Справа № 951/830/25
Провадження №2/951/59/2026
10 лютого 2026 року селище Козова
Козівський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Лавренюк О.М.,
за участю секретаря судового засідання Горохівської Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (далі позивач, ТОВ «ФК Єврокредит») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.04.2021 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (далі АТ «МЕГАБАНК») та ОСОБА_1 було укладено Заяву - Договір № TDB.2021.0019.10195 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та на сайті www.todobank.com та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір.
Банк свої зобов'язання перед клієнтом за кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на поточний рахунок клієнта у гривні і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного кредитним договором. Клієнт здійснював користування грошовими коштами доступного ліміту кредитної лінії, що відображено у виписках з його рахунку. Однак, свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплати відсотків за користування кредитною лінією відповідач не виконала. Згідно з виписками по рахунку позичальника станом на 03.09.2024 у позичальника сформувалась заборгованість перед банком, а саме: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) - 9976,92 грн, заборгованість зі сплати відсотків (в тому числі прострочена) - 19807,60 грн. Загальна сума заборгованості: 29784,52 грн.
03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за умовами якого Новий кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача - боржника за кредитним договором № TDB.2021.0019.10195 від 15.04.2021.
Надалі ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (Первісний кредитор) 27.12.2024 уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» (Новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за умовами якого до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло і право вимоги до відповідача - боржника за кредитним договором № TDB.2021.0019.10195 від 15.04.2021.
У зв'язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 29784,52 грн, сплачені судові витрати у сумі 2422,40 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 11200,00 грн.
Ухвалою судді від 18.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначено на 13.01.2026.
Ухвалою суду від 13.01.2026 відкладено судовий розгляд цивільної справи на 10.02.2026.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання від 06.02.2026, у якому просив розгляд справи провести без його участі, щодо ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 101), правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, про причини неявки в судове засідання не повідомила, жодних заяв чи клопотань до суду не подавала.
Ураховуючи викладене, ухвалою суду від 10.02.2026 визначено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення у цивільній справі.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15.04.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Заяву - Договір № TDB.2021.0019.10195 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (далі Договір № TDB.2021.0019.10195), який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та на сайті www.todobank.com, та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір (а.с. 52).
Сторони погодили і клієнт своїм підписом підтвердив, що ця Заява - Договір, Договір з Додатками (в тому числі, Тарифи, тощо) у сукупності складають єдиний Договір, істотні умови якого можуть міститися як у цьому тексті так i в інших частинах Договору (підпункт 1 пункту 7 розділу «Запевнення та умови» Договору № TDB.2021.0019.10195).
Також клієнт своїм підписом підтвердив, що з усіма умовами Договору (з урахуванням публічної частини Договору, яка розміщена на офіційному сайті Банку www.megabank.ua та/або на сайті www.todobank.com.ua, та/або у відділеннях Банку, Тарифів, тощо), ознайомлений і згідний (підпункт 3 пункту 7 розділу «Запевнення та умови» Договору № TDB.2021.0019.10195).
Відповідно до пункту 2 розділу «Запевнення та умови» Договору № TDB.2021.0019.10195 банк на підставі отриманої від клієнта заяви, відкрив клієнту поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи. Факт отримання клієнтом картки та її номер зазначено у заключному розділі кредитного договору (реквізити та підписи сторін).
На поточний рахунок у гривні банк надав клієнту кредит, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії, що встановлений у пункті 4 розділу «Запевнення та умови» Договору № TDB.2021.0019.10195. Спосіб надання кредиту: шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на поточному рахунку клієнта (пункт 3 Паспорту споживчого кредиту). Банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії. Сума максимального ліміту кредитної лінії: 200000 грн, строк кредиту: 12 місяців, орієнтовна реальна річна процентна ставка: 87,30 % річних (пункт 4 розділу «Запевнення та умови» Договору № TDB.2021.0019.10195).
Відповідно до виписок з особового рахунку позичальника станом на 03.09.2024 у відповідача сформувалась заборгованість перед позивачем, що становить 29784,52 грн, а саме: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) - 9976,92 грн; заборгованість зі сплати відсотків (в тому числі прострочена) - 19807,60 грн (а.с. 32-37, 39, 40-49).
03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс»» укладено Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги (а.с. 10, 15-17, 18).
Відповідно до пункту 4 Договору № GL1N426240 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 21723211,51 грн.
Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.
Пунктом 14 Договору № GL1N426240 визначено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.
Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, у тому числі і за кредитним договором № TDB.2021.0019.10195 від 15.04.2021, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Додатку № 1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03.09.2024 (а.с. 51).
Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття новим кредитором прав вимоги, новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.
27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги (а.с. 13-14).
За змістом пункту 1 Договору № 1/12 права вимоги, що відступаються за цим договором належать первісному кредитору на підставі договору від 03.09.2024 №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором боржників - АТ «МЕГАБАНК», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, переможцем яких став первісний кредитор.
Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
У пункті 2 Договору № 1/12 зазначено, що права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку № 1.
