04 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 760/19703/23
провадження № 61-7977св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ісіда-IVF»,
третя особа- ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Ткаченка Ростислава Олеговича на постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Желепи О. В., Приходька К. П.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіда-IVF» (далі - ТОВ «Ісіда-IVF») про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 була пацієнтом приватного пологового будинку ТОВ «Ісіда-IVF», де спостерігала вагітність та народжувала дитину на підставі укладених договорів.
07 серпня 2019 року у період з 19 год. 28 хв. до 20 год. 20 хв. у ТОВ «Ісіда-IVF» ОСОБА_1 проведено операцію кесарів розтин у зв'язку з діагнозом «Клінічно вузький таз» на підставі рішення консиліуму лікарів. Операцію проводила лікар акушер-гінеколог ТОВ «Ісіда-IVF» ОСОБА_3 , асистентом виступав лікар акушер-гінеколог ОСОБА_4 , під час проведення операції лікарі перебували у трудових відносинах з ТОВ «Ісіда-IVF».
Після проведення операції до 10 серпня 2019 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у ТОВ «Ісіда-IVF», протягом якого скаржилася на болі у животі, здуття, порушення проходження вмісту по шлунково-кишковому тракті. Проведені ультразвукові обстеження вказували на «розширення тонкого та товстого кишківника до 50 мм», «відсутність активної перистальтики», «маятникоподібний рух вмісту кишківника», «вільну рідину між петлями кишківника, в латеральних карманах та під правою часткою печінки». У ОСОБА_1 виявлено ознаки динамічної кишкової непрохідності та асцит. Таким чином, результатами обстежень вказували на розвиток запальних процесів, які виникли після проведення операції кесарів розтин.
10 серпня 2019 року о 23 год. 00 хв. ОСОБА_1 була переведена до Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами (далі - КЛ «Феофанія») з підозрою на гостру кишкову непрохідність та гострий апендицит.
11 серпня 2019 року о 00 год. 50 хв. ОСОБА_1 оформлена на стаціонарне лікування у КЛ «Феофанія».
14 серпня 2019 року група хірургів провела ОСОБА_1 оперативне втручання - лапаротомію.
У ході операції у КЛ «Феофанія» виявлено, що задня стінка матки та петля тонкого кишечника ОСОБА_1 були зшиті 6 швами, що призвело до запальних процесів у малому тазу та черевній порожнині, кишкової непрохідності. Оскільки 07 серпня 2019 року ОСОБА_1 проводилася операція кесарів розтин у ТОВ «Ісіда-IVF», очевидно, що саме лікар акушер-гінеколог ТОВ «Ісіда-IVF» неналежно провів вказану операцію і зшив органи в порушення техніки та методики проведення операції кесарів розтин.
Видалення матки і маткових труб ОСОБА_1 було невідворотним, необхідним та правильним рішенням, прийнятим для врятування життя позивачці, з огляду на той стан, який виник внаслідок неналежного виконання операції кесарів розтин у ТОВ «Ісіда-IVF».
Втрата ОСОБА_1 репродуктивних органів є тяжким тілесним ушкодженням. Зазначене також встановлено у висновку експерта № 031-48-2020 від 04 лютого 2021 року за результатами комісійної судово-медичної експертизи.
У зв'язку з недбалим, неправильним і неналежним проведенням операції кесарів розтин ОСОБА_1 зазнала моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, та у душевних стражданнях, у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. ОСОБА_2 зазнав душевних страждань у зв'язку з відповідною протиправною поведінкою щодо його дружини ОСОБА_1 .
Зазначена подія спричинила руйнівний вплив на потреби, цілі, основні сфери діяльності (відносини із оточенням, професійну діяльність, соціальний статус, здоров'я), змінила соціальне функціонування позивачів. Позивачі зазнали емоційних станів, насичених негативними переживаннями, що виникли під впливом психологічно деструктивних подій, глибоко зачепили їх провідні морально-етичні цінності, порушили відчуття благополуччя, самопочуття, безпеки. Позивачі опинилися у кризовій ситуації, яку вони були нездатні контролювати або будь-яким чином змінити, що спричинило відчуття безпомічності, ускладнило задоволення їх звичних актуальних потреб, мало негативний вплив на систему цінностей, на емоційний стан, на соціальне функціонування.
Внаслідок психотравмуючої ситуації погіршилася якість життя позивачів, відчуття загальної вдоволеності життям, рівень душевного комфорту. У позивачів відбулися негативні зміни в індивідуально-психологічних проявах, в оптимальному психічному стані, у звичайній діяльності, соціальній адаптації.
