8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" лютого 2026 р.м. ХарківСправа № 910/13498/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
секретар судового засідання - Трофименко С.В.
за участю представників учасників процесу:
позивача: Смиковський Євген Анатолійович (в режимі відеоконференції)
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ІНТЕГРАЦІЯ" (Україна, 61072, місто Харків, проспект Науки, будинок 56, код ЄДРПОУ 44009091)
про стягнення 84 962,70 грн,-
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ:
Позивач, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, 30.10.2025 подав до господарського суду м. Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Інтеграція», в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 55 373,70 грн та штраф у розмірі 29589,00 грн за порушення строків поставки товару, визначеного Договором поставки № 121/ВОЗ-2025 від 10.04.2025.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.11.2025 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Інтеграція» про стягнення 84962,70 грн передано за підсудністю до господарського суду Харківської області.
24.11.2025 справа № 910/13498/25 надійшла до господарського суду Харківської області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 910/13498/25 була передана на розгляд судді Юрченко В.С.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13498/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12 січня 2026 року о 12:00. Встановлено відповідачу строк - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Встановлено позивачу строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде поданий) - для подання суду: відповіді на відзив на позов в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу. Встановлено відповідачу строк - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду (якщо такі будуть): заперечень на відповідь на відзив та доказів направлення заперечень на відповідь на відзив позивачу.
Ухвалою суду від 12.01.2026, яка постановлена без оформлення окремого документа, оголошено перерву в судовому засіданні до 09.02.2026.
В судовому засіданні по розгляду справи по суті 09.02.2026 позивач підтримав позов.
Представник відповідача у призначене судове засідання 09.02.2026 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений судом належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
09.02.2026 суд, відповідно до частини 1 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення іменем України.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
II.АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення договірних зобов'язань за договором поставки № 121/ВОЗ-2025 від 10.04.2025, Відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань з поставки товару, у зв'язку з чим, у Позивача виникло право на нарахування штрафних санкції на підставі пункту 8.3. розділу 8 Договору.
Позиція відповідача.
Відповідач не скористався своїм правом на формування відзиву.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
Виклад обставин справи, встановлених судом.
10.04.2025 між військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Інтеграція» укладено Договір №121/ВОЗ-2025 на поставку якісних товарів, зазначених у специфікації, яка є невід"ємною частиною Договору (Додаток 1), а замовник прийняти та оплатити такі товари. Найменування та кількість товару зазначена у Додатку № 1 до Договору. Код ДК 021:2015:15890000-3 Продукти харчування та сушені продукти різні. Найменування товару, згідно Додатку №1 до Договору (Специфікація) - добовий польовий набір продуктів норма № 15 «Раціон вечеря» (далі-Товар).
Пунктом 4.1. договору визначено, що його ціна складає 422 700,00 грн, у тому числі ПДВ 20%- 70 450,00 грн. Кількість товару за Договором становила 5 000 комплектів.
Відповідно до пункту 5.1. договору розрахунки за товар, що поставляється без порушень строків або вимог щодо якості або тари або упаковки або маркування, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів або до 10 календарних днів у випадку поставки продовольчого товару вітчизняного виробництва (згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2023 № 650 ''Про регулювання цін на окремі види продовольчих товарів та забезпечення стабільної роботи виробників продовольства в умовах воєнного стану''), з дати прийняття товару на склад замовника та/або на склади військових частин Національної гвардії України (товароодержувачів), факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та замовника (товароодержувача) на відповідній видатковій накладній.
Відповідно до пункту 5.2. договору платником за цим договором є замовник, одержувачем товару за цим договором є замовник та/або товароодержувач.
Відповідно до пункту 5.3. договору датою розрахунків за цим договором вважають день надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника та/або замовника.
Відповідно до пункту 5.4. договору зазначені в пунктах 8.3., 8.4., 8.4.1. та 8.5. розділу 8 цього договору платежі (неустойка) постачальник зобов'язаний провести шляхом перерахування відповідних сум коштів на користь замовника протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня отримання претензії замовника. Постачальник (його уповноважений представник) зобов'язаний отримати наручно претензію замовника. У разі надсилання претензії замовника засобами поштового зв'язку цінним листом з описом вкладеного чи рекомендованим листом, вона вважається врученою виконавцю в день отримання замовником фіскального чеку про сплату поштового відправлення.
