65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"29" січня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4221/25
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКОРЕНСІНГ» (вул. Шимановського Віталія, 2/1, м. Київ, 02125) до відповідача: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Мечникова, 32, м. Одеса, Одеський р-н, Одеська обл., 65029)
про визнання недійсним рішення в частині
за участю представників:
від позивача -Збіглей І.В.
від відповідача - Параконний О.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОРЕНСІНГ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.08.2025 року у справі №65/123-р/к в частині, що стосується констатації вчинення порушень та накладення штрафу на ТОВ “Екоренсінг» (02125, м. Київ, вул. В. Шимановського, 2/1, код ЄДРПОУ: 39251145), а саме, п.п.1,2,4,5,7,8 такого рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що рішення було прийнято з порушенням належної правової процедури, базується на недопустимих доказах та припущеннях щодо оцінки певних подій та явищ, що мали місце при проведені торгів, отже, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.10.2025. провадження по справі №916/4221/25 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду від 08.12.2025 в порядку ч.3 п.2 ст. 185 ГПК України підготовче засідання було закрито та призначено відповідну справу до розгляду по суті в судовому засіданні.
04.11.2025р. за вх. №34969/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити повністю.
14.11.2025р. за вх. №36285/25 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судом в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як вказує позивач, 26.08.2025 року ТОВ «Екоренсінг» шляхом надсилання рекомендованого поштового відправлення трекномер 0601184402290 було вручено копію витягу з рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.08.2025 року у справі №65/123-р/к щодо визнання Позивача таким, що допустив вчинення порушення передбаченого п.4 ч.2 ст.6, п.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді анти конкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, а саме:
1) проведених ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», ідентифікатор закупівлі №UA-2022-08-05-000621-а (пункт 1 оскаржуваного рішення). Також, таким рішенням було накладено на позивача штраф за вчинення відповідних порушень закону відповідно до ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у розмірі 68 000 грн. (пункт 2 оскаржуваного рішення);
2) проведених АТ «Укртрансгаз», ідентифікатор закупівлі №UA-2022-02-26-000464-с (пункт 4 оскаржуваного рішення). Також, таким рішенням було накладено на позивача штраф за вчинення відповідних порушень закону відповідно до ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у розмірі 68 000 грн. (пункт 5 оскаржуваного рішення);
3) проведених АТ «Укртрансгаз», ідентифікатор закупівлі №UA-2021-02-26-000597-с (пункт 7 оскаржуваного рішення). Також, таким рішенням було накладено на позивача штраф за вчинення відповідних порушень закону відповідно до ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у розмірі 68 000 грн. (пункт 8 оскаржуваного рішення);
На переконання позивача, оскаржуване рішення було прийнято з порушенням належної правової процедури, базується на недопустимих доказах та припущеннях відповідача щодо оцінки певних подій та явищ, що мали місце при проведені торгів, отже, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Так, як вказує позивач, збір доказів та інформації для послідуючого розгляду справи було здійснено з порушенням належної правової процедури до відкриття провадження та винесення відповідного розпорядження від 23.01.2025року №65/8-рп/к. Розгляд справи, відбувся з порушеннями належної правової процедури, без участі представника позивача та без забезпечення права на професійну правничу допомогу, висновки в мотивувальній частині є необґрунтованими та невідповідними зібраним матеріалам справи
Як вбачається з оскаржуваного рішення більша частина доказів у справі збиралась відповідачем до розпорядження від 23.01.2025року №65/8-рп/к, отже, в порушення приписів ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Принципи діяльності відповідача та збір доказів, як і будь-якого державного органу, чітко регламентована законодавством, зокрема Законом України "Про Антимонопольний комітет України" та Законом України "Про захист економічної конкуренції".
Позивач наголошує, що збір доказів у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції є частиною процедури розслідування, яка розпочинається лише після офіційного відкриття справи, тобто, після 23.01.2025року.
