65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"09" лютого 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4224/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №916/4224/25
за позовом: Південнівської міської ради Одеського району Одеської області (65481, Одеська обл., Одеський р-н, м. Південне, просп. Григорівського десанту, буд. 18, код ЄДРПОУ 21018103)
до відповідача: Приватного підприємства “Ресурс Югстрой» (65481, Одеська обл., Одеський р-н, м. Південне, просп. Миру, буд. 19, код ЄДРПОУ 35056552)
про стягнення 337401,61 грн., -
Суть спору: Південнівська міська рада Одеського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства “Ресурс Югстрой» про стягнення 337401,61 грн., з яких: 271118,40 грн. основного боргу, 38929,37 грн. пені, 20983,26 грн. інфляційних втрат та 6370,58 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставину порушення відповідачем укладеного між сторонами договору №19/14-01-41 від 01.06.2017 про пайову участь (внесок) замовника (юридичною, фізичною особою) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2025 матеріали позовної заяви за вх.№4345/25 від 17.10.2025 розподілено судді Степановій Л.В. із визначенням Єдиного унікального номеру судової справи №916/4224/25.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області №251 від 23.10.2025 призначено повторний автоматизований розподіл позовних матеріалів за вх.№4345/25 від 17.10.2025 (справа №916/4224/25) у зв'язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 21.10.2025 №2163/0/15-25 “Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Одеської області у зв'язку з поданням заяви про відставку».
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2025 матеріали позовної заяви за вх.№4345/25 від 17.10.2025 (справа №916/4224/25) розподілено судді Бездолі Ю.С.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4224/25; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз?яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч.7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
28.10.2025 ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 було доставлено позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного документу. Відповідно до п.2 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Відтак, господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про розгляд даної справи господарським судом. За таких обставин судом забезпечено сторонам можливість на вчинення дій, подання позицій по суті справи під час розгляду справи судом, оскільки судом належним чином повідомлено сторін про розгляд справи і в такий спосіб забезпечено належні процесуальні гарантії для можливості вчинення процесуальних дій.
12.12.2025 за вх.№39940/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які долучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, зокрема, наступне:
- договір укладено щодо об'єкта “Будівництво двосекційного триповерхового корпусу №31 з апартаментами», тоді як дозвіл на будівництво видано на інший об'єкт з істотно відмінними характеристиками - “Нове будівництво односекційного чотири/п'ятиповерхового корпусу з апартаментами та громадськими приміщеннями №31 за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Іванова»;
- така невідповідність секційності, поверховості та загальних параметрів свідчить про те, що фактичний об'єкт будівництва не збігається з тим, щодо якого сторони уклали договір; за відсутності тотожності предмета будівництва вказаний договір пайової участі не може підлягати виконанню;
- на об'єкт “Будівництво двосекційного триповерхового корпусу №31 з апартаментами за адресою: м. Южне Одеської області, вул. Іванова (Новобілярська)» відповідачем не було отримано дозволу на початок будівництва та відповідно акту готовності, а відповідно і немає підстав для сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста, так як згідно пункту 1 Графіку оплати коштів пайової участі (внеску) замовників у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, який є невід'ємною частиною договору;
- позивач посилається на договір №19/14-01-41 від 01.06.2017 як на підставу для виникнення обов'язку зі сплати пайового внеску, однак з часу укладення договору законодавство України, що регулює питання пайової участі, зазнало суттєвих змін; Законом №132-ІХ від 20.09.2019 скасовано обов'язок щодо сплати пайової участі з 01.01.2020, а статтю 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» виключено;
- 01.06.2017 між сторонами було укладено декілька договорів про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, які стосувалися того ж самого будівельного комплексу; при цьому інші договори пайової участі, укладені 01.06.2017, були розірвані за згодою сторін, що відповідає вимогам статей 651, 653 Цивільного кодексу України та підтверджується відповідним рішенням Южненської міської ради№1702-VII від 29.03.2024 і доданими до матеріалів справи документами; водночас договір №19/14-01-41 від 01.06.2017 Южненською міською радою не було розірвано попри наявність тотожних правових і фактичних підстав для його розірвання; більше того, з рішення Южненської міської ради вбачається, що орган місцевого самоврядування не зміг прийняти рішення щодо розірвання зазначеного договору, що підтверджується листом Виконавчого комітету Південнівської міської ради Одеського району Одеської області №233/20-06-02 від 21.02.2025; при цьому підстави для розірвання договору №19/14-01-41 є ідентичними підставам, наведеним у рішенні Южненської міської ради №1702-VII від 29.03.2024, яким були розірвані інші договори пайової участі, укладені у той самий день та щодо того ж будівельного комплексу;
- вибіркове застосування позивачем підходів до розірвання договорів, укладених в один день, щодо одного будівельного комплексу та за однакових правових підстав, порушує принципи правової визначеності, рівності сторін та правомірних очікувань, а також не може створювати для відповідача будь-яких чинних або штучно збережених зобов'язань, зокрема після законодавчого скасування пайової участі з 01.01.2020;
- отримання дозволу на виконання будівельних робіт ПП “Ресурс Югстрой» 13.04.2022 на об'єкт “Нове будівництво односекційного чотири/п'ятиповерхового корпусу з апартаментами та громадськими приміщеннями №31» після скасування пайової участі свідчить про відсутність правових підстав для виникнення зобов'язання та взагалі укладання договору про пайову участь (внесок) замовника (юридичною, фізичною особою) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста на даний об'єкт будівництва; інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації, про що запис відсутній.