У випадку порушення постачальником строку виконання вказаного грошового зобов'язання, замовник залишає за собою право сплатити за фактично поставлену кількість товару (партію товару) суму коштів, яка буде зменшена на суму коштів, які нараховані претензією замовника. На підставі статей 546 та 594 Цивільного кодексу України вказані кошти притримуються замовником до повної сплати постачальником сум коштів, нарахованих претензією замовника або до їх стягнення на користь замовника в судовому порядку. Про притримання коштів замовник повідомляє постачальника разом з претензією.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що сторони узгодили, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці Замовника, яка вручається під особистий підпис Постачальнику (представнику Постачальника). Не пізніше 5 (п'ятого) числа кожного місяця або в інші дні за викликом Замовника по телефону Постачальник (представник Постачальника) прибуває до Замовника для отримання письмової заявки. У разі не прибуття вищезазначених осіб, вона надсилається Постачальнику рекомендованим листом або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу Постачальника, зазначену в розділі 15 цього договору. У разі надсилання заявки засобами поштового зв'язку вона вважається врученою Постачальнику з дня отримання Замовником фіскального чеку про сплату поштового відправлення.
У заявці зазначається найменування Товару, місце поставки Товару, кількість Товару та інша необхідна інформація для поставки Товару.
Згідно пункту 7.2.1. договору у випадку порушення постачальником своїх зобов"язань щодо порядку постачання товару, у тому числі його кількості або якості або термінів або строків або маркування або тари або упаковки, при зміні постачальником в односторонньому порядку умов Договору чи відмови від виконання Договору, відмови постачальника від зміни на обгрунтовану вимогу Замовника істотних умов Договору у випадках передбачених статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", замовник в односторонньому порядку, має право відмовитись від цього Договору у повному обсязі або частково.
Відповідно до пункту 7.3.1. договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 7.3.7. договору постачальник зобов'язаний забезпечити своєчасне отримання поштових відправлень (кореспонденції) за цим договором, у тому числі на відповідному об'єкті поштового зв'язку.
Відповідно до пункту 8.3. договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів замовник має право в односторонньому порядку відмовитися від цього договору в повному обсязі.
Відповідно до пункту 8.8. договору сторони домовилися, що строк позовної давності три роки застосовується для вимог про стягнення з постачальника штрафних санкцій (неустойка,штраф, пеня).
Відповідно до пункту 8.9. договору сторони домовилися, що за прострочення виконання постачальником зобов'язань за договором, нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 9.12. договору за домовленістю сторони можуть визначити у відповідній додатковій угоді до даного договору свої наступні дії щодо виконання або зміни умов даного договору.
Відповідно до пункту 12.1. договору договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 ''Про введення воєнного стану в Україні'' та продовженого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 ''Про продовження строку дії воєнного стану в Україні'', від 18.04.2022 № 259/2022 ''Про продовження строку дії воєнного стану в Україні'', від 17.05.2022 № 341/2022 ''Про продовження строку дії воєнного стану в Україні'', від 12.08.2022 №573/2022 ''Про продовження строку дії воєнного стану в Україні'', від 07.11.2022 №757/2022 ''Про продовження строку дії воєнного стану в Україні'' від 06.02.2023 № 58/2023 ''Про продовження строку дії воєнного стану в Україні'', від 01.05.2023 № 254/2023 ''Про продовження строку дії воєнного стану в Україні'' від 26.07.2023 № 451/2023 ''Про продовження строку дії воєнного стану в Україні'', від 06.11.2023 № 734/2023 ''Про продовження строку дії воєнного стану в Україні'', від 05.02.2024 № 49/2024 ''Про продовження строку дії воєнного стану в Україні'', від 06.05.2024 № 271/2024 ''Про продовження строку дії воєнного стану в Україні'', від 23.07.2024 № 469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 28.10.2024 № 740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та від 14.01.2025 № 26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні'', а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань. Строк дії Договору продовжується автоматично, у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 14.01.2025 № 26 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", але не довше ніж до 31.12.2025.
Відповідно до пункту 13.13. договору усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним, засобами електронного зв'язку на адреси, вказані у розділі 15 цього договору). У будь-якому разі замовник вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а постачальник після проставлення на копії документа замовника будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання постачальником (уповноваженим представником) або в день направлення замовником відповідного листа на електронну пошту постачальника, вказану у розділі 15 цього договору чи передання до поштового відділення зв'язку та отримання фіскального чеку.
Відповідно до пункту 14.2. договору невід'ємною частиною договору є: Додаток №1 "Специфікація", Додаток № 2 "Технічний опис", Додаток № 3 "Гарантійний лист виробника або офіційного представника виробника або імпортера продукції на території України".
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Сторонами підписана Специфікація (Додаток №1 до договору) відповідно до якої найменування та характеристика товару: Добовий польовий набір продуктів норма №15 «раціон вечеря», строк поставки до 30.06.2025, кількість 5 000 комплектів, ціна за одиницю 84,54 грн з ПДВ, сума 422 700,00 грн.