Отже, як вважає позивач, послідовність дій відповідача мала б виглядати саме так:
1. Отримання інформації про можливе порушення: відповідач може отримати інформацію про ознаки порушення конкурентного законодавства з різних джерел: заяви суб'єктів господарювання, громадян; повідомлення державних органів; результати моніторингу ринків; інші відкриті джерела. У цій справі, як вбачається з оскаржуваного рішення, такою підставою було доручення Антимонопольного комітету України ще від 28.07.2023року №13-01/427 (вх.№65-01/396К від 31.07.2023року) отже саме в межах такої перевірки і збирались докази.
2. Попереднє вивчення/дослідження: На цьому етапі відповідач може проводити попередній аналіз отриманої інформації, щоб встановити, чи є достатні підстави для відкриття справи. Це може включати запити на публічну інформацію, аналіз публічно доступних даних про ринки та суб'єктів господарювання. Однак, це не є збиранням доказів у справі, оскільки справи ще не існує.
3. Відкриття справи та надсилання розпорядження: Якщо за результатами попереднього вивчення виявляються достатні ознаки порушення, відповідач (або його територіальне відділення) приймає рішення про початок розгляду справи та надсилає відповідне розпорядження (або рішення про відкриття справи) відповідачу(ам) та іншим учасникам.
4. Збір доказів у рамках справи: Саме з моменту відкриття справи та надсилання розпорядження відповідач набуває повноважень для повноцінного збору доказів, зокрема: витребування інформації та документів від суб'єктів господарювання, органів влади; отримання пояснень від посадових осіб та громадян; проведення перевірок, огляду приміщень, вилучення предметів та документів; призначення експертиз; отримання інформації, що становить комерційну таємницю.
Поряд з цим, як наголошує позивач, відповідачем збір доказів у справі було розпочато до прийняття розпорядження від 23.01.2025року №65/8-рп/к, а тому докази здобуті та/або здобуття яких було ініційоване відповідачем до 23.01.2025р є недопустимими у справі.
Крім того, позивач вказує, що відповідач в оскаржуваному рішенні зазначає що подання з попередніми висновками за трек номером поштового відправлення 0601176861375 не було одержано позивачем, Поряд з цим, зазначене спростовуються документально, а саме як свідчать відомості що доступні для перевірки за відповідним трекномером відстеження на офіційному веб-сайті АТ Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) таке подання було одержано позивачем 15.08.2025року (п'ятниця), а вже 19.08.2025 року (вівторок) відповідачем було ухвалено оскаржуване рішення.
Відповідно до п. 7 Розділу VII Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, який затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, рішення може бути прийняте раніше, якщо від сторони та третіх осіб, яким було надіслано подання, одержано відповідь. Про дату, час і місце розгляду справи особи, що беруть участь у справі, повідомляються листом засобами поштового зв'язку не пізніше ніж за п'ять днів до дня її розгляду. Додатково про дату, час і місце розгляду справи особи, які беруть участь у справі, можуть повідомлятися телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Отже, як зазначає позивача відповідачем при прийняті оскаржуваного рішення не було дотримано 5-ти денного строку, чим було позбавлено позивача на подання своїх міркувань, пропозицій та заперечень.
Позивач зауважує, в аспекті порушення належної правової процедури те, що запрошення на засідання адміністративної колегії було скеровано на адресу позивача лише 15.08.2025 року простим поштовим відправленням та одержано вже після ухвалення оскаржуваного рішення.
З урахуванням наведеного позивач наголошує, що розгляд справи відбувся формально з наперед визначеним результатом, з порушенням процедури розгляду та позбавленням позивача права на участь, надання пояснень, доказів, тощо, що є порушенням належної правової процедури.
Як вказує позивач, відповідач, в оскаржуваному рішенні кваліфікує дії суб'єктів господарювання за пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", коли виявляє сукупність обставин, які, на його думку, вказують на погоджену поведінку учасників торгів та усунення змагальності. Ці обставини часто є непрямими (докази-ознаки) і включають:
1. Наявність взаємозв'язків між учасниками в оскаржуваному рішенні відповідач обґрунтовує таким: Одержання банківських гарантій в одній фінансовій установі; Декларування наміру залучати одного й того ж підрядника; Фінансові відносини між учасниками. Відповідач вважає, що такі відносини свідчать про зацікавленість у фінансових результатах один одного та системність поведінки; Схожість тендерних пропозицій та однакових властивостей довантажений до них файлів, що, на думку відповідача, створює умови для обміну інформацією та узгодження дій; Використання однакових ІР-адрес для реєстрації, поштових скриньок, подання звітності або тендерної документації.
