Справа № 308/16047/25
09 лютого 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Наумової Н.В., за участі секретаря судового засідання Передерій Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом позивача ОСОБА_1 до першого відповідача ОСОБА_2 та другого відповідача ОСОБА_3 , про утримання повнолітньою донькою непрацездатного батька, а також утримання іншого з подружжя, який є непрацездатним, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до першого відповідача ОСОБА_2 та другого відповідача ОСОБА_3 , за яким просить:
-вирішити позов щодо стягнення з Відповідачки 1 аліментів на утримання непрацездатного батька в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 коп. щомісячно;
-вирішити позов щодо стягнення з Відповідачки 2 аліментів на утримання непрацездатного чоловіка в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 коп. щомісячно.
В обґрунтування позову зазначив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонер, є непрацездатною особою, є особою з інвалідністю. Має повнолітню доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, а також свідоцтвом про її шлюб. Крім того він перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб.
При цьому для об'єктивності судового розгляду та вирішення спору по суті Позивач зазначив, що хоч і вважається непрацездатною особою в силу наявності інвалідності, але не потребує матеріальної допомоги (утримання) з боку інших фізичних осіб з огляду на достатність пенсійного забезпечення й відсутність потреби в додаткових матеріальних витратах. Інший з подружжя Позивача (Відповідач 2) не покриває фінансових та матеріальних витрат Позивача в силу відсутності матеріальної можливості для такого забезпечення.
За ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.11.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів надіслано учасникам справи.
10.11.2025 до суду надійшов письмовий відзив від першого відповідача ОСОБА_2 за яким вона просить відмовити повністю у задоволенні позову з наступних підстав.
Перший відповідач ОСОБА_2 , є донькою Позивача. Позивач є повнолітньою особою, але не є особою, цивільна дієздатність якої обмежена, крім того Позивача не визнано недієздатною особою; то ж обов'язок опікуватися (піклуватися) Позивачем в розумінні змісту статті 51 Конституції України у її повнолітніх дітей відсутній, у зв'язку із чим Позивач не має правових підстав вимагати від дітей опіки або піклування і такого обов'язку відповідно згідно норм Конституції України у дітей Позивача не виникає. Обов'язок утримувати батьків у дітей не настає за принципом походження (рідства, біологічної спорідненості, тощо).
У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним.
Позивач, пославшись в позовній заяві на відомості про відсутність потреби в утриманні, зазначає, що хоч і є непрацездатною особою, але не потребує матеріальної допомоги (утримання) з боку інших фізичних осіб з огляду на достатність пенсійного забезпечення й відсутність потреби в додаткових матеріальних витратах. Додатково зазначаю, що до першого або до другого відповідачів від позивача жодного разу питань щодо матеріальної допомоги не надходило, прохань або вимог щодо матеріального утримання не висувалося.
Таким чином, перший відповідач вважає, що відсутні умови для настання (виникнення) у Відповідачки 1 та Відповідачки 2 обов'язку з утримання непрацездатного родича першого ступеню споріднення, передбачені ст.ст. 75, 202 Сімейного кодексу України. Також відсутні підстави для стягнення з Відповідачки 1 та Відповідачки 2 коштів на додаткові витрати з утримання Позивача.
13.11.2025 року до суду від другого відповідача - ОСОБА_3 надійшла письмова заява, за якою вона просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
13.11.2026 року до суду від позивача надійшла письмова відповідь позивача на відзив першого та другого відповідачів, за яким він просить при вирішенні позову взяти до уваги наведені у відповіді на відзив відомості та зазначив, що сторона Позивача визнає аргументи наведених Відповідачем 1 заперечень в частині відсутності у Позивача потреби в утриманні (матеріальному забезпеченні) з боку Відповідача 1 та Відповідача 2 у справі. Позивач дійсно є особою з інвалідністю, що отримує пенсійне забезпечення та інші доходи, що сукупно перевищують встановлений законом прожитковий мінімум. Так позивач отримує пенсію та інші фінансові надходження й не потребує додаткового утримання, а також не потребує покриття якихось додаткових витрат. Позивач ніколи не відчував потреби звертатися до першого відповідача та другого відповідача за матеріальною допомогою або іншими формами допомоги (фінансової або натуральної).
