8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" лютого 2026 р.м. ХарківСправа № 922/135/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Божко Є.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10)
до Харківського автотранспортного фахового коледжу (майдан Конституції, буд. 28, м. Харків, 61003)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Власенко К.С. (довіреність № 01-23/354 від 30.12.2025),
відповідача - не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського автотранспортного фахового коледжу, в якій просить суд:
Стягнути з ХАРКІВСЬКОГО АВТОТРАНСПОРТНОГО ФАХОВОГО КОЛЕДЖУ майдан Конституції, буд. 28, м. Харків, Харківська область, 61003, код ЄДРПОУ 02128365, на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» місцезнаходження: вул. Гоголя, 10, м. Харків, 61057 код ЄДРПОУ 42206328 за Договором про закупівлю (постачання) електричної енергії № 6-0435/23 від 31.01.2023 3% річних у сумі 2767 грн. 26 коп. та індекс інфляції у сумі 13204 грн. 12 коп., на ХОУ АТ «Ощадбанк» НОМЕР_1 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.
Стягнути з ХАРКІВСЬКОГО АВТОТРАНСПОРТНОГО ФАХОВОГО КОЛЕДЖУ, майдан Конституції, буд. 28, м. Харків, Харківська область, 61003, код ЄДРПОУ 02128365 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» судовий збір у сумі 2662 грн. 40 коп. на ХОУ АТ «Ощадбанк» п/р НОМЕР_1 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.
Також позивач просить розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовано несвоєчасним виконанням відповідачем умов Договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 6-0435/23 від 31.01.2023 в частині сплати вартості спожитої електроенергії у визначені договором строки.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/135/26. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні "10" лютого 2026 р. о 11:00.
У судовому засіданні 10.02.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.
Відповідач у судове засідання, призначене на 10.02.2026 об 11:00, свого повноважного представника не направив.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Харківський автотранспортний фаховий коледж ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.01.2026 отримав шляхом доставки в Електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд справи; відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.
Разом з цим, Харківський автотранспортний фаховий коледж наданими відповідачу процесуальними правами не скористався; у встановлений судом п'ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подав.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
У судовому засіданні 10.02.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
У зв'язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України “Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ “Харківенергозбут» є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2018 № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області відповідно до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.
ПрАТ “Харківенергозбут», як постачальник електричної енергії за вільними цінами, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 312 (далі - Правила), та на умовах договору постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до пункту 13 розділу XVII Закону у разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов'язків, зокрема, пов'язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.
Таким чином, правонаступником в частині прав та обов'язків за договорами про постачання/користування електричної енергії, що діяли до 01.01.2019, залишається АТ “Харківобленерго», яке продовжує виконання функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Згідно з п.п. 4.12, 4.13 розділу IV Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Відповідно до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За вимогами п. 1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється у вигляді електронних документів відповідно до стандартів інформаційного обміну Датахаб, що розробляються адміністратором комерційного обліку та затверджуються Регулятором.
Позивач повідомляє, що розрахунки за спожиту Харківським автотранспортним фаховим коледжем електроенергію ПрАТ “Харківенергозбут» проведені на підставі отриманих відповідно до даних комерційного обліку від оператора системи розподілу - АТ “Харківобленерго».
Враховуючи, що Харківським автотранспортним фаховим коледжем було надано підписану заяву - приєднання до умов договору про закупівлю (постачання) електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозиції №1/23 Ф-Р, фактично споживалась електрична енергія, Договір про закупівлю (постачання) електричної енергії споживачу № 6-0435/23 від 31.01.2023 (далі - Договір) вважається укладеним.
Згідно п. 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію (код за ДК 021:2015 - 09310000-5- електрична енергія) Електрична енергія, як різновид товару для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 5.6 Розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором Споживача з оператором системи розподілу/ передачі.
Пунктом 5.7 Договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.
Пунктом 5.11 Договору передбачено, що Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через або через Постачальника, або безпосередньо оператору системи.