2. Синхронність дій: Одночасне або синхронне подання заявок на участь у торгах та сплата гарантійних внесків в один день з незначною різницею в часі або в одному банку, одержання банківських гарантій одній банківській установі.
3. Відсутність об'єктивних переваг або спотворення результатів: Відповідач вказує на те, що нібито відсутні переваги для будь-якого учасника аукціону внаслідок вчинення анти конкурентних узгоджених дій; Відповідач в оскаржуваному рішенні приходить до висновку, що аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об'єктивних причин для схожих дій, що призводить до обмеження конкуренції.
Поряд з цим на переконання позивача, оскаржуване рішення в цій частині прийнято при неповному з'ясуванні обставин та недоведеність тих обставин, які на думку відповідача мають значення для справи, а також, висновки відповідача є невідповідними дійсним та фактичним обставинам.
Так , позивач вказує, що одержання банківських гарантій в одній фінансовій установі - зважаючи на те що це право вибору учасника щодо обслуговуючою фінансової установи. Наявність гарантій одного банку є специфікою ринку та не створює саме по собі складу порушення; Декларування наміру залучати одного й того ж підрядника - зважаючи на специфіку ринку та обмеженість у кількості його учасників через специфічний та не поширений вид діяльності намір використовувати одного і того ж підрядника з великою ймовірністю може зустрічатись у значній кількості торгів з такими лотами та не створює саме по собі складу порушення; Фінансові відносини між учасниками. Відповідач вважає, що такі відносини свідчать про зацікавленість у фінансових результатах один одного та системність поведінки - зважаючи на специфіку ринку та обмеженість у кількості його учасників через специфічний та не поширений вид діяльності такі відносини локально можливі, однак, не породжують складу порушення; Схожість тендерних пропозицій та однакових властивостей довантажений до них файлів, що, на думку відповідача, створює умови для обміну інформацією та узгодження дій - вимоги до оформлення відповідної тендерної документації встановлюють певний стандарт специфічних ознак до відповідного пакету документів, отже візуальна схожість є радше наслідком таких вимог, а не результатом координації дій; Використання однакових ІР-адрес для реєстрації, поштових скриньок, подання звітності або тендерної документації - спростовується тією обставиною, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення не містить відомостей про використання такої саме при поданні тендерної документації.
Щодо синхронності дій, позивач вказує на наявність об'єктивних причин для схожої поведінки, а саме: спільне офісне приміщення (орендоване у одного орендодавця) може пояснювати спільну поштову кореспонденцію та/або використання однієї ІР-адреси, наданої провайдером для робочих місць. Позивач надавав пояснення та доводив, що ІР- адреси, використані для безпосередньої реєстрації в торгах, були різними; Особливості роботи офісних центрів та аутсорсингові послуги (наприклад, позивач доводив, що бухгалтерський аутсорсинг або отримання кореспонденції уповноваженою особою орендодавця для багатьох орендарів) пояснюють спільні контакти, які не свідчать про змову.
Крім того позивач зазначає, що синхронність дій обумовлена правилами торгів: Часові обмеження для реєстрації та сплати внесків, а також особливості режиму роботи юридичних осіб, можуть призводити до збігу дій, а не до змови.
Специфіка процедури торгів/аукціону: Правила проведення аукціону відрізняються від публічних закупівель і не містять заборон на обмін інформацією або вимог до формування конкурсних пропозицій, як це є у тендерах. Публічна інформація: Початкова та мінімальна ціни лоту відомі до початку аукціону. Це впливає на стратегію учасників без необхідності змови. Право, а не обов'язок: Участь у певних етапах аукціону (наприклад, подання закритої цінової пропозиції) є правом, а не обов'язком, що свідчить про самостійність учасників.
Легітимність фінансових відносин, як зазначає позивач, господарські та фінансові відносини (наприклад, надання фінансової допомоги) є звичайною підприємницькою діяльністю та практикою в сучасних реаліях і самі по собі не свідчать про узгодженість дій чи усунення конкуренції. Мета такої допомоги - отримання прибутку, а не спотворення торгів.
