65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"09" лютого 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4679/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Зерно" про забезпечення позову №2-177/26 від 06.02.2026 по справі №916/4679/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Зерно" (65014, Одеська обл., місто Одеса, вул.Маразліївська, будинок 1-А, квартира 109)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський комбікормовий завод №1" (65047, Одеська обл., місто Одеса, вул.Грушевського Михайла, будинок 39-И, кабінет 503/8)
про стягнення 24 572 513,65 грн
20.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Зерно" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський комбікормовий завод №1", в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 23 961 975,64 грн, пеню за час прострочення виконання зобов'язання у розмірі 610 538,01 грн, а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору позики №20 від 20.10.2024 в частині повного та своєчасного повернення грошових коштів.
Разом з позовною заявою позивачем надано суду заяву про забезпечення позову, у якій останній просить суд накласти арешт на все нерухоме майно, яке належить на праві власності ТОВ “Одеський комбікормовий завод №1» (код ЄДРПОУ 35697597) до моменту набрання законної сили рішенням у даній справі.
Ухвалою суду від 24.11.2025 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Зерно" про забезпечення позову за вх.№2-4818/25 від 20.11.2025 по справі №916/4679/25.
Враховуючи, що позовні вимоги обмежуються ціною позову, визначеною у розмірі 24 572 513,65 грн, суд зазначив про те, що заявлений позивачем захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно відповідача є неспівмірним заходом забезпечення позову в даному випадку, оскільки заявлений не в межах предмета позову.
Ухвалою суду від 25.11.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Зерно" за вх.№4818/25 від 20.11.2025 залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом: зазначення відомостей про наявність або відсутність у відповідача електронного кабінету; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів усіх письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми з урахуванням зауважень суду; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
28.11.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, згідно якої останній, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, зазначені недоліки усунув.
Ухвалою від 03.12.2025 суд відкрив провадження у справі №916/4679/25, прийняв справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на "22" грудня 2025 р. о 12:00.
В підготовче засідання 22.12.2025 з'явився представник позивача. Відповідач в підготовче засідання не з'явився, водночас про розгляд справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали суду до електронного кабінету, про що в матеріалах справи наявна відповідна довідка.
В підготовчому засіданні представник позивача просив суд відкласти підготовче засідання для надання можливості відповідачу надати суду свою правову позицію.
Суд відклав підготовче засідання, без складання окремого процесуального документу, на 21.01.2026 о 12:00.
05.01.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначає, що, починаючи з 21.10.2024 до 09.10.2025, ТОВ "Агро-Зерно" окремими безготівковими траншами на виконання договору позики перерахувало на користь нашого підприємства ТОВ "Одеський комбікормовий завод №1" грошові кошти на загальну суму 23 961 975,64 грн.
Натомість, відповідач зазначає, що ТОВ "Агро-Зерно" не врахувало п.3.4 договору позики, згідно з яким позичальник має право повертати позикодавцю отримані грошові кошти частинами, розмір яких визначається позичальником самостійно.
При цьому, відповідач зазначає, що 25.04.2025 ТОВ "Одеський комбікормовий завод №l" повернуло ТОВ "Агро-Зерно" 37 000 грн наданої позики.
Крім того, відповідач зазначає, що через обставини збройного конфлікту, які є форс-мажором, ТОВ "Одеський комбікормовий завод №l" не має об'єктивної можливості відразу повернути ТОВ "Агро-Зерно" всю позику у сумі 23 961 975,64 грн одним траншем.
При цьому, відповідач вважає, що позовна заява ТОВ "Агро-Зерно" про стягнення заборгованості є передчасною, а вимога про стягнення пені у сумі 610 538,01 грн за прострочення з 21.10.2025 до 19.11.2025 є необґрунтованою.
Відтак, відповідач зазначає, що по завершенню воєнного стану (форс-мажорної обставини) ТОВ "Одеський комбікормовий завод №l" виконає свої зобов'язання за договором позики у повному обсязі.
12.01.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає про те, що відповідно до пункту 3.3. договору позики №20 від 20.10.2024 строком повернення позики є 20.10.2025. Натомість, з вказаної позики ТОВ “Одеський комбікормовий завод №1» повернуло у строк на користь позивача 37 000 грн, решта суми не була повернута.