Відповідь на відзив до суду від позивача не надійшла, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
У зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 12 січня 2026 року №40/2026, затвердженим Законом України від 14.01.2026 №4757-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.
Справа №916/4224/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов?язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв?язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від учасників справи не надійшло.
У відповідності до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Повне рішення складено 09.02.2026 з урахуванням також введення в м. Одесі графіків відключень електроенергії через масовані атаки країни-агресора, обстріл об?єктів критичної інфраструктури, тривалу відсутність електроенергії у суді.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
01.06.2017 між Южненською міською радою (нині - Південнівська міська рада Одеського району Одеської області) (позивач) та Приватним підприємством “Ресурс Югстрой» (замовник, відповідач) був укладений договір про пайову участь (внесок) замовника (юридичною, фізичною особою) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного (нині - місто Південне) №19/14-01-41.
Відповідно до п.п. 1.1-1.4 договору предметом даного договору є пайовий внесок замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного при здійсненні будівництва об'єкта містобудування на умовах, визначених цим договором; назва та місце розташування об'єкта містобудування - Будівництво двосекційного триповерхового корпусу №31 з апартаментами, за адресою: м. Южне Одеської області, вул. Іванова (Новобілярська); цільове призначення об'єкта містобудування - об'єкт рекреації; початок будівництва - IV квартал 2019 року, завершення будівництва - IV квартал 2020 року.
Згідно з п.2.1 договору замовник перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного у розмірі 250174,56 грн. на рахунок міської ради відповідно до розрахунку (згідно з додатком №1) згідно з графіком (додатком №2).
За п.2.2 договору так як попередній розрахунок величини пайової участі було проведено відповідно до наданих замовником укрупнених показників вартості будівництва, такий розрахунок підлягає уточненню з урахуванням фактичної загальної кошторисної вартості будівництва.
Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору Южненська міська рада проводить розрахунок пайового внеску та контролює виконання умов договору; Южненська міська рада зобов'язується прийняти у комунальну власність інженерні мережі та/або об'єкти інженерної інфраструктури, збудовані замовником відповідно до проектної документації та технічних умов наданих комунальними підприємствами м. Южного поза межами земельної ділянки, відведеної замовнику під забудову та відшкодувати замовнику вартість їх будівництва за рахунок зменшення величини пайової участі.
Відповідно до п.4.3 договору у випадку несвоєчасного внесення коштів як пайової участі в розвитку інфраструктури замовник сплачує пеню в розмірі двух ставок НБУ від суми пайової участі, визначеної п.2.1 розділу 2 цього договору, за кожний день прострочення платежу, що діє на момент прострочення виконання зобов'язання.
За п.п. 5.1, 5.2 договору зміни і доповнення до цього договору вносяться за взаємною згодою сторін шляхом укладання відповідних угод, які є невід'ємною частиною цього договору, або в судовому порядку; одностороння зміна умов або одностороння відмова від цього договору не допускається.
Згідно з п.5.5 договору договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до повного його виконання.
Додаток №1 договору №19/14-01-41 визначає розрахунок величини пайової участі (внеску) замовників (юридичних, фізичних осіб) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного на підставі затвердженої в установленому порядку проектної документації, відповідно до якого:
- земельна ділянка, на якій планується здійснити будівництво об'єкта, розташована у рекреаційній зоні згідно з умовним поділом зон забудови міста Южного; розрахунок здійснено на підставі укрупнених показників вартості будівництва, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №102 від 03.05.2017; згідно із попереднім розрахунком загальна кошторисна вартість об'єкта будівництва становить 8839152 грн. 00 коп.; витрати на виділення або придбання земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж, споруд та транспортних комунікацій згідно з наданою замовником документацією становить 500000 гривень 00 коп.;
- розмір пайового внеску замовників під час будівництва об'єктів, кошторисна вартість яких визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, здійснюється за формулою: ПУ = (ЗКВБ - Вз - Вбм - Вім ) х 3%, де: ПУ - розмір пайової участі, ЗКВБ - загальна кошторисна вартість будівництва, Вз - витрати, пов'язані з придбанням та виділенням земельної ділянки - 0 грн., Вбм - витрати, пов'язані зі звільненням будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, що включають також вартість придбання знесеного майна, Вім - витрати на влаштування позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій, 3% - величина пайової участі від загальної вартості будівництва, визначена згідно з Порядком; ПУ = (8839152 - 0 - 0 - 500000) х 3% = 250174 грн. 56 коп.
Додаток №2 до договору №19/14-01-41 визначає графік оплати коштів пайової участі (внеску) замовників (юридичних, фізичних осіб) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, відповідно до якого: оплату за договором буде здійснено щоквартальними платежами, рівними долями з дати отримання дозволу на виконання будівельних робіт та до введення об'єкту в експлуатацію.
