18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
29 січня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/1262/25
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:
від позивача: Плювака Ю.А. - адвокат,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “ІСТ-ВУД-ТРЕЙД»
до ALEKSANDRA OLSZAK OL-TECH, Przedsiкbiorcа
про стягнення 17 057,68 євро,
Товариство з обмеженою відповідальністю “ІСТ-ВУД-ТРЕЙД» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до ALEKSANDRA OLSZAK OL-TECH, Przedsiкbiorsa (Фізичної особи-підприємця Олександри Ольшак OL-TECH), Польща (назва відповідача з урахуванням заяви про уточнення від 30 жовтня 2025 року) про стягнення 17057,68 євро заборгованості, з яких: 7891,85 євро - пеня за прострочення виконання зобов'язання, 2832,25 євро - відсотки за користування чужими грошовими коштами, 6333,58 євро - інфляційних втрат, з підстав неналежного виконання відповідачем умов контракту № IWT/24/10/23 від 24 жовтня 2023 року, укладеного між сторонами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.11.2024 у справі № 925/432/24, яке набрало законної сили 24.12.2024, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ІСТ-ВУД-ТРЕЙД» до фізичної особи-підприємця Олександри Ольшак-TECH (ALEKSANDRA OLSZAK OL-TECH), про стягнення заборгованості з підстав неналежного виконання відповідачем умов контракту №IWT/24/10/23 від 24 жовтня 2023 року позов задоволено частково та стягнуто з фізичної особи-підприємця Олександри Ольшак-TECH (ALEKSANDRA OLSZAK OL-TECH, Przedsiкbiorсa), село Зельона Весь, місто Равич, Польща, ідентифікаційний код 6991958404, номер в Загальному реєстрів суб?єктів народного господарства 365279605 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ІСТ-ВУД-ТРЕЙД», вул. Благовісна, 210, кв. 31, м. Черкаси, ідентифікаційний код 43210032 - 35 783,00 євро заборгованості за товар, 1 790, 40 євро пені. Однак основна заборгованість та пеня відповідачем не сплачена в зв'язку з чим на підставі ст.ст. 625, 692 ЦК України, позивачем були нараховані інфляційні втрати в розмірі 6333,58 євро, 3 % річних в розмірі 2832,25 євро, відповідно до п. 5.5. контракту № IWT/24/10/23 від 24 жовтня 2023 року пеню в розмірі 7 891,85 євро.
Ухвалою від 21 жовтня 2025 року Господарський суд Черкаської області залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ІСТ-ВУД-ТРЕЙД» без руху; встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
03 листопада 2025 року до Господарського суду Черкаської області надійшла заява від товариства про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 10 листопада 2025 року Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 11 грудня 2025 року Господарський суд Черкаської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 10 год. 30 хв. 29 січня 2026 року.
У призначене судове засідання відповідач не з'явився, причини неявки не повідомив.
Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. (ч. 1, 2 ст. 3 ГПК України)
Статтею 7 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) унормовано, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Суд надіслав копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію ухвали про призначення справи до судового розгляду по суті відповідачу за вказаною у позові адресою його місцезнаходження, копія ухвали про відкриття провадження у справі відповідно до трекінгу з сайту Укрпошти була вручена відповідачу 20.11.2025 (а.с. 61), копія ухвали про призначення справи до судового розгляду по суті не була вручена адресату, а повернута поштою з відміткою "одержувач відсутній під час доставки".
Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Наведене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.
В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція 1950 року) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).
У свою чергу, Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Зокрема, “право на публічний розгляд», передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає право на “усне слухання». І це право було б позбавлене смислу, якби сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь у ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана до суду таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.
Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов'язків. Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (п.97 та інші рішення у справі “Schmidt v. Latvia» від 27.04.2017р.). У §87 у справі “Салов проти України» (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. “Ruiz-Mateos v. Spain», рішення від 23.06.1993р., серія A, №262, с.25, параграф 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі у розумінні “справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. “Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands», рішення від 27.10.1993р., серія A, №274, с.19, параграф 33, та “Ankerl v. Switzerland», рішення від 23.10.1996р., Reports 1996-V, параграф 38).
Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15.05.2008. у справі “Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Як видно із зазначеного вище, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.
Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Судом з дотриманням вимог статті 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвалу про відкриття провадження по справі № 925/1262/25, та ухвалу про призначення справи до судового розгляду по суті, що вбачається за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/.
Днем вручення судового рішення відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України), є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Днем проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність одержувача під час доставки є 08.01.2026, отже відповідно до частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення відповідачу копії ухвали про призначення справи до судового розгляду по суті є 08.01.2026.
