Суддів Кібенко О.Р., Малашенкової Т.М., Пєскова В.Г., Чумака Ю.Я.
06 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 904/2953/24
1. 06.02.2026 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - Об'єднана палата) ухвалив постанову у справі №904/2953/24, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішторгресурс" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "МП-Активи") залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2024 залишив без змін.
2. При цьому Об'єднана палата зробила висновок, відповідно до якого обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, а включення до приватноправового договору обов'язків, що належать до публічно-правової сфери, до сфери регулювання податкового законодавства, не перетворює ці обов'язки на цивільні незалежно від волевиявлення сторін договору; у разі невідповідності договірного регулювання приписам імперативних норм застосуванню в будь-якому разі підлягають саме імперативні норми, відтак таке договірне регулювання не створює передбачених ним правових наслідків, не надає підстав для застосування договірної відповідальності.
3. Не погоджуємося ані із вищезазначеним висновком Об'єднаної палати, ані з ухваленим нею рішенням по суті спору та вважаємо за необхідне звернути увагу на таке.
4. Суддею Кібенко О.Р. як головуючим суддею був підготовлений альтернативний проєкт постанови, який, однак, не був підтриманий необхідною кількістю суддів.
5. Цей проєкт містив такі висновки щодо застосування норм права:
Узгоджене сторонами положення про застосування неустойки у визначеному розмірі є обов'язковим для сторін, оскільки воно відповідає приписам статей 6, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, і при цьому жодним чином не впливає на податкові відносини (як адміністративно-правові відносини між платником податків та уповноваженим державним органом - Державною податковою службою України) чи встановлені податковим законодавством зобов'язання, зокрема строки подання податкових декларацій (вони не можуть бути змінені договором).
Встановлення скорочених строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних за згодою сторін не суперечить імперативним положенням Податкового кодексу України, яке надає платникам податків право подати податкові декларації раніше встановленого законодавством строку і забороняє лише подання декларацій за межами цього строку.
У разі включення до договору такої умови, яка гарантує дотримання стороною норм чинного законодавства, сторони мають право встановити відповідальність за порушення взятих на себе договірних гарантій. Йдеться про відповідальність за те, що сторона не виконала дії, виконання яких гарантувала у господарському договорі.
Учасники господарських відносин, реалізуючи принцип свободи договору, можуть на власний розсуд визначити у договорі скорочені (порівняно зі встановленими Податковим кодексом України) строки реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних та відповідальність за невиконання стороною цього господарського зобов'язання (зокрема, за порушення цих встановлених договором строків). Така умова є договірним, а не податковим зобов'язанням, за порушення якого настає передбачена договором відповідальність, що узгоджується з приписами статей 3, 6, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України.
6. Враховуючи зазначені висновки, оскільки сторони у договорі, який є обов'язковим для виконання, передбачили відповідальність за порушення встановлених договором скорочених строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, вважаємо, що були наявні підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог та ухвалення нового рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 68 845,00 грн (сума ПДВ за податковою накладною/розрахунком коригування до податкової накладної, які не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних).
7. На підтримку зазначеного вище викладаємо повний текст мотивувальної частини, який був підготовлений суддею - доповідачем.
"ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо договірного регулювання відповідальності за порушення умов реєстрації податкових накладних
8. Суд першої інстанції рішенням, з яким погодився апеляційний господарський суд, відмовив у задоволенні позову про стягнення неустойки за порушення зобов'язань з реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), мотивуючи це тим, що невиконання або неналежне виконання умов договору щодо здійснення реєстрації податкової накладної не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у виді штрафної санкції.
9. Суди зазначили, що встановлюючи у договорі відповідальність постачальника у вигляді неустойки, сторони у такий спосіб фактично передбачили компенсацію позивачу негативних наслідків, яких він може зазнати у разі невиконання постачальником передбаченого нормами податкового законодавства зобов'язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості отримання покупцем у зв'язку із цим податкового кредиту. Тобто, передбачена п.6.5.1 договору відповідальність відповідача не пов'язана із виконанням ним своїх зобов'язань щодо поставки товару, оскільки виникає у разі невиконання постачальником вимог податкового законодавства. Зазначення сторонами у договорі про обов'язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не призводить до зміни характеру відповідних правовідносин із податкових на господарські. Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (нездійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції.
10. При цьому суди як першої, так і апеляційної інстанцій посилалися на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №908/3565/16, від 10.05.2018 у справі №917/799/17, від 07.02.2019 у справі №913/272/18, від якої вважає за необхідне відступити колегія суддів у справі, що переглядається.
11. Об'єднана палата погоджується з доводами касаційної скарги щодо відповідного питання, з огляду на таке.
12. Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1). Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК (ч.2).
13. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (частини 1, 2 ст.11 ЦК).
14. Договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК).
15. За приписами ст.628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
16. Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.
17. Статтею 629 ЦК передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
18. Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (п.3 ч.1 ст.3 ЦК).
19. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.3 ст.6 ЦК).
20. Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК).
21. Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.
22. Отже, принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору), можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
23. Відсутність у законі дозволу передбачити в договорі ту чи іншу умову не означає заборону включення такої умови в договір.
24. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зауважила, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
25. Приписи частин 2 та 3 ст.6 і ст.627 ЦК визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити. Такі ж висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17.
26. На відміну від диспозитивних норм цивільного законодавства сторони не можуть відступати від норм податкового законодавства, які мають публічний імперативний характер.
27. ТОВ "Зовнішторгресурс" (покупець) та ТОВ "ЗОЗ ЮА" (постачальник) уклали договір, у п.6.5.1 якого передбачили, що у разі порушення строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, які передбачені даним договором, постачальник сплачує покупцеві неустойку в розмірі 1% від суми товару (без ПДВ), яка мала бути відображена у такій податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної, за кожен день такого прострочення, але не більше суми податку на додану вартість за податковою накладною/розрахунком коригування до податкової накладної, які не були зареєстровані в ЄРПН у встановлені договором строки.
28. Таким чином, Об'єднана палата має надати відповідь на ключове запитання - домовившись про скорочені строки подання податкових накладних сторони тим самим відступили від імперативних норм податкового законодавства чи встановили додаткове договірне зобов'язання для постачальника, не передбачене чинним цивільним законодавством?
29. Аналіз цієї договірної домовленості свідчить, що сторони, реалізуючи принцип свободи договору, погодили його істотні умови, зокрема щодо господарсько-правової відповідальності постачальника у випадку порушення визначених договором скорочених строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН.
30. Узгоджене сторонами положення про застосування неустойки у визначеному розмірі є обов'язковим для сторін, оскільки воно відповідає приписам статей 6, 627, 628, 629 ЦК, і при цьому жодним чином не впливає на податкові відносини (як адміністративно-правові відносини між платником податків та уповноваженим державним органом - Державною податковою службою України) чи встановлені податковим законодавством зобов'язання, зокрема строки подання податкових декларацій (вони не можуть бути змінені договором).
31. Встановлення скорочених строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних за згодою сторін не суперечить імперативним положенням Податкового кодексу України, яке надає платникам податків право подати податкові декларації раніше встановленого законодавством строку і забороняє лише подання декларацій за межами цього строку.
32. Подібний висновок було зроблено й у постанові палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22. Так, у п.5.14 цієї постанови Верховний Суд звернув увагу, що "хоча обов'язок відповідача зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, але у разі визначення такого обов'язку у господарському договорі такий обов'язок стає також господарсько-договірним зобов'язанням перед позивачем, і саме невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків".
33. У разі включення до договору такої умови, яка гарантує дотримання стороною норм чинного законодавства, сторони мають право встановити відповідальність за порушення взятих на себе договірних гарантій. Йдеться про відповідальність за те, що сторона не виконала дії, виконання яких гарантувала у господарському договорі.
34. Враховуючи викладене, Об'єднана палата вважає за необхідне відступити від висновків, які викладені у постановах від 02.05.2018 у справі №908/3565/16, від 10.05.2018 у справі №917/799/17, від 07.02.2019 у справі №913/272/18, про те, що невиконання або неналежне виконання умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог ст.218, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.
35. Учасники господарських відносин, реалізуючи принцип свободи договору, можуть на власний розсуд визначити у договорі скорочені (порівняно зі встановленими Податковим кодексом України) строки реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН та відповідальність за невиконання стороною цього господарського зобов'язання (зокрема, за порушення цих встановлених договором строків). Така умова є договірним зобов'язанням, за порушення якого настає передбачена договором відповідальність, що узгоджується з приписами статей 3, 6, 627, 628, 629 ЦК.
36. Об'єднана палата також звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що, незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду. Тобто відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) в одній зі справ, означає відступлення від аналогічних висновків, сформульованих раніше в інших постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) (схожі за змістом висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц (п.88), від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (п.93), від 01.04.2020 у справі №520/13067/17 (п.27.3), від 30.06.2020 у справі №264/5957/17 (п.43), від 10.11.2021 у справі №825/997/17 (п.71), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п.73), від 08.08.2023 у справі №910/8115/19 (910/13492/21) (п.143) тощо).
37. Враховуючи зазначене у цій постанові, оскільки сторони у Договорі передбачили відповідальність за порушення встановлених договором скорочених строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, який є обов'язковим для виконання, Об'єднана палата дійшла висновку про скасування рішень судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог та ухвалення нового рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 68 845,00 грн (сума ПДВ за податковою накладною/розрахунком коригування до податкової накладної, які не були зареєстровані в ЄРПН)".
Окрему думку складено відповідно до ч.3 ст.34 Господарського процесуального кодексу України.
Судді О. Кібенко
Т. Малашенкова
В. Пєсков
Ю. Чумак