Рішенням Южненської міської ради №1194-VII від 22.11.2018 було вирішено внести зміни до договору пайової участі (внеску) замовника (юридичною, фізичною особою) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного №19/14-01-41 від 01.06.2017, в частині термінів будівництва.
03.12.2018 між Южненською міською радою (нині - Південнівська міська рада Одеського району Одеської області) (позивач) та Приватним підприємством “Ресурс Югстрой» (замовник, відповідач) була укладена додаткова угода до договору №19/14-01-41, в якій сторони домовились змінити термін будівництва в п.1.4 договору №19/14-01-41 від 01.06.2017, а саме: початок будівництва - IV квартал 2020 року, завершення будівництва - IV квартал 2021 року.
В матеріалах справи наявний дозвіл на виконання будівельних робіт від 13.04.2022 №ОД012220405286, наданий Управлінням архітектури та містобудування Южненської міської ради замовнику - Приватному підприємству “Ресурс Югстрой», генеральному підряднику Приватному підприємству “Будівельний департамент “Південна Пальмира»:
- найменування об'єкта будівництва: Нове будівництво, односекційний чотири/п'ятиповерховий корпус з апартаментами та громадськими приміщеннями №31, за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Іванова;
- місце розташування об'єкта будівництва: 65481, Одеська обл., Одеський район, Южненська територіальна громада, м. Южне, вул. Іванова;
- вид будівництва: Нове будівництво;
- код об'єкта: 1212.9 Інші будівлі для тимчасового проживання;
- клас наслідків відповідальності СС2.
У листі від 21.05.2024 №21/05 відповідач - ПП “Ресурс Югстрой» просив позивача, зокрема, розірвати договір про пайову участь (внесок) замовника (юридичною, фізичною особою) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного №19/14-01-41 від 01.06.2017, у зв'язку з тим, що розпочато фактично будівництво та отримано дозвільний документ на будівництво 13.04.2022 (№ОД012220405286), тобто після скасування оплати пайової участі, прийняття та введення в дію Закону №132-ІХ від 20.09.2019, а також отримані нові МБУО від 27.08.2021 (№31-М) у зв'язку з коригуванням проектної документації по вищезазначеному об'єкту.
Рішенням Южненської міської ради Одесьокого району Одеської області №1916-VIIІ від 14.11.2024 перейменовано Южненську міську раду Одеського району Одеської області у Південнівську міську раду Одеського району Одеської області.
Відповідно до акта готовності об'єкта до експлуатації від 20.11.2024:
- найменування закінченого будівництвом об'єкта згідно з проектом: Нове будівництво, односекційний чотири/п'ятиповерховий корпус з апартаментами та громадськими приміщеннями №31, за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Іванова;
- черги, пускові комплекси: без черг та пускових комплексів;
- вид будівництва: Нове будівництво;
- клас наслідків відповідальності СС2;
- місце розташування об'єкта будівництва: 65481, Одеська обл., Одеський район, Южненська територіальна громада, м. Южне, вул. Іванова;
- документ, що дає право на виконання будівельних робіт: від 13.04.2022 №ОД012220405286, від 16.08.2023 №ОД012220405286-1;
- будівельні роботи виконано у строк: початок робіт - квітень 2022 року; закінчення робіт - листопад 2024 року;
- кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією на будівництво становить 0 тис. гривень, у тому числі витрати на будівельні роботи 0 тис. гривень, витрати на машини, обладнання та інвентар 0 тис. гривень; вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію: 9537,28 тис. гривень, у тому числі виграти на будівельні роботи 0 тис. гривень, витрати на машини, обладнання та інвентар 0 тис.гривень;
- у п.12 акту визначено: “кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до договору, укладеного»; “пункт 13 розділу І Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ІХ від 20.09.2019 не сплачується»;
- інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою: кадастровий номер 5111700000:02:006:0237.
В матеріалах справи наявний сертифікат №ОД122241120579 від 02.12.2024, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації:
- найменування об'єкта згідно з проектом: Нове будівництво, односекційний чотири/п'ятиповерховий корпус з апартаментами та громадськими приміщеннями №31, за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Іванова;
- вид будівництва: Нове будівництво;
- місце розташування об'єкта: 65481, Одеська обл., Одеський район, Южненська територіальна громада, м. Южне, вул. Іванова;
- основні показники об'єкта: ТІ01:4797-2765-2064-5700, односекційний чотири/п'ятиповерховий корпус з апартаментами та громадськими приміщеннями №31: загальна площа приміщень 4905,8 кв.м, кількість поверхів, од (4/5+мансарда) - 5, площа забудови 1335,4 кв.м, корисна - 4361,9 кв.м, загальна площа будівлі - 4905,8 кв.м, цокольний поверх, од (підвал) - 1035,7; площа приміщень загального користування (в тому числі допоміжних) - 543,5 кв.м, висота будівлі - 20,2 м, загальний будівельний об'єм - 17554,17 м3;
- замовник об'єкта: Приватне підприємство “Ресурс Югстрой».