Беручи до уваги, що копію ухвали про відкриття провадження по справі № 925/1262/25 відповідачу вручено 20.11.2025, копію ухвали про призначення справи до судового розгляду по суті було надіслано за належною адресою, повідомленою позивачем, та повернуто підприємством зв'язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.
Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позов або будь-які інші письмові заперечення по суті спору не надав.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо його було належним чином повідомлено про судове засідання.
29 січня 2026 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами, в якому він також повідомив про те, що позовні вимоги підтримує повністю.
У судове засідання сторони не з'явилися.
Враховуючи, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи за наявними в ній матеріалами.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 29.01.2026 ухвалено судове рішення, підписана вступна та резолютивна частини рішення.
Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
24 жовтня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю “ІСТ-ВУД-ТРЕЙД» (продавець) та OL-TECH, в особі ALEKSANDRA OLSZAK (покупець) було укладено контракт за №IWT/24/10/23.
Відповідно до п. 1. 1. вищезазначеного контракту продавець продає або зобов'язується передати у власність покупця пиломатеріали в кількості і на умовах, викладених в цьому контракті, а покупець - прийняти товар і заплатити за нього грошову суму в порядку та на умовах встановлених цим контрактом.
Найменування, точний обсяг, якість і асортимент товару, проданого згідно з цим контрактом, будуть вказані в рахунках-фактурах/інвойсах (п. 1.2. контракту).
Ціна товару, проданого згідно з цим контрактом, зазначена в рахунках-фактурах/інвойсах, і визначається в євро відповідно до цін, узгоджених на період поставки (п. 2.1. контракту).
Постачання товару здійснюється на умовах, зазначених у рахунках-фактурах/інвойсах, якщо інші умови не будуть зазначені в контракті та/або в додатках до нього (п. 2.2. контракту).
Пунктом 6.1. контракту визначено, що товар вважається поставленим продавцем і прийнятим покупцем щодо кількості та якості, якщо продавець передасть представнику покупця наступний перелік документів:
- комерційний рахунок-фактуру/інвойс;
- міжнародну товарно-транспортну накладну;
- митну декларацію (копія);
- сертифікат про походження лісоматеріалів (копія);
- фітосанітарний сертифікат (копія).
Відповідно до міжнародних товарно-транспортних накладних, рахунку-фактури (інвойсу) 001 від 24 жовтня 2023 року позивачем було поставлено товар на суму 17 638,17 євро, що також підтверджується митною декларацією 23UA205050070667U0 від 31 жовтня 2023 року та міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №б/н від 26 жовтня 2023 року.
Товар було отримано відповідачем 11 грудня 2023 року згідно електронних даних митної декларації та відмітки в CMR.
Згідно рахунку-фактури (інвойсу) 002 від 07 листопада 2023 року було поставлено товар на суму 18 144,83 євро, що підтверджується митною декларацією 23UA205180003072U8 від 10 листопада 2023 року та міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 151144 від 09 листопада 2023 року.
Товар було отримано відповідачем 04 грудня 2023 року згідно електронних даних митної декларації та відмітки в CMR.
Пунктом 8.3. контракту №IWT/24/10/23 від 24 жовтня 2023 року сторони обумовили, що правом, яке регулює даний договір, є матеріальне право України.
Також, пунктом 8.2. контракту №IWT/24/10/23 від 24 жовтня 2023 року, передбачено, що всі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим договором або у зв'язку з ним, зокрема ті, що стосуються його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню за місцем реєстрації продавця в Господарському суді Черкаської області, Україна.
Згідно ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань відповідно до умов контракту №IWT/24/10/23 від 24 жовтня 2023 року щодо оплати отриманого товару стало підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення заборгованості з боржника.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.11.2024 у справі № 925/432/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ІСТ-ВУД-ТРЕЙД» до фізичної особи-підприємця Олександри Ольшак-TECH (ALEKSANDRA OLSZAK OL-TECH), про стягнення заборгованості з підстав неналежного виконання відповідачем умов контракту №IWT/24/10/23 від 24 жовтня 2023 року позов задоволено частково та стягнуто з фізичної особи-підприємця Олександри Ольшак-TECH (ALEKSANDRA OLSZAK OL-TECH, Przedsiкbiorсa), село Зельона Весь, місто Равич, Польща, ідентифікаційний код 6991958404, номер в Загальному реєстрів суб?єктів народного господарства 365279605 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ІСТ-ВУД-ТРЕЙД», вул. Благовісна, 210, кв. 31, м. Черкаси, ідентифікаційний код 43210032 - 35 783,00 євро заборгованості за товар, 1 790, 40 євро пені.