Згідно з п. 5.8 Договору оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.
За умовами п. 4 комерційної пропозицій №1/23 Ф-Р розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем один раз за фактичний обсяг спожитої електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу в якому зазначаються суми до сплати за електричну енергію. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті “Призначення платежу» посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти перераховані за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення. У разі заміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.
Відповідно до п. 6.2 Договору Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору.
Пунктом 5 комерційної пропозиції №1/23 Ф-Р встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа включно місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника, або направляються через систему електронного документообігу у разі укладання відповідної додаткової угоди до Договору. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв'язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.
Відповідно до п. 5.9 Договору якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені, 3% річних та інфляційних в терміни та в розмірах, встановлених в комерційній пропозиції яка є додатком 2 до цього договору.
Пунктом 8 комерційної пропозицій №1/23 Ф-Р передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Згідно з переданими даними від АТ «Харківобленерго» відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію за травень 2023 року на суму 550 171,62 грн, ПДВ 20 % 110 034,32 грн, разом з ПДВ 660 205,94 грн.
Заборгованість за спожиту електричну енергію за період травень 2023 року визнана рішенням Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 року у справі № 922/3979/23.
З матеріалів справи вбачається, що 21.12.2023 відповідачем сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію за травень 2023 року у сумі 660 205,00 грн згідно платіжної інструкції № 1068 та 0,94 грн згідно платіжної інструкції № 1069.
Позивач стверджує, що ПрАТ “Харківенергозбут» як Постачальник, виконав свої зобов'язання за Договором у повному обсязі, але Харківський автотранспортний фаховий коледж умови Договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором строки не виконав, внаслідок чого відповідачу нараховано та заявлено до стягнення 2 767,26 грн 3% річних та 13 204,12 грн інфляційних втрат.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтями 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 статті 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з приписами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними та об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Також, преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 922/643/19, від 16 травня 2023 року у справі № 910/17367/20, від 17 серпня 2023 року у справі № 910/4316/22.
Враховуючи викладене, обставини, що встановлені у рішенні Господарського суду Харківської області у справі №922/3979/23 від 13.11.2023, яке набрало законної сили, щодо порушення відповідачем умов Договору про закупівлю (постачання) електричної енергії споживачу № 6-0435/23 від 31.01.2023 та наявності й стягнення з відповідача заборгованості за вказаним Договором у розмірі 660 205,94 грн не доказуються при розгляді цієї справи.
Відповідно до п. 9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.
Відповідно до п. 6.2 Договору Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 8 комерційної пропозицій №1/23 Ф-Р передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині оплати заборгованості у передбачений Договором строк не виконав, він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Враховуючи те, що відповідачем не були вчасно виконані зобов'язання зі сплати коштів за постачання електричної енергії, суд вважає, що позивач правомірно нараховує 3% річних та інфляційні втрати.
Перевіривши правомірність та арифметичну вірність здійсненого позивачем детального розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що здійснені нарахування відповідають обставинам справи, вимогам законодавства, розрахунок виконано арифметично вірно, з урахуванням чого позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 2 767,26 грн та інфляційних втрат у сумі 13 204,12 грн підлягають задоволенню.
У частині 3 статті 2 ГПК України одним з основних принципів господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Харківського автотранспортного фахового коледжу (майдан Конституції, буд. 28, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 02128365) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, код ЄДРПОУ 42206328, ХОУ АТ «Ощадбанк» НОМЕР_1 , МФО 351823) за Договором про закупівлю (постачання) електричної енергії № 6-0435/23 від 31.01.2023 3% річних у сумі 2 767,26 грн, індекс інфляції у сумі 13 204,12 грн, а також судовий збір у сумі 2 662,40 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, код ЄДРПОУ 42206328).
Відповідач: Харківський автотранспортний фаховий коледж (майдан Конституції, буд. 28, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 02128365).
Повне рішення складено "10" лютого 2026 р.
СуддяО.О. Присяжнюк