Протиправні дії лікаря заподіяли ОСОБА_1 тяжкі фізіологічні наслідки, призвели до невиліковних розладів здоров'я і викликали фізичний біль. Повне вилучення матки зумовило незворотні негативні наслідки, що істотно змінюють спосіб життя. ОСОБА_1 постійно відчуває фізичний біль у оперованому місці, має проблеми зі здоров'ям, зокрема, із кишково-шлунковим трактом і органами черевної порожнини. Зокрема, ОСОБА_1 скаржиться на гормональні зміни, зниження якості сексуального життя, проблеми із сечовиділенням, порушення перистальтики кишечника. ОСОБА_1 не відчуває себе повноцінною жінкою, оскільки в досить молодому віці вона зазнала хірургічного втручання, що впливатиме на її організм надалі. Так, попри молодий вік, ОСОБА_1 буде вимушена постійно спостерігатися у лікарів різних спеціальностей, у тому числі ендокринолога та гастроентеролога. Також ОСОБА_1 перебуває у групі ризику щодо виникнення подальших проблем із здоров'ям, зокрема, опущення внутрішніх органів.
Крім цього, ОСОБА_1 глибоко страждає через неможливість мати більше дітей, тоді як їх спільним бажанням із чоловіком було мати велику сім'ю і трьох дітей.
Зазначену ситуацію ОСОБА_1 розглядає як таку, що унеможливлює відновлення звичного для неї емоційного стану та повноцінного способу життя.
ОСОБА_2 відчував душевні страждання та біль руйнівної для здоров'я сили від усвідомлення того, що його дружина ОСОБА_1 могла померти, втратила репродуктивні органи і більше не має змоги народити їх спільних дітей, незважаючи на наявність бажання, фінансових можливостей та відповідних планів. Зазначене викликало напруження у стосунках з дружиною і нервові стреси, а також значною мірою вплинуло на працездатність та концентрацію. ОСОБА_2 відмічає перепади настрою і імпульсивність, які не були йому притаманні до психотравмуючої ситуації.
Обсяг та глибина душевних страждань ОСОБА_2 зумовлені його близькістю до дружини, з якою він перебував протягом операції кесарів розтин та усього часу її перебування в ТОВ «Ісіда-IVF», а також у момент та після переведення до КЛ «Феофанія». ОСОБА_2 був безпосереднім свідком та учасником подій - оперативних втручань, проведених його дружині у обох медичних закладах, її лікування та післяопераційного відновлення. Також ОСОБА_2 постійно був разом із дружиною, спостерігав її негативні психологічні стани та співпереживав їй після описаних подій.
Позивачі мали негативні зміни у соціальному функціонуванні особистості: переорієнтування життєвих цінностей та світогляду, вплив на вольову регуляцію поведінки, на мотивацію досягнення та зміни в основних сферах соціальної активності, втрата інтересу до кар'єрного росту, зниження самооцінки, згортання соціальних зав'язків. Позивачі розірвали усталені соціальні контакти з друзями та знайомими, не бажали спілкуватися з оточенням, відмовилися від звичних активностей, обмежили спілкування з родичами. Позивачі також відмічають зниження пізнавальної активності, фізичного тонусу, нетипову для них поведінку, зокрема, небажання залишати стіни власного дому, де вони почувають себе у безпеці, небажання спілкуватися з багатодітними сім'ями.
Вказано, що відмічається винятково тяжкий і необоротний характер шкоди, заподіяної здоров'ю ОСОБА_1 , її фізичні і душевні страждання, а також моральний біль і страждання, заподіяні її чоловікові ОСОБА_2 . Тобто, дії лікаря акушера-гінеколога ТОВ «Ісіда-IVF» ОСОБА_3 призвели до глибоких змін в емоційному стані та індивідуально-психологічних проявах позивачів, у звичному способі їх життя, вплинули на догляд за дитиною тощо. Пережиті події стали для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 психотравмувальними, що завдали страждань значного ступеня.
Крім того, позивачі зіткнулися з бажанням ОСОБА_3 та керівництва пологового будинку приховати вказані події.
Під час досудового розслідування було зібрано докази на підтвердження того, що 07 серпня 2019 року лікар акушер-гінеколог ТОВ «Ісіда-IVF» ОСОБА_3 неналежно провела операцію кесарів розтин ОСОБА_1 - при ушитті одного із розривів матки, які утворилися при вилученні плоду, здійснила ушиття одного із розривів із петлею тонкої кишки. Такі дії ОСОБА_5 призвели до місцевих та вторинних запальних змін, які зумовили видалення матки з придатками та втрати репродуктивної функції ОСОБА_1
10 червня 2021 року до Солом'янського районного суду міста Києва скеровано обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 . У рамках кримінального провадження позивачі заявили цивільний позов про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
12 червня 2023 року ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 закрито у зв'язку зі звільненням обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Суд залишив цивільний позов без розгляду у зв'язку із закриттям кримінального провадження.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили судстягнути з ТОВ «Ісіда-IVF» на користь ОСОБА_1 27 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та на користь ОСОБА_2 15 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року, ухваленим у складі судді Усатової І. Ф., позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Ісіда-IVF» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 4 500 000,00 грн.