Позивач наголошує, що основними підставами для скасування оскаржуваного рішення є:
1. Неповне з'ясування обставин та не доведення фактів: Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях і не відповідають дійсним обставинам справи;
2. Тягар доказування лежить на відповідачеві адже саме відповідач зобов'язаний довести наявність змови (погодженості) між суб'єктами господарювання, що їхні дії були результатом попередньої змови, а не об'єктивних причин чи специфіки ринку. Вважає, що відповідач має довести, що схожі дії були б неможливими без попередніх контактів (домовленостей), узгодженості дій та їх координації.
3. Недостатність простої схожості дій: Схожість у діях (бездіяльності) сама по собі не є достатнім доказом наявності попередньої змови (анти конкурентних узгоджених дій). Доказів того, що схожість є результатом саме узгодженості конкурентної поведінки матеріали справи не містять, а не простого збігу, зумовленого специфікою ринку.
4. Вимога до об'єктивного аналізу: Висновок відповідача про відсутність об'єктивних причин для схожих дій має ґрунтуватися на дослідженні всієї сукупності факторів, що об'єктивно впливають на поведінку суб'єкта, а не на обмеженому колі факторів.
5. Відсутність доказів впливу на конкуренцію: Хоча для кваліфікації порушення не завжди вимагається фактичне настання негативних наслідків, відповідач має довести, що дії призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
6. Врахування специфіки торгів: процедури аукціонів можуть мати свою специфіку, відмінну від загальних публічних закупівель, і ця специфіка повинна була б бути врахована відповідачем, однак, цього не відбулось.
Таким чином, на думку позивача, наявність лише формальних зовнішніх ознак без доведення у передбаченому законом порядку факту узгодження учасниками змісту поданих ними пропозицій для участі в закупівлі та спотворення внаслідок такого узгодження результатів торгів, не може бути підставою для кваліфікації дій позивача як антиконкурентних узгоджених дій.
Враховуючи все викладене, позивач вважає, що наявні підстави для визнання недійсним та скасування п. 1,2,4,5,7,8 рішення Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.08.2025р. №65/123-р/к “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, щодо первісних позовних вимог суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).
В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ГПК України).
Відповідно до статей 15 та 16 ЦК України та статті 20 ГК України кожна особа чи суб'єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Тендер (торги) це здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими чинним законодавством. Такий конкурентний відбір забезпечується лише завдяки наявності конкуренції між учасниками торгів. Метою проведення торгів є отримання замовником найкращої пропозиції, тобто одержання товару належної якості за оптимальною ціною. Змагальність учасників торгів передбачає самостійні дії (поведінку) кожного з учасників і зумовлює для здобуття перемоги пропонування кращих умов за найнижчими цінами; якщо учасники торгів домовляються між собою (узгоджуються) щодо умов своїх пропозицій конкурсних торгів, то усувається й самостійність в їх поведінці. Коли учасники торгів домовляються (узгоджують свою поведінку між собою) один з іншим щодо умов своїх конкурсних пропозицій, то усувається й самостійність в їх поведінці, а, як наслідок, і конкуренція між ними під час проведення процедур закупівель. Якщо ж учасники замінили конкуренцію між собою на координацію, то покупець не отримує той результат, який би він отримав в умовах справжньої конкуренції, тому такі узгоджені дії учасників торгів спотворюють ці ж самі торги (тендери).
Статтею 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що економічна конкуренція (конкуренція) це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
В силу частини 2 статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції" узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.
Відповідно до пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.