Також пункт 2 Договору № 1/12 визначає, що за цим договором новий кредитор набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних в основних договорах, вказаних у додатку №1 до цього договору, право вимагати сплати неустойок, пені, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) (індекс інфляції, 3,0% річних) і т.д. право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань за основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство боржників, виконавчих проваджень щодо боржників, в тому числі щодо майна боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору, права вимоги за мировими угодами із боржниками, договорами з арбітражними керуючими боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів боржників, тощо.
Відповідно до пункту 4 Договору № 1/12 сторони узгодили ціну договору та строки здійснення розрахунків за договором.
Ціна договору сплачується новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені у цьому Договорі.
Розрахунки за Договором №1/12 проведені в повному обсязі, на підтвердження чого надано копії платіжних інструкцій: №1074 від 27.12.2024 на суму 8030000,00 грн., №1091 від 31.01.2025 на суму 9200000,00 грн., №1822 від 22.09.2025 на суму 5500000,00 грн. (а.с. 30).
Таким чином, відповідно до умов Договору № 1/12 ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами.
Відповідно до Додатку №1 до Договору № 1/12 про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло і право вимоги до відповідача - боржника за кредитним договором № TDB.2021.0019.10195 від 15.04.2021 (а.с. 31).
Згідно з розрахунком заборгованості відповідача - боржника за кредитним договором № TDB.2021.0019.10195 від 15.04.2021, сформованим АТ «МЕГАБАНК» станом на 03.09.2024 (дата укладення Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги) загальна сума заборгованості відповідача становить 29784,52 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 9976,92 грн, заборгованість зі сплати відсотків - 19807,60 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з положеннями статей 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Приписами частини другої статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 15.04.2021 АТ «Мегабанк» та відповідач уклали кредитний договір № TDB.2021.0019.10195.
Суд зазначає, що відповідач, підписавши договір, підтвердила те, що ознайомилася з текстом договору, отримала всю необхідну інформацію, що забезпечує вірне розуміння змісту послуги та погодилася з умовами кредитного договору, у тому числі щодо строку кредитування, розміру кредиту та процентів, порядком їх нарахування, була обізнана про реальну проценту ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту.
Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц зазначив, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Верховний Суд підкреслив, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Позивач, обґрунтовуючи розмір заборгованості відповідача за Договором № TDB.2021.0019.10195, надав до суду виписки з особового рахунку та довідку-розрахунок, з якої вбачається, що заборгованість відповідача перед первісним кредитором становить 29784,52 грн та складається із: заборгованості за основним боргом - 9976,92 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 19807,60 грн.
Вказаний розмір заборгованості існував ще на момент відступлення права вимоги первісним кредитором. Жодних донарахувань ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс»» та ТОВ «ФК Єврокредит» не здійснювали, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Водночас суд враховує що відповідач не надала жодних доказів, які б спростовували розмір визначеної заборгованості.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги АТ «Мегабанк» до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс»», яке в свою чергу відступило право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0019.10195 від 15.04.2021 до ТОВ «ФК Єврокредит».
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до положень статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором, відповідач порушила умови кредитного договору та норми законодавства.
Ураховуючи, що відповідач не надала суду доказів на підтвердження належного виконання умов кредитного договору, а також з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № TDB.2021.0019.10195 у розмірі 29784,52 грн.
За змістом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено повністю, в силу вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Що стосується вимог про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11200 грн, то суд зазначає наступне.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025, укладений між АО «Альянс ДЛС» та ТОВ «ФК Єврокредит» (а.с. 24-27); додаток № 2 до договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025 «вартість послуг (прейскурант)» від 01.07.2025 (а.с. 28 зворот), акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12125947 від 14.08.2025 (а.с. 50), ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1414107 від 11.08.2025 (а.с. 20), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 23).
Відповідно до акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12125947 від 14.08.2025 за проведення юридичного та фінансового аналізу боржника, складання, підписання та подання до суду позовної заяви загальна сума витрат на правову допомогу склала 11200,00 грн.
Згідно з вимогами частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями статті 29 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що дія договору про надання правничої допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правничої допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
Згідно з вимогами статті 30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до винесення рішення у справі повідомлено суд про те, що він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11200,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною шостою цієї ж статті ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини п'ятої статті 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що представник відповідача, як особа, яка заперечує стягнення витрат на правничу допомогу, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.
Разом з тим відповідач будь-яких заперечень щодо розумності та співмірності розміру судових витрат на правничу допомогу суду не надала.
Ураховуючи наведене, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Єврокредит» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11200,00 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит»заборгованість за кредитним договором №TDB.2021.0019.10195 від 15.04.2021 у розмірі 29784,52 грн(двадцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні 52 копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11200,00 грн (одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят дві гривні 50 копійок).
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення суду може бути переглянуте Козівським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, офіс 105, код ЄДРПОУ: 40932411.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Повний текст рішення суду складено та підписано 10.02.2026.
Головуючий суддя О.М. Лавренюк