При цьому, позивач зауважує, що відповідно до пункту 3.4. договору позики №20 від 20.10.2024 в межах строку, обумовленого в п. 3.3. даного договору (до 20.10.2025 включно), позичальник має право повертати позикодавцю отримані грошові кошти частинами, розмір яких визначається позичальником самостійно.
Крім того, позивач вважає, що посилання відповідача на форс-мажор є спробою уникнути відповідальності за невиконання вчасно грошових зобов'язань і не має жодного фактичного та правового підґрунтя. Більш того, на момент укладення договору позики №20 від 20.10.2024 вже існували обставини введеного воєнного стану.
21.01.2026 в підготовче засідання з'явився представник позивача. Відповідач в підготовче засідання не з'явився, водночас, був повідомлений про розгляд справи належним чином, шляхом направлення ухвали до електронного кабінету.
Судом було з'ясовано думку представника позивача закриття судового засідання та призначення справи до розгляду по суті. Останній проти наведеного не заперечував.
Ухвалою суду від 21.01.2026 закрито підготовче провадження у справі №916/4679/25 та призначено справу №916/4679/25 до розгляду по суті в засіданні суду на "09" лютого 2026 р. о 11:15.
05.02.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача.
У відповідному клопотанні останній зазначає, що він є учасником ТОВ "Одеський комбікормовий завод №l" з часткою у статутному капіталі 50%, при цьому, останній вважає, що сума заборгованості виникла через перевищення директором ТОВ "Одеський комбікормовий завод №l" своїх посадових обов'язків.
ОСОБА_2 також зазначає про фіктивність спору між позивачем та відповідачем, пов'язаність останніх та про те, що у даному випадку наявний корпоративний спір та спроба директора відповідача отримати майно ТОВ "Одеський комбікормовий завод №l".
У вказаному клопотанні останній також просив суд відкласти розгляд справи та залучити у справу Генерального консула Турецької республіки в Одесі.
06.02.2026 до суду від позивача надійшли заперечення проти клопотання ОСОБА_3 про залучення в якості третьої особи, у яких останній зазначає про те, що відповідне клопотання є намаганням відповідача затягнути судовий процес, ухилитись від виконання свої грошових зобов'язань за договором позики №20 від 20.10.2024 та створити перешкоди у своєчасному вирішенні господарського спору. При цьому, предметом спору у цій справі є стягнення грошової заборгованості за договором, що не є корпоративним спором та не стосується внутрішньої організації діяльності ТОВ “Одеський комбікормовий завод №1».
06.02.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній зазначив про те, що через обставини збройного конфлікту, які є форс-мажором, ТОВ "Одеський комбікормовий завод №1" не має об'єктивної можливості відразу повернути ТОВ "Агро-Зерно" всю позику у сумі 23 961 975,64 грн одним траншем. При цьому, на думку відповідача, ТОВ "Одеський комбікормовий завод №1" не потрібно доводити в суді того, що настала визначена у пункті 5.1 договору позики обставина форс-мажору.
06.02.2026 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій останній просить суд:
- накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський комбікормовий завод №1" в межах суми заборгованості 24 572 513,60 грн, які знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову;
- накласти арешт на нерухоме та рухоме майно, земельні ділянки, що належать або підлягають передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Одеський комбікормовий завод №1" в межах суми заборгованості 24 572 513,60 грн, які знаходяться у нього і будуть виявлені відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що ТОВ "Одеський комбікормовий завод №1" відмовилось повертати отриману позику, ТОВ "Агро-Зерно" звернулось до суду із позовною заявою у цій справі.
При цьому, у відзиві на позов від 17.12.2025 відповідач не заперечив існування заборгованості, однак зазначив про право самостійно визначати суми та час повернення позики та наявні форс-мажорні обставини, які звільняють відповідача від обов'язку виконання зобов'язань за договором позики.
Тобто, фактично, відповідач намагається ухилитись від виконання свого грошового зобов'язання.
Позивач також звертає увагу на те, що викладені в клопотанні ОСОБА_3 від 05.02.2026 обставини свідчать про очевидні ризики, які існують для виконання в майбутньому рішення у цій справі №916/4679/25 про стягнення заборгованості з ТОВ "Одеський комбікормовий завод №1", який нібито перебуває у стані корпоративного конфлікту його учасників.