За умовами частини 1, пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (частина 4 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Приписами статті 51 Закону України "Про захист економічної конкуренці" унормовано, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Як встановлено судом, Розпорядженням адміністративної колегії Відділення від 23.01.2025 №65/8-рп/к розпочато розгляд справи №65/07-09/2025 за ознаками вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОРЕНСІНГ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УТІЛЬВТОРПРОМ» порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), проведених:
Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на закупівлю: Послуги у сфері поводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами (Послуги у сфері поводження з небезпечними відходами: Лот 1 - Послуги з утилізації/видалення токсичних відходів, окрім радіоактивних відходів і забруднених грунтів (Поводження з небезпечними відходами (Боярське, Бердичівське, Лубенське, Сумське ЛВУМГ)); Лот 2 - Послуги з утилізації/видалення токсичних відходів, окрім радіоактивних відходів і забруднених ґрунтів (Поводження з небезпечними відходами (Золотоніське, Кременчуцьке, Миколаївське ЛВУМГ)); Лот 3 - Послуги з утилізації/видалення токсичних відходів, окрім радіоактивних відходів і забруднених ґрунтів (Поводження з небезпечними відходами (Богородчанське, Бібрське, Закарпатське ЛВУМГ); Лот 4 - Послуги з утилізації/видалення токсичних відходів, окрім радіоактивних відходів і забруднених ґрунтів (Поводження з небезпечними відходами (Харківське, Запорізьке, Краматорське ЛВУМГ))), відповідно ідентифікатора UA-2022-08-05-000621-а (далі - Торги 1);
Акціонерним товариством «Укртрансгаз» на закупівлю: Послуги у сфері поводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами (Послуги у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання, сортування, оброблення: (перероблення), утилізація та/або видалення, знешкодження)), відповідно до ідентифікатора UA-2021-02-26-000464-с (далі - Торги 2);
Акціонерним товариством «Укртрансгаз» на закупівлю: Послуги у сфері поводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами (Послуги у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання, сортування, оброблення (перероблення), утилізація та/або видалення, знешкодження)) для забезпечення процесу зберігання природного газу ПСГ та функціонування сервісних філій), відповідно до ідентифікатора закупівлі UA-2021-02-26-000597-с (далі - Торги 3).
19.08.2025р. Адміністративною колегією Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» №65/123-р/к у справі №65/07-09/2025.
Так, у вступній частині рішення вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОРЕНСІНГ» та товариство з обмеженою відповідальністю «УТІЛЬВТОРПРОМ» брали участь у відкритих торгах з публікацією англійською мовою на закупівлю: «Послуги у сфері поводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами (Послуги у сфері поводження з небезпечними відходами: Лот 1 - Послуги з утилізації/видалення токсичних відходів, окрім радіоактивних відходів і забруднених ґрунтів (Поводження з небезпечними відходами (Боярське, Бердичівське, Лубенське, Сумське ЛВУМГ); Лот 2 - Послуги з утилізації/видалення токсичних відходів, окрім радіоактивних відходів і забруднених ґрунтів (Поводження з небезпечними відходами (Золотоніське, Кременчуцьке, Миколаївське ЛВУМГ)); Лот 3 - Послуги з утилізації/видалення токсичних відходів, окрім радіоактивних відходів і забруднених грунтів (Поводження з небезпечними відходами (Богородчанське, Бібрське, Закарпатське ЛВУМГ)); Лот 4 - Послуги з утилізації/видалення токсичних відходів, окрім радіоактивних відходів і забруднених ґрунтів (Поводження з небезпечними відходами (Харківське, Запорізьке, Краматорське ЛВУМГ)))», оголошення опубліковано на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель https://prozorro.gov.ua/, ідентифікатор процедури закупівлі: UA-2022-08-05-000621-а; «Послуги у сфері поводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами (Послуги у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання, сортування, оброблення перероблення утилізація та/або знешкодження))», оголошення опубліковано на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель, https://prozorro.gov.ua/, ідентифікатор процедури закупівлі: VA-2021-02-26-000464-c; «Послуги у сфері поводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами (Послуги у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання, сортування, оброблення (перероблення), утилізація та/або видалення, знешкодження)) для забезпечення процесу зберігання природного газу ПСГ та функціонування сервісних філій)», оголошення опубліковано на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель https://prozorro.gov.ua/, ідентифікатор процедури закупівлі: UA-2021-02-26-000597-с.
При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОРЕНСІНГ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «УТІЛЬВТОРПРОМ» узгодили свою поведінку з метою усунення змагання під час підготовки та участі в зазначених торгах.