Позивач в позовній заяві зазначив, що відповідач заборгованість не сплатив в зв'язку з чим на підставі ст.ст. 625, 692 ЦК України, позивачем були нараховані інфляційні втрати в розмірі 6333,58 євро, 3 % річних в розмірі 2832,25 євро, відповідно до п. 5.5. контракту № IWT/24/10/23 від 24 жовтня 2023 року пеню в розмірі 7 891,85 євро.
Отже, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога позивача про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних, пені заявлених у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання, що підтверджено рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.11.2024 у справі №925/432/24, яке набрало законної сили.
Статтею 3 Цивільного кодексу України (також по тексту - ЦК України) визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З матеріалів справи суд встановив, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.11.2024 у справі № 925/432/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ІСТ-ВУД-ТРЕЙД» до фізичної особи-підприємця Олександри Ольшак-TECH (ALEKSANDRA OLSZAK OL-TECH), про стягнення заборгованості з підстав неналежного виконання відповідачем умов контракту №IWT/24/10/23 від 24 жовтня 2023 року позов задоволено частково та стягнуто з фізичної особи-підприємця Олександри Ольшак-TECH (ALEKSANDRA OLSZAK OL-TECH, Przedsiкbiorсa), село Зельона Весь, місто Равич, Польща, ідентифікаційний код 6991958404, номер в Загальному реєстрів суб?єктів народного господарства 365279605 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ІСТ-ВУД-ТРЕЙД», вул. Благовісна, 210, кв. 31, м. Черкаси, ідентифікаційний код 43210032 - 35 783,00 євро заборгованості за товар, 1 790, 40 євро пені.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.11.2024 у справі № 925/432/24 встановлено невиконанням відповідачем грошового зобов'язання відповідно до умов контракту №IWT/24/10/23 від 24 жовтня 2023 року.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву
Спірні правовідносини сторін виникли з укладеного між сторонами умов контракту №IWT/24/10/23 від 24 жовтня 2023 року.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на існування у відповідача заборгованості за отриманий товар по контракту №IWT/24/10/23 від 24 жовтня 2023 року, що підтверджено судовим рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.11.2024 (яке набрало законної сили 24.12.2024), відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач вправі вимагати сплати відповідачем заборгованості з урахуванням офіційного індексу інфляції та 3% річних.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом норми ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов'язання як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.Правові висновки, викладені у постанові КГС ВС від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Такий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», суд встановив, що нарахування здійснено позивачем вірно.
Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару за контрактом №IWT/24/10/23 від 24 жовтня 2023 року, суд вважає, що позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати в розмірі 6333,58 євро, які підлягають стягненню з відповідача.
Дослідивши наданий позивачем у позовній заяві розрахунок 3% річних, суд встановив, що позивачем невірно визначено період нарахування 10.01.2023 - 31.08.2025, встановивши, що він вчинений невірно, суд розрахував його самостійно, тому до стягнення підлягає 1761,77 євро 3% річних за період 10.01.2024 - 31.08.2025, в решті вимог про стягнення 3% річних слід відмовити, у зв'язку з безпідставним нарахуванням.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно п. 5.5 контракту у разі, якщо покупець не здійснив 100% оплату протягом 20-ти календарних днів після отримання товару (це дата отримання товару, зазначена покупцем в CMR), на покупця накладається пеня в розмірі 1% від суми залишкової заборгованості замовлення за кожен день прострочення платежу.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 7891,85 євро неустойки, нарахованої за період з 08 березня 2024 року по 02 січня 2025 року на суму боргу 17 638,17 євро, та з 08 березня 2024 року по 02 січня 2025 року на суму боргу 18 144,83 євро.
Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем у позовній заяві за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», суд встановив, що нарахування здійснено невірно, тому суд розрахував його самостійно.
Таким чином, розмір пені нарахований за період :
з 08 березня 2024 року по 02 січня 2025 року на суму боргу 17 638,17 євро складає 3879,50 євро;
з 08 березня 2024 року по 02 січня 2025 року на суму боргу 18 144,83 євро. - 3990,94 євро.
Отже, з урахуванням вищенаведеного розрахунку, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача складає 7870,44 євро, а в решті вимог щодо стягнення неустойки (пені) слід відмовити.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Олександри Ольшак-TECH (ALEKSANDRA OLSZAK OL-TECH, Przedsiкbiorсa), село Зельона Весь, місто Равич, Польща, ідентифікаційний код 6991958404, номер в Загальному реєстрів суб?єктів народного господарства 365279605 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ІСТ-ВУД-ТРЕЙД», (вул. Благовісна, 210, кв. 31, м. Черкаси, ідентифікаційний код 43210032) - 7870,44 євро пені, 1767,77 євро 3% річних, 6333,58 євро інфляційних втрат та 11527,50 грн витрат на сплату судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 09 лютого 2026 року.
Суддя О.В. Чевгуз