умисел на перетин державного кордону, матеріали справи не містять, оскільки вони є безпідставними.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні переконливі відомості, які дають суду підстави вважати, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець м. Ківерці, Луцького району, Волинської області, знаходився на відстані 200 метрів до населеного пункту Велика Бийгань на відстані 2500 метрів до державного кордону на напрямку 214 прикордонного знаку (територія Великобийганської територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) під час дії воєнного стану та тимчасової заборони чоловікам у віці від 18 до 60 років перетину державного кордону України, з іншою метою, а ніж спроба перетину державного кордону.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості викласти у протоколі або окремо свої заперечення щодо викладених у протоколі фактів, надати власні пояснення з приводу причин його знаходження 05.01.2025 близько 10:45 год. в районі прикордонного знаку №214 (територія Великобийганської територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) на відстані 2500 метрів від лінії державного кордону України. Однак таких заперечень чи пояснень ОСОБА_1 не виклав, та відмовився давати будь-які пояснення.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі не пояснив причину його знаходження 05.01.2025 близько 10:45 год. в районі прикордонного знаку №214 (територія Великобийганської територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) на відстані 2500 метрів від лінії державного кордону України з Угорщиною на відстані 200 метрів до населеного пункту Велика Бийгань, в період дії правового режиму воєнного стану, введеного у дію Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ.
Апеляційний суд зауважує, що сукупність таких обставин, як: місце виявлення ОСОБА_1 , зокрема в безпосередній близькості від лінії державного кордону, а саме на відстані до 2500 м від лінії державного кордону України на території Великобийганської територіальної громади Берегівського району Закарпатської області, яке не є ні місцем реєстрації, ні місцем його проживання; спосіб намагання перетину державного кордону - поза межами пункту пропуску в пішому порядку; наявність у ОСОБА_1 при собі паспорта громадянина України для виїзду за кордон; відсутність дозвільних документів на перетин державного кордону, які надавали йому, як громадянину України чоловічої статі та призивного віку, право на перетинання державного кордону, зважаючи на обмеження, регламентовані Законом України «Про правовий режим воєнного стану», вагомо свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 наміру на вчинення інкримінованого правопорушення та спростовують твердження сторони захисту в апеляційній скарзі.
Отже, твердження апелянта про те, що він не мав умислу на незаконний перетин кордону, апеляційний суд відхиляє, як такі, що не підтверджені будь-якими доказами й повністю спростовуються наведеним вище.
Заперечення ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, не спростовує правильних висновків суду першої інстанції про доведеність його вини у скоєному, і апеляційним судом оцінюються як форма захисту.
Що стосується інших посилань в апеляційній скарзі, то вони мають формальний характер, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції доходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.
При цьому, апеляційний суд керується висновком Європейського суду з прав людини, зробленим ним у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, де в п.58 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
З огляду на наведене вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції, ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, а адміністративне стягнення, яке накладено на нього у межах санкції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, і в свою чергу є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_1 у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі сторони захисту не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подана апеляційна скарга ОСОБА_1 без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постановусудді Берегівського районного суду Закарпатської області від 24 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага