09 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 557/729/23
провадження № 51-4906ск25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року.
Обставини справи
1. Вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 18 лютого 2025 року, залишеним без змін апеляційним судом,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дмитрівка Гощанського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 ,
засуджено: за частиною 3 статті 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з позбавленням права керування транспортними засобами на вісім років.
Вирішено питання щодо цивільних позовів, арештованого майна та речових доказів у справі.
2. Як установив суд, 18 вересня 2022 року приблизно о 15:15 засуджений в порушення вимог пунктів 2.9 а), 10.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «AUDI А 6», рухаючись по правій смузі руху автомобільної дороги «Київ - Чоп» зі сторони м. Рівне в напрямку м. Києва, на 312 км + 500 м даної автодороги в межах с. Дмитрівка Рівненського району Рівненської області, перед перестроюванням не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на ліву смугу, де допустив зіткнення з попутнім автомобілем марки «Honda Accord» під керуванням ОСОБА_5 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) водій автомобіля марки «Honda Accord» ОСОБА_5 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а пасажир автомобіля ОСОБА_6 - тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер в лікарні 23 вересня 2022 року.
Доводи поданої касаційної скарги
3. У касаційній скарзі засуджений, просить скасувати ухвалу апеляційного суду з підстав, передбачених частиною 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Обґрунтовуючи свої доводи, вказує на те, що апеляційний суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, а саме: формально підійшов до розгляду апеляційної скарги, не дослідив повторно докази, не дав оцінку істотним порушенням, допущеним судом першої інстанції, щодо яких було зазначено в апеляційній скарзі, а саме стосовно допиту свідків, досліджених документів та інших доказів; порушено презумпцію невинуватості, не дано оцінку доводам сторони захисту щодо перебування ОСОБА_4 на момент ДТП у стані алкогольного сп'яніння. Крім того не досліджено та не дано оцінку доводам щодо безпідставного невизнання пом'якшуючою вину обставиною щире каяття, що призвело до призначення надмірно суворого покарання.
Оцінка Суду
4. Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
5. За частиною 2 статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
6. У касаційній скарзі засуджений, крім іншого, посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Суд нагадує, що касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням судів попередніх інстанцій.
7. Суд також зазначає, коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й надати доводи тому, що це істотно позначилось на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі, а також вплинуло або могло вплинути на правильність висновків суду щодо обставин справи.
8. За змістом скарги засуджений не заперечує доведеність його винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій за частиною 3 статті 286-1 КК.
9. Суд відхиляє доводи про те, що апеляційним судом не досліджено повторно докази, оскільки згідно з частиною 3 статті 404 КПК за клопотанням сторони повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, є обов'язковим лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповно або з порушеннями.
10. Як вбачається з ухвали, апеляційний суд не ставив під сумнів достовірність доказів, досліджених у суді першої інстанції. У касаційній скарзі не зазначається, які саме обставини, що мають істотне значення для кримінального провадження, залишилися не дослідженими судом першої інстанції, і які дії та рішення суду першої інстанції завадили стороні захисту всебічно і повно їх дослідити.
11. Відмова у задоволенні клопотання за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження доказів у справі не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду.
12. Щодо доводів про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судами норм ст. 66 КК, такі також є непереконливими.
13. Районний суд, призначаючи покарання засудженому, дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про відсутність щирого каяття, як пом'якшуючої обставини, обґрунтувавши своє рішення тим, що зовнішнього прояву ця обставина не знайшла, крім голослівної заяви про таке каяття засуджений об'єктивно нічим не підтвердив свого шкодування про вчинене, засудження своєї поведінки та бажання виправити ситуацію.
14. Суд не має підстав ставити під сумнів такі висновки та відхиляє доводи сторони захисту про те, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки та не взято до уваги наявність щирого каяття, як пом'якшуючої обставини.
15. Інших переконливих аргументів, які б вказували на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, які перешкодили цьому суду ухвалити законе та обґрунтоване рішення, в касаційній скарзі засудженого не зазначено. Доводи касаційної скарги не дають підстав ставити під сумнів правильність висновків апеляційного суду, враховуючи, що засуджений не заперечує правильність кваліфікації його дій та доведення його вини у скоєному.
16. Доводи касаційної скарги про суворість призначеного ОСОБА_4 покарання є необґрунтованими. Ці доводи зводяться до того, що суди надали таку оцінку обставинам вчинення злочину, індивідуальним рисам особи засудженого та іншим обставинам справи, з якою не згоден засуджений.
17. Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
18. Призначаючи покарання засудженому, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, відповідно до вимог статей 66, 67 КК урахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно з статтею 12 КК відноситься до тяжких злочинів, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, має неповнолітню дитину - 2012 року народження, яка проживає з матір'ю, та батьків - осіб похилого віку, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, в тому числі, і за частиною 1 статті 130 КУпАП - керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, за що на нього 29 квітня 2022 року накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, відсутність відшкодування шкоди, позицію потерпілих та наслідки кримінального правопорушення - смерть людини. Зваживши на всі наведені обставини у їх сукупності, суд дійшов правомірного висновку про необхідність призначення засудженому покарання в межах санкції частини 3 статті 286-1 КК, у виді позбавлення волі на строк 8 років.
19. Апеляційний суд ретельно перевірив доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, дані про особу засудженого, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру і тяжкості вчиненого злочину, мотивовано визнав його необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Апеляційний суд дав оцінку доводам апеляційної скарги та зазначив, що вказані обставини підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, з яких вбачається, що засуджений скоїв ДТП, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, належних висновків не зробив, повторно знаходився за кермом у стані алкогольного сп'яніння важкого ступеня, що було підтверджено результатом медичного огляду, висновками експертиз та показами свідків, під час слідства намагався уникнути відповідальності, а вже в суді свою вину у вчиненні злочину визнав частково.
20. Зі змісту судових рішень, убачається, що суди врахували низку обставин, які мають значення для визначення розміру покарання та порядку його відбування, у тому числі й ті, на які посилається засуджений у касаційній скарзі, і надали їм свою оцінку. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_4 покарання за своїм видом і розміром є справедливим.
21. З урахуванням наведеного істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не наведено.
22. З огляду на викладене, касаційна скарга та додані до неї матеріали не дають підстав для її задоволення.
Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3