Відтак, позивач вважає, що подання таких клопотань зі сторони ОСОБА_3 , як учасника відповідача ТОВ "Одеський комбікормовий завод №1", який заявляє про «передчасність позову», є намаганням відповідача затягнути судовий процес, ухилитись від виконання свої грошових зобов'язань за договором позики та створити перешкоди у своєчасному вирішенні господарського спору між сторонами.
Як зазначає позивач, ефективний захист порушених прав позивача буде можливий не в разі задоволення позову, а в разі можливості в подальшому виконання такого рішення суду про стягнення боргу, що може бути забезпечене шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах заявленої до стягнення суми боргу.
Позивач також наголошує, що предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у значному розмірі 24 572 513,60 грн, тобто, вимога майнового характеру. При цьому, як свідчить усталена практика Верховного Суду, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.
Позивач також зазначає, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Крім цього, можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
У разі наявності у відповідача нерухомого майна, але за неможливості встановлення достатності чи недостатності його вартості, накладення арешту на грошові кошти та рухоме майно відповідача забезпечить у майбутньому (у разі задоволення позову) задоволення суми позовних вимог у повному обсязі або її різниці у випадку недостатньої вартості арештованого нерухомого майна (постанова Верховного Суду від 29.02.2024 у справі №902/611/22).
Перелічені вище усталені правові висновки Верховного Суду та фактичні обставини нібито наявного корпоративного конфлікту всередині ТОВ "Одеський комбікормовий завод №1", на переконання позивача, доводять необхідність вжиття у цій справі заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів та майна відповідача ТОВ "Одеський комбікормовий завод №1", оскільки це буде реальною процесуальною гарантією ефективного захисту прав позивача в майбутньому.
Пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову у позивача відсутні, оскільки запропоновані заходи забезпечення позову не призведуть до спричинення відповідачу будь яких матеріальних збитків чи матеріальної шкоди.
У судове засідання 09.02.2026 з'явився позивач. Відповідач до суду не з'явився.
У судовому засіданні судом було відмовлено у її задоволенні клопотання про залучення третьої особи та зазначено, що після судового засідання судом буде вирішене питання стосовно заяви про забезпечення позову.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Зерно" про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, а також враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, господарський суд вважає, що вказана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача (постанова ВС від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22).
Водночас, суд зауважує, що згідно з висновком Верховного суду, викладеним у постанові від 4.12.2025 у справі №916/3385/25, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 міститься висновок про те, що вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
З огляду на викладене, висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду свідчить, що вимога про надання доказів витрачання відповідачем коштів не може розглядатися як єдина підстава для застосування заходів забезпечення позову, однак не виключає зобов'язання заявника щодо доведення необхідності такого забезпечення шляхом подання доказів, підтверджуючих підставність заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення.
Це підтверджується тим, що Верховний Суд у постанові від 18.06.2025 у справі №918/73/25 зазначив те, що наведений у зазначеній постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об'єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Крім того, наведений зміст вказаної постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову (з таких мотивів виходила об'єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу №917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2025).
Таким чином, саме лише посилання в заяві позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, адже має характер припущення. Вказане повністю узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 №381/4019/18.
Суд також враховує, позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, щодо того, що інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Як встановлено судом, предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Зерно" є вимога майнового характеру про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський комбікормовий завод №1" грошових коштів у сумі 24 572 513,65 грн, а отже виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач, до якого заявлені вимоги майнового характеру, необхідну суму грошових коштів для виконання рішення у разі задоволення позову, тобто, за висновком суду, застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов'язано із предметом позову.
При цьому, суд враховує, що ч.1 ст.138 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається як до подання позовної заяви або одночасно з пред'явленням позову, так й після відкриття провадження у справі.
У даному випадку заява про забезпечення позову подана після відкриття провадження у справі, а саме, вже під час розгляду судом справи по суті.
За таких обставин, суд враховує не тільки обставини, які безпосередньо зазначені заявником у відповідній заяві, а й ті обставини, докази, що були встановлені та відповідно досліджені судом під час розгляду справи як в підготовчому провадженні, так й під час розгляду справи по суті.