На виконання умов договору відповідачем 01.05.2025 було отримано наручно заявку №78/1/10-1701-2025 від 01.05.2025, відповідно до якої найменування товару -добовий польовий набір продуктів норма № 15 «раціон вечеря», місце постачання В/Ч 3008 м. Вінниця вулиця Некрасова, будинок 72, кількість товару 5000 комплектів, дата поставки товару товароодержувачу 29.05.2025.
Як зазначає позивач у позові, відповідачем у строк, встановлений у заявці, товар так і не був поставлений, що свідчить про порушення останнім зобов'язань за договором.
02.10.2025 позивач надіслав відповідачу Повідомлення від 02.10.2025 78/1/5/1- 4589-2025 про односторонню відмову від Договору в повному обсязі, в якому, посилаючись на порушення ТОВ "СМАРТ ІНТЕГРАЦІЯ" своїх зобов'язань щодо поставки товару, в обумовлений у заявці строк, та на підставі підпункту 7.2.1. пункту 7.2. Договору, скористався своїм правом на одностороннє розірвання Договору з 08.10.2025.
08.10.2025 позивач надіслав відповідачу Претензію від 08.10.2025 № 78/1/5/1- 4709- 2025, в якій вимагав сплатити пеню у розмірі 55 373,70 грн та штраф у розмірі 29589,00 грн. Втім, відповідач відповіді на претензію не надав, штрафні санкції не сплатив.
Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.
Судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Враховуючи положення статей 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.
Предметом спору в цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за не виконання обов'язку по поставці товару за договором поставки № 121/ВОЗ-2025 від 10.04.2025.
За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як передбачено частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до приписів частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У силу частини 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 ГК України).
Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % цієї вартості.
За змістом частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Проаналізувавши правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку, що контрагентами 29.04.2024 було укладено договір №121/ВОЗ-2025, який за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає вимогам ст. ст. 205, 207, 634, 638, 712 ЦК України. Сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов даного виду договору.
Відтак, зазначений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань та, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання обома сторонами.
Разом із тим, відповідач взяті на себе зобов'язання з поставки товару не виконав, обумовлений товар не був поставлений позивачу.
Доказів повідомлення позивача про обставини, що заважають належному виконанню відповідачем обов'язку щодо постачання товару в обумовлений Договором строк матеріали справи не містять.
Встановлення судом факту прострочення відповідачем виконання зобов'язання в частині поставу товару в обумовлений строк 29.05.2025 року, є підставою для застосування до останнього штрафних санкцій, визначених Договором.
При цьому, припинення зобов'язань сторін за договором не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії Договору. Таким чином, в результаті розірвання договору сторона не звільняється від відповідальності, якщо інше не було передбачено сторонами.
Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №916/1437/22.
Як слідує з матеріалів справи, а саме розрахунку позивача, останній просить стягнути з відповідача відповідно до пункту 8.3 договору пеню у розмірі 55373,70 грн за період з 30.05.2025 по 07.10.2025 (131 день) - 0,1% вартості товару в сумі 422 700 грн, та за прострочення поставки понад 30 календарних днів, додатково стягується штраф 29 589 грн - 7% від вартості непоставленого товару в сумі 422 700,00 грн.
В обґрунтування періоду нарахування пені зазначає, що згідно заявці № 78/1/10-1701-2025 від 01.05.2025, поставка товару повинна була вчинена 29.05.2025, а отже період нарахування починається з 30.05.2025, а оскільки договір розірвано в односторонньому порядку 08.10.2025, то закінчення строку нарахування пені у відповідності до пункту 8.3. розділу 8 договору слід вважати 07.10.2025.
Перевіривши розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 29 589,00 грн штрафу та 55373,70 грн пені є обґрунтованими та правомірними.
Відповідачем не надано жодного доказу на спростування заявленого боргу.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по поставці товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, а відтак порушив договірні зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин, а відтак в сукупності стає правовою підставою для захисту прав та інтересів позивача шляхом стягнення в судовому порядку 29 589,00 грн штрафу та 55373,70 грн пені.
Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
IV Судові витрати
Розподіл сплаченого судового збору.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у сумі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ІНТЕГРАЦІЯ" (Україна, 61072, місто Харків, проспект Науки, будинок 56, код ЄДРПОУ 44009091) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) грошові кошти у сумі 84 962 (вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) гривні 00 копійок, з яких: 29 589 (двадцять дев'ять тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 00 копійок штраф та 55 373 (п'ятдесят п'ять тисяч триста сімдесят три) гривні 70 копійок пеня, а також судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві ) гривні 40 копійок.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повний текст судового рішення складено "09" лютого 2026 р.
СуддяВ.С. Юрченко