Стягнуто з ТОВ «Ісіда-IVF» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 07 серпня 2019 року лікарем акушером-гінекологом ТОВ «Ісіда-IVF» ОСОБА_3 проведено кесарів розтин ОСОБА_1 , після проведення операції кесарів розтин у ОСОБА_1 відмічалися ознаки кишкової непрохідності та запальних процесів, внаслідок чого її переведено до хірургічного стаціонару у КЛ «Феофанія»; 14 серпня 2019 року в ході операції у КЛ «Феофанія» виявлено факт зшиття задньої стінки матки та петлі тонкої кишки ОСОБА_1 6 швами, що призвело до запальних процесів, некротичних змін, кишкової непрохідності та, як наслідок, - до видалення матки з придатками і втрати репродуктивної функції.
Суд першої інстанції виходив із доведеності позивачами факту заподіяння їм діями відповідача (який не є безпосереднім завдавачем шкоди, але зобов'язаний її відшкодувати в силу вимог закону, як роботодавець винуватця) моральної шкоди; між такими діями та заподіяною шкодою є безпосередній причинний зв'язок; відповідач не спростував відсутність протиправності дій та вини в завданні такої моральної шкоди.
Визначаючи до відшкодування моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоров'я ОСОБА_1 , суд урахував характер, тривалість, обсяг та зміст душевних страждань ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_2 внаслідок ушкодження здоров'яОСОБА_1 через неналежне виконання лікарем професійних обов'язків, неможливість відновлення попереднього стану позивачки, істотність вимушених змін у житті позивачів.
Водночас суд врахував висновки експерта № 21374/21-61 від 22 липня 2021 року та № 22401/21-61 від 04 серпня 2021 року в частині бачення психологом глибини фізичних та душевних страждань позивачів.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Ісіда-IVF» задоволено частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року змінено в частині розміру відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ТОВ «Ісіда-IVF» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн.
Стягнуто з ТОВ «Ісіда-IVF» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, щовизначенийсудом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 4 500 000,00 грн на користь ОСОБА_1 та 500 000,00 грн на користь ОСОБА_2 є більший, ніж достатній для розумного задоволення позивачів, як осіб що мають право на відшкодування шкоди, та призводить до їхнього збагачення. Суд апеляційної інстанції врахував, що ТОВ «Ісіда-IVF», звертаючись з апеляційною скаргою, погоджувалось на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 у розмірі 500 000,00 грн.
Враховуючи характер, обсяг та зміст душевних страждань, яких зазнала позивачка, їх тривалість, а також, з урахуванням глибини душевних страждань, неможливості незалежно від часу та зусиль відновити попередній стан позивачки, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне зменшити розмір стягнутої на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 4 500 000,00 грн до 500 000,00 грн.
Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що зменшенню підлягає розмір стягнутої моральної шкоди на користь ОСОБА_2 з 500 000,00 грн до 50 000,00 грн.
Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_2 зазнав душевних страждань з огляду на те, що його дружина ОСОБА_1 могла померти, втратила репродуктивні органи і більше не має змоги народити їх спільних дітей. ОСОБА_2 був безпосереднім свідком та учасником подій - оперативних втручань, проведених дружині у обох медичних закладах (ТОВ «Ісіда-IVF», КЛ «Феофанія»), її лікування та післяопераційного відновлення. Також ОСОБА_2 постійно був разом з дружиною, спостерігав її негативні психологічні стани та співпереживав їх після описаних подій.
Суд апеляційної інстанції вважав, що достатнім та розумним відшкодуванням моральної шкоди ОСОБА_2 є стягнення на його користь 50 000,00 грн.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок експерта № 21374/21-61 від 22 липня 2021 року, за результатами проведення судової психологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12019100090010181 стосовно ОСОБА_1 , та висновок експерта № 22401/21-61 від 04 серпня 2021 року за результатами проведення судової психологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12019100090010181 стосовно ОСОБА_2 , є неналежними доказами, оскільки у цих висновках відсутнє зазначення того, що висновки підготовлені для подання до суду.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів
У червні 2025 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Ткаченко Р. О. подав до Верховного Суду касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційні скарги мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що висновок експерта № 21374/21-61 від 22 липня 2021 року, за результатами проведення судової психологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12019100090010181 стосовно ОСОБА_1 та висновок експерта № 22401/21-61 від 04 серпня 2021 року за результатами проведення судової психологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12019100090010181 стосовно ОСОБА_2 , є неналежними доказами, оскільки у цих висновках відсутнє зазначення того, що висновки підготовлені для подання до суду, не врахував, що вказані висновки підготовлені в межах кримінальних проваджень та можуть бути доказами у цивільному провадженні, зокрема, письмовими, що неодноразово підтверджувалось Верховним Судом.Судовий експерт була повідомлена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, про що прямо зазначено у висновках.
