Справа № 308/1932/26
09 лютого 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Теляєва К.Р., розглянувши заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 про забезпечення позову,-
Позивач, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.
Заявник зазначає, що мотиви заява про забезпечення позову: позивач звернувся до суду з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФК «Кредит-Капітал» про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 35867 від 12.05.2021 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення на користь ТОВ ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором у розмірі 68055,00 грн.
Приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області здійснюється виконавче провадження ВП № 66995313, стягувачем в якому є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФК «Кредит-Капітал» з примусового виконання вказаного Виконавчого напису. 21.09.2023 р. у вказаному виконавчому провадженні приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти на банківських рахунках позивача, а також 06.09.2023 року винесено постанову про розшук майна. Вказані постанови долучені до позовної заяви.
Також, вказано на те, що внаслідок здійснення приватним виконавцем виконавчих дій з примусового виконання Виконавчого напису (стягнення з Позивача грошових коштів) це може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду за позовом. Право Відповідача розпорядитися грошовими коштами є абсолютним, оскільки обмежене лише сумою доступних до витрат грошових коштів на банківському рахунку чи в готівковій формі, та відповідним волевиявленням уповноваженої особи Відповідача на такі витрати.
Зауважує, що списання з банківських рахунків заявника коштів може призвести до вилучення їх з законного володіння, позбавить права Позивача самостійно на власний розсуд розпоряджатися ними до моменту набрання рішенням суду про визнання Виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню законної сили. А це може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду за моїм позовом, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, позивача за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому позивач зазначає, що за умови що до закінчення розгляду справи за її позовом приватним виконавцем може бути стягнуто всю суму за Виконавчим написом, винагороду приватного виконавця та витрати виконавчого провадження, і Відповідач розпорядиться нею на власний розсуд, існує реальна загроза того, що позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах цього судового провадження без нових звернень до суду.
У заяві вказано а те, що виконавче провадження було відкрито на підставі спірного виконавчого напису.
З а твердженням позивача, зупинення на час розгляду справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, дій, безпосередньо направлених на стягнення з боржника сум за оспорюваним виконавчим написом, є співмірним, доцільним і необхідним та застосовується з метою запобігання неправомірного стягнення з боржника грошових коштів за виконавчим написом у разі можливого задоволення позову.
З огляду на викладене, враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, Позивач вважає, що заява про забезпечення позову підлягає до задоволення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 150, 151, 152 ЦПК України, заявник просить: забезпечити позов «про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню» шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу - виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Остапенко Є.М., зареєстрованого в реєстрі за № 35867 від 12.05.2021 р, за виконавчим провадженням № 66995313 , яке відкрито Приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Хриптою Олександром Олександровичем ( згодом заміщено на приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Роман Романа Михайловича)
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків:
Згідно ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає у тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає у рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні вживатися судом лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно до наведених норм заява про зупинення виконання має бути мотивованою, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення, підтверджені певними доказами.
Слід зазначити, що заявник (позивач) просить забезпечити позов «про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню» шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу - виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Остапенко Є.М., зареєстрованого в реєстрі за № 35867 від 12.05.2021 р, за виконавчим провадженням № 66995313 , яке відкрито Приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Хриптою Олександром Олександровичем ( згодом заміщено на приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Роман Романа Михайловича).
Проте, як вбачається з матеріалів заяви про забезпечення позову, жодного підтвердження того, що на даний момент відбувається стягнення коштів з позивача, суду не надано. До заяви про забезпечення додано постанову про відкриття виконавчого провадження №66995313 від 01.10.2021, постанову про розшук майна боржника від 06.09.2023, постанову про арешт коштів боржника від 01.02.2022, постанову про передачу виконавчого провадження від 27.11.2023, постанову про прийняття виконавчого провадження від 27.11.2023, постанову про арешт коштів боржника від 21.09.2023.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
На переконання суду заявником не наведено обґрунтованих підстав зупинення виконання виконавчого напису нотаріуса, не додано доказів, які б підтверджували необхідність зупинення виконання такого виконавчого напису, а встановити підстави для зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса без дослідження матеріалів справи та виконавчого провадження не можливо.
Метою забезпечення позову є нівелювання реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Відповідно до позиції Верховного Суду України викладеної в постанові від 03 квітня 2019 року по справі №211/129/18-ц, зазначено, що за змістом ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного та повного виконання рішення, зазначеного в документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначений виконавчим написом.
Заборона приватному виконавцю виконувати виконавчі дії з виконання виконавчого напису по суті є зупиненням виконання виконавчого напису.
Однак, заявником не надано доказів, що підтверджують проведення стягнення згідно оспорюваного виконавчого напису на час звернення до суду з заявою.
За таких обставин, враховуючи те, що заявник не обґрунтував наявність спору між ним та відповідачем з приводу стягнення сум за виконавчим написом нотаріуса, заява ґрунтується лише на обставинах про те, що вчинений виконавчий напис про стягнення з позивача заборгованості вважає таким, що не підлягає виконанню та те, що з нього проводиться стягнення за вказаним виконавчим написом, водночас, яким саме чином порушуються права позивача не повідомив та не вказав чи має позивач місце роботи та інші доходи, в якому розмірі з позивача стягнено суму коштів, а отже не доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких звернувся до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 149-154, 260 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 про забезпечення позову,- відмовити.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В. Фазикош