№ справи687/1246/25
№2-о/687/8/2026
09 лютого 2026 року селище Чемерівці
Чемеровецький районний суд Хмельницької області
в складі головуючого - судді Горобець Н.О.,
за участю секретаря - Литовченко В.К.,
справа № 687/1246/25;
сторони та інші учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
представник заявника - адвокат Клюцук В.П.,
заінтересовані особи - Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чемерівці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту перебування на утриманні,
встановив:
Стислий виклад позиції заявника та заінтересованих осіб.
В грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_2 .
Заява мотивована тим, що з березня 2019 року вона проживала спільно з братом ОСОБА_2 , вели спільне господарство, брат ніс усі витрати на купівлю майна спільного користування, сплачував комунальні платежі, купував продукти харчування. В травні 2023 року ОСОБА_2 був мобілізований до лав Збройних Сил України і майже все своє грошове забезпечення перераховував на її утримання та утримання її дітей. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув під час бойового завдання щодо захисту незалежності України. Після поховання брата вона звернулася з заявою про виплату одноразової допомоги у зв'язку з його загибеллю, однак усно їй було відмовлено.
Враховуючи викладене, просила встановити факт перебування на утриманні рідного брата ОСОБА_2 ..
Заявниця в судовому засіданні вимоги заяви підтримала та суду пояснила, що після смерті матері в березні 2019 року вона з братом ОСОБА_2 проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, допомагали один одному. 30 травня 2023 року ОСОБА_2 був мобілізований до ЗСУ і з того часу вона перебувала на його утриманні.
Представник заявника - адвокат Клюцук В.П. в судовому засіданні вимоги заяви підтримав, вказавши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалий час проживали однією сім'єю, останній допомагав сестрі та її дітям. З моменту призову до лав ЗСУ і до моменту загибелі, ОСОБА_2 утримував сестру і перерахував їй майже все своє грошове забезпечення.
Представник Міністерства оборони України - адвокат Стадник С.І. надав суду письмові пояснення, вказавши що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає що до членів сімей загиблих осіб належать, зокрема, утриманці загиблої особи, які визначаються відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». До таких осіб, зокрема, належать діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старше цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Заявниця не належить до кола осіб, які можуть бути визнані непрацездатними членами сім'ї військовослужбовця, оскільки є працездатною особою, одружена, має повнолітнього сина.
В судовому засіданні представник Міністерства оборони України - адвокат Стадник С.І. просив у задоволенні заяви відмовити.
Представник військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, письмових пояснень щодо заяви до суду не подав, а тому суд вважає за можливе справу слухати у його відсутності.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 10 грудня 2025 року відкрито провадження у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження заявниці, серії НОМЕР_2 , виданим Чемеровецьким районним відділом ЗАГС Хмельницької області.
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 07 серпня 1999 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 07 серпня 1999 року, прізвище дружини після одруження НОМЕР_4 .
ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 і його батьками були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим Усть-Куйгинською міською радою Усть-Янського району Якутської АРСР.
Батько ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим Чемеровецьким райвідділом реєстрації актів громадянського стану.
Мати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , виданим Чемеровецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.
23 червня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 сповіщенням сім'ї № 176 сповістив ОСОБА_1 , що її брат - солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України в районі населеного пункту Петропавлівка Куп'янського району Харківської області.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 , виданого Чемеровецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Листом № 5541 від 21.07.2025 року військова частина НОМЕР_1 повідомила про відсутність особистого розпорядження на випадок смерті (загибелі) про виплату одноразової грошової допомоги сім'ї солдата ОСОБА_2 .
Згідно довідки №209 від 11.07.2025, виданої Чемеровецькою селищною радою, ОСОБА_1 дійсно проводила поховання свого брата ОСОБА_2 , який загинув внаслідок військових дії ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Згідно відомостей про осіб, місце проживання яких зареєстроване за адресою № 15594 від 07.10.2025 року, ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до відомостей про осіб, місце проживання яких зареєстроване за адресою № 15596 від 07.10.2025 року, за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Відповідно до Актів про фактичне місце проживання (не проживання), складених 11 листопада 2025 року комісією в складі секретаря селищної ради ОСОБА_18, начальника юридичного відділу ОСОБА_19, головного спеціаліста загального відділу ОСОБА_17 - ОСОБА_2 з 2019 року не проживав за місце реєстрації. З 2019 року і до дня мобілізації 30.05.2023 року ОСОБА_2 проживав з сестрою ОСОБА_1 , вели спільне господарства, спільний побут за адресою АДРЕСА_2 .
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 підтвердили суду, що ОСОБА_1 з 2019 року проживала однією сім'єю з братом ОСОБА_2 ..
Свідок ОСОБА_12 , яка є сусідкою заявниці, підтвердила суду, що ОСОБА_2 проживав з сестрою ОСОБА_1 , постійно допомагав їй, купував продукти харчування, перераховував кошти.
Свідок ОСОБА_13 суду показала, що ОСОБА_14 та ОСОБА_15 проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, ОСОБА_16 постійно допомагав сестрі.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).
Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з'ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час смерті брата заявниці) зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній на час смерті брата заявниці) особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів , не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків;
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю.
в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;
г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.
Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого також має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Аналогійний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2025 року у справі №644/1574/23.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що вона потребувала утримання та матеріального забезпечення від свого брата, а також, що його допомога була постійним і основним джерелом засобів до її існування.
Суд не бере до уваги надану АТ КБ «Приват Банк» виписку про рух коштів за період з 21.08.2023 року по 27.11.2024 року по рахунку, належному ОСОБА_1 , оскільки у призначенні платежу не зазначено будь-якої інформації, яка б давала підстави вважати, що ці кошти були перераховані саме на її утримання.
Крім того, суд зауважує, що ОСОБА_1 на момент загибелі брата була повнолітньою, працездатною особою, працювала хіміком на ПрАТ «Оболонь», одружена, має повнолітнього сина.
Показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 підтверджуються виключно стосунки заявниці та її брата ОСОБА_2 щодо проживання за однією адресою, при цьому не доводять факту повного утримання ОСОБА_1 її братом ОСОБА_2 ..
Оскільки заявницею ОСОБА_1 не надано суду доказів, які б підтверджували, що загиблий ОСОБА_2 на постійній основі надавав їй утримання та таке утримання було основним і постійним джерелом засобів її існування, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог заяви необхідно відмовити.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ст. ч. 7 ст. 294 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту перебування на утриманні - відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 .
Заінтересована особа: Міністерство оборони України, АДРЕСА_4, код ЄДРПОУ НОМЕР_11.
Заінтересована особа: військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10
Суддя Н.О. Горобець