Крім того, відповідач не посилався в суді першої інстанції на недопустимість вказаних висновків експерта з підстав незазначення у них того, що вони підготовлені для подачі до суду.
Врахування судом обставин, зазначених у цих висновках, має істотне значення для правильного вирішення справи, тому ці висновки мали бути враховані судом.
Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про зменшення розміру моральної шкоди, стягнутої судом першої інстанції.
Визначаючи розмір відшкодування, апеляційний суд керувався не фактичними обставинами справи, а пропозицією відповідача. Апеляційний суд не надав оцінки душевним стражданням позивачки та погодився з розміром відшкодування, запропонованим відповідачем.
Також апеляційний суд, визначаючи розмір відшкодування, посилався на судову практику Верховного Суду. Зокрема, в обґрунтування нерозумності розміру відшкодування апеляційний суд навів чотири судові справи з відшкодування моральної шкоди, які нібито вказують на менший розмір відшкодувань у цій категорії справ.
При визначенні розміру відшкодування апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо безпідставного збагачення позивачів.
Апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_1 зазнала значної шкоди здоров'ю. Позивачі відчули розчарування у рівні медичних послуг, жаль від того, що було обрано саме цей пологовий будинок для прийняття пологів і сплачено значну суму коштів за непрофесійно надану медичну допомогу. Порушення методики проведення операції є грубим порушенням, оскільки призвело до втрати репродуктивної функції, а також могло потягти за собою смерть позивачки. Позивачі зіштовхнулися з ситуацією, яка вкрай негативно вплинула на їх гідність. Позивачі фізично та психологічно були вимушені пережити та продовжують переживати біль та страждання, яких вони зазнали у зв'язку з неналежним виконанням лікарем своїх професійних обов'язків. Внаслідок втрати репродуктивної функції ОСОБА_1 , сім'я позивачів безповоротно втратила можливість мати велику багатодітну сім'ю. Вказані немайнові втрати неможливо відновити. Крім того, у сім'ї значно погіршилося коло соціальних зав'язків.
Позивачі враховують не лише сам факт завдання шкоди внаслідок неналежного виконання лікарем своїх професійних обов'язків, а також той факт, що ніхто з працівників відповідача навіть не приніс своїх вибачень, а тим більше, вони намагалися приховати допущені порушення.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 втратила внутрішні органи, а самематку з придатками, втратила можливість мати дітей та ледь не загинула внаслідок лікарської помилки.
При визначенні розміру моральної шкоди позивачі звертали увагу суду на фінансовий стан пологового будинку. Розмір заявленої позивачами моральної шкоди є співмірним з прибутками відповідача, визначений з огляду на винятково глибокі моральні і значні фізичні страждання. У цьому випадку розмір відшкодування моральної шкоди є розумним і справедливим. Проте апеляційний суд взагалі проігнорував оцінку вказаних обставин.
Суд апеляційної інстанції безпідставно зменшив розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи лише з обмеженої судової практики, яку суд взяв до уваги.
Судова практика вказує, що компенсація моральної шкоди повинна бути розумною та справедливою, а також має враховувати характер правопорушення, тривалість і обсяг моральних страждань.
Справи щодо відшкодування моральної шкоди є унікальними, які повинні враховувати всі значущі обставини.
Позивачка зазнала як суттєвого фізичного болю внаслідок лікарської помилки: біль від ушиття внутрішніх органів та повторної операції, так і душевних стражданнях від страху за своє життя - відчуття, що вона помирає; тривоги через подальше погіршення стану здоров'я через ризик опущення внутрішніх органів; почуття провини через неможливість бути поряд із своєю новонародженою дитиною у перші дні його життя; сором через втрату «жіночних органів» і свою неповноцінність; образа на медичних працівників; почуття краху, самотності та ізольованості; почуття втрати сенсу життя через нездатність народити більше дітей, попри бажання мати велику сім'ю.
Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду представник заявників зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20), від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 (провадження № 14-115цс21) та у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц (провадження № 61-32980св18), від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 (провадження № 61-10929св20), від 15 квітня 2021 року у справі № 759/15556/18 (провадження № 61-15236св20), від 08 вересня 2022 року у справі № 125/1501/20 (провадження № 61-6953св22), від 09 квітня 2025 року у справі № 344/10156/23 (провадження № 61-2312св24).