Південним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України встановлено обставини, які не можуть бути результатом випадкового збігу чи наслідком дії об'єктивних чинників та свідчать про наявність у діях ТОВ «ЕКОРЕНСІНГ» та ТОВ «УТІЛЬВТОРПРОМ» ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, а саме: щодо Торгів 1: отримання банківських гарантій, сформованих однією банківською установою; узгодження поведінки під час підготовки до участі в Торгах 1 (залучення ТОВ «ЕКОРЕНСІНГ» до надання послуг у якості субпідрядної організації ТОВ «УТІЛЬВТОРПРОМ»); наявність господарських відносин, які, в тому числі, пов'язані з предметом Торгів 1; антиконкурентна поведінка під час Торгів 1; щодо Торгів 2: узгодження поведінки під час підготовки до участі в Торгах 2; наявність господарських відносин, які, в тому числі, пов'язані з предметом Торгів 2; спільні особливості в документах, наданих у складі тендерної пропозиції; антиконкурентна поведінка під час Торгів 2; використання Відповідачами однієї ІР-адреси; щодо Торгів 3: узгодження поведінки під час підготовки до участі в Торгах 3; наявність господарських відносин, які, в тому числі, пов'язані з предметом Торгів 3; спільні особливості документів, наданих у складі тендерної пропозиції; антиконкурентна поведінка під час Торгів 3; використання Відповідачами однієї ІР-адреси.
Відповідно до п.117 Рішення №65/123-р/к від 19.08.2025р. дослідженням усієї сукупності факторів, що об?єктивно могли вплинути на поведінку Відповідачів, не спростовуються висновки адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про те, що: ТОВ «ЕКОРЕНСІНГ» та ТОВ «УТІЛЬВТОРПРОМ» вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результату торгів, проведених: Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на закупівлю: Послуги у сфері поводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами (Послуги у сфері поводження з небезпечними відходами: Лот 1 - Послуги з утилізації/видалення токсичних відходів, окрім радіоактивних відходів і забруднених ґрунтів (Поводження з небезпечними відходами (Боярське, Бердичівське, Лубенське, Сумське ЛВУМГ)); Лот 2 - Послуги утилізації/видалення токсичних відходів, окрім радіоактивних відходів і забруднених грунтів (Поводження з небезпечними відходами (Золотоніське, Кременчуцьке, Миколаївське ЛВУМГ)); Лот 3 - Послуги з утилізації/видалення токсичних відходів, окрім радіоактивних відходів і забруднених грунтів (Поводження з небезпечними відходами (Богородчанське, Бібрське, Закарпатське ЛВУМГ); Лот 4 - Послуги з утилізації/видалення токсичних відходів, окрім радіоактивних відходів і забруднених грунтів (Поводження з небезпечними відходами (Харківське, Запорізьке, Краматорське ЛВУМГ))), відповідно до ідентифікатора UA-2022-08-05-000621-а; Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (ідентифікаційний код юридичної особи - 30019801) на закупівлю: Послуги у сфері поводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами (Послуги у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання, сортування, оброблення (перероблення), утилізація та/або видалення, знешкодження) відповідно до ідентифікатора UA-2021-02-26-000464-с; Акціонерним товариством «Укртрансгаз» на закупівлю: Послуги у сфері поводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами (Послуги у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання, сортування, оброблення (перероблення), утилізація та/або видалення, знешкодження)) для забезпечення процесу зберігання природного газу ПСТ та функціонування сервісних філій) відповідно до ідентифікатора закупівлі UA-2021-02-26-000597-с.
Як встановлено судом, за результатами розгляду справи №65/07-09/2025 визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОРЕНСІНГ» та Товариство «УТІЛЬВТОРПРОМ» вчинили правопорушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч.2 ст. 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів Торгів 1, Торів 2 та Торгів 3, проведених Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та Акціонерним товариством «Укртрансгаз» на закупівлю робіт та накладено, зокрема на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОРЕНСІНГ» штраф в загальному розмірі 204 000 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Господарського кодексу України держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.
Зазначене кореспондує законодавчій нормі ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Держава, згідно з ч. 3 ст. 42 Конституції України, забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.
Слід зазначити, що конкуренцією є таке змагання суб'єктів господарювання, яке призводить або може призвести до отримання такими суб'єктами певних економічних переваг. При цьому такі переваги забезпечуються завдяки їх власним досягненням. Наслідком такого змагання є те, що споживачі отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання (учасники конкурентного змагання) не визначають та не диктують умов реалізації товару чи послуг на ринку.