У листі від 21.02.2025 №233/20-06-02 позивач, у відповідь на лист відповідача від 21.05.2024 №21/05 повідомив, зокрема, що в кінці 2024 року Южненська міська рада не змогла прийняти рішення при голосуванні по проекту рішення, підготовленого відповідно до листа від 21.05.2024, у зв'язку з чим договори пайової участі, зокрема, №19/14-01-41 від 01.06.2017, залишився чинним та повинен виконуватись.
Відповідно до довідки начальника фінансового управління Південнівської міської ради від 03.09.2025 №773/13-04, за договором пайової участі №19/14-01-41 від 01.06.2017 до бюджету Южненської міської територіальної громади кошти не надходили.
У листі від 05.09.2025 №395/07-01-04 позивач запропонував відповідачу в 10-ти денний термін (з дня отримання листа) вжити заходів та добровільно погасити заборгованість по сплаті пайового внеску за договором №19/14-01-41 від 01.06.2017 у загальному розмірі 337401,61 грн., в тому числі нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат.
В матеріалах справи наявні надані відповідачем наступні документи:
- заява ПП “Ресурс Югстрой» від 24.03.2023 до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Южненської міської ради про внесення змін до договору №19/14-01-41 від 01.06.2017 про пайову участь;
- лист начальника управління архітектури та містобудування Южненської міської ради від 11.05.2023, в якому повідомлено ПП “Ресурс Югстрой», зокрема, що відсутні зобов'язання щодо сплати пайової участі по об'єктам індивідуальним дачним будинкам, що будувалися та будуються на земельних ділянках за кадастровими номерами: 5111700000:02:006:0243, 5111700000:02:006:0241, 5111700000:02:006:0245, 5111700000:02:006:0238, 5111700000:02:006:0233;
- рішення Южненської міської ради Одеського району Одеської області №1702-VIIІ від 29.03.2024, яким, розглянувши лист директора приватного підприємства “РЕСУРС ЮГСТРОЙ» Клішина О.І. №96 від 27.02.2024, беручи до уваги, що дозвіл на будівництво апартаментів відповідно до перелічених договорів на час скасування пайової участі не було оформлено, окрім того земельну ділянку, на якій були оформленні об?єкти будівництва, було поділено Южненською міською радою й відповідно вихідні дані, оформленні відповідно до договорів пайової участі, було анульовано та оформлено замовником нові вихідні дані після скасування пайової участі, враховуючи ст. 509, 530, 598 Господарського кодексу України, підпункт 3 пункту 2 розділу ІІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-IX, частину першу ст. 606 Цивільного кодексу України» та ст. 31 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», Южненська міська рада вирішила: розірвати договори пайової участі (внеску) замовника (юридичною, фізичною особою) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного №21/14-01-41 від 06.06.2017, №23/14-01-41 від 06.06.2017, №24/14-01-41 від 06.06.2017, №25/14-01-41 від 06.06.2017, №27/14-01-41 від 06.06.2017, №26/14-01-41 від 06.06.2017;
- заява ПП “Ресурс Югстрой» №107 від 09.09.2024 до начальника управління архітектури та містобудування Южненської міської ради, в якій відповідач просив надати лист-підтвердження щодо відсутності договору та обов?язків зі сплати про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного у ПП “Ресурс Югстрой» щодо об?єкту: Нове будівництво, односекційний/п?ятиповерховий корпус з апартаментами та громадськими приміщеннями №31, за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Іванова, кадастровий номер 5111700000:02:006:0237, договір оренди землі № б/н від 07.07.2021.
У позовній заяві позивачем наведено розрахунок:
- остаточного розміру пайового внеску у розмірі 271118,40 грн. (ПУ = (9537280 - 0 - 0 - 500000) х 3%;
- 20983,26 грн. інфляційних втрат (з 20.11.2024 по 01.09.2025); 6370,58 грн. 3% річних (з 20.11.2024 по 01.09.2025); 38929,37 грн. пені (з 20.11.2024 по 01.09.2025).
Несплата відповідачем пайового внеску за договором №19/14-01-41 від 01.06.2017 стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 271118,40 грн. основного боргу, 38929,37 грн. пені, 20983,26 грн. інфляційних втрат та 6370,58 грн. 3% річних.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов?язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов?язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов?язання.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» (була чинна станом на дату укладення договору між сторонами, а в подальшому була виключена на підставі Закону №132-IX від 20.09.2019) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва:
1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;
3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;
4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;
5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;
6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури;
7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;
8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;
9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
10) об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків. Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту. Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
01 січня 2020 року набули чинності норми Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20 вересня 2019 року №132-IX, якими статтю 40 Закону №3038-VI виключено.
Відповідно до п.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №132-IX цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пункту 3 розділу I цього Закону, який набирає чинності через один місяць з дня опублікування цього Закону; 2) пунктів 10-13 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2020 року; 3) підпунктів 1-7 пункту 18 розділу I цього Закону, які набирають чинності через п'ять місяців з дня опублікування цього Закону.
Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №132-IX договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Установити, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
2) пайова участь не сплачується у разі будівництва:
об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;
будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;
індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;
об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;
об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури;
об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;
об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;
об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;
об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;
об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;
об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);
3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Зі змісту статті 40 Закону №3038-VI, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин та укладення спірного договору, випливає, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов'язковим на підставі закону. Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 8 жовтня 2019 року у справі №911/594/18 (провадження №12-81гс19), від 22 серпня 2018 року у справі №339/388/16-ц (провадження №14-261цс18), від 22 вересня 2021 року у справі №904/2258/20 (провадження №12-34гс21).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.07.2022 по справі №910/9548/21 зазначено наступне:
- нормами статті 40 Закону №3038-VI було визначено обов'язок у передбачених цим Законом випадках щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об'єкта в експлуатацію, а також обов'язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі); при цьому, частиною дев'ятою статті 40 Закону № 3038-VI було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію; відповідно до Закону № 132-IX статтю 40 Закону № 3038-VI було виключено з 1 січня 2020 року;
- таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону № 3038-VI обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати;
- разом з тим, абзацом першим пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX визначено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання;
- з урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко визначено підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об'єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме:
- системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
- відтак колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію; такі висновки Верховного Суду у цій справі відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону № 3038-VI) обов'язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов'язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об'єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі;
- таким чином, касаційний суд зауважує, що випадку, якщо замовниками вищевказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, ураховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України;
- також суд вважає за необхідне зазначити, що Закон №132-IX не врегульовує питання пайової участі у випадку, коли будівництво об'єкта розпочато після 01.01.2021; при цьому, у правовому регулюванні правовідносин щодо пайової участі замовника будівництва об'єкта, зведення якого розпочато після 01.01.2021, варто враховувати локальні нормативні акти органів місцевого самоврядування та норми Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», підпункт 5 пункту “а» статті 28 якого серед власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів міських рад передбачає залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2025 по справі №910/9916/24 вказано, що:
- законодавцем під час внесення змін до Закону №3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону №132-IX) було чітко визначено підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об'єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме: - договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог статті 40 Закону № 3038-VI, залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абзац перший пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX). Тобто істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними; - якщо станом на 01.01.2020 такі об'єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону №3038-VI обов'язок щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов'язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавцем було визначено нормативне регулювання таких правовідносин прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX. Зокрема абзацом 2 пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX визначено розмір та порядок пайової участі замовників будівництва;
- отже, розмір та порядок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту без відповідної вказівки у законі не можуть по-новому визначатись нормами абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, якщо відповідні істотні умови були визначені укладеним до 01.01.2020 договором про пайову участь, який згідно абзацу першого вказаного пункту Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX є дійсним та продовжує свою дію до моменту його повного виконання;
- наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими;
- ураховуючи правові висновки, наведені у пунктах 8.32 та 8.34.1 цієї постанови (від 20.07.2022 по справі №910/9548/21), для застосування статті 1212 ЦК України необхідним є встановлення такої обставини як неукладення забудовником відповідного договору до 01.01.2020, оскільки, у разі наявності такого правочину, його істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними, так і правильного визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ч.1 та 2 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов?язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: “баланс імовірностей» (balance of probabilities) або “перевага доказів» (preponderance of the evidence); “наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); “поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об?єктивного з?ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов?язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п.36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (див. рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії», №49684/99, п.30, від 27.09.2001).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Проніна проти України» від 18.07.2006 та у справі “Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов?язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Господарський суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, яка виникла на підставі укладеного між сторонами договору №19/14-01-41 від 01.06.2017 про пайову участь (внесок) замовника (юридичною, фізичною особою) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного (нині - місто Південне Одеської області).