Доводи інших учасників справи
У липні 2025 року ТОВ «Ісіда - IVF» подало відзиви на касаційні скарги, в яких просило відмовити у задоволенні касаційних скарг та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відзиви мотивовані тим, що апеляційний суд правильно не врахував висновок експерта № 21374/21-61 від 22 липня 2021 року, за результатами проведення судової психологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12019100090010181 стосовно ОСОБА_1 , та висновок експерта № 22401/21-61 від 04 серпня 2021 року за результатами проведення судової психологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12019100090010181 стосовно ОСОБА_2 , оскільки вони є неналежними доказами, а інших доказів щодо глибини моральних переживань позивачі суду не надали, матеріали справи не містять доказів, на основі яких суд міг би зробити свої висновки щодо глибини моральних переживань позивачів, а тому апеляційний суд обґрунтовано зменшив розмір відшкодування моральної шкоди.
У липні 2025 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Ткаченко Р. О. подав додаткові пояснення у справі (заперечення на відзив).
Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 26 червня 2025 року для розгляду справи визначено такий склад колегії: суддя-доповідач - Коломієць Г. В. та судді, які входять до складу колегії: ОСОБА_7 Луспеник Д. Д .
Ухвалами Верховного Суду від 02 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У липні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2025 року, в зв'язку з відставкою судді ОСОБА_7 , призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 грудня 2025 року) визначено суддю-доповідача - Коломієць Г. В. та суддів, які входять до складу колегії: Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2025 року справу призначено до розгляду колегією у складі п'яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 надавалась медична допомога лікарями приватного пологового будинку «Ісіда» (ТОВ «Ісіда-IVF»), де остання спостерігала вагітність та народжувала дитину на підставі укладених договорів.
10 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ісіда-IVF» укладений договір про надання медичної допомоги (ведення пологів) № 18239-Р-П та 07 серпня 2019 року укладено додаткову угоду до договору щодо оплати послуг клініки за проведення операції кесарів розтин.
З 06 серпня 2019 року ОСОБА_1 перебувала на денному стаціонарі у пологовому будинку ТОВ «Ісіда-IVF».
07 серпня 2019 року у період часу з 19:28 до 20:20 у ТОВ «Ісіда-IVF» ОСОБА_1 проведено операцію кесарів розтин у зв'язку з діагнозом «Клінічно вузький таз» на підставі рішення консиліуму лікарів. Операцію кесарів розтин проводила лікар акушер-гінеколог пологового будинку ТОВ «Ісіда-IVF» ОСОБА_3 , асистентом виступав лікар акушер-гінеколог ОСОБА_4 .
Після проведення операції до 10 серпня 2019 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у ТОВ «Ісіда-IVF», протягом якого скаржилася на болі у животі, вздуття, порушення проходження вмісту по шлунково-кишковому тракті. Проведені ультразвукові обстеження вказували на «розширення тонкого та товстого кишківника до 50 мм», «відсутність активної перистальтики», «маятникоподібний рух вмісту кишківника», «вільну рідину між петлями кишківника, в латеральних карманах та під правою часткою печінки». У потерпілої виявлено ознаки динамічної кишкової непрохідності та асцит.
Згідно з лабораторними дослідженнями у ОСОБА_1 відзначалося збільшення С-реактивного білка на наступний день після операції - 101.21 після пологів при тому, що за день до пологів становив 1.33. Згідно із записами у Журналі реєстрації аналізів і їх результатів (гематологія) відмічалося збільшене ШОЕ - 64 при нормі 15.
10 серпня 2019 року о 23:00 ОСОБА_1 була переведена до КЛ «Феофанія» з підозрою на гостру кишкову непрохідність та гострий апендицит.
11 серпня 2019 року о 00:50 ОСОБА_1 була оформлена на стаціонарне лікування у КЛ «Феофанія». У вказаному медичному закладі ОСОБА_1 щоденно проходила рентгенологічні, ультразвукові і магнітно-резонансні обстеження та лікувалася у період з 10 серпня 2019 року до 14 серпня 2019 року.
Згідно з результатами обстежень виявлено ознаки метриту, пельвіоперитоніту, кишкової непрохідності, що підтверджується записами у медичній картці стаціонарного хворого ОСОБА_1 у КЛ «Феофанія» № 19/1/2735 з додатками та вкладишами.
14 серпня 2019 року ОСОБА_1 проведено оперативне втручання - лапаротомію.
Згідно з Протоколом операції від 14 серпня 2019 року в ході операції виявлено таке:
- «при мобілізації з купола сліпої кишки петлі тонкого кишечника встановлено, що остання фіксовано до задньої стінки матки... 6 окремими шовковими швами та її просвіт частково звужений за рахунок швів»;
- «по стінці матки на рівні кесарського шва множинні вузлові окремі шви (5 швів у різних площинах);
- «визначається різкий набряк та частковий некроз петлі тонкого кишечника на протязі 8-10 см., наявність множинних фібринових нашарувань в даній ділянці. При огляді стінки тонкої кишки в зоні знятих швів відзначаються ділянки некрозу»;
- «тонкий кишечник на всьому протязі до фіксованої до матки ділянки роздутий, гіперемований, з помірним набряком стінок тонкої кишки»;
- «в області правого параметрія встановлено наявність гематоми 5 на 6 см, очеревина над останньою імбібована. Купол сліпої кишки підпаяний до інфільтрату, апендикс гіперемований з явищами набряку, довжиною 7 см»;
- «у черевній порожнині виявлено до 500мл серозного ескудату»;
- «шов після кесарського розтину в нижній третині інфільтрований з фібриновими плівками... з порожнини матки при натисканні підтікає серозно-геморогічний ескудат».
Під час операції у КЛ «Феофанія» виявлено, що задня стінка матки та петля тонкого кишківника ОСОБА_1 були зшиті 6 швами, що призвело до запальних процесів у малому тазу та черевній порожнині, кишкової непрохідності.
ОСОБА_1 проведено екстирпацію матки з матковими трубами, резекція петлі тонкої кишки та апендектомія, тобто ОСОБА_1 було видалено матку з придатками і у зв'язку із цим вона повністю втратила репродуктивну функцію.
За інформацією з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019100090010181 відомо, що 09 жовтня 2019 року внесено відомості про вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 140 КК України, за заявою адвоката Бугая Д. В. в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків, що спричинило тяжкі наслідки для хворого.
12 червня 2023 року ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 закрито у зв'язку зі звільненням обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Суд залишив цивільний позов без розгляду у зв'язку із закриттям кримінального провадження.
Відповідно до висновку експерта № 031-48-2020 від 04 лютого 2021 року за результатами комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами кримінального провадження № 12019100090010181 у гістологічних препаратах, вилучених під час операції ОСОБА_1 , у КЛ «Феофанія», виявлено «включення елементів шовного матеріалу».
За результатами перегляду фотографій, зроблених під час операції у КЛ «Феофанія», експерти вказали, що «зображення на них відповідає текстовому навантаженню Протоколу операції від 14 серпня 2020 року».
Тривалість операції кесарів розтин у 52 хвилини (50 хвилин після вилучення плоду) та об'єм крововтрати у 900 мл - не відповідає «звичайній» тривалості операції кесарського розтину, а об'єм крововтрати у 900 мл не може відповідати «звичайній» крововтраті у жінки з масою тіла 57 кг (1,58 % від маси тіла) - і все це при неускладненому кесарському розтину.
Характер і локалізація місцевих («біля матки») змін з урахуванням деяких даних щодо безпосереднього проведення операції кесарський розтин лікарями пологового будинку ТОВ «Ісіда - IVF» (необґрунтовано «довга» тривалість та об'єм крововтрати при «неускладненому» кесарському розтині), дозволяє стверджувати, що саме в ході операції кесарського розтину (надмірне притискання стінки матки до кісткових утворень тазу при вилученні плоду за голівку) відбулись розриви матки, які потребували їх усунення шляхом ушивання, і саме при ушиванні одного з таких розривів відбулось його ушивання разом із петлею тонкої кишки.
Надалі саме перебіг такого стану, як наявність «пришитої до матки стінки тонкої кишки», призвів до розвитку місцевих запальних змін, які надалі стали причиною розвитку запалення частини тонкої кишки з некрозом її стінки, кишкової непрохідності, перитоніту та метроендометриту з неспроможністю шва на матці, некрозу ділянок тонкої кишки з перфорацією її стінки, вторинних запальних змін оточуючих тканини, в тому числі хробакоподібною відростку.
Все це стало підставою для прийняття єдиного правильного рішення видалити матку з придатками, видалити частину тонкої кишки, видалити хробакоподібний відросток.
Таким чином, у цьому випадку можна стверджувати про наявність дефекту в наданні медичної допомоги ОСОБА_1 лікарями пологового будинку ТОВ «Ісіда-IVF» (у вигляді дії, яка була показана, але виконана неправильно) - спричинення розривів матки при вилученні плоду під час проведення операції кесарського розгину, «пришиття» до матки стінки тонкої кишки під час ушивання розриву матки.
Зазначене перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку з подальшим видаленням матки з придатками, частини тонкої кишки та хробакоподібного відростку, і в такому випадку відповіднос до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень цей дефект можна оцінити за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм втрати будь-якого органу чи втрати органом його функції).
Експерти підтвердили, що запальні процеси в органах малого тазу і черевної порожнини, внаслідок яких було видалено матку і маткові труби, були прямим наслідком дій лікарів ТОВ «Ісіда-IVF» щодо неналежного проведення операції кесарів розтин і в такому випадку видалення матки з придатками було єдиним правильним рішенням.