Добросовісна конкуренція є одним із принципів здійснення закупівель, визначених ст.3 Закону України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
За приписами ст.3 Закону, одним із основних завдань Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Пунктами 1, 2 ч.5 ст. 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій.
Згідно зі ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи комітету збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.
Частиною 1 ст.48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
З огляду на вищенаведене, питання щодо збору, оцінки та аналізу доказів у справі є винятковою компетенцією органів Антимонопольного комітету України, а тому виходить за межі повноважень судів. При вирішенні відповідних спорів суд не повинен перебирати на себе непритаманні судам функції органів Антимонопольного комітету України, зокрема, самостійно доводити чи спростовувати замість відповідного органу певні обставини. Саме на орган Антимонопольного комітету України покладено обов'язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини справи, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені органом докази, і, в разі їх підтвердження, вони можуть бути достатніми для висновків, викладених у рішенні органів Антимонопольного комітету України. Вирішуючи спори щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету, господарські суди мають враховувати, що відповідно до Законів України "Про Антимонопольний комітет України" та "Про захист економічної конкуренції" кваліфікація дій суб'єктів господарювання, як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є виключною компетенцією органів Антимонопольного комітету.
Аналогічне правова позиція міститься в постановах Верховного Суду, зокрема від 30.01.2020р. у справі №910/14949/18, від 19.08.2019р. у справі №910/12487/18.
Суду під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку ч. 2 ст. 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності.
У процесі розгляду справ господарські суди мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України правових норм у розгляді антимонопольної справи, повноту з'ясування обставин, які мають значення для справи; доведення Антимонопольним комітетом України обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; відповідність висновків, викладених у рішенні Антимонопольного комітету України, обставинам справи. Водночас суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції та самостійно встановлювати, зокрема, обставини інкримінованого порушення, та збирати докази, що відноситься до дискреційних повноважень органів Антимонопольного комітету України під час розгляду антимонопольної справи.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.09.2019р. у справі №910/13306/18, від 11.06.2020р. у справі № 922/1966/18.
Суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) Антимонопольного комітету України поза межами перевірки за критеріями, визначеними у ст.19 Конституції України та ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Конституційний Суд України визнає за органом публічної влади право на певні дискреційні повноваження у прийнятті рішень, та застерігає, що "цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів" (абз. 3 пп. 2.4 п. 2 мотивувальної частини рішення № 3-рп/2016 від 08.06.2016).
З позиції гарантування основоположних прав людини надання дискреційних повноважень органам, обсяг яких не має чітко визначених меж, було б несумісним з принципом верховенства права, як одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією і Конституцією України.
У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, прийняте 20.10.2011р., набуло статусу остаточного 20.01.2012р.) вказано таке: "Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява №33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява №48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, пункт 72, від 08.04.2008, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, пункт 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, пункт 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119)".
Отже, принцип "належного урядування" покладає обов'язок на орган діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування" має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу "належного урядування" забезпечує прийняття суб'єктами легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип "належного урядування" підкреслює те, що між особою та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.
Тобто, дискреційні повноваження Антимонопольного комітету України мають узгоджуватися з конституційним принципом верховенства права та такими його елементами, як юридична визначеність та заборона свавілля.
При реалізації дискреційного повноваження суб'єкт зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.
Враховуючи ст. 19 Конституції України, статтю 6 Конвенції, вказані рішення Європейського суду з прав людини, приписи Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України під час прийняття рішення має переслідувати лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями; дотримуватися принципу об'єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються конкретної справи; дотримуватися принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечувати належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною при цьому метою; приймати своє рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; забезпечувати послідовне застосування загальних нормативно-правових приписів з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної справи, пропорційності, розумності строку, обґрунтованості.
Критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності такого суб'єкта, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.
Відтак судова практика Європейського суду з прав людини щодо правозастосування статті 6 Конвенції у контексті питання необхідного обсягу судового контролю встановлює загальну рамку, в межах якої дискреційна влада може здійснюватися і юридично контролюватися.