Так, суд бере до уваги, що з моменту надання позивачем відповідачеві суми позики до звернення з відповідним позовом відповідачем було сплачено на рахунок позивача виключно 37 000 грн (платіж від 25.04.2025), що не заперечується обома сторонами. При цьому, після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Зерно" з відповідним позовом та до початку розгляду справи по суті жодних платежів відповідачем проведено не було, як не було й визнано позов, та зазначено виключно про наявність форс-мажорних обставин та сплату вказаної суми заборгованості після припинення воєнного стану.
При цьому, суд звертає увагу й на те, що у даному випадку правовідносини сторін свідчать про безпосереднє отримання відповідачем суми позики та неповернення отриманих коштів позивачеві, про що зазначають обидві сторони.
Крім того, суд враховує певну вірогідність перебування відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський комбікормовий завод №1" у корпоративному конфлікті, що вбачається з наданих заяв, та про що також вказує позивач, зазначаючи про ризики, які існують для виконання в майбутньому рішення у цій справі №916/4679/25.
Таким чином, суд зазначає, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський комбікормовий завод №1" в межах суми 24 572 513,65 грн забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а тому є адекватним.
В даному випадку суд також враховує, що судом здійснюється розгляд справи по суті, при цьому, з моменту відкриття провадження судом не було застосовано заходів забезпечення позову, тобто застосовані на даній стадії розгляду справи заходи мають тимчасовий характер та незначний період дії.
При цьому, суд звертається до правових висновків, викладених в Постанові ОП КГС ВС від 03.03.2023 у справі №905/448/22, стосовно того, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми спору доцільно було накласти арешт на майно відповідача саме в межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Суд також враховує, що в зазначеній справі Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги, виклала резолютивну частину такими чином, що заходи забезпечення позову були вжиті шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належить відповідачу, та на майно, яке належить відповідачу, у межах суми позову, з огляду на що суд доходить висновку про задоволення заяви про забезпечення позову в повному обсязі.
Відсутність у матеріалах заяви доказів на підтвердження наявності у відповідача нерухомого майна на праві власності не змінює вказаний висновок, оскільки питання визначення майна належить до повноважень виконавця при виконанні ухвали про забезпечення позову.
Крім того, у судовому засіданні позивачем було зазначено, що ненадання доказів на підтвердження права власності відповідача на майно зумовлене перебоями у роботі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що також є загальновідомою обставиною.
При цьому, суд також зауважує, що у даному випадку заявником першочергово заявлено вимогу про накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, а накладення арешту на інше майно відповідача є похідним та застосовується виключно у разі встановлення недостатності таких грошових коштів для забезпечення вимог про стягнення суми позову.
Приймаючи до уваги, що вказані заходи до забезпечення позову застосовується виключно до закінчення розгляду справи, з урахуванням обмежених строків судового розгляду, суд доходить висновку, що вжиття саме такого заходу забезпечення позову є обґрунтованим, адекватним позовним вимогам та жодним чином не призведе до порушення прав та законних інтересів відповідача, натомість забезпечить збереження балансу інтересів сторін, що узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Крім того, суд враховує, що у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 також звернуто увагу на те, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Суд також зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому процесуальним законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у Постанові КГС ВС від 19.02.2019 у справі №911/1695/18.
Водночас, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до Господарського суду Одеської області з клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.
Керуючись ст.136-137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Зерно" про забезпечення позову №2-177/26 від 06.02.2026 по справі №916/4679/25 задовольнити.
2. Накласти арешт на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Одеський комбікормовий завод №1" (код ЄДРПОУ 35697597), у межах ціни позову в розмірі 24 572 513,60 грн, які знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
3. Накласти арешт на нерухоме та рухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Одеський комбікормовий завод №1" (код ЄДРПОУ 35697597) та буде виявлено відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у межах ціни позову в розмірі 24 572 513,60 грн, у межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Зерно" (65014, Одеська обл., місто Одеса, вул.Маразліївська, будинок 1-А, квартира 109, код ЄДРПОУ 43607439)
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський комбікормовий завод №1" (65047, Одеська обл., місто Одеса, вул.Грушевського Михайла, будинок 39-И, кабінет 503/8, код ЄДРПОУ 35697597)
Ухвала суду набирає законної сили 09.02.2026 та може бути оскаржена в порядку ст.256 ГПК України.
Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання в строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".
Суддя Щавинська Юлія Михайлівна