Справа № 308/1942/26
10 лютого 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючої судді Логойди І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Кухта Ольга Василівна, про забезпечення позову в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Кухта Ольга Василівна, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Ференц Валентина Костянтинівна про усунення від права на спадкування,-
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Кухта Ольга Василівна, звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Ференц Валентина Костянтинівна про усунення від права на спадкування.
Разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої вказано, що у позовній заяві викладено обставини у підтвердження наявності підстав для усунення відповідача ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Ужгороді. ОСОБА_3 за життя не склав заповіт як розпорядження своїм майном та іншими майновими правами на випадок своєї смерті, а тому спадкування здійснюється за законом спадкоємцями в порядку черговості. Позивачка ОСОБА_4 являється сестрою спадкодавця ОСОБА_3 . Відповідач є його сином. Позивачка відповідно до ст. ст. 1268, 1269 ЦК України, в шестимісячний термін з часу відкриття спадщини внаслідок смерті брата ОСОБА_5 27.06.2025 року звернулася до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Ференц Валентини Костянтинівни із заявою про прийняття спадщини. 27.06.2025 p. приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Ференц Валентиною Костянтинівною у Спадковому реєстрі проведено реєстрацію спадкової справи за №74268457 за померлим ОСОБА_3 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №81683964 від 27.06.2025 р. За наявною у позивачки інформацією відповідач також в шестимісячний термін з часу відкриття спадщини внаслідок смерті ОСОБА_3 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за померлим батьком. З моменту смерті ОСОБА_3 минуло більше 7 місяців. Оскільки відповідач є спадкоємцем першої черги за законом, він має право у будь-який момент після спливу встановленого законом строку отримати свідоцтво про право на спадщину. У разі отримання такого свідоцтва, відповідач набуде право власності на спадкове майно та зможе вільно розпорядитися ним (продати, подарувати, заставити), що призведе до переходу права власності до третіх осіб. Наведені вище обставини свідчать про існування обґрунтованої реальної загрози настанню обставини (видача відповідачу свідоцтва про право на спадщину за законом), що перешкодить та ускладнить або унеможливить реальне виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог про усунення відповідача від права на спадкування. У разі задоволення позову про усунення відповідача від права на спадкування, позивачка не зможе ефективно захистити своє право, оскільки власником квартири уже буде відповідач, який зможе вільно нею розпорядитися. Це змусить позивачку ініціювати нові судові спори, що є надмірним тягарем та прямо суперечить принципу ефективності правосуддя.
На підставі наведеного, просить вжити заходи забезпечення позову та заборонити приватному нотаріусу Ужгородського міського нотаріального округу Ференц Валентині Костянтинівні видавати ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) або його представникам свідоцтво про право на спадщину за законом на будь-яке майно, що входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі до суду, у провадженні якого перебуває справа.
За правилами ч. ч. 1, 3, 4 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Подана представником заява про забезпечення позову відповідає вимогам, закріпленим статтею 151 ЦПК України.
В силу положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України судом розглянуто дану заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тобто метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до зміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
При цьому, закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.
З контекстного аналізу зазначених норм закону вбачається, що значення вказаних заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, згідно з п. 2 ч. 1 зазначеної статті позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права та інтереси яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів, спрямованих на їх забезпечення.
При цьому, частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Разом з тим, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, що згідно підпункту 4.15 пункту 4 Глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Отже, чинним законодавством України прямо передбачений обов'язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, тобто тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк, за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою.
Доказів звернення позивача з заявою до приватного нотаріуса Ференц В.К.. про зупинення вчинення нотаріальних дій по спадковій справі № 74268457, а також відмови нотаріуса у прийнятті такої заяви, суду надано не було.
З огляду на викладене, враховуючи наявність спеціальної правової норми, яка імперативно визначає підставу обов'язкового зупинення нотаріусом вчинення нотаріальних дій на підставі письмової заяви позивача, як заінтересованої особи, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем того, що не вжиття судом обраного ним заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення його позовних вимог, доказів намірів спроб відчуження нерухомого майна суду також не надано, позивач не скористався наданим йому правом особисто здійснити захист свого інтересу у зазначений вище спосіб незважаючи на встановлений законодавством порядок вчинення нотаріальних дій у такому випадку, який фактично свідчив би про відсутність підстав для забезпечення позову судом, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
При цьому, суддя зауважує, що особа не позбавлена можливості у подальшому повторно ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.
Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Кухта Ольга Василівна, про забезпечення позову в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Кухта Ольга Василівна, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Ференц Валентина Костянтинівна про усунення від права на спадкування - відмовити.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області І.В.Логойда