У ході проведення комісійної судово-медичної експертизи встановлено невірне проведення операції кесарів розтин, у ході якого допущено розриви матки і пришиття до матки стінки тонкої кишки при ушитті розриву лікарем акушером- гінекологом ТОВ «Ісіда-IVF», заподіяння у зв'язку із цим тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 у вигляді втрати матки з придатками та прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями лікаря ТОВ «Ісіда-IVF» та спричиненою шкодою ОСОБА_1 .
У висновку клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів наданої медичної допомоги ОСОБА_1 в умовах ТОВ «Ісіда-IVF» від 20 лютого 2020 року відображено такі порушення: «медична допомога ОСОБА_1 в умовах ТОВ «Ісіда-IVF» надана з порушенням техніки операції «Кесарів розтин», що призвело до післяопераційних ускладнень - метроендометрита, некрозу тонкого кишечника і кишкової непрохідності, з подальшою екстирпацією матки з матковими трубами та резекцією тонкого кишківника», а «медична документація TOB «Ісіда-IVF» ведеться з порушенням вимог чинного законодавства України». Крім того, відображено, що присутня на засіданні лікар акушер-гінеколог ТОВ «Ісіда-IVF» ОСОБА_3 підтвердила, що саме вона проводила операцію кесарів розтин ОСОБА_1 .
Згідно з висновком експерта № 21374/21-61 від 22 липня 2021 року ситуація, зумовлена неналежним виконанням лікарем акушером-гінекологом ТОВ «Ісіда-IVE» своїх професійних обов'язків при проведенні операції кесарів розтин ОСОБА_1 07 серпня 2019 року, що призвело до заподіяння їй тяжких тілесних ушкоджень у вигляді видалення матки з придатками та, відповідно, до втрати репродуктивної функції, є психотравмувальною для ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода) значного ступеня. У ОСОБА_1 наявні незворотні порушення у стані здоров'я, основних сферах життєдіяльності, в структурі особистості, що позбавляє її можливості усе наступне життя реалізувати своє соціальне функціонування на рівні, який вона мала раніше, і які виникли внаслідок ситуації, зумовленої неналежним виконанням лікарем акушером-гінекологом ТОВ «Ісіда-IVE» своїх професійних обов'язків при проведенні операції кесарів розтин ОСОБА_1 .
Відповідно до висновку експерта № 22401/21-61 від 04 серпня 2021 року ситуація, зумовлена неналежним виконанням лікарем акушером-гінекологом ТОВ «Ісіда-IVF» своїх професійних обов'язків при проведенні операції кесарів розтин ОСОБА_1 07 серпня 2019 року, що призвело до заподіяння їй тяжких тілесних ушкоджень у вигляді видалення матки з придатками та, відповідно, до втрати репродуктивної функції, є психотравмувальною для ОСОБА_2 (чоловіка ОСОБА_1 ). ОСОБА_2 завдані страждання (моральна шкода) значного ступеня. У ОСОБА_2 наявні руйнівні, частково зворотні порушення в основних сферах соціального функціонування (життєва криза) у стані його психічного та фізичного здоров'я, що тимчасово заважало та заважає реалізовувати йому звичне (оптимальне) соціальне функціонування у повній мірі, і які виникли внаслідок ситуації, зумовленої неналежним виконанням лікарем акушером-гінекологом ТОВ «Ісіда-IVF» своїх професійних обов'язків при проведенні операції кесарів розтин його дружині ОСОБА_1 07серпня 2019 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Ткаченка Р. О. підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до статті 284 ЦК України фізична особа має право на надання їй медичної допомоги.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування відповідних норм права у правовідносинах про відшкодування моральної шкоди, що враховується у цих правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, - то рішення суду, в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб'єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров'я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров'я та нормативним локальним актам.
Відповідно до статті 33 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянам України надається лікувально-профілактична допомога поліклініками, лікарнями, диспансерами, клініками науково-дослідних інститутів та іншими акредитованими закладами охорони здоров'я, службою швидкої медичної допомоги, а також окремими медичними працівниками, які мають відповідну ліцензію.
Лікуючий лікар може обиратися безпосередньо пацієнтом або призначатися керівником закладу охорони здоров'я чи його підрозділу. Обов'язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження і лікування пацієнта. Пацієнт вправі вимагати заміни лікаря (стаття 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»).
Надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправним.
Подібних висновків дійшов Верховних Суд у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 661/2894/16-ц, від 04 листопада 2020 року у справі № 686/6022/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, від 09 квітня 2024 року у справі № 584/947/20.
Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 344/3764/21 звернув увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг, вказавши, що «мають пред'являтися пропорційні вимоги до ступеня деталізації обставин справи, які надаються пацієнтами. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв'язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров'ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін».
Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 07 серпня 2019 року лікарем акушером-гінекологом ТОВ «Ісіда-IVF» ОСОБА_3 проведено кесарів розтин ОСОБА_1 , після проведення операції кесарів розтин у ОСОБА_1 відмічалися ознаки кишкової непрохідності та запальних процесів, внаслідок чого її переведено до хірургічного стаціонару у КЛ «Феофанія»; 14 серпня 2019 року в ході операції у КЛ «Феофанія» виявлено факт зшиття задньої стінки матки та петлі тонкої кишки ОСОБА_1 6 швами, що призвело до запальних процесів, некротичних змін, кишкової непрохідності та, як наслідок, - до видалення матки з придатками і втрати репродуктивної функції.
Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачі довели наявність факту заподіяння їм діями відповідача (який не є безпосереднім завдавачем шкоди, але зобов'язаний її відшкодувати в силу вимог закону як роботодавець винуватців - заподіювачів шкоди) моральної шкоди, та те, що між такими діями та заподіяною шкодою є безпосередній причинний зв'язок, а відповідачем не спростовано відсутність протиправності дій та вини у завданні такої моральної шкоди.
Зменшуючи розмірстягнутої моральної шкоди, апеляційний суд посилався на те, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 4 500 000,00 грн на користь ОСОБА_1 та 500 000,00 грн на користь ОСОБА_2 є більший, ніж достатній для розумного задоволення позивачів, як осіб, що мають право на відшкодування шкоди, та призводить до їхнього збагачення.
Водночас суд апеляційної інстанції врахував, що в апеляційній скарзі відповідач погодився на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 у розмірі 500 000,00 грн.
Також апеляційний суд зазначив, що висновок експерта № 21374/21-61 від 22 липня 2021 року за результатами проведення судової психологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12019100090010181 стосовно ОСОБА_1 , та висновок експерта № 22401/21-61 від 04 серпня 2021 року за результатами проведення судової психологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12019100090010181 стосовно ОСОБА_2 є неналежними доказами, оскільки у цих висновках відсутнє зазначення того, що висновки підготовлено для подання до суду.
З таким висновком апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення у справі «Stankov v. Bulgaria» від 12 липня 2007 року).
При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях ЄСПЛ, який виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Thoma v. Luxembourg» (Тома проти Люксембургу), «Caloc v. France» (Калок проти Франції) та «Niedbala v. Poland» (Недбала проти Польщі) ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування завданої шкоди, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
У постанові від 21 квітня 2022 року у справі № 748/359/20 Верховний Суд зазначив, що «…будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом…».
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У справі, яка переглядається, на підтвердження глибини моральних переживань позивачі надали суду висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12019100090010181від 22 липня 2021 року № 21374/21-61 стосовно ОСОБА_1 та висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12019100090010181 від 04 серпня 2021 року № 22401/21-61 стосовно ОСОБА_2 , які складені старшим судовим експертом відділу психологічних досліджень Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Тамаковою Т. А.
Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (частини перша, друга, п'ята статті 106 ЦПК України).
Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц (провадження № 61-32980св18) та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 (провадження № 61-10929св20).
Якщо експертиза, яка проведена у кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, то незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений, така експертиза може бути допустимим доказом.
Висновок, підготовлений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, відповідає положенням статті 102 ЦПК України.
Верховний Суд неодноразово робив висновок про допустимість висновку експерта, який проведений в рамках кримінального провадження. Зокрема, такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 761/12898/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17, від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17, від 15 квітня 2021 року у справі № 759/15556/18.
Апеляційний суд не врахував, що висновки експерта № 21374/21-61 від 22 липня 2021 року та № 22401/21-61 від 04 серпня 2021 року проведені в рамках кримінального провадження атестованим експертом, який має відповідну освіту, необхідну для проведення такої експертизи. Експерт був обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про судову експертизу», а тому дійшов помилкового висновку про те, що вказані висновки експерта є неналежними доказами.
Висновок психолога може слугувати для судді орієнтиром у розумінні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань. Проте розмір відповідного відшкодування, незалежно від наявності висновку психолога, суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не психолог у висновку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 (провадження № 14-115цс21)).
Суд першої інстанції правильно взяв до уваги висновки психолога в частині бачення психологом глибини фізичних та душевних страждань позивачів.
Верховний Суд акцентує увагу, що визначення розміру моральної шкоди за своїм характером є складним процесом. При визначення розміру такої компенсації суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у статті 23 ЦК України, враховувати вимоги розумності і справедливості.
Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачам, суд першої інстанції врахував істотність вимушених змін у житті позивачів, характер, тривалість і обсяг заподіяних їм моральних страждань, а також вимоги розумності та справедливості.
Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 4 500 000,00 грн та на користь ОСОБА_2 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову апеляційного суду і залишає в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Ткаченка Ростислава Олеговича задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року скасувати, рішенняСолом'янського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк