10 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 522/12172/24
провадження № 51-430ск26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 31 січня 2025 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року,
встановив:
Захисник ОСОБА_4 звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій просить
про перегляд судових рішень щодо засудженого ОСОБА_5 в касаційному порядку.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу захисником подано без додержання вимог
пунктів 4, 5 ч. 2 цієї статті.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Згідно вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень
при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого
(ст. 414 КПК).
Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа,
яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону,
що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи
в обґрунтування кожної позиції.
Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, касаційна скарга захисника не містить доводів на обґрунтування неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, як підстави, передбаченої п. 2 ч. 1
ст. 438 КПК, для зміни оскаржених судових рішень із урахуванням положень
ст. 413 цього Кодексу.
Також захисник у касаційній скарзі, вказуючи на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого,
як на підставу, передбачену п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК, для зміни оскаржених судових рішень, лише формально посилається на несправедливість призначеного його підзахисному покарання, при цьому не наводить доводів щодо його явної несправедливості з огляду на положення ст. 414 цього Кодексу.
Більш того, касаційна скарга захисника взагалі не містить посилань на конкретні порушення закону, допущені судом першої інстанції під час постановлення судового рішення від 31 січня 2025 року, які б були підставами згідно з положеннями
ст. 438 КПК для його зміни, про що, у тому числі, сформульовані його вимоги.
Крім того, подана касаційна скарга не містить обґрунтування щодо незаконності чи необґрунтованості ухвали апеляційного суду з підстав, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК
з урахуванням положень статей 412-414 цього Кодексу.
Також захисник не наводить доводів на обґрунтування вимоги про застосування
ст. 75 КК шляхом наведення у мотивувальній частині відповідних доводів
із зазначенням передбачених для того підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи,
яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.
Положеннями ст. 436 КПК, визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни,
а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Разом із тим, вимоги захисника про необхідність врахування вироку одного суду і зміну вироку іншого суду, а також ухвали апеляційного суду в частині призначеного покарання шляхом застосування ст. 75 КК, щоб в обох вироках однаково були застосовані положення вказаної статті, не узгоджуються з наведеними положеннями процесуального закону.
Наявність цих недоліків, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття
касаційного провадження.
Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим
ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу захисника без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків,
що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою,
яка подала касаційну скаргу.
Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК не додано усіх документів, які мають подаватися разом
з касаційною скаргою.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Приморського районного суду
м. Одеси від 31 січня 2025 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня отримання копії ухвали.
У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3