Судове засідання у справі було призначене на 09.02.2026 року на 15 год. 20 хв., однак через неявку в судове засідання всіх учасників справи судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
У відповідності до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання рішення суду було відкладено на строк не більш як п'ять днів, тому у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, якою є 10.02.2026 року.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме: із свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 , 03.03.1984 року у м. Іршава Закарпатської області був укладений шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Від цього шлюбу у подружжя народилася донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , яка, у подальшому уклала шлюб із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та змінила прізвище на « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_3 .
Позивач у позовній заяві чітко вказав, що хоч і вважається непрацездатною особою в силу наявності інвалідності, але не потребує матеріальної допомоги (утримання) з боку інших фізичних осіб з огляду на достатність пенсійного забезпечення й відсутність потреби в додаткових матеріальних витратах. Інший з подружжя Позивача (Відповідач 2) не покриває фінансових та матеріальних витрат Позивача в силу відсутності матеріальної можливості для такого забезпечення. При цьому просить суд стягнути з відповідачів на його користь аліменти у розмірі 1 000,00 грн. з кожної щомісячно, як на повнолітню непрацездатну особу.
Глава 9 СК України встановлює Права та обов'язки подружжя по утриманню.
Згідно із ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного кримінального правопорушення, якщо це встановлено судом. Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв'язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 77 СК України утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.
Як зазначено у ст. 79-81 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік. Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це.
Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Обов'язки повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та його виконання, встановлюються Главою 17 СК України.
Стаття 202 СК України передбачає, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
Відповідно до ст. 203 СК України дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. Дочка, син звільняються судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки. Несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, підтверджується довідкою, виданою органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом. (ст. 204 СК України).
Як зазначено у ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Відповідно до ст. 206 СК України у виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, особами з інвалідністю, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за ними.
У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», роз'яснено судам, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст. 204 СК). Згідно з ч. 2 ст. 205 СК при визначенні розміру аліментів на непрацездатних батьків необхідно враховувати можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків.
Позивач не підтвердив документально, що є особою з інвалідністю, тому суд позбавлений можливості достовірно встановити цей факт.
Як зазначено у ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивач у розумінні СК України є непрацездатним, оскільки досяг пенсійного віку, встановленого законом, проте не довів, що є особою з інвалідністю I, II чи III групи, відтак він має право на утримання (аліменти) від другого з подружжя - другого відповідача - ОСОБА_3 , проте виключно за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. З досліджених судом доказів вбачається, що другий відповідач - ОСОБА_3 також є непрацездатною у розумінні СК України, оскільки досягла пенсійного віку, встановленого законом. При цьому, позивачем не доведено належними та допустимими доказами той факт, що другий відповідач може надавати матеріальну допомогу. Другий відповідач стверджує, що не може надавати таку допомогу, зазначене твердження не спростоване позивачем. Більш того, і у позовній заяві, і у відповіді на відзив, позивач зазначив, що не потребує матеріальної допомоги. Відтак суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Суд також дійшов висновку, що діючим законодавством чітко визначено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Судом перевірено Єдиний державний реєстр судових рішень та не встановлено жодних підстав задля звільнення дочки від обов'язку утримувати батька, які б підтверджували наступні факти: що батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків; батько не сплачував аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батька.
Однак суд також при визначенні розміру аліментів враховує, що позивачем взагалі не доведено належними та допустимими доказами матеріальний та сімейний стан сторін, тобто його позивача та першого відповідача ОСОБА_2 , внаслідок чого суд позбавлений можливості врахувати ці обставини при визначенні розміру аліментів. Більш того, і у позовній заяві, і у відповіді на відзив, позивач стверджує, що не потребує матеріальної допомоги. Відтак суд також дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Оскільки позивач звільнений від сплати аліментів, питання щодо їх розподіл судом не вирішується.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 до першого відповідача ОСОБА_2 та другого відповідача ОСОБА_3 , про утримання повнолітньою донькою непрацездатного батька, а також утримання іншого з подружжя, який є непрацездатним.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 10.02.2026 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Н.В. Наумова