Так, договором №19/14-01-41 від 01.06.2017 та додатками до нього сторонами було узгоджено наступні умови:
- предметом даного договору є пайовий внесок замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного при здійсненні будівництва об'єкта містобудування на умовах, зазначених цим договором; назва та місце розташування об'єкта містобудування - Будівництво двосекційного триповерхового корпусу №31 з апартаментами, за адресою: м. Южне Одеської області, вул. Іванова (Новобілярська); цільове призначення об'єкта містобудування - об'єкт рекреації; початок будівництва - IV квартал 2019 року, завершення будівництва - IV квартал 2020 року; в подальшому 03.12.2018, шляхом укладення додаткової угоди змінено терміни будівництва: початок будівництва - IV квартал 2020 року, завершення будівництва - IV квартал 2021 року;
- замовник перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного у розмірі 250174,56 грн. на рахунок міської ради відповідно до розрахунку (згідно з додатком №1) згідно з графіком (додатком №2);
- так як попередній розрахунок величини пайової участі було проведено відповідно до наданих замовником укрупнених показників вартості будівництва, такий розрахунок підлягає уточненню з урахуванням фактичної загальної кошторисної вартості будівництва;
- відповідно до п.4.3 договору у випадку несвоєчасного внесення коштів як пайової участі в розвитку інфраструктури замовник сплачує пеню в розмірі двух ставок НБУ від суми пайової участі, визначеної п.2.1 розділу 2 цього договору, за кожний день прострочення платежу, що діє на момент прострочення виконання зобов'язання;
- зміни і доповнення до цього договору вносяться за взаємною згодою сторін шляхом укладання відповідних угод, які є невід'ємною частиною цього договору, або в судовому порядку; одностороння зміна умов або одностороння відмова від цього договору не допускається;
- договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до повного його виконання;
- згідно із попереднім розрахунком загальна кошторисна вартість об'єкта будівництва становить 8839152 грн. 00 коп.; витрати на виділення або придбання земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж, споруд та транспортних комунікацій згідно з наданою замовником документацією становить 500000 гривень. 00 коп.;
- розмір пайового внеску замовників під час будівництва об'єктів, кошторисна вартість яких визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, здійснюється за формулою: ПУ = (ЗКВБ - Вз - Вбм - Вім ) х 3%, де: ПУ - розмір пайової участі, ЗКВБ - загальна кошторисна вартість будівництва, Вз - витрати, пов'язані з придбанням та виділенням земельної ділянки - 0 грн., Вбм - витрати, пов'язані зі звільненням будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, що включають також вартість придбання знесеного майна, Вім - витрати на влаштування позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій, 3% - величина пайової участі від загальної вартості будівництва, визначена згідно з Порядком; ПУ = (8839152 - 0 - 0 - 500000) х 3% = 250174 грн. 56 коп.;
- оплату за договором буде здійснено щоквартальними платежами, рівними долями з дати отримання дозволу на виконання будівельних робіт та до введення об'єкту в експлуатацію.
Так, як було встановлено судом:
- 13.04.2022 Приватним підприємством “Ресурс Югстрой» (відповідач) отримано дозвіл на виконання будівельних робіт №ОД012220405286 (найменування об'єкта будівництва: Нове будівництво, односекційний чотири/п'ятиповерховий корпус з апартаментами та громадськими приміщеннями №31, за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Іванова);
- відповідно до акта готовності об'єкта до експлуатації від 20.11.2024: найменування закінченого будівництво об'єкта згідно з проектом: Нове будівництво, односекційний чотири/п'ятиповерховий корпус з апартаментами та громадськими приміщеннями №31, за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Іванова; документ, що дає право на виконання будівельних робіт: від 13.04.2022 №ОД012220405286, від 16.08.2023 №ОД012220405286-1; будівельні роботи виконано у строк: початок робіт - квітень 2022 року; закінчення робіт - листопад 2024 року; кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією на будівництво становить 0 тис. гривень, у тому числі витрати на будівельні роботи 0 тис. гривень, витрати на машини, обладнання та інвентар 0 тис. гривень; вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію, 9537,28 тис. гривень, у тому числі виграти на будівельні роботи 0 тис. гривень, витрати на машини, обладнання та інвентар 0 тис.гривень; у п.12 акту визначено: “кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до договору, укладеного»; “пункт 13 розділу І Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ІХ від 20.09.2019 не сплачується»; - інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою: кадастровий номер 5111700000:02:006:0237;
- сертифікатом №ОД122241120579 від 02.12.2024 засвідчено відповідність закінченого будівництва об'єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації (найменування об'єкта згідно з проектом: Нове будівництво, односекційний чотири/п'ятиповерховий корпус з апартаментами та громадськими приміщеннями №31, за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Іванова).
Господарський суд також враховує, що у листі від 21.05.2024 №21/05 відповідач - ПП “Ресурс Югстрой» просив позивача, зокрема, розірвати договір про пайову участь (внесок) замовника (юридичною, фізичною особою) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного №19/14-01-41 від 01.06.2017, у зв'язку з тим, що фактично розпочато будівництво та отримано дозвільний документ на будівництво 13.04.2022 (№ОД012220405286), тобто після скасування оплати пайової участі, прийняття та введення в дію Закону №132-ІХ від 20.09.2019, а також отримані нові МБУО від 27.08.2021 (№31-М) у зв'язку з коригуванням проектної документації по вищезазначеному об'єкту.