Критеріями перевірки законності оспорюваного рішення є конституційні положення про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України (формальний критерій), а складові принципу верховенства права дають суду підстави досліджувати зміст ухваленого (сутнісний критерій) на предмет відповідності легітимній меті, недискримінації, пропорційності тощо.
Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
У розділі VII Закону України "Про захист економічної конкуренції" містяться положення норм, які регламентують порядок, послідовність та певні строки вчинення органом Антимонопольного комітету України у межах своїх повноважень дій щодо розгляду антимонопольної справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Як вже зазначалось вище, одним із обов'язків господарського суду при розгляді даної категорії справ є перевірка дотримання Антимонопольним комітетом України самої процедури розгляду справи.
Позивачем неодноразово зазначалось, що докази у справі №65/07-09/2025 були зібрані до початку розгляду справи №65/07-09/2025, що є порушенням ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Приписами ч. 2 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" закріплено, що при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
Положення вищезазначеної статті кореспондуються з пунктами Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Правила), затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 06.05.1994р. №5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 р. №169-р).
Як вбачається з п. 21 Правил, за наявності ознак порушення, окрім порушень, зазначених у пункті 27 цих Правил, за поданням службовців Комітету, відділення державним уповноваженим, головою відділення приймається розпорядження про порушення справи, про що письмово повідомляються сторони.
В п. 23 Правил зазначено, що службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін. За результатами збирання доказів у справі складається подання з попередніми висновками, яке вноситься на розгляд органів чи посадових осіб, яким підвідомча справа.
З аналізу вищезазначених статей вбачається, що початок розгляду справи починається з моменту прийняття розпорядження про порушення справи і саме з цього часу у органів Антимонопольного комітету України виникає право збирати і аналізувати документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач обґрунтовуючи Рішення “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» №65/123-р/к у справі №65/07-09/2025 від 19.08.2025р., посилається на лист Головного управління ДПС в Одеській області від 24.08.2023р. №13690/5/15-32-51-05, лист Головного управління ДПС у м. Києві від 22.08.2023р. №25456/5/26-15-12-07-03, лист ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 24.06.2024р. №ТОВВИХ-КТ-45, лист АТ «Укртрансгаз» від 21.06.2024р. №40КТ, лист ПАТ «БАНК ВОСТОК» від 19.04.2024р. №1128-БТ, лист АТ КБ «ПриватБанк» від 18.04.2024р. №20.1.0.0.0/7-240409/7235, лист ТОВ «Закупки.пром.уа» від 19.09.2023р. №19/09ZK-1109, лист ТОВ «Укрнет» від 14.12.2023р. №612/01/01-08, лист ТОВ «Укрінсталькон ім. В.М. Шимановського» від 07.03.2024р. №39/01/04, які в подальшому використовує в якості доказів при прийнятті цього Рішення.
Як встановлено судом, Розпорядженням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.01.2025р. №65/8-рп/к розпочато розгляд справи №65/07-09/2025, однак збір доказів по справі почався ще у 2023 році.
Отже з наведеного вбачається, що відповідачем не дотримано вимоги ч. 2 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо початку збору доказів, чим порушено саму процедуру розгляду справи.
Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Беручи до уваги всю сукупність обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним та скасування п. 1,2,4,5,7,8 Рішення Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» №65/123-р/к від 19.08.2025р. у справі №65/07-09/2025, що стосується ТОВ “ЕКОРЕНСІНГ.
При цьому заперечення відповідача викладені у відзиві на позову заяву не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на Одеську обласну прокуратуру відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.08.2025 року у справі №65/123-р/к в частині, що стосується констатації вчинення порушень та накладення штрафу на ТОВ «Екоренсінг» (02125, м. Київ, вул. В. Шимановського, 2/1; код ЄДРПОУ: 39251145), а саме, п.п.1,2,4,5,7,8 такого рішення.
3. Стягнути з Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 32; код ЄДРПОУ 20992104) на користь ТОВ «Екоренсінг» (02125, м. Київ, вул. В. Шимановського, 2/1; код ЄДРПОУ: 39251145) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн
Наказ видати після набрання рішення законної сили.
Повний текст рішення складено 09 лютого 2026 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов