про повернення заяви про порушення
справи про банкрутство
10.02.2026 Справа № 920/115/26
Господарський суд Сумської області у складі судді Ковтуна В.М., дослідив материали заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з неможливістю погасити заборгованість у розмірі 358791 грн. 34 коп.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2026 справу № 920/115/26 розподілено для розгляду судді Ковтуну Володимиру Миколайовичу.
Ухвалою від 28.01.2026 суд залишив без руху Заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Встановив ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність шляхом надання до суду:
- належних доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризації у розмірі 43593 грн 00 коп.;
- декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2023-2025 роки, привівши їх у відповідність до наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 з зазначеннями відомостей про членів сім'ї; доказів звернення заявника до відповідних офіційних джерел та обґрунтувань об'єктивної неможливості отримання інформації з офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна була для заповнення розділів декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність;
- конкретизований список кредиторів, в якому зазначити суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язаннями та суми неустойки (штрафу, пені) окремо.
- актуальну інформацію від фінансових установ щодо наявності залишку непогашеної заборгованості на дату звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
- письмові відомості щодо розміру щомісячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань перед банківською установою та мікрофінансовими установами, перелік яких наданий в заяві;
- письмові відомості про припинення упродовж двох місяців погашення кредитів чи інших планових платежів що становлять більше 50 відсотків місячних платежів.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху від 28.01.2026 в електронному вигляді надіслана одержувачу 28.01.2026, та отримана ОСОБА_2 28.01.2026, 18:14, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
Строк усунення недоліків - до 09.02.2026 включно.
09.02.2026 до Господарського суду Сумської області через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_2 про усунення недоліків від 08.02.2026 (вх. № 666 від 09.02.2026).
Дослідивши подану заявником заяву про неплатоспроможність та заяву про усунення недоліків, суд дійшов висновку про повернення заяви про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) без розгляду, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Обов'язок боржника авансувати вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою частиною 3 статті 116 зазначеного Кодексу. При цьому, ані Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/2629/20, від 23.11.2020 у справі №922/1734/20, від 19.11.2020 у справі №927/203/20, від 17.02.2021 у справі №927/166/20).
З гідно з положеннями Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році місячний прожитковий мінімум для працездатних осіб: 3209,00 грн.
Отже, станом на дату звернення заявника із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність розмір авансування винагороди керуючому реструктуризацією повинен становити 48135,00 грн ((3 209,00 грн. прожитковий мінімум для працездатних осіб, станом на дату звернення із заявою х 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 3 місяці виконання повноважень керуючим реструктуризацією).
Враховуючи означене, заявником не надано доказів в підтвердження авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди арбітражному керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, що становить 48135 грн 00 коп.
Усуваючи недоліки, визначені в ухвалі суду від 28.01.2026, заявником у заяві про усунення недоліків (вх. № 666 від 09.02.2026), вказується що до матеріалів заяви про неплатоспроможність боржника ним був долучений Договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого. У цьому договорі він взяв на себе зобов'язання виплатити арбітражному керуючому винагороду на умовах, визначених угодою. Таким чином, зазначає, що між ним та арбітражним керуючим було погоджено інший порядок виплати винагороди, відмінний від авансування
Отже, заявником до заяви про усунення недоліків не надано доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у сумі 48135,00 грн., зазначено лише про раніше поданий Договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 16.01.2026, укладений між ОСОБА_2 (сторона-2) та арбітражним керуючим Белінською Наталією Олександрівною (сторона-1).
Щодо наданого Договору, суд зазначає, що відповідно до п.п. 3.2., 3.4., 3.5. означеного договору передбачено, що оплата послуг керуючого реструктуризацією становить 24960 грн за весь строк виконання повноважень. Сторона -2 вносить (перераховує) оплату протягом 5 місяців по 4992,00 грн на загальну суму 24960 грн на депозитний рахунок суду в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність, до закриття провадження у справі.
Так, пунктом 16 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/726/20 від 19.11.2020 було зроблено висновок, що:
"37. Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи." (п. 37 постанови).
Вказана правова позиція касаційного суду, допускає можливість мирного врегулювання між Боржником та арбітражним керуючим питання авансування грошової винагороди, однак ставить таку можливість у залежність від наявності у Боржника майна, яке буде реалізовано у перспективі (відстрочка платежу) у справі про неплатоспроможність. Крім того, Верховний Суд зазначає, що місцевий суд приймає рішення про надання такої можливості за результатами дослідження усієї сукупності наданих документів.
Вказані положення КУзПБ та судова практика передбачають оцінку на належність наданої суду угоди між боржником та арбітражним керуючим з іншими матеріалами справи як можливості прийняття альтернативного виконання обов'язку щодо здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого, а не автоматичне її застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
Частиною 1 ст. 13 Кодексу передбачено, що арбітражний керуючий під час здійснення своїх повноважень є незалежним. Забороняється будь-який незаконний вплив, тиск або втручання в діяльність арбітражного керуючого. Незалежність арбітражного керуючого забезпечується гарантуванням виплати винагороди арбітражному керуючому та відшкодування витрат арбітражного керуючого в порядку і розмірах, визначених цим Кодексом (п. 2 ч. 2 статті).
Відсутність вказаної гарантії може створити для арбітражного керуючого:
- потенційний конфлікт інтересів з боржником у разі отримання оплати з неофіційних джерел Боржника поза межами справи, виражений у наявності в арбітражного керуючого приватного інтересу щодо виконання своїх професійних обов'язків з перевірки декларації про майновий стан боржника, виявлення майна, розробки плану реструктуризації та ін. в інтересах Боржника, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийнятих ним рішень та вчинених чи невчинених дій під час виконання зазначених повноважень;
- наявність обґрунтованих підстав у кредиторів та суду вважати арбітражного керуючого заінтересованою особою щодо боржника у разі фактичної відмови від права на отримання оплати грошової винагороди за рахунок авансованих грошових коштів на рахунок господарського суду та погодження виконання повноважень у справі без перспективи виконання Боржницею грошового зобов'язання, тобто безкоштовно.
Згідно положень ч. 3 ст. 28 Кодексу розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі, які є заінтересованими особами у цій справі, які мають реальний чи потенційний конфлікт інтересів.
Господарський суд приймає до уваги, що боржником у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначено, що він на даний час є не працевлаштованим і не отримує доходу. Будь-яких пояснень стосовно джерел фінансування (оплати) послуг та щодо відшкодування витрат керуючого реструктуризацією у справі, відповідно до договору між боржником та арбітражним керуючим, не надано. Наявність на розгляді суду заяви про неплатоспроможність ОСОБА_2 є додатковим непрямим доказом неможливості врегулювання боржником своїх фінансових боргових зобов'язань самостійно.
Вказані обставини заяви можуть свідчити про згоду арбітражного керуючого отримати виконання обов'язку боржника за відповідним договором з неофіційних джерел доходу, про які ОСОБА_2 не зазначає у заяві, або виконувати обов'язки керуючого реструктуризацією боргами (реалізацією майном) без перспективи виконання боржником грошового зобов'язання у повному обсязі, тобто у меншому розмірі ніж встановлено Кодексом з процедур банкрутства.
Наданий договір складено із порушенням законодавства про банкрутство, а саме, предмет договору є значно ширшим за право, яке гарантується інститутом авансування (п. 1.1. договору закріплено, що його предметом є оплата послуг та відшкодування витрат керуючого реструктуризацією), та містить розмір оплати послуг керуючого реструктуризацією у сумі 24960 грн. який є меншим ніж передбачено положеннями Кодексу України з процедур банкрутства (п. 12 ч. 3 ст. 116 та абз. 3 ч. 2 ст. 30 Кодексу), а саме 43593 грн.
Натомість, згідно з положеннями Кодексу України з процедур банкрутства заявник зобов'язаний здійснити авансування виключно основної винагороди арбітражному керуючому, конкретний розмір якої визначено ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства.
Крім того, п. 16 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення", на яку здійснюється посилання боржником, також встановлено гарантування виплати винагороди арбітражному керуючому за виконання покладених на нього обов'язків на умовах, визначених угодою, тоді як нормами КУзПБ не передбачено можливості зменшення розміру оплати за надання послуг арбітражним керуючим
З огляду на зазначене, суд не приймає вищезазначений договір, як належний доказ альтернативного виконання обов'язку щодо здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого.
Окрім цього, пунктом 11 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Згідно ч. 5 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Положеннями частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено обов'язок боржника надати повну і достовірну інформацію як про власний майновий стан, так і членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства), а в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Відповідно до п.п. 8, 9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). У разі відсутності майна та/або коштів у боржника або членів його сім'ї у відповідному рядку декларації проставляється прочерк «-».
Верховний Суд у постанові від 05.10.2023 у справі № 922/2788/21 зазначив, що боржник має надати відповідні пояснення щодо відсутності інформації про майно і доходи членів сім'ї в офіційних джерелах та надати відповідні докази звернення до членів сім'ї стосовно надання відповідної інформації. Це буде запорукою зловживань з боку боржників, які лише заявляють про те, що член сім'ї не надав інформацію.
Отримання інформації щодо членів сім'ї може здійснюватися боржником альтернативним способом, як безпосередньо від членів сім'ї та і з офіційних джерел, зокрема з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державному реєстрі повітряних суден України, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку Інформація про власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств та інших (подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 19.06.2025 у справі № 904/1307/24).
Так, у справі № 910/6639/20, Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів та належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
На переконання суду, коло членів сім'ї боржника в частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено у зв'язку із встановленням його обов'язку подати декларацію про майновий стан боржника за відповідною формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, як додаток до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Подання декларації про майновий стан боржника полягає у необхідності підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/6639/20 також зазначила, що включення до кола членів сім'ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов'язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов'язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов'язками.
З матеріалів заяви вбачається, що боржником долучено до заяви декларації про майновий стан: за 2023-2025 роки.
Відповідно до змісту наданих декларацій про майновий стан боржника, заявником у відповідних рядках декларацій зазначено «Член сім'ї не надав інформацію», «-».
Господарським судом Сумської області в ухвалі від 28.01.2026 встановлено, що заявником не додано до заяви доказів звернення до відповідних офіційних джерел та обґрунтувань об'єктивної неможливості отримання інформації з офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна була йому для заповнення розділів декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
У заяві про усунення недоліків заявником зазначено, що члени сімї відмовились надавати інформацію, а державою не забезпечено можливість звичайній фізичній особі отримати такі відомості з офіційних джерел, оскільки таких джерел не існує.
Судом враховано про відсутність в матеріалах заяви доказів звернення заявника безпосередньо до членів сім'ї за відповідною інформацією, а також відсутність інших доказів вжиття заявником заходів, спрямованих на отримання відповідної інформації щодо майнового стану членів сім'ї, яка необхідна була для заповнення розділів декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
В ухвалі від 28.01.2026 суд зазначав про необхідність надання заявником актуальної інформації від фінансових установ щодо наявності залишку непогашеної заборгованості на дату звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та Конкретизований список боржників, в якому зазначити суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язаннями та суми неустойки (штрафу, пені) окремо.
Натомість заявник до заяви про усунення недоліків фактично надав Конкретизований список кредиторів, який надавав і до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Письмових відомостей щодо розміру щомісячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань перед банківською установою та мікрофінансовими установами, перелік яких наданий в заяві та письмових відомостей про припинення упродовж двох місяців погашення кредитів чи інших планових платежів що становлять більше 50 відсотків місячних платежів заявник взагалі суду не надав.
Отже, заявником не усунуто недоліки, визначені в ухвалі суду від 28.01.2026.
З урахуванням наведено, оскільки заявником не усунуто недоліки заяви в строк, встановлений судом, що унеможливлює прийняття заяви до розгляду, відтак заява фізичної особи ОСОБА_2 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику.
Згідно з ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Крім цього, суд вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що відповідно до ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Оскільки Заява про неплатоспроможність боржника від 26.01.2026 (вх. № 347 від 27.01.2026) з додатками була надіслана до Господарського суду Сумської області через систему “Електронний суд», фізично заява з додатками (в паперовому вигляді) не повертається заявнику, а лише надсилається Ухвала про повернення заяви.
Керуючись ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства, ч. 6 ст. 12, ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про неплатоспроможність боржника із доданими до неї документами повернути заявнику без розгляду.
2. Повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвала підписана суддею10.02.2026.
СуддяВ.М. Ковтун