Натомість у листі від 21.02.2025 №233/20-06-02 позивач, у відповідь на лист відповідача від 21.05.2024 №21/05, повідомив, зокрема, що в кінці 2024 року Южненська міська рада не змогла прийняти рішення при голосуванні по проекту рішення, підготовленого відповідно до листа від 21.05.2024, у зв'язку з чим договори пайової участі, зокрема договір №19/14-01-41 від 01.06.2017 залишився чинним та повинен виконуватись.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов наступних висновків:
- в матеріалах справи відсутні відомості про розірвання чи визнання недійсним укладеного між сторонами договору №19/14-01-41 від 01.06.2017;
- з огляду на положення пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №132-IX, якими визначено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання, господарський суд вказує, що укладений між сторонами договір є дійсним до моменту його повного виконання;
- виконанням договору в даному випадку має бути сплата відповідачем коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного (нині - місто Південне Одеської області) у розмірі 250174,56 грн., при цьому попередній розрахунок величини пайової участі було проведено відповідно до наданих замовником укрупнених показників вартості будівництва, такий розрахунок підлягав уточненню з урахуванням фактичної загальної кошторисної вартості будівництва;
- в матеріалах справи відсутні належним чином оформлені зміни і доповнення до договору щодо розрахунку змін величини пайової участі, з урахуванням отримання відповідачем нових МБУО у зв'язку з коригуванням проектної документації, про які вказував відповідач у листі від 21.05.2024 №21/05; окрім того, в матеріалах справи відсутній уточнений розмір величини пайової участі з урахуванням фактичної загальної кошторисної вартості будівництва, розрахунок якого повинен був бути здійснений на підставі наданих відповідачем даних, проте докази надання відповідачем таких даних для здійснення такого уточнення в матеріалах справи відсутні;
- замість надання уточнених даних для розрахунку змін величини пайової участі до спірного договору після коригуванням проектної документації, відповідачем було подано лист від 21.05.2024 №21/05 про розірвання договору із посиланням на скасування оплати пайової участі, прийняття та введення в дію Закону №132-ІХ від 20.09.2019, натомість відповідачем не враховано, що вказаним Законом визначено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання;
- те, що будівництво розпочалось у 2022 році, не звільняє відповідача від обов'язку виконання своїх зобов'язань за укладеним та діючим договором №19/14-01-41 від 01.06.2017 щодо сплати пайового внеску;
- виходячи з наявних матеріалів справи, початком виникнення зобов'язання у відповідача по оплаті за договором є дата отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а саме - 13.04.2022, а строк остаточного виконання зобов'язання пов'язаний з датою введення об'єкту в експлуатацію, тобто до 20.11.2024, а тому починаючи з 21.11.2024 у відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов'язання;
- позивачем розраховано суму пайового внеску у розмірі 271118,40 грн. (ПУ = (9537280 - 0 - 0 - 500000) х 3%, при цьому за величину ЗКВБ (загальної кошторисної вартості будівництва) взято дані, які вказані в акті готовності об'єкта до експлуатації від 20.11.2024 щодо вартості основних фондів, які приймаються в експлуатацію (9537,28 тис. грн.), натомість суд вважає, що вказана сума не може бути визнана як загальна кошторисна вартість будівництва та бути обрахована в якості визначення суми пайового внеску, оскільки вказана сума є вартістю основних фондів, які приймаються в експлуатацію, а не ЗКВБ, а також у зв'язку з тим, що відповідачем не було подано, а сторонами належними чином не було узгоджено нові показники вартості будівництва та не було здійснено уточнений розрахунок;
- у зв'язку з чим, господарський суд дійшов висновку, що за спірним договором підлягають сплаті відповідачем кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южного (нині - місто Південне Одеської області) у розмірі 250174,56 грн., які були узгоджені сторонами у договорі.
Проаналізувавши наявні у справі докази, господарський суд дійшов висновку, що в порушення вищевказаних норм законодавства та умов договору №19/14-01-41 від 01.06.2017, відповідачем у строк до 20.11.2024 (момент введення в експлуатацію) не було здійснено оплату пайового внеску у розмірі 250174,56 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем наявна заборгованість на вказану суму, з огляду на що господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Південнівської міської ради Одеського району Одеської області в даній частині підлягають частковому задоволенню на суму 250174,56 грн., в решті суми основного боргу судом відмовляється.
Іншого сторонами не доведено.
Посилання відповідача на те, що договір пайової участі не може підлягати виконанню через невідповідність секційності, поверховості та загальних параметрів фактичного об'єкта будівництва з тими, щодо яких сторони уклали договір, не приймаються судом до уваги, оскільки:
- адреса будівництва (Одеська обл., м. Южне, вул. Іванова) та номер приміщення (№31) повністю співпадають з укладеним договором №19/14-01-41 від 01.06.2017, а виходячи з наявних матеріалів справи в даному випадку йдеться про один і той самий об?єкт, характеристики якого були змінені, але зобов?язання щодо оплати за пайовий внесок при будівництві якого відповідачем виконані не були, при цьому змін і доповнень до цього договору сторонами за взаємною згодою не внесено, додаткових угод не укладено, натомість відповідач після коригування проектної документації та будучи обізнаним про наявність зобов'язань за укладеним договором виходячи з наявних у справі доказів не звернувся до позивача із пропозицією про внесення змін до договору в частині параметрів об'єкта будівництва;
- у листі від 21.05.2024 №21/05 позивач посилається на договір №19/14-01-41 від 01.06.2017 та вказує про отримання дозвільного документа на будівництво 13.04.2022 (№ОД012220405286), на підставі якого у відповідача і виник обов'язок зі сплати за вказаним договором, а виходячи з позиції самого відповідача фактично підтверджено, що у спірних правовідносинах йдеться про об?єкт будівництва з іншими характеристиками, проте це саме те будівництво, щодо якого спершу сторонами був укладений договір №19/14-01-41 від 01.06.2017, діючий та не виконаний відповідачем.
При цьому, господарський суд звертає увагу, що відмінність в секціях та поверхах не впливає на обов'язок відповідача здійснити оплату пайового внеску, а могло вплинути на розмір такого внеску у випадку ініціювання відповідачем відповідних змін до договору та обсягу своїх зобов?язань, уточнення розрахунку, проте такого ані відповідачем, ані позивачем не зроблено, у зв'язку з чим зобов?язання за укладеним між сторонами договором в частині розміру пайового внеску залишились сталими і саме на цю суму судом частково задоволено позов в частині стягнення 250174,56 грн. основного боргу.
Посилання відповідача на скасування обов'язку щодо сплати пайової участі з 01.01.2020 у зв'язку з прийняттям Закону України №132-ІХ від 20.09.2019 та виключення ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності», а також на факт отримання дозволу на виконання будівельних робіт 13.04.2022, тобто після скасування пайової участі, - є неспроможними, у зв'язку з тим, що положеннями пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX було визначено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання, що не враховано відповідачем, а нормами ЦК України та укладеного між сторонами договору визначено, що одностороння відмова від виконання своїх зобов'язань за договором не допускається. Отримання дозволу у 2022 році жодним чином не звільняє відповідача від сплати пайової участі за діючим договором №19/14-01-41 від 01.06.2017. Так само не свідчить про відсутність у відповідача зобов'язань зі сплати пайового внеску за спірним договором і відсутність зазначення розміру таких зобов?язань в акті готовності об'єкта до експлуатації вказаного договору.
Посилання відповідача на розірвання інших договорів за іншими об?єктами та на вибіркове застосування позивачем підходів до розірвання договорів, укладених в один день, щодо одного будівельного комплексу та за однакових правових підстав не приймаються судом до уваги, оскільки вказане не стосується предмету розгляду у даній справі.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов?язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов?язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов?язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов?язання.
У ч.6 ст. 231 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов?язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано.
Сплата пені передбачена п.4.3 договору.
За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарським судом враховуються висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах №910/16945/14 та №908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі №918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі №924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов?язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов?язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Як було вказано судом, у позовній заяві позивачем наведено розрахунок: 20983,26 грн. інфляційних втрат (з 20.11.2024 по 01.09.2025); 6370,58 грн. 3% річних (з 20.11.2024 по 01.09.2025); 38929,37 грн. пені (з 20.11.2024 по 01.09.2025).
Натомість при визначенні початку перебігу строку прострочення сплати заборгованості позивачем не враховано, що таке зобов'язання повинно було виконане до введення об'єкта в експлуатацію, тобто до 20.11.2024, отже починаючи з 21.11.2024, з урахуванням положень ст. 253 ЦК України, почалось прострочення виконання грошового зобов'язання.
Окрім того, оскільки судом встановлено, що вірною до стягнення сумою заборгованості є 250174,56 грн., то саме на цю суму необхідно здійснювати нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 по справі №911/952/22 вказала, що застосування в тексті господарського договору формулювання “за кожен день прострочення» не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує її механізм визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором. Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що умовами п.4.3 договору сторонами не було узгоджено збільшення строку (періоду) нарахування пені, а тому позивачем помилково здійснено нарахування пені понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано. Відтак, правильним є нарахування пені з 21.11.2024 по 20.05.2025.
Отже, перевіривши розрахунки позивача, господарський суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 35956,84 грн. пені за період з 21.11.2024 по 20.05.2025, 5857,95 грн. 3% річних за період з 21.11.2024 по 01.09.2025 та 18823,23 грн. інфляційних втрат за період 21.11.2024 по 01.09.2025 (всі нараховані на суму боргу 250174,56 грн.), в решті заявлених позовних вимог в цій частині судом відмовляється з огляду на їх недоведеність.
Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Південнівської міської ради Одеського району Одеської області та стягнення з відповідача 250174,56 грн. основного боргу, 35956,84 грн. пені, 5857,95 грн. 3% річних та 18823,23 грн. інфляційних втрат, в решті позову судом відмовляється.
Іншого сторонами не доведено.
Інші наявні в матеріалах справи докази вищевикладених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Південнівської міської ради Одеського району Одеської області - задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного підприємства “Ресурс Югстрой» (65481, Одеська обл., Одеський р-н, м. Південне, просп. Миру, буд. 19, код ЄДРПОУ 35056552) на користь Південнівської міської ради Одеського району Одеської області (65481, Одеська обл., Одеський р-н, м. Південне, просп. Григорівського десанту, буд. 18, код ЄДРПОУ 21018103) 250174 /двісті п'ятдесят тисяч сто сімдесят чотири/ грн. 56 коп. основного боргу, 35956 /тридцять п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість/ грн. 84 коп. пені, 5857 /п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят сім/ грн. 95 коп. 3% річних, 18823 /вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять три/ грн. 23 коп. інфляційних втрат та 3729 /три тисячі сімсот двадцять дев'ять/ грн. 75 коп. судового збору.
3.В решті позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 09 лютого 2026 р., з урахуванням також введення в м. Одесі графіків відключень електроенергії через масовані атаки країни-агресора, обстріл об?єктів критичної інфраструктури, тривалу відсутність електроенергії у суді.
Суддя Ю.С. Бездоля